Єгипетська Олександрія

12 березня 2011 Час поїздки: з 23 грудня 2009 до 23 грудня 2009
Репутація: +4829
Додати до друзів
Написати листа

Бути в Єгипті і не відвідати Олександрію моветон. Наша поїздка в Каїр планувалася також із заїздом до Олександрії, місто, наповнене історією різних століть. У районі 6 ранку ми вже виїжджали з Каїру у напрямку Олександрії. Декілька блок постів, 2 години в дорозі і ось ми в'їхали в місто, зведене за наказом Олександра Македонського ще 332 до н. е. . Олександрія зустріла нас похмурим небом і пробками, що починаються. Логічно подумавши і вирішивши, що правильний ранок має починатися з чашки кави, ми заїхали в якусь кав'ярню з видом на середземне море. Таку смачну каву я не пила ніколи в житті, справжня турецька кава в єгипетському містечку.

Олександрія розташована вздовж узбережжя Середземного моря, і така «розтягнутість» дуже зручна для самостійних дослідників на зразок мене та моєї вірної подруги. Дуже зручно знайти всі визначні пам'ятки і не заблукати. Але це не означає, що ми не заблукали, інакше це були б не ми. =) Першим пунктом у нашому путівнику значилася площа Саада Заглюля (на карті №2), де розташований готель Сесіль (нині Софітель Сесіль), в якому колись зупинялися Вінстон Черчілль та Аль Капоне. Навпроти готелю стоїть пам'ятник цьому національному вождеві Сааду Заглюлю, а з задньої частини пам'ятника схована Клеопатра. За однією з легенд, саме в Олександрії Клеопатра позбавила себе життя.


Ми вирішили прогулятися трохи районом у бік трамвайної станції та поміченої з далекої мечеті. На трамвайній станції стояли пошарпані двоповерхові вагони, що дуже нас потішило. Поблукавши по окрузі і відснявши кадри, повернулися до площі. Навколо кружляли безліч таксі бажаючих кудись відвезти і із задоволенням позують нам. З кожною хвилиною кількість транспорту збільшувалася, то вирішено було швидко пересуватися? щоб не застрягти десь у пробці.

Наступним пунктом був район Ком пекло Дік (на карті 10), де в 1964 був розкопаний чудово зберігся і досі єдиний в Єгипті римський амфітеатр. В амфітеатрі проводилися розкопки і десятки працівників, що снували туди-сюди, не викликали в нас не краплі інтересу. Згадали амфітеатри побачені в Ефесі та Хієраполісі і вирішили не відвідувати цей.

Далі ми блукали вузькими вуличками в пошуках Колони Помпея. Спостерігати місто, що прокидається, досить таки цікаво. Суміш середньовічних білих будинків та типових арабських магазинчиків дуже яскраво виглядають на фоні один одного. Так бродивши між вуличками ми вийшли до високого паркану, за яким розташовувався археологічний парк Комаш Шукафа (на карті 11), що представляє собою високий пагорб прямо в серці житлового кварталу. Колись на його території знаходилося святилище греко-єгипетського бога Серапіса, але нині від нього залишилися лише деякі предмети побуту, а також сфінкси, які охороняють вручений ним у нагляд район. Як символ храму Серапіса тут височить Колона Помпея, 27-метрова колона з рожевого граніту, встановлена ​ ​.297 року на честь імператора Діоклетіана. Своє ім'я вона отримала з нібито могили Помпея, що знаходиться тут. Гуляти цим «парком» було величезне задоволення. Безліч стародавніх статуй, сфінкси з хрестами на лобах, самотня Колона. Наче й немає за стіною галасливого міста. Захопившись своїми археологічними дослідженнями ми мало не влізли у ванну, де можливо омивався сам Помпей.

Отримавши довгоочікувані емоції «дослідника» ми вирушили до загадкових катакомб Комаш Шукафа (на карті 12). Біля входу ми набрели на хлопчиків, що грали з прив'язаним бараном, але як тільки вони побачили наші фотоапарати, вони перестали прив'язувати стрічки на свого вихованця, і кинулася нам позувати. Катакомби це римські поховання І-ІІ століть. Щоб потрапити в самі катакомби доведеться спуск гвинтовими сходами на три поверхи вниз, у підземні приміщення. Там знаходиться похоронна капела, різні проходи та безліч ніш у яких колись ховали римлян. Пересуватися іноді було дуже незручно через воду, яка накопичується на підлогах, тому скрізь були розставлені дошки і доводилося акуратно ступати, щоб не впасти в калюжу. Багато води зробило повітря в катакомбах дуже вологим, і деякі туристи, важко дихаючи, піднімалися на вищі поверхи. Вибиралися з катакомб на повному адреналіні, лазити в кам'яних проходах доставило неймовірне задоволення.


Зрозумівши, що ми дуже нагуляли апетит, ми увійшли в якийсь камінчик. Відчувши характерний запах арабської кухні, ми вийшли до місцевої забігайлівки, і, піднявшись на другий поверх, викликали фурор. Всі на нас дивилися й усміхалися, ми почувалися місцевими зірками. Ну а найсмачніша та найсвіжіша їжа, приготовлена ​ ​ місцевим шеф-кухарем, привела нас у повний екстаз.

Наступним пунктом у списку «юних археологів натуралістів» було знайти одне із семи чудес світу – Фароський маяк. Але природно, ми ж не просто так пройшли освітній процес у школі, а були старанними учнями, і знали, що на жаль маяк був зруйнований землетрусами багато століть тому. Але частина будівельного матеріалу, з якого будували маяк, пішла на будівництво форту Кайт-Бей (на карті 7). Форт був зведений султаном мамлюків на тому самому місці, де раніше стояв маяк. Фото ніколи не передасть неймовірність та красу цього форту. Дуже ніжний колір каменю, з якого побудований Кайт-Бей, виділяється на тлі синього моря і здається ніби це казковий замок і ось-ось від туди виїде принц на білому коні, або верблюді. Ми провели кілька годин лазячи по різних рівнях форту, роздивляючись чудові краєвиди крізь бійниці та розшукуючи затишні місця, де тулилися закохані парочки.

Набережна біля форту була заповнена рибалками, тут же можна купити улов та приготувати собі смачну вечерю. Проїхавши трохи далі, ми побачили красиву мечеть Абу аль-Аббаса (на карті 6), яка була побудована в 1943 році на місці усипальниці святих XIII століття, що згоріла. У ній надзвичайно красиві філігранний декор фасаду та чотири куполи, багато прикрашені кам'яним різьбленням з геометричним орнаментом. Поруч у морі стояла неймовірна кількість рибальських човнів та дорогих помпезних яхт. Все це дивно дуже органічно виглядало на тлі один одного.

Застрягши в невеликій пробці, ми виїхали ще до одного дуже важливого місця, яке відродилося наче фенікс із попелу. Звичайно це Олександрійська бібліотека (на карті 1), яка була заново відбудована після того, як її знищила пожежа та християнські фанатики. Нова будівля є коло діаметром 60 м зі зрізом, зверненим до моря і покритим склом і блискучим металом. Вся будівля це одне велике архітектурне диво. З волі долі до бібліотеки ми потрапили на заході сонця, і вода в невеликому басейні перед вікнами бібліотеки грала неймовірними квітами. Навколо було дуже багато молодих студентів, які або розмовляли про свої досягнення у навчанні або ж розглядали хитромудрі статуї навколо. Вхід у бібліотеку як у музей – платно, але ми катастрофічно не встигали побачити все, і попереду ще був один пункт зупинки.


Сівши в авто ми попрямували до маленької бухти Монтаза (на карті 14), до однойменного парку розташованого в ньому. Дуже зручно, що нам дозволили в'їхати до парку прямо на нашому автомобілі, т. к. він досить великий і за той короткий час, що у нас залишалося, ми б не встигли побачити все. Майже темніло і коли ми під'їхали в далеку частину парку, перед нами з'явився казковий Палац Неоренесансу. Вхід до палацу закритий для відвідувань, і ним можна милуватися лише через паркан. Але від цього він не менш помпезним. Ми довго ще гуляли по гаях та садах, засаджених соснам та пальмами, ганялися за кішками і спостерігали за єгипетськими парочками на пікніку, доки нас не накрила темрява. Потрібно було повертатися назад у Каїр і далі пізнавати це чудове місто. Наостанок, ми заїхали в те саме кафе, з якого почали ранок. Вирішили, що якщо ще раз не вип'ємо цієї чудової кави, то поїздка не буде завершена правильно.

Олександрія пробуджує в мені спогади про смак турецької кави, запах середземного моря, і шорсткий камінь Кайт-Бея по якому я колись ніжно проводила рукою. Суміш білого каменю та брудних єгипетських вуличок. Хочеться знову повернуться і зануриться у цю суміш.

• Форт Кайт-бей

Розташований на мисі наприкінці набережної Корніш 26 Йуліу

Години роботи: щодня з 9.00 до 16.00, у п'ятницю – з 9.00. до 12.00 та з 14.00 до 16.00

Вхідна плата: 15-20 ЄФ

Фотозйомка: 10 ЕФ, Відеозйомка 50 ЕФ (ми не платили)

• Катакомби Кум аш-Шукафа

Розташовані між вулицею ар-Рахма та каналом Махіудія, недалеко від колони Помпея.

Години роботи: щоденно, з 8.30. до 15.00

Вхідна плата: 20 ЕФ, фотографування заборонено

• Римський амфітеатр

Розташування: між вулицями Гамаля абд ан-Насера ​ ​ та Еміра Абд ал-Керіма, недалеко від мечеті пророка Данила.

Годинник роботи: з 9.00. до 16.00, під час місяця Рамадан – до 15.00.

Вхідна плата: 6 ЄФ

Фотозйомка – безкоштовно

• Резиденція Монтазу

Вхідна плата: від 5 до 20 ЕФ

PS ціни могли змінитися

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Коментарі (17) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар