Побывав в 2010 году в Доминикане, этот раз вновь хотелось поехать в район Карибского моря. Оставляем на бабушку детей, едем вдвоем с женой. Варианты Мексика и Куба. Как человек, рожденный в СССР, воспитанный в духе: Слава труду! Вива Свободная Куба! Фидель и Че – герои кубинской революции, решил окунуться немного в этот антураж. Почитал отзывы о стране, посмотрел фото туристов. Решил – Куба! К тому же наткнулся в сети на интересный отзыв (да простит его автор, что не указываю ссылку - не сохранил), в котором описано пребывание в трех различных местах Кубы. Не изобретая велосипед, пошел по такому же пути: через ICS заказал тур Аэрофлота Гавана (2 н. ) – о. Кайо Ларго (5 н. ) – Варадеро (5 н. ) В Гаване заменили предлагаемый пляжный отель Occidental Miramar (ведь в Гавану не на пляж еду! ) на отель-музей National
Гавана встретила очень долгой процедурой паспортного контроля и дождем. В Доминикане мне казалось, что местные очень неторопливые. Так вот по сравнению с кубинцами они спринтеры : ) Таким образом, приземлившись в 18.00 в автобус сели через 2 часа. Около 21.00 были в отеле. Небольшая очередь на регистрации и, наконец-то, нам вручили ключи. Поднимаемся на лифте, открываем номер и ...о чудо, спасибо сеньёрите с reception, которая дала вместо стандартного номера двухкомнатный с видом о Малекон.
Бросаем вещи в номере идем на улицу, на Малекон. Толпа местных, среди которых редко встречаются бледнолицые туристы. Немного погуляли, всеже биочасы дают знать – хочеться спать.
Утром на завтрак, короткая встреча с кубинским гидом (представился Иван), доброжелательный, ненавязчивый малый, ничего нового нам не сказал. Поэтому вооружившись картами, распечатанными дома отправляемся в самостоятельное путешествие по городу в район Гавана Вьеха. На плече рюкзак с парой апельсинов, бутылкой воды, фотоаппарат. Утро, но уже жарко. Стройка то там, то там. Но где сейчас не строят? Пыль! Через полчаса ищем тень передохнуть. Фотографирую, наверное, каждый уголок. Старая Гавана подходящее место для красивых планов. Оптика нужна более достоянная, чем у меня. На обед зашли в Флоридиту, свежо, красиво, провели там около двух часов. Намахитились и надайкирились : ) Послушали живую музыку. Пока сидели, каждые 10-15 минут подъезжали автобусы с туристами, по-быстрому выпивали приготовленные коктейли, дежурное фото с Хэмингуэем, и цыгель-цыгель ... в автобус.
После Флоридиты продолжили поход по достопримечательностям города. Из России захватили небольшие мягкие игрушки, походу их раздавали местной малышне и мамашам с детьми. Я, если честно опасался, что это может оскорбить местных. Но нет, улыбаются, благодарят!
Истоптав ноги по улицам, уставшие, сели на TurBus и совершили вечерний променад по современной Гаване, которая ничем особо не запомнилась. Вечером, уставшие вернулись в отель. Идти куда-то было уже лень, поэтому поужинали в ресторане отеля.
Утром проливной дождь, с короткими перерывами. Пошли по ближайшим окрестностям, купили пару бутылок рома и кофе. Хотя нас предупреждали, что цены в Гаване ниже, чем на Варадеро и на Кайо Ларго, загружаться не стали, ведь предстоял перелет на внутренних авиалиниях (весовой контроль – 20 кг/чел. ) Забегу заранее, цены на Варадеро были точно такие, а на острове выше всего на 10-20 центаво.
Из отеля забрали только в обед (что, конечно, подпортило настроение). Еще больше часа катались по отелям собирая туристов. Из группы в 40 человек, мы были единственные бледнолицые.
Подытожим: конечно, Гавана грязная, воздух тяжелый от запаха салярки и жары, попрошайки, которые то и дело предлагают сигары, ром, травку. Я это знал еще до поездки, поэтому был к этому готов и на общем настроении это не отразилось. Ведь с другой стороны: красивая архитектура, старинные авто, улыбающиеся Вам кубинцы (при том, что живут они бедно, в стране сплошного дефицита).
На остров Кайо Ларго прилетели около 18.00. Из самолета прошли не через здание аэропорта, а через боковые ворота. Потом приехал тягач, привез чемоданы. Строгая кубинская таможенница сверила наши посадочные талоны и только после этого стала отдавать чемоданы. Представителя (как и представительства) ICS на острове нет. На малолитражке примчался представитель Кубатур, по-русски не бум-бум, на ломанном английской сказал, что нам нужно идти на стоянку перед аэропортом, сейчас приедет автобус и отвезет в отель. Выглядело это примерно так: стоит толпа на площади перед аэропортом человек 200-300 (до нас приземлились еще четыре самолета). Подходит автобус. Из автобуса водитель выкрикивает Sol Cayo Largo, от толпы отделяется ее часть и, соответственно мы, и к автобусу. Первоначальное впечатление, что ехать придется стоя. Поэтому жену отправил в автобус занять места, а сам занялся погрузкой багажа.
В отеле, отстояв еще одну очередь (жена стала реально накаляться, сам продолжал сдерживаться, напоминая себе, что сам захотел такое путешествие) получили ключи и отправились с врученной картой отеля искать свой домик.
Территория отеля большая, может покажется кому-то не особо зеленая, но ведь расположен отель на дюнах. До моря идти по деревянным дорожкам (3 шт). Пляжная линия не очень широкая. В первый день, был сильный ветер с моря, поэтому вода доходила до лежаков. Занимать заранее лежаки не ходили, несмотря на то, что в отеле было много туристов, они рассасывались по всему острову. Днем гуляли вдоль берега, уходили далеко, где оставались совсем одни. Брали напрокат на сутки скутер, прокатились до стоянки яхт и катамаранов. Была бы удочка, там такие экземпляры плавали в тени пирсов. Один день провели на пляжах Параисо и Сирен – красивые места.
Питание в отеле: завтрак и ужин понравились. Особенно на ужин. Обед слаб, а может мы заелись? !
Итог: на острове – релакс. Народ видишь только во время завтрака и ужина. Белый песок, красивая картинка моря. Приятная живая музыка в исполнении местного ВИА. Знание английского на острове обязательно, единственный человек, который говорил на ломанном русском – носильщик.
Уезжать с острова не хотелось. Видимо поэтому нас забыли утром в отеле. Пока мы завтракали, приехал автобус, погрузил туристов и в аэропорт. Наше опоздание на 2 минуты пришлось решать самим - такси за 5 Кук. Нас ожидало Варадеро.
По прилету в аэропорт Варадеро представителю Кубатур (опять же не ICS, и не фирштейн по-русски) называю отель – Occidental. Она вытаращила глаза (типа я или страной ошибся, или отелем), разводит руками – No! Говорю – Allegro! Появляется улыбка: Алэгро! ОК!
Отель скромная четверка, по моему мнению. Номера чистые отремонтированные, но с различными косячками. Питание нормальное (как многие говорят – голодными не останетесь), ужин не понравился. Ходили в Итальянский ресторан. В меню тоже, что и в основном ресторане, только по другому разложено. Поданный тирамису – банальный кекс. В отеле хочешь вкусные коктейли – напоминай о себе чаевыми. Территория большая, даже слишком. Если поселитесь не в основном корпусе или в бунгало Кайо Ларго, а в Кайо Коко – то будете как на отшибе! Туристы: процентов по сорок это русскоязычные и канадцы (в основном студенты). Пляж не понравился совершенно – серый песок, мусор, народу как в горячий сезон в Анапе. Пару раз ездили в Варадеро, в основном за сувенирами и заодно погулять. Лично мне Варадеро показался незаслуженно раскрученным курортом. Кстати, если бы мы жили на Варадеро дней семь, то наверняка взяли напрокат авто и съездили на пару-тройку дней на юг Кубы в район Тринидада (что многие и совершили, лично был свидетелем)
Общие впечатления: на Кубу съездил бы еще, но только без Варадеро.
Гавана - National Habana 5*
о. Кайо Ларго - Sol Cayo Largo 4*
Варадеро - Occidental Allegro varadero 4*
Побувавши у 2010 році у Домінікані, цього разу знову хотілося поїхати до району Карибського моря. Залишаємо на бабусю дітей, їдемо вдвох із дружиною. Варіанти Мексика та Куба. Як людина, народжена в СРСР, вихована на кшталт: Слава праці! Віва Вільна Куба! Фідель і Че - герої кубинської революції, вирішив поринути трохи в цей антураж. Почитав відгуки про країну, переглянув фото туристів. Вирішив – Куба! До того ж натрапив у мережі на цікавий відгук (нехай пробачить його автор, що не вказую посилання - не зберіг), в якому описано перебування у трьох різних місцях Куби. Не винаходячи велосипед, пішов таким же шляхом: через ICS замовив тур Аерофлоту Гавана (2 н. ) – о. Кайо Ларго (5 н. ) – Варадеро (5 н. ) У Гавані замінили пропонований пляжний готель Occidental Miramar (адже в Гавану) не на пляж їду! ) на готель-музей National
Гавана зустріла дуже довгою процедурою паспортного контролю та дощем. У Домінікані мені здавалося, що місцеві дуже неквапливі. Так от у порівнянні з кубинцями вони спринтери : ) Таким чином, приземлившись о 18.00 в автобус сіли за 2 години. Близько 21:00 були в готелі. Невелика черга на реєстрації і нарешті нам вручили ключі. Піднімаємось на ліфті, відкриваємо номер і...о диво, дякую сеньйоріті з reception, яка дала замість стандартного номера двокімнатний з видом про Малекон.
Кидаємо речі у номері йдемо на вулицю, на Малекон. Натовп місцевих, серед яких рідко зустрічаються блідолиці туристи. Трохи погуляли, все ж таки біогодини дають знати - хочеться спати.
Вранці на сніданок, коротка зустріч із кубинським гідом (представився Іван), доброзичливий, ненав'язливий хлопець, нічого нового нам не сказав. Тому озброївшись картами, роздрукованими вдома вирушаємо у самостійну подорож містом район Гавана Вьеха. На плечі рюкзак із парою апельсинів, пляшкою води, фотоапарат. Ранок, але вже спекотно. Будівництво то там, то там. Але де зараз не будують? Пил! За півгодини шукаємо тінь передихнути. Фотографую, напевно, кожен куточок. Стара Гавана підходить місце для красивих планів. Оптика потрібна більш гідна, ніж у мене. На обід зайшли до Флоридіти, свіжо, гарно, провели там близько двох годин. Намахітились і надайкірилися: Послухали живу музику. Поки сиділи, кожні 10-15 хвилин під'їжджали автобуси з туристами, швидко випивали приготовлені коктейлі, чергове фото з Хемінгуеєм, і цигель-цигель. . . в автобус.
Після Флоридити продовжили похід визначними пам'ятками міста. З Росії захопили невеликі м'які іграшки, походу їх роздавали місцевій малечі та матусю з дітьми. Я, якщо щиро побоювався, що це може образити місцевих. Але ні, посміхаються, дякують!
Витоптавши ноги вулицями, стомлені, сіли на TurBus і здійснили вечірній променад по сучасній Гавані, яка нічим особливо не запам'яталася. Увечері втомлені повернулися до готелю. Іти кудись було вже ліньки, тож повечеряли в ресторані готелю.
Вранці зливи, з короткими перервами. Пішли найближчими околицями, купили пару пляшок рому та кави. Хоча нас попереджали, що ціни в Гавані нижче, ніж на Варадеро і на Кайо Ларго, завантажуватися не стали, адже мав переліт на внутрішніх авіалініях (ваговий контроль - 20 кг/чол. ) Забігу заздалегідь, ціни на Варадеро були такі, а на острові понад 10-20 центаво.
З готелю забрали лише в обід (що, звичайно, зіпсувало настрій). Ще більше години каталися готелями збираючи туристів. З групи в 40 людей, ми були єдині блідолиці.
Підсумуємо: звичайно, Гавана брудна, повітря важке від запаху салярки та спеки, жебраки, які раз у раз пропонують сигари, ром, траву. Я це знав ще до поїздки, тому був готовий до цього і на загальному настрої це не позначилося. Адже з іншого боку: гарна архітектура, старовинні авто, кубинці, що посміхаються Вам (при тому, що живуть вони бідно, в країні суцільного дефіциту).
На острів Кайо Ларго прилетіло близько 18.00. З літака пройшли не через будівлю аеропорту, а через бічні ворота. Потім приїхав тягач, привіз валізи. Сувора кубинська митниця звірила наші посадкові талони і лише після цього почала віддавати валізи. Представника (як і представництва) ICS на острові немає. На малолітражці примчав представник Кубатур, російською не бум-бум, ламаною англійською сказав, що нам потрібно йти на стоянку перед аеропортом, зараз приїде автобус і відвезе в готель. Виглядало це приблизно так: стоїть натовп на площі перед аеропортом людей 200-300 (до нас приземлилися ще чотири літаки). Підходить автобус. З автобуса водій вигукує Sol Cayo Largo, від натовпу відокремлюється її частина і, відповідно, ми до автобуса. Початкове враження, що їхати доведеться стоячи. Тож дружину відправив до автобуса зайняти місця, а сам зайнявся завантаженням багажу.
У готелі, відстоявши ще одну чергу (дружина стала реально розпалюватися, сам продовжував стримуватися, нагадуючи собі, що сам захотів таку подорож) отримали ключі та вирушили з врученою картою готелю шукати свій будиночок.
Територія готелю велика, може здасться комусь не особливо зелена, але розташований готель на дюнах. До моря йти дерев'яними доріжками (3 шт). Пляжна лінія не дуже широка. Першого дня був сильний вітер з моря, тому вода доходила до лежаків. Займати заздалегідь лежаки не ходили, незважаючи на те, що в готелі було багато туристів, вони розсмоктувалися на всьому острові. Вдень гуляли вздовж берега, йшли далеко, де залишалися самі. Брали напрокат на добу скутер, прокотилися до стоянки яхт та катамаранів. Була б вудка, там такі екземпляри плавали у тіні пірсів. Один день провели на пляжах Параїсо та Сірен – гарні місця.
Харчування: сніданок та вечеря сподобалися. Особливо на вечерю. Обід слабкий, а може, ми заїлися? !
Підсумок: на острові – релакс. Народ бачиш лише під час сніданку та вечері. Білий пісок, красива картина моря. Приємна жива музика у виконанні місцевого ВІА. Знання англійської на острові обов'язково, єдина людина, яка говорила ламаною російською – носій.
Виїжджати з острова не хотілося. Мабуть, тому нас забули вранці в готелі. Поки ми снідали, приїхав автобус, завантажив туристів та в аеропорт. Наше запізнення на 2 хвилини довелося вирішувати самим – таксі за 5 куків. На нас чекало Варадеро.
Після прильоту в аеропорт Варадеро представнику Кубатур (знову ж таки не ICS, і не фірштейн російською) називаю готель – Occidental. Вона витріщила очі (типу я або країною помилився, або готелем), розводить руками - No! Кажу – Allegro! З'являється посмішка: "Алегро! " ОК!
Готель скромна четвірка, на мою думку. Номери чисті відремонтовані, але з різними косячками. Харчування нормальне (як багато хто каже – голодними не залишитеся), вечеря не сподобалася. Ходили до Італійського ресторану. У меню теж, що і в основному ресторані, тільки інакше розкладено. Поданий тірамісу – банальний кекс. У готелі хочеш смачні коктейлі – нагадуй про себе чайовими. Територія велика, навіть занадто. Якщо оселитеся не в основному корпусі або в бунгало Кайо Ларго, а в Кайо Коко - будете як на відшибі! Туристи: відсотків по сорок це російськомовні та канадці (переважно студенти). Пляж не сподобався зовсім - сірий пісок, сміття, народу, як у гарячий сезон в Анапі. Пару разів їздили до Варадеро, в основному за сувенірами і заодно погуляти. Особисто мені Варадеро видався незаслужено розкрученим курортом. До речі, якби ми жили на Варадеро днів сім, то, напевно, взяли напрокат авто і з'їздили на пару-трійку днів на південь Куби в район Тринідаду (що багато хто і вчинив, особисто був свідком).
Загальні враження: на Кубу з'їздив би ще, але без Варадеро.
Гавана - National Habana 5*
Кайо Ларго - Sol Cayo Largo 4*
Варадеро - Occidental Allegro varadero 4*