Свой когнитивный диссонанс, возникший на фоне ожидаемого в мечтах и полученного в действительности от моей первой предрождественской поездки, я уже описала, и, что значительно важнее, пережила. Так что теперь вполне вменяемо и взвешенно (по крайней мере, мне так кажется) могу рассказать о поездке в целом. Тем более по прошествии некоторого времени негатив, как обычно, меркнет, а позитив и новые эмоции преобладают в памяти. Да и по мере наступления весны тема Рождества всё больше утрачивает актуальность. : )
Как я уже говорила, в чем-то данная поездка была спонтанной, а в чем-то – долгожданной и предвкушаемой. А так как была она не очень длинной – полные 4 дня плюс день прилета и отлета, то базировались мы в Вене, из которой совершили несколько однодневных выездов. Соответственно, отель выбрали по принципу близости к центральному ж/д вокзалу Вены Wien Hauptbahnhof. Хотя вначале наш выбор пал на отель-хостел Brigittenau Youth Palace, исходя из его приемлемой цены и положительных отзывов. Но по здравом размышлении решили посмотреть все же что-то поближе к вокзалу и остановились на Hotel Kolbeck, цена которого была несколько повыше, но зато весь путь от нашего номера до входа в вокзал занимал неспешным шагом 5-6 минут.
В дальнейшем постараюсь не очень акцентироваться на рождественских ярмарках, т. к. свои впечатления о них я уже изложила, но совсем уж исключить любое упоминание о них тоже не получится, потому что хоть погода этому не очень способствовала, но в предрождественской Европе в любом случае « Рождество вокруг нас» (с). Итак, поехали.
День первый. Вена. Ярмарки. Знакомство.
Вернее, полетели. А для меня самолет – это стресс! Поэтому, хотя и летели Wizz Air, совсем уж дешево не получилось, т. к. билеты брали не тогда, когда цена низкая, а тогда, когда мысль взбрела в голову. Кроме того, докупали один багаж и платили за выбор мест, чтобы была гарантированная возможность разместиться рядом.
Аэропорт « Жуляны» (или, как правильно говорить, аэропорт « Киев» им. Сикорского) умилил своей камерностью и отсутствием толп народа. Впервые в жизни мы перед отлетом еще и посидели в кафе, где, собственно, и подняли бокалы за начало путешествия (исключительно как превентивную меру в борьбе с аэрофобией). Далее перелет, который прошел в точно указанные сроки, и вот мы уже снижаемся над пасмурной и бесснежной Веной. Паспортный контроль проходим как-то молниеносно, хотя я нервно сжимаю в руках файлик с распечатанной бронью отеля, обратными билетами и страховкой. Но ребят на погранконтроле как-то вообще не заинтересовало, чего это нас принесло в Австрию. От слова « совсем» . : ) Несмотря на такую оперативность, наш чемодан уже крутится на стойке выдачи багажа, куда мы подходим одними из первых, и вот мы уже покидаем зал прилетов.
Тут надо высказать еще один респект в адрес Букинга. У него в то время была какая-то акция, при которой бронирование отеля в Вене стоимостью дороже 60 евро давало возможность получить бесплатную поездку из аэропорта до отеля на такси. Я, как человек нашей закалки, до последней минуты в такой аттракцион невиданной щедрости не верила, и встретив на выходе таксиста с табличкой, на которой было указано мое имя, задала все же вопрос – бесплатна ли эта поездка. На что мальчик призадумался и сказал: « 25 евро» . И когда у меня в голове уже пронеслись мысли типа « Я так и знала» , его стоявший рядом коллега добавил: « Но платит Букинг» . : ) В общем, потратив 25 минут и сэкономив 25 евро, мы уже выгружали чемодан возле отеля.
Заселение, распаковка вещей и прочие технические подробности заняли определенное время, поэтому в сторону ярмарок мы выбрались только часа в 4, когда потихоньку начинало смеркаться. И нашим стартовым пунктом была ярмарка в Бельведере, как самая ближайшая к нам. Количество народа увеличивается по мере приближения ко дворцу, хотя еще и не достигает критической массы. И вот она – наша первая рождественская ярмарка!
Еще не дойдя до нее, туристы толпятся перед бассейном и пытаются на все лады запечатлеть красоту, так сказать, в целом.
По мере приближения понимаем, что, кроме нас, мысль посетить Бельведер пришла еще достаточно большой массе народа! ; ))) Особенно это чувствуется на входе, где по традициям венских ярмарок располагаются киоски с едой и глинтвейном.
Но мы решаем для начала проникнуться рождественским настроением, а потом уже подумать о хлебе насущном. : )))
В принципе, всё симпатично – начиная от креативной елки из саней, которая постоянно меняет подсветку...
...до всяких новогодних игрушек, поделок и прочей праздничной атрибутики.
Насмотревшись по сторонам, переходим ко второму этапу – глинтвейн в специальных кружках. Я как-то раньше думала, что на всех ярмарках они будут одинаковыми, но как выяснилось позже – каждая ярмарка хвастается своим дизайном или даже несколькими. И, кстати, залог за чашки на всех ярмарках тоже разный – в Бельведере был одним из самых дорогих (4 евро).
К глинтвейну берем местные хот-доги с разными вариантами колбасок. После такого объемного « перекуса» уже смело можно не ужинать. : ) И вот, собственно, где-то на данном этапе меня посещает мысль: « И это всё? ! » . Как-то мне непонятно, чем же заняться дальше – культурные объекты, исходя из времени, уже закрыты, магазины с учетом субботнего вечера и подавно не работают, даже в парк Бельведера не пускают.
Конечно, если для начала посетить сам Бельведер, полюбоваться его парком, а также внутренними интерьерами...
...собранными здесь произведениями искусства...
...а потом уже пойти на ярмарку, то впечатление от общего посещения, конечно же, будет другое. Более насыщенное! Но у нас сложилось так, как сложилось, и нам остается одно… Идти на следующую ярмарку! ; ))))))))))))))
Ближайшая к нам находится на Карлсплац перед знаменитой Карлскирхе...
...построенной императором Карлом VI после избавления Вены от страшной эпидемии чумы и освященной в честь его небесного покровителя Св. Карла Борромео.
Церковь имеет достаточно эклектичный внешний дизайн...
...а ее интерьер выделяется тем, что внутри собора оборудована смотровая площадка под куполом...
...на которую можно подняться на лифте...
...и вблизи рассмотреть потолочные росписи, большая часть которых посвящена деяниям все того же Карла Борромео.
Хотя и не только им – рассматривать представленные на росписях сюжеты можно достаточно долго.
Также с площадки открываются довольно интересные виды на церковь, находящуюся буквально у тебя под ногами...
...а также по маленькой лесенке можно выбраться на самый-самый верх, к изображению Святого Духа.
В Карлскирхе частенько проходят концерты классической музыки, а в период Адвента проводятся рождественские песнопения.
Но в этот раз мы внутрь церкви не пошли, а сразу отправились гулять по ярмарке, которая носит название « Художественный адвент» . На ней представлены предметы искусств и художественных промыслов. Народу здесь еще больше, чем в Бельведере. Да и сама ярмарка в разы больше.
Почти на входе встречаем таких вот рождественских персонажей:
Далее любуемся поделками – некоторые действительно весьма оригинальные.
Чаша фонтана перед Карлскирхе отдана под нестандартные детские забавы – катание на… санях велодрезине...
...валяние в… снегу сене...
...знакомство с… оленями козочками.
В общем, нестандартный подход налицо. : ) Правда, на дизайн кружек это не распространяется – как по мне, здесь он весьма простенький. Может, и залог из-за этого за них пониже (3 евро).
Однако начинает уже сказываться определенная усталость сегодняшнего длинного дня. И еще – после глинтвейна очень хочется пить! Обычную воду мы с собой взять не додумались, а расположенный в районе Карлскирхе фонтанчик с питьевой водой, который я помню по прошлым поездкам, зимой, наверное, закрыт. По крайней мере, мы его не находим. Поэтому работающий супермаркет InterSpar на Wien Hauptbahnhof, до которого мы добираемся в результате 30-минутной прогулки, служит для меня чем-то вроде оазиса в пустыне. А дальше – в отель и спать!
День второй. Окрестности Вены и еще немного ярмарок
Свій когнітивний дисонанс, що виник на тлі очікуваного в мріях та отриманого насправді від моєї першої передріздвяної поїздки, я вже описала і, що значно важливіше, пережила. Отже тепер цілком осудно і виважено (принаймні, мені так здається) можу розповісти про поїздку в цілому. Тим більше, після деякого часу негатив, як завжди, меркне, а позитив і нові емоції переважають у пам'яті. Та й у міру настання весни тема Різдва дедалі більше втрачає актуальність. : )
Як я вже говорила, у чомусь дана поїздка була спонтанною, а в чомусь довгоочікуваною і передчуваною. А оскільки вона була не дуже довгою – повні 4 дні плюс день прильоту та відльоту, то базувалися ми у Відні, з якого здійснили кілька одноденних виїздів. Відповідно, готель вибрали за принципом близькості до центрального залізничного вокзалу Відня Wien Hauptbahnhof. Хоча спочатку наш вибір упав на готель-хостел Brigittenau Youth Palace, виходячи з його прийнятної ціни та позитивних відгуків. Але при здоровому роздумі вирішили подивитися все-таки щось ближче до вокзалу і зупинилися на Hotel Kolbeck, ціна якого була трохи вище, але весь шлях від нашого номера до входу в вокзал займав неспішним кроком 5-6 хвилин. >
Надалі намагаюся не дуже акцентуватись на різдвяних ярмарках, т. к. свої враження про них я вже виклала, але зовсім вже виключити будь-яку згадку про них теж не вийде, бо хоч погода цьому не дуже сприяла, але в передріздвяній Європі в будь-якому випадку «різдво навколо нас» (з ). Тож поїхали.
День перший. Відень. Ярмарок. Знайомство.
Вірніше, полетіли. А для мене літак – це стрес! Тому, хоч і летіли Wizz Air, зовсім дешево не вийшло, тому що квитки брали не тоді, коли ціна низька, а тоді, коли думка спала на думку. Крім того, докуповували один багаж і платили за вибір місць, щоб була гарантована можливість розміститися поруч.
Аеропорт «Жуляни» (або, як правильно казати, аеропорт «Київ» ім. Сікорського) зворушив своєю камерністю та відсутністю натовпів народу. Вперше в житті ми перед відльотом ще й посиділи в кафе, де, власне, і підняли келихи за початок подорожі (виключно як превентивний захід у боротьбі з аерофобією). Далі переліт, який пройшов у вказані терміни, і ось ми вже знижуємося над похмурим і безсніжним Віднем. Паспортний контроль проходимо якось блискавично, хоча я нервово стискаю в руках файл з роздрукованою бронею готелю, зворотними квитками та страховкою. Але хлопців на прикордонному контролі якось взагалі не зацікавило, чого це нас принесло до Австрії. Від слова "зовсім". : ) Незважаючи на таку оперативність, наша валіза вже крутиться на стійці видачі багажу, куди ми підходимо одними з перших, і ось ми вже залишаємо зал прильотів.
Тут треба висловити ще один респект на адресу Букінга. У нього на той час була якась акція, при якій бронювання готелю у Відні вартістю дорожче за 60 євро давало можливість отримати безкоштовну поїздку з аеропорту до готелю на таксі. Я, як людина нашого загартування, до останньої хвилини в такий атракціон небаченої щедрості не вірила, і зустрівши на виході таксиста з табличкою, на якій було вказано моє ім'я, поставила все ж таки питання – чи безкоштовна ця поїздка. На що хлопчик задумався і сказав: "25 євро". І коли в мене в голові вже промайнули думки типу «Я так і знала», його колега, що стояв поруч, додав: «Але платить Букінг». : ) Загалом, витративши 25 хвилин та заощадивши 25 євро, ми вже вивантажували валізу біля готелю.
Заселення, розпакування речей та інші технічні подробиці зайняли певний час, тому у бік ярмарків ми вибралися лише години о 4-й, коли потихеньку починало сутеніти. І нашим стартовим пунктом був ярмарок у Бельведері, як найближчий до нас. Кількість народу збільшується з наближенням до палацу, хоча ще й сягає критичної маси. І ось вона – наш перший різдвяний ярмарок!
Ще не дійшовши до неї, туристи юрмляться перед басейном і намагаються на всі лади сфотографувати красу, так би мовити, загалом.
У міру наближення розуміємо, що, крім нас, думка відвідати Бельведер прийшла ще доволі великою масою народу! ; ))) Особливо це відчувається на вході, де за традиціями віденських ярмарків розташовуються кіоски з їжею та глінтвейном.
Але ми вирішуємо для початку перейнятися різдвяним настроєм, а потім уже подумати про хліб насущний. : )))
В принципі, все симпатично – починаючи від креативної ялинки із саней, яка постійно змінює підсвічування. . .
. . . до будь-яких новорічних іграшок, виробів та іншої святкової атрибутики.
Надивившись на всі боки, переходимо до другого етапу – глінтвейн у спеціальних гуртках. Я якось раніше думала, що на всіх ярмарках вони будуть однаковими, але як з'ясувалося пізніше – кожен ярмарок хвалиться своїм дизайном чи навіть декількома. І, до речі, застава за чашки на всіх ярмарках теж різна – у Бельведері був одним із найдорожчих (4 євро).
До глінтвейну беремо місцеві хот-доги з різними варіантами ковбасок. Після такого об'ємного перекусу вже сміливо можна не вечеряти. : ) І ось, власне, десь на цьому етапі мене відвідує думка: «І це все? ! ». Якось мені незрозуміло, чим зайнятися далі – культурні об'єкти, виходячи з часу, вже закриті, магазини з урахуванням суботнього вечора і поготів не працюють, навіть у парк Бельведера не пускають.
Звичайно, якщо спочатку відвідати сам Бельведер, помилуватися його парком, а також внутрішніми інтер'єрами. . .
. . . зібраними тут творами мистецтва. . .
. . . а потім уже піти на ярмарок, то враження від загального відвідування, звичайно, буде інше. Більш насичене! Але в нас склалося так, як склалося, і нам лишається одне… Йти на наступний ярмарок! ; )))))))))))))))
Найближча до нас знаходиться на Карлсплац перед знаменитою Карлскірхе. . .
. . . побудованої імператором Карлом VI після позбавлення Відня страшної епідемії чуми і освяченої на честь його небесного покровителя Св. Карла Борромео.
Церква має досить еклектичний зовнішній дизайн. . .
. . . а її інтер'єр виділяється тим, що всередині собору обладнано оглядовий майданчик під куполом. . .
. . . на яку можна піднятися на ліфті. . .
. . . і поблизу розглянути стельові розписи, більшість яких присвячена діям того ж Карла Борромео.
Хоч і не лише їм – розглядати представлені на розписах сюжети можна досить довго.
Також з майданчика відкриваються досить цікаві види на церкву, що знаходиться буквально в тебе під ногами. . .
. . . а також маленькою драбинкою можна вибратися на самий-верх, до зображення Святого Духа.
У Карлськірсі частенько проходять концерти класичної музики, а в період Адвента проводяться різдвяні піснеспіви.
Але цього разу ми всередину церкви не пішли, а одразу вирушили гуляти по ярмарку, який зветься «Художній адвент». На ній представлені предмети мистецтв та художніх промислів. Народу тут ще більше, ніж у Бельведері. Та й сам ярмарок у рази більший.
Майже на вході зустрічаємо таких різдвяних персонажів:
Далі милуємося виробами – деякі дійсно дуже оригінальні.
Чаша фонтана перед Карлскірхе віддана під нестандартні дитячі забави – катання на… санях велодрезині. . .
. . . валяння в. . . снігу сіні. . .
. . . знайомство з… оленями кізочками.
Загалом, нестандартний підхід є. : ) Правда, на дизайн кухлів це не поширюється - як на мене, тут він дуже простенький. Може, й застава через це за них нижча (3 євро).
Однак починає вже датися взнаки певна втома сьогоднішнього довгого дня. І ще – після глінтвейну дуже хочеться пити! Звичайну воду ми з собою взяти не додумалися, а розташований у районі Карлскірхе фонтанчик з питною водою, який я пам'ятаю за минулими поїздками, взимку, мабуть, закрито. Принаймні ми його не знаходимо. Тому працюючий супермаркет InterSpar на Wien Hauptbahnhof, до якого ми добираємося в результаті 30-хвилинної прогулянки, служить для мене чимось на зразок оази в пустелі. А далі – в готель та спати!
День другий. Околиці Відня та ще трохи ярмарок