Середньовічна християнська архітектура. Частина 4
Схему маршруту можна переглянути тут. Початок - у частині 1, частини 2, частини 3
Монастир Севанаванк [24]. Сьогодні монастир розташований на півострові. Але до зниження рівня води в Севані він був на острові. Перша церква Воскресіння була побудована Григорієм Просвітителем у IV ст. на місці язичницького храму. Наприкінці VIII ст. на острові оселилися кілька ченців, а IX ст. засновник династії Багратидів Ашот I та його дочка Маріам допомагали будувати монастир. Маріам рано стала вдовою сюнікського князя, обіцяла після смерті чоловіка збудувати кілька десятків церков. Монастир руйнували землетрус, татаро-монголи. У XVII столітті скит на острові знову оживає та існує до 30-х років XX століття. Потім його закривають, частину будинків зносять.
план монастиря Севанаванк
Комплекс складається з трьох церков: хрестово-купольних Богородиці та Апостолів (Аракелоц) (IX ст. ); руїн притвору та церкви Вознесіння; господарських будівель. Двері церкви Апостолів XII та XV ст. сьогодні перебувають у Історичному музеї Єревана. Є капітелі із Севанаванку та в Ермітажі. Стіни монастиря були зруйновані у XVI-XVII ст.
ліворуч - церква Богоматері, праворуч - Апостолів (пізніше - Хрестителя)
Закритий у 1930-ті роки сьогодні монастир діє. Це, мабуть, єдиний монастир, де я бачила на дверях дрес-код (в інші ми заходили без обмежень). Щось на себе надягати нам не довелося: церкви були вже закриті. До монастиря належить семінарія (відкрита наприкінці ХІХ ст. ), розташована на перемичці півострова, що утворилася під час обмілення Севана. Тричі прийти до Севану і дати обітницю вважалося рівнозначним паломництву до Єрусалиму.
церква Апостолів (Хрестителя)
Найяскравіша подія, пов'язана з монастирем, сталася наприкінці IX ст. і пов'язане з Ашотом Залізним, який дав бій арабам і переміг у ньому. Ашоту допомагали і ченці.
хачкар із тендітного андезиту, здобутого в каменоломнях Севана
Монастир Кечаріс[25]. Монастир було закладено у XI ст. князями Пахлавуні. Будівництво тривало до XIII ст. На той час він був великим духовним центром зі школою.
церква Григорія Просвітителя (Кечаріс)
Комплекс включає: церкву Григорія Просвітителя (ХІ ст. ); хрестово-купольну з двоповерховими межами в чотирьох кутах церква Катогіки (XIII ст. ); церква Воскресіння (Арутюна, XIII ст. ); каплицю XI ст. , що служила усипальницею засновника монастиря Пахлавуні (у руїнах); хрестово-купольну церкву Вознесіння (Ншан, XI ст. ); притвор (XII ст. ).
ліворуч - церква Вознесіння, праворуч - церква Катогіці (Кечаріс)
Дуже красиво комплекс виглядає у темний час доби, коли він підсвічується.
Монастир Гегард [28]. Це рідкісний зразок монастиря, який частково вирізаний у скелях. За переказами, монастир було зведено відразу після прийняття християнства, у IV ст. Спочатку отримав назву Айріванк («монастир у скелі»). Пізніше через святого списа, що зберігався в ньому, яким пронизали тіло Ісуса на хресті, став також називатися Гегардаванк («спис») або просто Гегард. (В даний час спис знаходиться в музеї Ечміадзіна. ) У монастирі існувала бібліотека, школа, ченці жили в печерних келіях.
Наземна головна церква з притвором, каплиця Григорія Просвітителя, перша печерна церква були побудовані в XIII ст. за князів Закарян. Згодом монастир купили князі Прошани. Вони збудували печерні церкви.
план Гегардування
Комплекс складається з: головної церкви з притвором (XIII ст. , наземні); печерні церкви Авазан (басейн) над джерелом, з язичницьких часів і досі вважається чудотворним; усипальниці Прошанів; церкви Богоматері; гавіта Папака Прошана та Рузукана (XIII ст. ); каплиці Григорія Просвітителя; наземних службових споруд.
Айвазан
Церква над джерелом збудував архітектор Галдзак. Печерні храми повторюють архітектурні форми надземних храмів. Барельєф з головою вола і левами на ланцюгах, між левами, нижче – орел з ягням у пазурах, – мабуть, герб роду Прошанів.
княжий герб Прошанів
Про монастир Гегард є така легенда.
Тамерлан дійшов до ущелини Гарні, розбив там табір, відправив шпигунів у розвідку. Вранці один із них доповів, що неподалік знаходиться християнський храм, висічений у скелі. Храм охороняється списом римського легіонера Лонгіна, яким той пронизав тіло Христа, щоб перевірити, чи живий він чи мертвий. Спис, нібито, привезли апостоли Фаддей та Варфоломій, які проповідували християнство у Вірменії. І християни вважають, що спис священний і творить чудеса.
Тамерлан розсміявся, зібрав військо і рушив до монастиря. На півдорозі повіяв сильний вітер, почався дощ. Що ближче вони підходили до монастиря, то сильнішими ставали дощ і вітер. Грім та блискавки виблискували над військом Тамерлана. Коли вони зайшли до храму, побачивши спис, завмерли в жаху. Коли простягли до нього руки, ті повисли у повітрі. Деякі побачивши списи осліпли. Тамерлан, побачивши те, що відбувається з його воїнами, жахнувся. Він зняв шолом, забувши, де знаходиться.
На другий день Тамерлан наказав віддати всі награбовані коштовності монастирю і нічого більше не чіпати. А потім він звернув табір і залишив ущелину раз і назавжди.
Ечміадзін [29] – місце перебування католикоса. Знаходиться у місті Вагаршапат, заснованому у першій половині II століття. У свій час, після руйнування столиці Арташат, був політичним, релігійним, культурним, просвітницьким центром країни. На цьому місці в 303 році, де знаходився язичницький храм, було закладено церкву, названу Ечміадзіном («зійшов однонароджений»). Руїни тієї церкви перебувають під вівтарем існуючого собору.
вхідні ворота в Ечміадзін
Оскільки Вірменію часто завойовували, зростала роль верховного релігійного голови вірмен – католикоса. Тому Ечміадзін як найбільш постійний центр духовної влади країни впорядковувався більше за інші монастирі. У XV столітті був прибудований притвор із дзвіницею над ним, прикрашений різьбленням. Все дуже пишно, не звичайно для аскетичної вірменської архітектури. Тоді ж оздобили і внутрішні стіни собору. Оздоблення завершили у XVIII столітті.
інтер'єр собору
У соборі, окрім головного вівтаря, є ще три. Один із них є скоріше святим місцем: за переказами, саме на це місце зійшов Христос.
місце події
Для зберігання реліквій, дарів до собору було прибудовано приміщення, де сьогодні знаходиться музей. У ньому зберігаються фрагмент Ноєвого ковчега, наконечник списа (гегард), яким було вбито розіп'ятий Христос, інші мощі, книги, релігійні атрибути (одяги, палиці, судини тощо).
спис
У входу до резиденції католикоса стоять ворота Трдата. Припускають, що тут раніше був палац вірменських царів (залишилися камені IV ст. ).
У комплекс входять: Ечміадзинський собор; Духовна академія (тут вивчають переважно мови); палац католикоса; друкарня; семінарія, де навчався та викладав Комітас; недалеко знаходяться церкви дев-мучениць, що втекли з Риму і вбитих царем Трдат до прийняття ним і країною християнства, - св. Гаяне; Репсіме, Шогакат.
місце поховання св. Репсим
На увагу заслуговують хачкари, привезені з різних місць країни.
З основою Ечміадзіна пов'язана така легенда.
Після зцілення Григорієм Просвітитетом і прийняття християнства цар Трдат вирішив збудувати перший християнський храм. Григорій вказав на місце будівництва і пішов спати. Сон не приходив, його долали сумніви щодо місця: довкола були болота і бруд. Уві сні до нього прийшов Спаситель із золотим молоточком у руці. Він окреслив коло, показавши, де саме маємо будувати собор. Ранком роботи розпочато. А наступного дня виявили, що фундамент обвалився. Наступної ночі Григорію знову явився Спаситель. Він пояснив, що на місці будівництва ховаються злі сили, які він спершу знищить. Христос прийшов у супроводі небесного світла, вдарив по фундаменту церкви три рази своїм молоточком. Зло під фундаментом зникло. Будівництво було успішно завершено. Собор назвали Ечміадзіном, що означає «зійшов однорідний». З цього часу собор став духовним осередком Вірменії, серцем християнства. Там, де Христос ударив молоточком, звели вівтар зішестя. Перед ним проходять служби, присвячені Григорію Просвітителю, першому вірменському католикосу.
Звартноц[30]. Вважається, що Григорію Просвітителю у баченні з'явився Христос серед ангелів. У перекладі «Звартноц» означає «пильні сили». Бдючими називають ангелів, які завжди на сторожі, щоб почути слово Господа.
план Звартноца
Храм був збудований у VII ст. за наказом католикоса Нерсеса Будівельника. Спочатку був присвячений першому католикосу Григорію Просвітителю, який зустрівся на цьому місці з царем Трдатом та чиї мощі були поховані під храмом (яму, де вони знаходилися, сьогодні можна бачити під ґратами). Собор мав перевершити Ечміадзін, звідси його незвичайна архітектура, що нагадує зіккурат, хоча це центрально-купольний храм із трьох поставлених один на одного ярусів.
Звартноц
Храм не тільки мав незвичайну форму, а й був багато прикрашений різьбленням. За переказами візантійський імператор побачив цей храм, відвідавши Вірменію. Храм йому так сподобався, що він відвіз архітектора до Константинополя. Зодчий дорогою помер. Тому схожого храму там не збудували. Хоча, кажуть, після обвалу купола св. Софії вірменський архітектор відновлював його, застосовуючи техніку будівництва, використану в Звартноці.
середньовічне зображення Звартноца (від статуї царя, що тримав храм у руках) – біля Історичного музею
Припускають, що у ІХ ст. храм був зруйнований землетрусом і не відновлювався. До XX ст. він був повністю покритий землею. На початку ХХ століття експедиція Марра виявила статую царя з храмом у руках. За результатами розкопок та цього зображення було зроблено макет, який можна бачити у музеї Звартноца (див. вище). Кажуть, храм зображений на барельєфі в паризькій каплиці Сен-Шапель із Ноєвим ковчегом (ось тільки де? ).
