Вихідні у Празі

21 серпня 2016 Час поїздки: з 12 серпня 2016 до 15 серпня 2016
Репутація: +6554
Додати до друзів
Написати листа

Вихідні в Празі

Кількість відпусток зменшується, а кількість акцій на квитки зростає. Я вирішив спробувати новий підхід. Взявши на роботі ноутбук, ми вирушили на тиждень жити до друзів у Краків. Вдень працюю, увечері гуляємо. Чарівність. Оскільки сусідня країна - Чехія, то відвідування Праги у вихідні було накреслено ще до того, як ми викупили квитки до Кракова. Питання добирання до Праги було дуже складним. У результаті, найбільш оптимальним варіантом став туди - блоком (по 13 євро), а назад нічним автобусом (по 19 євро).


По дорозі

Оскільки за кордоном ми без роумінгу, зв'язатися з водієм в екстреній ситуації буде непросто. Причому водій сам був у роумінгу. На заздалегідь обумовленому місці ми 30 хвилин шукали одне одного.


Як мінімум тому, що замість дівчини у чорній сукні та хлопця у синій футболці з чорним рюкзаком був лише хлопець у синій футболці без рюкзака. Дорога зайняла 6.5 годин. Приїхали ми після півночі, на метро не встигли, але успішно скористалися безкоштовною поїздкою на Убер-таксі, яка видається за реферальну реєстрацію. Щоправда скористалися з другого разу, вперше не туди машину замовили, за що з нас було списано 50 грн. ) Жінка на респшені готелю попросила наші "Все, обидва паспорти" і дуже здивувалася, коли у нас їх виявилося не два, а три). У готелі нас спіткало почуття, описом якого немає в російській мові. Це почуття, коли ти хочеш якнайшвидше побачити нове місто і країну, але тобі спочатку треба поспати, потім поїсти і тільки тоді приступати до огляду визначних пам'яток. Перший раз я пам'ятаю, що таке почуття було в Грузії.


Передчуття завтрашнього дня

Готель був розташований на околиці міста, але мав дві переваги, особисті зручності та найкращі сніданки. Потрібно було визначити скільки тобі їхати часу до центру та купити відповідний квиток, але табло з інформацією про наступний поїзд висить унизу на платформі поза зоною видимості. Варіанти часу три, 30 хв, 90 хв, весь день. Потрібно кинути дрібницю в приймач монет і натиснути одну приблизно з 12 кнопок. Призначення всіх клавіш ми розгадували довго. Правильно ми розгадали залишається загадкою, оскільки жодного разу не напоролися на контролерів. Вони б нам точно розповіли яка була правильна відповідь. Але на правду було схоже.

Вийшли ми десь у центрі. Тепер треба було поміняти гроші, Прага славиться обманами туристів в обмінних пунктах, тому міняти треба там, де тобі порадив хтось із знайомих.

У нас на карті були такі обмінки. Дорогою набрели на магазин Hameleys, в який нас посилено зазивав великий плюшевий ведмідь і, схоже, Синдерела.

Пам'ятайте про магазин іграшок Дункана з фільму «Один вдома». Ми потрапили до чогось схожого. Дитинство повернулося! Ми будували місто з Маінкрафтових кубів, ми працювали на екскаваторах,

стріляли по мішенях, мінялися в розмірах на підлозі магічного будинку, безтурботно летіли вниз по крутій трубі, що з'єднувала поверхи і багато іншого, години часу ніби не бувало.

Помінявши євро на крони, ми вирушили культурним маршрутом. Прага нас справді вразила розмірами старого міста. Подивившись на куранти та центральну площу, ми пішли до музею. Чесно кажучи, в Музеї ми зазвичай не ходимо, тому що любимо активніші заняття, але цей був винятком.


Ми розпочали з другого поверху. На цьому поверсі були переважно традиційні пристосування різних часів. Я навіть не здогадувався скільки у цьому світі різновидів пристосувань підвищення життєвого тонусу. На третьому поверсі експонати сподобалися менше, тому що здебільшого були націлені на грубість та біль, хоча там теж знаходилися досить кумедні речі. Спустившись на перший поверх, нас чекало довге чорно-біле кіно зі змістом.

Фільм був про хитрому лікарю, який зловживає своєю професією по відношенню до пацієнток, та його дружині, яка на знак помсти закрутила з покоївкою та дворецьким. Так, музей історії Секс Машин коштував своїх 500 крон (по 9 євро). Неподалік музею був ще музей історії Apple, але на тлі попереднього його відвідування не обіцялося бути таким цікавим, зате по яблуку безкоштовно вручили.

У центрі міста ціни на воду були дорожчі разів у 5, ніж у маркетах на околиці. Пити хотілося дико, але купувати воду за 50 грн замість 9 якось жаба давила. У результаті наші думки матеріалізувалися і перед нами на асфальті опинилася пляшка води зі спортивною насадкою непроливайкою. Головне, що думки не матеріалізувалися під час відвідування третього поверху музею) У самому місті якось людей небагато.

Їх стає багато при наближенні до Карлового мосту. Причому там явний натовп рухає в твою сторону, але з боку міста такого натовпу немає, наче розчиняються у місті. Сам міст можна описати одним довгим словом – крутоооооооо! Та й узагалі настрій був на висоті, у Празі все піддається під опис вищезазначеним словом. По інший бік мосту на нас чекав ресторанчик, в якому ми мали знайомство з чеською кухнею.


Перший день ми присвятили нефільтрованій Крушовиці, кнедликам, різним м'ясам та підливам, а також супу у хлібі. Як воно все називалося не скажу, але було смачно. Обід коштував приблизно 20 євро. На цьому березі розташований Празький град. Вхід на територію безкоштовний. На території комплексу є різні цікавості для відвідування, та за гроші. Ми думали відвідати Собор Святого Віта, але черга туди була така довга, що я забоявся, що життя не вистачить, щоб побачити її кінець. Якщо дивилися фільм євротур, епізод про Лувр, там істотно применшена реальність. У результаті ми просто погуляли територією. Ще там є Золотий Вуличок з безліччю сувенірних крамничок. Вхід на камінчик стає безкоштовним з 17:00, але й лавочки на цій вуличці закриваються. Так як продавці зацікавлені у продажах, то лавочки продовжують бути відкритими якийсь час ще.

Ми ж були там близько 17:00, у результаті вирішили не купувати квиток на входи, тому що за 20 хвилин усе закриється, а вуличка відкриється.

Незважаючи на те, що всередину пам'яток ми не заходили, нам все одно сподобалося гуляти по території Празького Граду. Замки це добре, але сади ще краще. Недалеко від замку були Воянові сади із затишною зеленою травою та гуляючими павичами.

Я завжди казав: Хочеш покращити сад – додай павича. Валяючись на траві, наші ніжки відпочивали. Забавний факт, але цього разу ми знову бачили, як чхає павич. Схоже це не настільки рідкісне явище - павич, що чхає. Для перепочинку, маленький затишний парк якраз.

Недалеко від парку є найвужча вуличка у Празі, зі світлофором, який необхідно переключити, якщо ти по ній рухаєшся.

Вуличка дійсно вузька) До речі, цікавий момент, що реальні світлофори на дорогах Праги часто переключаються на зелений всього на три секунди, чого не вистачає навіть якщо йти дуже швидким кроком.

Плани у нас були генеральськими, я читав путівники, в яких розповідалася, що на Прагу треба виділяти 10 днів. Ми ж вирішили за два, а за фактом помістили в один (напевно, 10 днів це з урахуванням черги до Собору Святого Віта). Від Вуличка ми рушили дивитись розписаною стіну Джона Ленона.

Від якої вирушили до храму, де є статуя молодого Ісуса. Коли ми увійшли, якраз почала грати органна музика, причому та композиція, яку, напевно, знає кожен, звучить вона приблизно так "Тада-да там там там, Тада-да тум-тум-тум", сподіваюся ви зрозуміли) Послухавши композицію і подивившись статую, ми висунулися в Петршинські Сади.

Чомусь усі йшли нам на зустріч згори донизу, а ми постійно йшли в круту гору.

Мені це ще тоді здалося підозрілим. Наступного дня в інтернеті ми вичитали, що здебільшого всі піднімаються на фунікулері нагору. Це називається “А слона ми й не помітили”. З парку були чудові краєвиди на всю Прагу, оповиту променями заходу сонця. Правда захід сонця був у нас за спиною, але ми його бачили по відображенні у вікнах.


У парку ми і відпочивали, і гуляли, парк просто неосяжних розмірів і насправді складається з безлічі з'єднаних парків. Сполуки умовні, оком їх не видно. Вийшли ми з парку десь далеко від центру. Через міст від нас був Танцюючий будинок.

Ми вже твердо націлилися рухатися поїсти в рекомендовану нам кафешку, але на шляху виявили празські острови і довелося перервати наш похід на відвідування острова. На щастя, острів був не великий, але затишний. Другий острів ми залишили наступного дня, на який і так мало чого залишилося. Від острова багато хто відпливав на катамаранах найрізноманітнішої форми. В основному це були ретро-автомобілі, на яких висіли гасові лампи, що світилися в темряві. Це було романтично та чарівно одночасно. І все-таки їсти хотілося. Незабаром ми дісталися Ресторану “У трьох левів”, якщо я правильно зрозумів його назву.

Празька кухня – неповторна. Наїлись від пуза. Це була наша пізня вечеря, до півночі залишалася година. Нам довелося на цьому місці перервати свої мандри й розпочати далеку дорогу до готелю, поки ходить метро.

Натомість дорога до метро була через нічний центр, хочу зазначити, що навіть уночі у Празі рівно стільки ж туристів на вуличках, як і вдень. Багато старовинних вуличок повністю поглинає натовпу, так що місця вистачає всім. Зате GPS наш терпів фіаско, його похибка виявилася більшою, ніж розташування сусідніх вуличок, у результаті він постійно помилявся. Опівночі ми повернулися до нашого готелю. Так пройшов наш перший день у цьому чарівному місті.

Зворотний автобус від'їжджав о 23:05, тому весь другий день у нашому розпорядженні. Дорогою з готелю до метро ми знайшли запечатаний Twix. З знахідками нам перло на повну. Ми доїхали на метро до кінця і опинилися в районі Вишеград.

Зважаючи на все, це раніше було окреме середньовічне містечко. На виході ми очікували побачити велику фортецю, але замість нього виявилася неосяжна будівля конгресу.


Варто визнати, що це найбільша і єдина будівля конгресу, яку ми бачили. На щастя, фортеця виявилася недалеко. У Прагу ми вирушили зовсім без нічого - з напівпорожнім рюкзаком дрібної ручної поклажі. Щоб не повертатися перед автобусом на околицю в готель, ми його захопили з собою і здали на зберігання в першому ж магазині Вишеграда. Жаль у будівлі конгресу нікого не було, мені було б приємно якби мою поклажу охороняв цілий конгрес. Район був реально затишний, тихий та спокійний.

Вранці людей майже не було. Можна було скрізь спокійно виглядати милуючись видами із замкових стін на безтурботну річку та місто. На території був гарний храм із платним входом. Ось чого я зрозуміти не можу, то це плата за вхід до храму.

На літній терасі однієї кафешки вже сиділи ранні відвідувачі з келихами пива.

У мене про Прагу склався стереотип, що будь-яка трапеза завжди у них проходить із пивом. Коли вдень це бачиш, якось звичайно сприймаєш, але пиво на сніданок — це цікаво. Від Вишеграда ми пішки вирушили у бік центру. Місто потроху прокидалося, вулиці оживали, поки ми дійшли до одного з островів, там уже грала музика і тусили туристи. Поляни острова були заповнені відпочиваючими, переважно сексуальними меншинами. На острові продавалося просто нескінченно смачне морозиво, шкода, що шлунок нескінченно не влізе. Після обіду в центрі ми перебралися на протилежний берег, там у нас були ще невідомі Летенські сади. Проте довелося знову підніматися вгору. На горі розташований величезний метроном, який відраховує миті історії. Від метронома хочеш у музей, хочеш далі до садів. Ми більше по садах, обравши собі галявину, позеленіше влаштували собі привал.

Ось за що Празі великий респект, за велику кількість садів у місті. Відчуваєш, що втомився – вибирай найближчий садок і вперед на галявину валятися. Далі як зручно, хочеш грейся на сонечку, хочеш у тіньці охолоджуйся. З нашою погодою ми вибрали другий варіант. Напевно, кожен турист Праги вирушає у теплохідну прогулянку річкою, ми не були винятком. Замість заявленої години з виноскою 50 хвилин, кораблик плив 43 хвилини з такою швидкістю, що часом здавалося, що він пливе в інший бік. Вся ця процедура дуже заколисувала. Плюс цієї екскурсії те, що за динаміками розповідають про назви пам'яток та коротку вступну за ними.


Вивантажившись з кораблика ми відкрили для себе ще один райончик, який дивом вчора пропустили, називається Старе-Місце. Одна з визначних пам'яток – синагога, звичайно ж із платним входом.

Дослідивши цей райончик ми пішли до магазину іграшок, у якому вчора було закрито одну з секцій на прибирання. Це була аквасекція з різними водними експериментами. З магазину ми вийшли трохи мокрими, але задоволеними. Справа йшла до вечора, для економії часу перекушування влаштували в Макдональдсі. До речі, прикольно, що у них теж є в меню Біг Тейсті. Насправді, раніше ми його бачили тільки у нас, якщо я не помиляюся. Наш виявився смачнішим.

На центральній площі стояв натовп, що дивився шоу. У центрі натовпу стояв факір або щось подібне.

Я не спойлеритиму, але було дуже смішно. Думаю, він часто проводить це шоу, було близько 19:00. На одній із непримітних вуличок учора вночі бачили банер про якесь унікальне світлове шоу.

Коштували квитки від 6 євро з особи. В інтернеті не було поганих відгуків, та й взагалі, чесно кажучи, відгуків майже не було.

Ми вирішили з'ясувати що це. Зал був зовсім невеликий, по центру натягнуте полотно, що поглинає світло. Згасло світло, настала повна темрява, на сцену вийшло двоє хлопців з ультрафіолетовими лампами. Ось ви вірите в чаклунство? Вам обов'язково потрібно відвідати це шоу. Це щось подібне до малювання піском, тільки тут картини виходили з відбитків поглиненого світла на полотні плавно згасаючи. Ми намагалися зробити пару фотографій, але чари сучасна техніка не в змозі сфотографувати. Шоу називається Лайт Арт Шоу, квитки http://www. lightartshow. cz/" target="_self"> lightartshow. cz/ купували тут. У нас і так про Прагу склалося враження, що місто просякнуте магією, а тут ще це шоу довершило картину.

Останні кілька годин ми присвятили відвідуванню денних пам'яток у нічних окрасах. Переходячи Карлів міст на зворотному шляху нас застав шикарний десятихвилинний салют.

Ми опинилися у потрібний час, у потрібному місці.


Я не знаю, хто і скільки тисяч євро вклав у цей салют, але такий я бачив кілька разів тільки, причому минулого разу був років 15 тому, коли офіс під нашим будинком влаштував грандіозний корпоратив. Діставшись автобуса, ми вирушили в нашу нічну поїздку назад до Кракова. Отакі видалися вихідні. На завершення розповіді можна сказати тільки одне – ПРАГА МИ ЛЮБИМО ТЕБЕ!

Інформація про подорож

>

Дата подорожі:  12.08. 2016 - 15.08. 2016

Тип подорожі:  Вікенд

Тривалість:  2 повні дні

Віза:  Отримували самостійно для португальської подорожі

Транспорт:  Bla-Bla-Car (туди) +  FlixBus (назад)

Готелі:  Hotel Brilliant

Екскурсії:  Всі самі

Складність подорожі:  4/10 (Нижчий за середній)Вихідні в Празі

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді