Ваша оцінка готелю:
7.0
з 10
Оцінки готелю за критеріями:
Номери:
7.0
Сервіс:
7.0
Чистота:
8.0
Харчування:
8.0
Інфраструктура:
8.0
Щойно повернулися з поїздки в Болгарію і вирішив написати про наші враження про проведену відпустку. Думав з чого почати, вирішив, що найкраще почати спочатку.
Після довгих роздумів та огляду політичної ситуації у світі та на найближчих морських узбережжях наш вибір впав на Болгарію. Тим більше, що ми порахували, що не хочемо бути повністю прив'язаним до готелю, як на більш популярних курортах Єгипту та Туреччини, та й ситуація за стінами готелів там стала іноді виходити за рамки спокою, що нас дещо насторожувало, а ми хотіли не лише порції хлорки, а й свіжого морського повітря, вільних прогулянок берегом та самостійного пересування на прилеглі курорти. Ні, звичайно, можна було поїхати до Іспанії чи Греції і ще кудись і далі, але ми вирішили, що близька білорусам, народженим у СРСР за духом і менталітетом (що є помилковим судженням) Болгарія буде якраз.
Як і багато хто, облазивши величезну кількість сайтів і прочитавши купу відгуків, ми зупинили свій вибір на невеликому курорті св. Костянтин та Олена через його близьке розташування до аеропорту прибуття «Варна», спокійного сімейного відпочинку без клубних готелів, нічних дискотек та тусовок. Саме те, що підходило для відпочинку з маленькими дітьми. Справа залишалася за малим – вибрати готель. Тут було безліч критеріїв: харчування, розміщення (обов'язково дві кімнати в номері), категорія (не менше ****) природно близькість до моря, розваги для дітей (відповідно до їхнього віку), і т. д.
Отже, начитавшись всіх можливих відгуків про готелі, і зробивши деякі висновки для себе (вибрали кілька готелів з тих, що сподобалися), наприкінці березня ми подалися в турфірму. Для визначних місць, розташованих неподалік, є група Grand Hotel Varna Complex, Азалія, Сіріус Біч, АкваАзур, Естрея. Там наш вибір схвалили, але порадили на перший раз не брати путівку «all inclusive», а обмежитися завтраками або напівпансіоном, чому в подальшому я був не сказано радий і вдячний за пораду (не думайте відразу про погане – справа зовсім у іншим, але про це пізніше). Знайомі минулого року відпочивали у готелі «Дельфін» і дуже рекомендували нам у частині дитячого відпочинку.
На жаль, кінець березня не забарився нагадати про себе відсутністю місць у більшості вказаних готелів за нашими критеріями. Із запропонованого залишилися Естрея Палас, АкваАзур та група готелів Grand Hotel Varna Complex (Дельфін, Лебідь, Рубін). На жаль, у «групи готелів» залишилися пропозиції тільки з умовами «all inclusive» і за ціною дещо більшою, ніж ми планували. Пропозиції готелю АкваАзур в турфірмі нам м'яко і делікатно натякнули не розглядати, тим більше, що номери там залишалися лише однокімнатні тримісні з доп. місцем чи чотиримісні. Отже, наша сім'я у складі 4-х осіб, у тому числі двох дітей віком 8 та 4 років, стали щасливими володарями путівки з 20 по 29.07. 2014 р. на відпочинок у Болгарію, курорт св. Костянтин та Олена, готель Естрея Палас (****), двокімнатні апартаменти.
До речі, попередньо ми відвідали сайт вищевказаного готелю, де 4-ма мовами (болгарською, німецькою, російською та англійською) було детально розписано про всі послуги в готелі (платних та безкоштовних), номери готелю з фотографіями та їх оснащення ( http://www.hotelestreya.com/ru/rooms.html). До слова, комплекс складається з двох готелів: «Естрея Палас» та «Естрея Резіденс». Трохи засмутило, що в апартаментах "Естрея Палас", на відміну від "Резіденс" відсутня мінікухня: немає чайника і холодильника, але є мінібар, холодильник якого просять використовувати виключно за призначенням. Трохи поміркувавши, ми вирішили, що це не проблема. Поїздивши по відрядженнях Білорусією та Росією я переконався, що далеко не у всіх готелях у номерах є чайник або на крайній край кулер для води в коридорах. І в цьому випадку незамінним стає один із найкращих винаходів людства – кип'ятильник. Цей device завжди мене супроводжує у всіх моїх поїздках. Ну а продуктовий холодильник і сейф можна взяти за додаткову плату і порівняно не дорого (сейф нам обійшовся 30 лев за 10 днів, а холодильник на сайті пропонують за 5 лев на добу). До речі на сайті готелю є дуже багато корисної інформації і всім, хто відбуває на відпочинок, рекомендую з нею обов'язково ознайомитися, щоб уникнути в процесі відпочинку нервових зривів і непорозуміння.
( http://www.hotelestreya.com/ua/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0-%D0%B8%D0%BD %D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F.html).
Вилітали ми з Мінська і близько 17.00 приземлилися в аеропорту Варни. Нас, як і належить, з усмішкою на обличчі зустріла сторона, що приймає, і на радостях розцілувавши, швиденько посадила в автобус, який слідував за маршрутом Варна – св. Костянтин – ЗП – Албена. До речі, приймаюча фірма називалася «Добрий День». По дорозі нам розповіли багато цікавого та пізнавального про Болгарію і першими висадили прямо біля готелю, супроводивши на reception, здавши з усіма причиндалами портьє, пообіцявши провести інформаційну зустріч увечері другого дня, що виявилося дуже корисним. Відвернуся від опису готелю. На інформаційній зустрічі ми отримали всю цікаву інформацію про екскурсії, місцезнаходження кращих обмінників, про кращі пляжі, порядок виселення та доставки в аеропорт. До речі, за кілька днів до відльоту я натрапив у готелі на сім'ю, з якою летіли одним рейсом, але фірми, що приймали, були різними. Так ось, у них приймаюча фірма консультаційний вечір не проводила і я був ними просто замучений питаннями про відльот і це все на шкоду мого часу перебування в інтернеті (до початку дитячої дискотеки, на яку я обіцяв відвести дочок).
Заселили нас протягом 5 хвилин, ми віддали паспорти на reception і відразу отримали ключ від номера. Відразу ж поставили на reception запитання щодо холодильника. У відповідь витріщили очі і запитали на біса вам ще один, якщо в номері є холодильник мінібару. Подробиці інформації, розміщеної на сайті готелю я вдаватися не став, а прийняв відповідь до відома. А ось за оренду сейфа довелося сплатити за 10 днів. У них там цілі тарифні плани на сейф: 7.9, 12.14 днів (на рахунок 12 не впевнений), незалежно від часу перебування в готелі.
Дівчина портьє, до речі російськомовна, як і всі інші портьє, покликала хлопця, який «взвалив» на себе наші валізи, а вони виявилися досить важкими (привезли всякого барахла, у тому числі три вечірні сукні дружини та мій найкращий смокінг, щоб я міг своїм зовнішнім виглядом їй відповідати, дотяг їх до нашого номера. Довелося його трохи віддячити найменшою купюрою, яка в мене була на той момент, в 5 $, забагато звичайно, але менше не було, а не дати було незручно. Не соромтеся давати чайові, чайові в Болгарії роблять дива (у цьому помилковість думки про схожість менталітету та слов'янської єдності): змушують людей дарувати Вам посмішки, бажати приємного проведення часу (принаймні, не бажати поганого), а так само усуває мовний бар'єр , бо світом править КАПІТАЛ. В принципі, 2-3 лева достатньо для покоївки, 10-15 % для офіціанта в ресторані, у бармена здачу не забирайте, тому намагайтеся завжди мати дрібні купюри, щоб округлити до круглого значення (0.5-1 лев). Найдрібніша купюра у болгар 2 лева, а найбільша монета 1 лев. 100 сотків становить 1 лев. Першого дня на пляжі зі мною стався курйозний випадок. Розплачуючись у пляжному барі, я помилково дав бармену 10 євро, замість 10 лев (набрав також на 10 лев). У хлопчика аж очі заблищали, але подивившись на мене, він запідозрив, щось недобре (ну не може бути чудес у нашому житті, тим більше від такого клієнта), тому з надією в очах уточнив у мене на рахунок 10 євро. І тут до мене дійшло, що я накосячив, але хлопця шкода, а ще більше 10 євро. Довелося забрати, дати 10 лев, плюс втішні 2 лева понад (совість менше не дозволила, адже людину вже обнадіяв). Ну, загалом, після цього ми з ним потоваришували. Я завжди залишав там 0.5-1 лев, а іноді і 1.5-2 (якщо замовлення було ширше). Зате вони мене запам'ятали і вже знали, що насамперед, прийшовши на пляж я завжди беру два експресо, потім з постійною періодичністю пиво і Cosmopolitan, а перед відходом на обід я завжди замовляв два sex on the beach (в сенсі коктейль).
Дісталися нам апартаменти 7а на першому поверсі з окремим входом із внутрішньої сторони готелю та власною маленькою терасою, на якій стояли столик та стільці (на фото). Таких номерів було близько дев'яти штук. Як ми встигли помітити на інших терасах, були ще сушарки. Про її відсутність ми після вечері повідомили портьє, він дуже здивувався і пообіцяв, що вранці це питання буде вирішено.
У першій кімнаті знаходилися м'який куточок (диванчик і два крісла), двоярусна дитяча ліжко, настінна вішалка, довгий стіл-тумба, всередині якої розміщувався мінібар (холодильник), різні шуфлятки і дверцята. Стельовий кондиціонер знаходився над самим дитячим ліжком. Як і було у всіх відгуках, тяг він так собі. Благо номер знаходився на першому поверсі, з усіх боків від номера (з фасу будівлі та всередині) було багато порожніх глибоких арок і велика кількість зелені і дерев, від того номер завжди знаходився в тіні. І навіть у найпівденнішу спеку в ньому було досить комфортно і без кондиціонера, тому ми його практично не включали. Але при цьому був один недолік. Постійна тінь не дозволяла швидко висушувати білизну, купальники та рушники після пляжу або басейну (вимагалося не менше доби при температурі близько 30 ° С). Але, ми мали все в кількох примірниках, тому цю неприємність ми спокійно пережили. У другій кімнаті було велике двоспальне ліжко, тридверна шафа, тумбочки і туалетний столик, на якому стояв телевізор. З цієї ж кімнати були двері, що ведуть у суміщений санвузол із душовою кабінкою (фото). Взагалі готель був реконструйований у 2004 р. і десь це вже стає помітно, якщо придивлятися, але все було акуратно.
Освітлення в номері дійсно слабке, але дивлячись для чого. Якщо для написання наукового трактату та проведення лабораторних дослідів, пов'язаних з вивченням потоку електронів, що виділяється ниткою розжарювання – то мало. Якщо для того, щоб прийти в номер поспати, ну трохи відпочити, переодягтися - цілком достатньо. Та й удень денного світла вистачає. У ванній кімнаті освітлення взагалі було відмінним. Що там ще робити, я собі не уявляю, щоб потрібне було світло. Читав я завжди на вулиці на своїй терасі, навіть увечері – вистачало підсвічування готелю внутрішнього двору та власної тераси.
У комплексі Естрея знаходиться два ресторани, що мають посадочні місця як усередині, так і спорядження на терасах, бари при них, а також бар біля басейну. Харчування побудоване за принципом «шведський стіл» і досить різноманітне (сніданки менші, вечері різноманітніші). Хочу відразу сказати, безглуздо вимагати від великого готельного комплексу та шведського столу якихось вишукувань або пропозицій скуштувати страви національної кухні. Вражають деякі висловлювання щодо якості алкогольних напоїв. Невже ви думаєте, що за таку ціну вам запропонують дорогі марочні вина, престижне віскі та коньяк. У пропозицію «all inclusive» буде входити найдешевше пійло та пиво, інакше, або клієнт не потягне вартість путівки, або готельний бізнес накриється мідним тазом. А за все хороше треба платити і стоїть воно відповідно.
На сніданок нам пропонували страви з яєць у всіх можливих іпостасях (омлети, смажені, варені, запечені), завжди були смажені сосиски та ковбаски, сирі ковбаси та шинка, сири, бринза, овочі (перець, помідори, огірки, капуста), оливки, маслини макарони або картопля фрі, тушковані овочі, обов'язково якась каша, частіше вівсяна, була рисова (особливо на них уваги не звертав), млинці та смажені яйця з беконом, які робили прямо при вас (але потрібно було постояти у черзі і бувало, що довго - хвилин 20, а то й 30), випічка на будь-який смак (хліби, булки, круасани, кейки, кекси, тортики), чай, кава, соки, пластівці різні, молоко. Мої діти їли млинці (старша сама вставала раніше і ходила займати чергу), пластівці, бутерброди, макарони. Завжди були дитячі стільці для малечі. Малюків було багато, в основному 3-4 роки, але були й менші.
Вечеря завжди була різноманітна м'ясом - завжди різне (перераховувати не буду - втомився описувати сніданок), риба в основному у вигляді котлет і рибних паличок, кілька разів була припущена. Основа гарнірів спа-гетті та картопля – були завжди, але овочеві гарніри щоразу були цікаві та різноманітні, салати теж рідко повторювалися, звичайно, основний – помідори та огірки з бринзою. На десерт фрукти: кавуни, дині, яблука, персики чергувалися. Морозиво щодня і теж чергувалося (за кольором та смаком, але завжди 4 види). Можна було взяти вина або пива, але ми воліли не брати його там, а купувати у відповідних місцях. Але найголовніше, що мало того, що все це було їстівно, воно було смачно. Постояльці спокійно виносили з ресторану фрукти, морозиво, а мої сусіди брали їх на тарілку та спокійно йшли до себе в номер. Подивившись на все це, ми теж цим грішили. Тим більше, що моя молодша перехопивши між їдою, не завжди їла як належить. І нам доводилося брати з собою з ресторану шинки і сиру, або круасани, бо як на зло через годину-дві, зголоднівши, вона могла вимагати чогось перекусити. При цьому персонал спокійно ставився до цього і трагедію не влаштовував, і істерик не закочував.
І ось тут треба нагадати, чому я негативно ставився до пропозиції «all inclusive». На курорті достатньо ресторанів і кафешок, що пропонують різноманітну кухню на відміну від шведських столів готелів, при цьому недорого. Ми уподобали собі одне з них, просто «Рай» (вивіска та цінник наведені на фото). Досить затишне, знаходиться по дорозі від готелю Естрея до пляжу Азалії з досить великим асортиментом страв болгарської кухні. Самі порції були дуже великі. Особливо порадувало ставлення офіціантки (там вона одна, при цьому з усім керується), здається її звуть Didi, принаймні те, що подібне було написано на бейджику. Завжди намагалися спробувати щось нове з меню. До мого великого прикрості все меню охопити за таке короткий термін нам не вдалося. Але кухня там чудова, різноманітна та передає болгарський колорит. Ціни на салати там коливаються в межах від 3 до 6 лев, супи (вибір невеликий) від 2.5 до 3 лев, м'ясні страви від 5.5 і вище, риба – від 12 і вище, ракія до 2 лев за 50 гр. , також великий вибір десертів. А погодься я «all inclusive», зараз би писав черговий тужливий відгук, сповнений гіркоти і сліз, і ныл з приводу одноманітних обідів у ресторані готелю та відсутності болгарського колориту страв.
Прибирання у номері проводилося щодня. Як я казав, три лева допомагали покоївці виконувати свої обов'язки на вищому рівні. До речі, наступного дня, повернувшись з пляжу, ми знайшли у себе на терасі сушарку, яку нам пообіцяв портьє. Треба сказати, що ввечері в день приїзду довелося трохи простягти білизну та шкарпетки. У зв'язку з відсутністю сушарки, розвісили ми це на підлокітниках стільців на нашій терасі. Зате коли повернулися з моря, все було розвішено на сушарці дбайливими руками нашої «Попелюшки», навіть мої шкарпетки. Рушники нам міняли щодня. До речі покоївки було дві. Діти постійно наводили бардак у своїх речах, залишаючи безлад на журнальному столику, де постійно валялися альбоми, олівці, книжечки та інші дитячі причиндали. Так ось одна покоївка більше приділяла часу наведенню порядку серед бардаку розкиданих речей і коли ми поверталися в номер, всі речі були розкладені з разючою педантичності по стосах, навіть взуття було розставлене в рядок. Друга покоївка більше приділяла уваги створенню нехитрих прикрас із рушників, але менше – порядку серед розкиданих речей. Мене більше влаштовувала робота першої покоївки.
Почитавши відгуки ми зрозуміли, що ходити на пляж Естреї нема за чим. Поговоривши з сусідами, ті порадили йти нам на пляжі до Азалії. Трохи далеко від готелю – хвилин 15 не поспішаючи. Ми ходили на пляж Сахара бич. Він сподобався нам більше ніж пляж Азалії. Пляж Азалії мені здався вужчим, ймовірно після розмиву. До того ж пляж Сахара бич виявився дешевшим, але не подумайте причина не в цьому. Цінник Азалії я випадково дізнався за кілька днів до від'їзду. Для порівняння шезлонги на Сахара бич 5 левів, на Азалії – 10 лев, парасолька на Сахара бич – 6 левів, Азалія – 20 левів. Для постояльців Азалії, на мою думку, шезлон-ги були безкоштовні. Дно пляжу Азалії трохи було усіяне дрібною галькою. Праворуч пляж Сахара дуже дрібний, за мого зростання 178, мені було там до пояса. У цій частині завжди було багато людей, у тому числі дітей. У цій же частині пляжу не було бенкету. Ліва частина глибша, завжди були водорості у воді. На пляжі в основному відпочивали росіяни та болгари, причому після 25 липня болгар стало просто дуже багато. Куріння дозволено скрізь. Було не дуже приємно, коли поруч із твоїми дітьми з усіх боків в'ється димок. Причому чоловіків, що палять, я бачив не часто, а ось болгарські жінки практично на 70% курячі. Їх не бентежить навіть те, що довкола них крутяться власні дрібні карапузи. Також багато бол-гарки не соромляться засмагати топлес. Спочатку це викликало в мене усмішку, потім уже огиду. Причому вік у них для засмаги не має жодного значення – це може бути як 16-річна дівчинка, так і 40-річна дама. При цьому, на мій розум, далеко не всі з них мали чим похвалитися. Цінник у пляжному барі майже вдвічі відрізнявся від цін у магазині, хоча я вважаю це нормальним для бару. Коктейль можна було купити за 4.5 лева, пляшковий - 5.5 лев, пиво розливне - 2.5 лева, пляшкове - 4 лева, мінерал-ка-1.5 лева, кава-2.5 лева, решту брав не часто – тому не пам'ятаю.
Басейн в готелі переважно окупували німці (російські як мінімум до обіду йшли на пляж, німці рідше). Басейни розташовані на території між двома готелями. Два басейни та дитячий лягу-хатник. Для дезінфекції використовується хлорка, що відчувається. Ще один басейн з мінеральною водою знаходиться в СПА центрі готелю Естрея Резіденс (безкоштовний), але він теж дезінфікується хлоркою. Шезлонгів біля басейнів небагато, але місця вистачає для всіх. Ми зазвичай ходили до басейнів після обіду, тільки тому, що діти хотіли. Чим їм там подобалося, я не знаю, але закочували цілі концерти, якщо з якихось причин ми не могли піти туди. Доводилося тягнутися туди разом з ними, сидіти у шезлон-зі та тихо «дрючити» смартфон. Сам у басейні я купався двічі тільки, щоб повчити старшу плавати.
Wi-fi в Естреї Палас це ціла історія, точніше його відсутність. Як така на сайті вказано, що зона Wi-fi в Естреї Палас знаходиться в лобі барі. Однак, рівень сигналу не дуже хороший, кілька днів мій device тупо не міг отримати IP від роутера. Іноді сигнал міг просто зникнути. Потрібно було пошукати місце, де можна було знайти точку доступу. До кінця відпочинку ситуація дещо виправилася і сигнал був досить впевненим. У «Резіденс» ситуація з доступом в інтернет була дещо напів-чше. Біля басейну ловив сигнал Резіденс, слабкий, але більш-менш стійкий. Вважаю, що це найбільший недолік у всьому спектрі послуг готелів Естрея Палас.
Готель звичайно більше призначений для відпочинку сімейних пар, більше похилого віку. Для дітей тут знаходився маленький майданчик із двома гойдалками та невеликою гіркою. Першого вечора ми вийшли на прогулянку вздовж моря і дісталися готелю Дельфін. Там перед нашим поглядом з'явився великий дитячий ігровий майданчик, де на перебій усіма можливими мовами розважалися дітки. Такого, звісно, у Естреї Паллас не було. Анімацією в Естреї Палас займалися дві дівчини Юля (російськомовна) і Мі-хаелла (російською не говорила). Дуже хороші дівчата, які дуже люблять дітей, з 16.00 до 17.30 була відкрита ігрова кімната, або біля басейну влаштовувалося водне поло. Увечері з 20.30 до 21.00 було організовано міні диско. Мої дівчата просто закохалися в Юлю і готові були проводити з нею весь час. А ми цей час намагалися використати з користю для себе. У Естреї Резіденс був невеликий спортзал, де стояло кілька тренажерів. Але нас більше цікавив тенісний стіл, де вдень ми могли грати.
На самому курорті були дитячі атракціони, різні батути, тарзанки, каруселі, машинки та ін. Для тих, хто не сидів у готелях, можна було знайти заняття.
А для тих, кому не сидиться на місці, можна поїхати на різні екскурсії, аж на кілька днів. З дітьми можна з'їздити до аквапарку в Золотих пісках. Це за 20 км. Працює з 10:00 до 18:00. Можна доїхати автобусами № 9 та 409. Зупинка знаходиться біля готелю св. Олени. Можна з'їздити до Варни до дельфінарію. Він знаходиться у Приморському парку. Доїхати можна автобусом № 8 від зупинки, що знаходиться неподалік Естрея Палас. Таксі обійшлося нам 17 лев.
Ну, ніби й усе, про що я хотів розповісти. Не знаю, як люди це читатиме, але писати мені вже набридло.
Але насамкінець, хотілося б сказати і порадити. Можна, звичайно, постійно стогнати і скиглити, що мені вчасно не подули в одне місце, якось подивилися, прям не так, як хотілося, у чомусь відмовили, а мали б ноги цілувати. Не знаю тільки звідки у людей такі думки виникають про свою винятковість. А можна з усього отримувати тільки позитивні моменти і насолоджуватися відпочинком, який він є. І найголовніше: ми самі собі робимо наш відпочинок, а яким він буде, залежить лише від нас. Щодо мене, то мій відпочинок мене всім влаштував. Принаймні бажання приїхати до Естрею Палас ще в мене не пропало.
Після довгих роздумів та огляду політичної ситуації у світі та на найближчих морських узбережжях наш вибір впав на Болгарію. Тим більше, що ми порахували, що не хочемо бути повністю прив'язаним до готелю, як на більш популярних курортах Єгипту та Туреччини, та й ситуація за стінами готелів там стала іноді виходити за рамки спокою, що нас дещо насторожувало, а ми хотіли не лише порції хлорки, а й свіжого морського повітря, вільних прогулянок берегом та самостійного пересування на прилеглі курорти. Ні, звичайно, можна було поїхати до Іспанії чи Греції і ще кудись і далі, але ми вирішили, що близька білорусам, народженим у СРСР за духом і менталітетом (що є помилковим судженням) Болгарія буде якраз.
Як і багато хто, облазивши величезну кількість сайтів і прочитавши купу відгуків, ми зупинили свій вибір на невеликому курорті св. Костянтин та Олена через його близьке розташування до аеропорту прибуття «Варна», спокійного сімейного відпочинку без клубних готелів, нічних дискотек та тусовок. Саме те, що підходило для відпочинку з маленькими дітьми. Справа залишалася за малим – вибрати готель. Тут було безліч критеріїв: харчування, розміщення (обов'язково дві кімнати в номері), категорія (не менше ****) природно близькість до моря, розваги для дітей (відповідно до їхнього віку), і т. д.
Отже, начитавшись всіх можливих відгуків про готелі, і зробивши деякі висновки для себе (вибрали кілька готелів з тих, що сподобалися), наприкінці березня ми подалися в турфірму. Для визначних місць, розташованих неподалік, є група Grand Hotel Varna Complex, Азалія, Сіріус Біч, АкваАзур, Естрея. Там наш вибір схвалили, але порадили на перший раз не брати путівку «all inclusive», а обмежитися завтраками або напівпансіоном, чому в подальшому я був не сказано радий і вдячний за пораду (не думайте відразу про погане – справа зовсім у іншим, але про це пізніше). Знайомі минулого року відпочивали у готелі «Дельфін» і дуже рекомендували нам у частині дитячого відпочинку.
На жаль, кінець березня не забарився нагадати про себе відсутністю місць у більшості вказаних готелів за нашими критеріями. Із запропонованого залишилися Естрея Палас, АкваАзур та група готелів Grand Hotel Varna Complex (Дельфін, Лебідь, Рубін). На жаль, у «групи готелів» залишилися пропозиції тільки з умовами «all inclusive» і за ціною дещо більшою, ніж ми планували. Пропозиції готелю АкваАзур в турфірмі нам м'яко і делікатно натякнули не розглядати, тим більше, що номери там залишалися лише однокімнатні тримісні з доп. місцем чи чотиримісні. Отже, наша сім'я у складі 4-х осіб, у тому числі двох дітей віком 8 та 4 років, стали щасливими володарями путівки з 20 по 29.07. 2014 р. на відпочинок у Болгарію, курорт св. Костянтин та Олена, готель Естрея Палас (****), двокімнатні апартаменти.
До речі, попередньо ми відвідали сайт вищевказаного готелю, де 4-ма мовами (болгарською, німецькою, російською та англійською) було детально розписано про всі послуги в готелі (платних та безкоштовних), номери готелю з фотографіями та їх оснащення ( http://www.hotelestreya.com/ru/rooms.html). До слова, комплекс складається з двох готелів: «Естрея Палас» та «Естрея Резіденс». Трохи засмутило, що в апартаментах "Естрея Палас", на відміну від "Резіденс" відсутня мінікухня: немає чайника і холодильника, але є мінібар, холодильник якого просять використовувати виключно за призначенням. Трохи поміркувавши, ми вирішили, що це не проблема. Поїздивши по відрядженнях Білорусією та Росією я переконався, що далеко не у всіх готелях у номерах є чайник або на крайній край кулер для води в коридорах. І в цьому випадку незамінним стає один із найкращих винаходів людства – кип'ятильник. Цей device завжди мене супроводжує у всіх моїх поїздках. Ну а продуктовий холодильник і сейф можна взяти за додаткову плату і порівняно не дорого (сейф нам обійшовся 30 лев за 10 днів, а холодильник на сайті пропонують за 5 лев на добу). До речі на сайті готелю є дуже багато корисної інформації і всім, хто відбуває на відпочинок, рекомендую з нею обов'язково ознайомитися, щоб уникнути в процесі відпочинку нервових зривів і непорозуміння.
( http://www.hotelestreya.com/ua/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0-%D0%B8%D0%BD %D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F.html).
Вилітали ми з Мінська і близько 17.00 приземлилися в аеропорту Варни. Нас, як і належить, з усмішкою на обличчі зустріла сторона, що приймає, і на радостях розцілувавши, швиденько посадила в автобус, який слідував за маршрутом Варна – св. Костянтин – ЗП – Албена. До речі, приймаюча фірма називалася «Добрий День». По дорозі нам розповіли багато цікавого та пізнавального про Болгарію і першими висадили прямо біля готелю, супроводивши на reception, здавши з усіма причиндалами портьє, пообіцявши провести інформаційну зустріч увечері другого дня, що виявилося дуже корисним. Відвернуся від опису готелю. На інформаційній зустрічі ми отримали всю цікаву інформацію про екскурсії, місцезнаходження кращих обмінників, про кращі пляжі, порядок виселення та доставки в аеропорт. До речі, за кілька днів до відльоту я натрапив у готелі на сім'ю, з якою летіли одним рейсом, але фірми, що приймали, були різними. Так ось, у них приймаюча фірма консультаційний вечір не проводила і я був ними просто замучений питаннями про відльот і це все на шкоду мого часу перебування в інтернеті (до початку дитячої дискотеки, на яку я обіцяв відвести дочок).
Заселили нас протягом 5 хвилин, ми віддали паспорти на reception і відразу отримали ключ від номера. Відразу ж поставили на reception запитання щодо холодильника. У відповідь витріщили очі і запитали на біса вам ще один, якщо в номері є холодильник мінібару. Подробиці інформації, розміщеної на сайті готелю я вдаватися не став, а прийняв відповідь до відома. А ось за оренду сейфа довелося сплатити за 10 днів. У них там цілі тарифні плани на сейф: 7.9, 12.14 днів (на рахунок 12 не впевнений), незалежно від часу перебування в готелі.
Дівчина портьє, до речі російськомовна, як і всі інші портьє, покликала хлопця, який «взвалив» на себе наші валізи, а вони виявилися досить важкими (привезли всякого барахла, у тому числі три вечірні сукні дружини та мій найкращий смокінг, щоб я міг своїм зовнішнім виглядом їй відповідати, дотяг їх до нашого номера. Довелося його трохи віддячити найменшою купюрою, яка в мене була на той момент, в 5 $, забагато звичайно, але менше не було, а не дати було незручно. Не соромтеся давати чайові, чайові в Болгарії роблять дива (у цьому помилковість думки про схожість менталітету та слов'янської єдності): змушують людей дарувати Вам посмішки, бажати приємного проведення часу (принаймні, не бажати поганого), а так само усуває мовний бар'єр , бо світом править КАПІТАЛ. В принципі, 2-3 лева достатньо для покоївки, 10-15 % для офіціанта в ресторані, у бармена здачу не забирайте, тому намагайтеся завжди мати дрібні купюри, щоб округлити до круглого значення (0.5-1 лев). Найдрібніша купюра у болгар 2 лева, а найбільша монета 1 лев. 100 сотків становить 1 лев. Першого дня на пляжі зі мною стався курйозний випадок. Розплачуючись у пляжному барі, я помилково дав бармену 10 євро, замість 10 лев (набрав також на 10 лев). У хлопчика аж очі заблищали, але подивившись на мене, він запідозрив, щось недобре (ну не може бути чудес у нашому житті, тим більше від такого клієнта), тому з надією в очах уточнив у мене на рахунок 10 євро. І тут до мене дійшло, що я накосячив, але хлопця шкода, а ще більше 10 євро. Довелося забрати, дати 10 лев, плюс втішні 2 лева понад (совість менше не дозволила, адже людину вже обнадіяв). Ну, загалом, після цього ми з ним потоваришували. Я завжди залишав там 0.5-1 лев, а іноді і 1.5-2 (якщо замовлення було ширше). Зате вони мене запам'ятали і вже знали, що насамперед, прийшовши на пляж я завжди беру два експресо, потім з постійною періодичністю пиво і Cosmopolitan, а перед відходом на обід я завжди замовляв два sex on the beach (в сенсі коктейль).
Дісталися нам апартаменти 7а на першому поверсі з окремим входом із внутрішньої сторони готелю та власною маленькою терасою, на якій стояли столик та стільці (на фото). Таких номерів було близько дев'яти штук. Як ми встигли помітити на інших терасах, були ще сушарки. Про її відсутність ми після вечері повідомили портьє, він дуже здивувався і пообіцяв, що вранці це питання буде вирішено.
У першій кімнаті знаходилися м'який куточок (диванчик і два крісла), двоярусна дитяча ліжко, настінна вішалка, довгий стіл-тумба, всередині якої розміщувався мінібар (холодильник), різні шуфлятки і дверцята. Стельовий кондиціонер знаходився над самим дитячим ліжком. Як і було у всіх відгуках, тяг він так собі. Благо номер знаходився на першому поверсі, з усіх боків від номера (з фасу будівлі та всередині) було багато порожніх глибоких арок і велика кількість зелені і дерев, від того номер завжди знаходився в тіні. І навіть у найпівденнішу спеку в ньому було досить комфортно і без кондиціонера, тому ми його практично не включали. Але при цьому був один недолік. Постійна тінь не дозволяла швидко висушувати білизну, купальники та рушники після пляжу або басейну (вимагалося не менше доби при температурі близько 30 ° С). Але, ми мали все в кількох примірниках, тому цю неприємність ми спокійно пережили. У другій кімнаті було велике двоспальне ліжко, тридверна шафа, тумбочки і туалетний столик, на якому стояв телевізор. З цієї ж кімнати були двері, що ведуть у суміщений санвузол із душовою кабінкою (фото). Взагалі готель був реконструйований у 2004 р. і десь це вже стає помітно, якщо придивлятися, але все було акуратно.
Освітлення в номері дійсно слабке, але дивлячись для чого. Якщо для написання наукового трактату та проведення лабораторних дослідів, пов'язаних з вивченням потоку електронів, що виділяється ниткою розжарювання – то мало. Якщо для того, щоб прийти в номер поспати, ну трохи відпочити, переодягтися - цілком достатньо. Та й удень денного світла вистачає. У ванній кімнаті освітлення взагалі було відмінним. Що там ще робити, я собі не уявляю, щоб потрібне було світло. Читав я завжди на вулиці на своїй терасі, навіть увечері – вистачало підсвічування готелю внутрішнього двору та власної тераси.
У комплексі Естрея знаходиться два ресторани, що мають посадочні місця як усередині, так і спорядження на терасах, бари при них, а також бар біля басейну. Харчування побудоване за принципом «шведський стіл» і досить різноманітне (сніданки менші, вечері різноманітніші). Хочу відразу сказати, безглуздо вимагати від великого готельного комплексу та шведського столу якихось вишукувань або пропозицій скуштувати страви національної кухні. Вражають деякі висловлювання щодо якості алкогольних напоїв. Невже ви думаєте, що за таку ціну вам запропонують дорогі марочні вина, престижне віскі та коньяк. У пропозицію «all inclusive» буде входити найдешевше пійло та пиво, інакше, або клієнт не потягне вартість путівки, або готельний бізнес накриється мідним тазом. А за все хороше треба платити і стоїть воно відповідно.
На сніданок нам пропонували страви з яєць у всіх можливих іпостасях (омлети, смажені, варені, запечені), завжди були смажені сосиски та ковбаски, сирі ковбаси та шинка, сири, бринза, овочі (перець, помідори, огірки, капуста), оливки, маслини макарони або картопля фрі, тушковані овочі, обов'язково якась каша, частіше вівсяна, була рисова (особливо на них уваги не звертав), млинці та смажені яйця з беконом, які робили прямо при вас (але потрібно було постояти у черзі і бувало, що довго - хвилин 20, а то й 30), випічка на будь-який смак (хліби, булки, круасани, кейки, кекси, тортики), чай, кава, соки, пластівці різні, молоко. Мої діти їли млинці (старша сама вставала раніше і ходила займати чергу), пластівці, бутерброди, макарони. Завжди були дитячі стільці для малечі. Малюків було багато, в основному 3-4 роки, але були й менші.
Вечеря завжди була різноманітна м'ясом - завжди різне (перераховувати не буду - втомився описувати сніданок), риба в основному у вигляді котлет і рибних паличок, кілька разів була припущена. Основа гарнірів спа-гетті та картопля – були завжди, але овочеві гарніри щоразу були цікаві та різноманітні, салати теж рідко повторювалися, звичайно, основний – помідори та огірки з бринзою. На десерт фрукти: кавуни, дині, яблука, персики чергувалися. Морозиво щодня і теж чергувалося (за кольором та смаком, але завжди 4 види). Можна було взяти вина або пива, але ми воліли не брати його там, а купувати у відповідних місцях. Але найголовніше, що мало того, що все це було їстівно, воно було смачно. Постояльці спокійно виносили з ресторану фрукти, морозиво, а мої сусіди брали їх на тарілку та спокійно йшли до себе в номер. Подивившись на все це, ми теж цим грішили. Тим більше, що моя молодша перехопивши між їдою, не завжди їла як належить. І нам доводилося брати з собою з ресторану шинки і сиру, або круасани, бо як на зло через годину-дві, зголоднівши, вона могла вимагати чогось перекусити. При цьому персонал спокійно ставився до цього і трагедію не влаштовував, і істерик не закочував.
І ось тут треба нагадати, чому я негативно ставився до пропозиції «all inclusive». На курорті достатньо ресторанів і кафешок, що пропонують різноманітну кухню на відміну від шведських столів готелів, при цьому недорого. Ми уподобали собі одне з них, просто «Рай» (вивіска та цінник наведені на фото). Досить затишне, знаходиться по дорозі від готелю Естрея до пляжу Азалії з досить великим асортиментом страв болгарської кухні. Самі порції були дуже великі. Особливо порадувало ставлення офіціантки (там вона одна, при цьому з усім керується), здається її звуть Didi, принаймні те, що подібне було написано на бейджику. Завжди намагалися спробувати щось нове з меню. До мого великого прикрості все меню охопити за таке короткий термін нам не вдалося. Але кухня там чудова, різноманітна та передає болгарський колорит. Ціни на салати там коливаються в межах від 3 до 6 лев, супи (вибір невеликий) від 2.5 до 3 лев, м'ясні страви від 5.5 і вище, риба – від 12 і вище, ракія до 2 лев за 50 гр. , також великий вибір десертів. А погодься я «all inclusive», зараз би писав черговий тужливий відгук, сповнений гіркоти і сліз, і ныл з приводу одноманітних обідів у ресторані готелю та відсутності болгарського колориту страв.
Прибирання у номері проводилося щодня. Як я казав, три лева допомагали покоївці виконувати свої обов'язки на вищому рівні. До речі, наступного дня, повернувшись з пляжу, ми знайшли у себе на терасі сушарку, яку нам пообіцяв портьє. Треба сказати, що ввечері в день приїзду довелося трохи простягти білизну та шкарпетки. У зв'язку з відсутністю сушарки, розвісили ми це на підлокітниках стільців на нашій терасі. Зате коли повернулися з моря, все було розвішено на сушарці дбайливими руками нашої «Попелюшки», навіть мої шкарпетки. Рушники нам міняли щодня. До речі покоївки було дві. Діти постійно наводили бардак у своїх речах, залишаючи безлад на журнальному столику, де постійно валялися альбоми, олівці, книжечки та інші дитячі причиндали. Так ось одна покоївка більше приділяла часу наведенню порядку серед бардаку розкиданих речей і коли ми поверталися в номер, всі речі були розкладені з разючою педантичності по стосах, навіть взуття було розставлене в рядок. Друга покоївка більше приділяла уваги створенню нехитрих прикрас із рушників, але менше – порядку серед розкиданих речей. Мене більше влаштовувала робота першої покоївки.
Почитавши відгуки ми зрозуміли, що ходити на пляж Естреї нема за чим. Поговоривши з сусідами, ті порадили йти нам на пляжі до Азалії. Трохи далеко від готелю – хвилин 15 не поспішаючи. Ми ходили на пляж Сахара бич. Він сподобався нам більше ніж пляж Азалії. Пляж Азалії мені здався вужчим, ймовірно після розмиву. До того ж пляж Сахара бич виявився дешевшим, але не подумайте причина не в цьому. Цінник Азалії я випадково дізнався за кілька днів до від'їзду. Для порівняння шезлонги на Сахара бич 5 левів, на Азалії – 10 лев, парасолька на Сахара бич – 6 левів, Азалія – 20 левів. Для постояльців Азалії, на мою думку, шезлон-ги були безкоштовні. Дно пляжу Азалії трохи було усіяне дрібною галькою. Праворуч пляж Сахара дуже дрібний, за мого зростання 178, мені було там до пояса. У цій частині завжди було багато людей, у тому числі дітей. У цій же частині пляжу не було бенкету. Ліва частина глибша, завжди були водорості у воді. На пляжі в основному відпочивали росіяни та болгари, причому після 25 липня болгар стало просто дуже багато. Куріння дозволено скрізь. Було не дуже приємно, коли поруч із твоїми дітьми з усіх боків в'ється димок. Причому чоловіків, що палять, я бачив не часто, а ось болгарські жінки практично на 70% курячі. Їх не бентежить навіть те, що довкола них крутяться власні дрібні карапузи. Також багато бол-гарки не соромляться засмагати топлес. Спочатку це викликало в мене усмішку, потім уже огиду. Причому вік у них для засмаги не має жодного значення – це може бути як 16-річна дівчинка, так і 40-річна дама. При цьому, на мій розум, далеко не всі з них мали чим похвалитися. Цінник у пляжному барі майже вдвічі відрізнявся від цін у магазині, хоча я вважаю це нормальним для бару. Коктейль можна було купити за 4.5 лева, пляшковий - 5.5 лев, пиво розливне - 2.5 лева, пляшкове - 4 лева, мінерал-ка-1.5 лева, кава-2.5 лева, решту брав не часто – тому не пам'ятаю.
Басейн в готелі переважно окупували німці (російські як мінімум до обіду йшли на пляж, німці рідше). Басейни розташовані на території між двома готелями. Два басейни та дитячий лягу-хатник. Для дезінфекції використовується хлорка, що відчувається. Ще один басейн з мінеральною водою знаходиться в СПА центрі готелю Естрея Резіденс (безкоштовний), але він теж дезінфікується хлоркою. Шезлонгів біля басейнів небагато, але місця вистачає для всіх. Ми зазвичай ходили до басейнів після обіду, тільки тому, що діти хотіли. Чим їм там подобалося, я не знаю, але закочували цілі концерти, якщо з якихось причин ми не могли піти туди. Доводилося тягнутися туди разом з ними, сидіти у шезлон-зі та тихо «дрючити» смартфон. Сам у басейні я купався двічі тільки, щоб повчити старшу плавати.
Wi-fi в Естреї Палас це ціла історія, точніше його відсутність. Як така на сайті вказано, що зона Wi-fi в Естреї Палас знаходиться в лобі барі. Однак, рівень сигналу не дуже хороший, кілька днів мій device тупо не міг отримати IP від роутера. Іноді сигнал міг просто зникнути. Потрібно було пошукати місце, де можна було знайти точку доступу. До кінця відпочинку ситуація дещо виправилася і сигнал був досить впевненим. У «Резіденс» ситуація з доступом в інтернет була дещо напів-чше. Біля басейну ловив сигнал Резіденс, слабкий, але більш-менш стійкий. Вважаю, що це найбільший недолік у всьому спектрі послуг готелів Естрея Палас.
Готель звичайно більше призначений для відпочинку сімейних пар, більше похилого віку. Для дітей тут знаходився маленький майданчик із двома гойдалками та невеликою гіркою. Першого вечора ми вийшли на прогулянку вздовж моря і дісталися готелю Дельфін. Там перед нашим поглядом з'явився великий дитячий ігровий майданчик, де на перебій усіма можливими мовами розважалися дітки. Такого, звісно, у Естреї Паллас не було. Анімацією в Естреї Палас займалися дві дівчини Юля (російськомовна) і Мі-хаелла (російською не говорила). Дуже хороші дівчата, які дуже люблять дітей, з 16.00 до 17.30 була відкрита ігрова кімната, або біля басейну влаштовувалося водне поло. Увечері з 20.30 до 21.00 було організовано міні диско. Мої дівчата просто закохалися в Юлю і готові були проводити з нею весь час. А ми цей час намагалися використати з користю для себе. У Естреї Резіденс був невеликий спортзал, де стояло кілька тренажерів. Але нас більше цікавив тенісний стіл, де вдень ми могли грати.
На самому курорті були дитячі атракціони, різні батути, тарзанки, каруселі, машинки та ін. Для тих, хто не сидів у готелях, можна було знайти заняття.
А для тих, кому не сидиться на місці, можна поїхати на різні екскурсії, аж на кілька днів. З дітьми можна з'їздити до аквапарку в Золотих пісках. Це за 20 км. Працює з 10:00 до 18:00. Можна доїхати автобусами № 9 та 409. Зупинка знаходиться біля готелю св. Олени. Можна з'їздити до Варни до дельфінарію. Він знаходиться у Приморському парку. Доїхати можна автобусом № 8 від зупинки, що знаходиться неподалік Естрея Палас. Таксі обійшлося нам 17 лев.
Ну, ніби й усе, про що я хотів розповісти. Не знаю, як люди це читатиме, але писати мені вже набридло.
Але насамкінець, хотілося б сказати і порадити. Можна, звичайно, постійно стогнати і скиглити, що мені вчасно не подули в одне місце, якось подивилися, прям не так, як хотілося, у чомусь відмовили, а мали б ноги цілувати. Не знаю тільки звідки у людей такі думки виникають про свою винятковість. А можна з усього отримувати тільки позитивні моменти і насолоджуватися відпочинком, який він є. І найголовніше: ми самі собі робимо наш відпочинок, а яким він буде, залежить лише від нас. Щодо мене, то мій відпочинок мене всім влаштував. Принаймні бажання приїхати до Естрею Палас ще в мене не пропало.
Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Коментарі (4)
залишити коментар
Показати інші коментарі …
ІНШІ ВІДГУКИ ПРО ГОТЕЛЬ
- Хороший готель, харчування огидно
- Затишний, зелена територія, тихий, відмінне харчування
- Хороший готель, територія обгороджена та насаджена зелень
- Готель не поганий, але ... до 4 зірок далеко!
- Слабкий рівень сигналу WiFi
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ