Быть в Египте и не посетить Александрию это моветон. Наша поездка в Каир планировалась так же с заездом в Александрию, город, наполненный историей разных веков. В районе 6 утра мы уже выезжали из Каира по направлению в Александрию. Несколько блок постов, 2 часа в пути и вот мы въехали в город, возведенный по приказу Александра Македонского еще 332 году до н. э. . Александрия встретила нас пасмурным небом и начинающимися пробками. Логически поразмыслив и решив что правильное утро должно начинаться с чашечки кофе, мы заехали в какую-то кофейню с видом на средиземное море. Такой вкусный кофе я не пила никогда в жизни, настоящий турецкий кофе в египетском городке.
Александрия расположена вдоль побережья Средиземного моря, и такая «растянутость» очень удобна для самостоятельных исследователей вроде меня и моей верной подруги. Очень удобно найти все достопримечательности и не заблудится. Но это не означает, что мы не заблудились, иначе это были бы не мы. =) Первым пунктом в нашем путеводителе значилась площадь Саада Заглюля (на карте №2), где расположена гостиница Сесиль (ныне Софитель Сесиль), в которой когда-то останавливались Винстон Черчилль и Аль Капоне. Напротив гостиницы стоит памятник этому самому национальному вождю Сааду Заглюлю, а с задней части памятника спрятана Клеопатра. По одной из легенд именно в Александрии Клеопатра лишила себя жизни.
Мы решили прогуляться немного по району в сторону трамвайной станции и замеченной из далека мечети. На трамвайной станции стояли потрепанные двухэтажные вагоны, что очень нас позабавило. Побродив по округе и отсняв кадры вернулись к площади. Вокруг кружили множество такси желающих куда-то отвезти и с удовольствием позирующие нам. С каждой минутой количество транспорта увеличивалось, так что решено было быстро передвигаться? дабы не застрять где-нибудь в пробке.
Следующим пунктом был район Ком ад Дик (на карте 10), где в 1964 был раскопан превосходно сохранившийся и до сих пор единственный в Египте римский амфитеатр. В амфитеатре проводились раскопки и десятки снующих туда-сюда работников не вызвали в нас не капли интереса. Вспомнили амфитеатры увиденные в Эфесе и Хиераполисе и решили не посещать данный.
Далее мы блуждали по узким улочкам в поисках Колоны Помпея. Наблюдать пробуждающийся город довольно таки интересно. Смесь средневековых белых домов и типичных арабских магазинчиков очень ярко смотрятся на фоне друг друга. Так бродив между улочками мы вышли к высокому забору, за которым располагался археологический парк Ком аш Шукафа (на карте 11), представляющий из себя высокий холм прямо в сердце жилого квартала. Когда-то на его территории находилось святилище греко-египетского бога Сераписа, но ныне от него остались только некоторые предметы обихода, а также сфинксы, которые как бы охраняют врученный им в надзор район. Как символ храма Сераписа тут возвышается Колонна Помпея, 27-метровая колонна из розового гранита, установленная в 297 году в честь императора Диоклетиана. Свое имя она получила из якобы находящейся здесь могилы Помпея. Гулять по этому «парку» было огромное удовольствие. Множество древних статуй, сфинксы с крестами на лбах, одинокая Колонна. Как будто и нет за стеной шумного города. Увлекшись своими археологическими исследованиями мы чуть не влезли в ванну, в которой возможно омывался сам Помпей.
Получив долгожданные эмоции «исследователя» мы отправились в загадочные катакомбы Ком аш Шукафа (на карте 12). Возле входа мы набрели на мальчишек играющих с привязанным бараном, но как только они увидели наши фотоаппараты, они перестали привязывать ленты на своего питомца, и кинулась нам позировать. Катакомбы это римские захоронения I–II веков. Чтобы попасть в сами катакомбы предстоит спуск по винтовой лестнице на три этажа вниз, в подземные помещения. Там находится погребальная капелла, разные проходы и множество ниш в которых когда-то хоронили римлян. Передвигаться иногда было очень неудобно из-за воды, которая скапливается на полах, поэтому везде были расставлены доски и приходилось аккуратно ступать дабы не упасть в лужу. Большое количество воды сделало воздух в катакомбах очень влажным, и некоторые туристы, тяжело дыша, поднимались на высшие этажи. Выбирались из катакомб на полном адреналине, лазать в каменных проходах доставило невероятное удовольствие.
Поняв, что мы очень сильно нагуляли аппетит, мы вошли в какую-то улочку. Почуяв характерный запах арабской кухни мы вышли к местной забегаловке, и, поднявшись на второй этаж, произвели фурор. Все на нас глазели и улыбались, мы чувствовали себя местными звездами. Ну а вкуснейшая и свежайшая еда, приготовленная местным шеф-поваром, привела нас в полный экстаз.
Следующий пунктом в списке «юных археологов натуралистов» было найти одно из семи чудес света – Фаросский маяк. Но естественно, мы же не просто так прошли образовательный процесс в школе, а были прилежными учениками, и знали, что к сожалению маяк был разрушен землетрясениями много веков назад. Но часть строительного материала, из которого строили маяк, пошла на строительство форта Кайт-Бей (на карте 7). Форт был возведен султаном мамлюков на том самом месте, где ранее стоял маяк. Фото никогда не передаст невероятность и красоту этого форта. Очень нежный цвет камня из которого построен Кайт-Бей выделяется на фоне синего моря и кажется будто это сказочный замок и вот-вот от туда выедет принц на белом коне, или верблюде. Мы провели несколько часов лазая по разным уровням форта, разглядывая великолепные виды сквозь бойницы и разыскивая укромные места, где ютились влюбленные парочки.
Набережная возле форта была заполнена рыбаками, тут же можно купить улов и приготовить себе вкусный ужин. Проехав чуть дальше, мы увидели красивую мечеть Абу аль-Аббаса (на карте 6), которая была построена в 1943 году на месте сгоревшей усыпальницы святых XIII века. В ней необычайно красивы филигранный декор фасада и четыре купола, богато украшенные каменной резьбой с геометрическим орнаментом. Рядом в море стояло невероятное количество рыбацких лодок и дорогих помпезных яхт. Все это странным образом очень органично смотрелось на фоне друг друга.
Застряв в небольшой пробке, мы выехали еще к одному очень важному месту, которое возродилось словно феникс из пепла. Естественно это Александрийская библиотека (на карте 1), которая была заново отстроена после того, как ее уничтожил пожар и христианские фанатики. Новое здание представляет собой круг диаметром 60 м со срезом, обращенным к морю и покрытым стеклом и блестящим металлом. Все здание это одно большое архитектурное чудо. По воле судьбы к библиотеке мы попали на закате, и вода в небольшом бассейне перед окнами библиотеки играла невероятными цветами. Вокруг было очень много молодых студентов, которые либо беседовали о своих достижениях в учебе либо же рассматривали замысловатые статуи вокруг. Вход в библиотеку как в музей – платно, но мы катастрофически не успевали увидеть все, и впереди у нас еще был один пункт остановки.
Сев в авто мы направились в маленькую бухту Монтаза (на карте 14), к одноименному парку расположенному в нем. Очень удобно, что нам разрешили въехать в парк прямо на нашем автомобиле, т. к. он достаточно большой и за то короткое время что у нас оставалось мы бы не успели увидеть все. Почти темнело и когда мы подъехали в дальнюю часть парка, то перед нами предстал сказочный Дворец Неоренессанса. Вход во дворец закрыт для посещений, и им можно любоваться только через забор. Но от этого он не становится менее помпезным. Мы долго еще гуляли по рощам и садам, засаженным соснам и пальмами, гонялись за кошками и наблюдали за египетскими парочками на пикнике, пока нас не накрыла темнота. Нужно было возвращаться обратно в Каир и далее узнавать этот чудный город. На последок, мы заехали в то самое кафе, с которого начали утро. Решили, что если еще раз не выпьем этого чудного кофе то поездка не будет завершена правильно.
Александрия пробуждает во мне воспоминания о вкусе турецкого кофе, запахе средиземного моря, и шершавом камне Кайт-Бэя по которому я когда-то нежно проводила рукой. Смесь белого камня и грязных египетских улочек. Хочется снова вернутся и погрузится в эту смесь.
• Форт Кайт-бей
Расположен на мысе в конце набережной Корниш 26 Йулиу
Часы работы: ежедневно с 9.00 до 16.00. , в пятницу – с 9.00. до 12.00 и с 14.00 до 16.00
Входная плата: 15-20 ЕФ
Фотосъемка: 10 ЕФ, Видеосъемка 50 ЕФ (мы не платили)
• Катакомбы Кум аш-Шукафа
Расположены между улицей ар-Рахма и каналом Махиудийа, недалеко от колонны Помпея
Часы работы: ежедневно, с 8.30. до 15.00
Входная плата: 20 ЕФ, фотосъемка запрещена
• Римский амфитеатр
Расположение: между улицами Гамаля абд ан-Насера и Эмира Абд ал-Керима, недалеко от мечети пророка Даниила.
Часы работы: с 9.00. до 16.00. , во время месяца Рамадан – до 15.00.
Входная плата: 6 ЕФ
Фотосъемка – бесплатно
• Резиденция Монтаза
Входная плата: от 5 до 20 ЕФ
PS цены могли поменяться
Бути в Єгипті і не відвідати Олександрію моветон. Наша поїздка в Каїр планувалася також із заїздом до Олександрії, місто, наповнене історією різних століть. У районі 6 ранку ми вже виїжджали з Каїру у напрямку Олександрії. Декілька блок постів, 2 години в дорозі і ось ми в'їхали в місто, зведене за наказом Олександра Македонського ще 332 до н. е. . Олександрія зустріла нас похмурим небом і пробками, що починаються. Логічно подумавши і вирішивши, що правильний ранок має починатися з чашки кави, ми заїхали в якусь кав'ярню з видом на середземне море. Таку смачну каву я не пила ніколи в житті, справжня турецька кава в єгипетському містечку.
Олександрія розташована вздовж узбережжя Середземного моря, і така «розтягнутість» дуже зручна для самостійних дослідників на зразок мене та моєї вірної подруги. Дуже зручно знайти всі визначні пам'ятки і не заблукати. Але це не означає, що ми не заблукали, інакше це були б не ми. =) Першим пунктом у нашому путівнику значилася площа Саада Заглюля (на карті №2), де розташований готель Сесіль (нині Софітель Сесіль), в якому колись зупинялися Вінстон Черчілль та Аль Капоне. Навпроти готелю стоїть пам'ятник цьому національному вождеві Сааду Заглюлю, а з задньої частини пам'ятника схована Клеопатра. За однією з легенд, саме в Олександрії Клеопатра позбавила себе життя.
Ми вирішили прогулятися трохи районом у бік трамвайної станції та поміченої з далекої мечеті. На трамвайній станції стояли пошарпані двоповерхові вагони, що дуже нас потішило. Поблукавши по окрузі і відснявши кадри, повернулися до площі. Навколо кружляли безліч таксі бажаючих кудись відвезти і із задоволенням позують нам. З кожною хвилиною кількість транспорту збільшувалася, то вирішено було швидко пересуватися? щоб не застрягти десь у пробці.
Наступним пунктом був район Ком пекло Дік (на карті 10), де в 1964 був розкопаний чудово зберігся і досі єдиний в Єгипті римський амфітеатр. В амфітеатрі проводилися розкопки і десятки працівників, що снували туди-сюди, не викликали в нас не краплі інтересу. Згадали амфітеатри побачені в Ефесі та Хієраполісі і вирішили не відвідувати цей.
Далі ми блукали вузькими вуличками в пошуках Колони Помпея. Спостерігати місто, що прокидається, досить таки цікаво. Суміш середньовічних білих будинків та типових арабських магазинчиків дуже яскраво виглядають на фоні один одного. Так бродивши між вуличками ми вийшли до високого паркану, за яким розташовувався археологічний парк Комаш Шукафа (на карті 11), що представляє собою високий пагорб прямо в серці житлового кварталу. Колись на його території знаходилося святилище греко-єгипетського бога Серапіса, але нині від нього залишилися лише деякі предмети побуту, а також сфінкси, які охороняють вручений ним у нагляд район. Як символ храму Серапіса тут височить Колона Помпея, 27-метрова колона з рожевого граніту, встановлена .297 року на честь імператора Діоклетіана. Своє ім'я вона отримала з нібито могили Помпея, що знаходиться тут. Гуляти цим «парком» було величезне задоволення. Безліч стародавніх статуй, сфінкси з хрестами на лобах, самотня Колона. Наче й немає за стіною галасливого міста. Захопившись своїми археологічними дослідженнями ми мало не влізли у ванну, де можливо омивався сам Помпей.
Отримавши довгоочікувані емоції «дослідника» ми вирушили до загадкових катакомб Комаш Шукафа (на карті 12). Біля входу ми набрели на хлопчиків, що грали з прив'язаним бараном, але як тільки вони побачили наші фотоапарати, вони перестали прив'язувати стрічки на свого вихованця, і кинулася нам позувати. Катакомби це римські поховання І-ІІ століть. Щоб потрапити в самі катакомби доведеться спуск гвинтовими сходами на три поверхи вниз, у підземні приміщення. Там знаходиться похоронна капела, різні проходи та безліч ніш у яких колись ховали римлян. Пересуватися іноді було дуже незручно через воду, яка накопичується на підлогах, тому скрізь були розставлені дошки і доводилося акуратно ступати, щоб не впасти в калюжу. Багато води зробило повітря в катакомбах дуже вологим, і деякі туристи, важко дихаючи, піднімалися на вищі поверхи. Вибиралися з катакомб на повному адреналіні, лазити в кам'яних проходах доставило неймовірне задоволення.
Зрозумівши, що ми дуже нагуляли апетит, ми увійшли в якийсь камінчик. Відчувши характерний запах арабської кухні, ми вийшли до місцевої забігайлівки, і, піднявшись на другий поверх, викликали фурор. Всі на нас дивилися й усміхалися, ми почувалися місцевими зірками. Ну а найсмачніша та найсвіжіша їжа, приготовлена місцевим шеф-кухарем, привела нас у повний екстаз.
Наступним пунктом у списку «юних археологів натуралістів» було знайти одне із семи чудес світу – Фароський маяк. Але природно, ми ж не просто так пройшли освітній процес у школі, а були старанними учнями, і знали, що на жаль маяк був зруйнований землетрусами багато століть тому. Але частина будівельного матеріалу, з якого будували маяк, пішла на будівництво форту Кайт-Бей (на карті 7). Форт був зведений султаном мамлюків на тому самому місці, де раніше стояв маяк. Фото ніколи не передасть неймовірність та красу цього форту. Дуже ніжний колір каменю, з якого побудований Кайт-Бей, виділяється на тлі синього моря і здається ніби це казковий замок і ось-ось від туди виїде принц на білому коні, або верблюді. Ми провели кілька годин лазячи по різних рівнях форту, роздивляючись чудові краєвиди крізь бійниці та розшукуючи затишні місця, де тулилися закохані парочки.
Набережна біля форту була заповнена рибалками, тут же можна купити улов та приготувати собі смачну вечерю. Проїхавши трохи далі, ми побачили красиву мечеть Абу аль-Аббаса (на карті 6), яка була побудована в 1943 році на місці усипальниці святих XIII століття, що згоріла. У ній надзвичайно красиві філігранний декор фасаду та чотири куполи, багато прикрашені кам'яним різьбленням з геометричним орнаментом. Поруч у морі стояла неймовірна кількість рибальських човнів та дорогих помпезних яхт. Все це дивно дуже органічно виглядало на тлі один одного.
Застрягши в невеликій пробці, ми виїхали ще до одного дуже важливого місця, яке відродилося наче фенікс із попелу. Звичайно це Олександрійська бібліотека (на карті 1), яка була заново відбудована після того, як її знищила пожежа та християнські фанатики. Нова будівля є коло діаметром 60 м зі зрізом, зверненим до моря і покритим склом і блискучим металом. Вся будівля це одне велике архітектурне диво. З волі долі до бібліотеки ми потрапили на заході сонця, і вода в невеликому басейні перед вікнами бібліотеки грала неймовірними квітами. Навколо було дуже багато молодих студентів, які або розмовляли про свої досягнення у навчанні або ж розглядали хитромудрі статуї навколо. Вхід у бібліотеку як у музей – платно, але ми катастрофічно не встигали побачити все, і попереду ще був один пункт зупинки.
Сівши в авто ми попрямували до маленької бухти Монтаза (на карті 14), до однойменного парку розташованого в ньому. Дуже зручно, що нам дозволили в'їхати до парку прямо на нашому автомобілі, т. к. він досить великий і за той короткий час, що у нас залишалося, ми б не встигли побачити все. Майже темніло і коли ми під'їхали в далеку частину парку, перед нами з'явився казковий Палац Неоренесансу. Вхід до палацу закритий для відвідувань, і ним можна милуватися лише через паркан. Але від цього він не менш помпезним. Ми довго ще гуляли по гаях та садах, засаджених соснам та пальмами, ганялися за кішками і спостерігали за єгипетськими парочками на пікніку, доки нас не накрила темрява. Потрібно було повертатися назад у Каїр і далі пізнавати це чудове місто. Наостанок, ми заїхали в те саме кафе, з якого почали ранок. Вирішили, що якщо ще раз не вип'ємо цієї чудової кави, то поїздка не буде завершена правильно.
Олександрія пробуджує в мені спогади про смак турецької кави, запах середземного моря, і шорсткий камінь Кайт-Бея по якому я колись ніжно проводила рукою. Суміш білого каменю та брудних єгипетських вуличок. Хочеться знову повернуться і зануриться у цю суміш.
• Форт Кайт-бей
Розташований на мисі наприкінці набережної Корніш 26 Йуліу
Години роботи: щодня з 9.00 до 16.00, у п'ятницю – з 9.00. до 12.00 та з 14.00 до 16.00
Вхідна плата: 15-20 ЄФ
Фотозйомка: 10 ЕФ, Відеозйомка 50 ЕФ (ми не платили)
• Катакомби Кум аш-Шукафа
Розташовані між вулицею ар-Рахма та каналом Махіудія, недалеко від колони Помпея.
Години роботи: щоденно, з 8.30. до 15.00
Вхідна плата: 20 ЕФ, фотографування заборонено
• Римський амфітеатр
Розташування: між вулицями Гамаля абд ан-Насера та Еміра Абд ал-Керіма, недалеко від мечеті пророка Данила.
Годинник роботи: з 9.00. до 16.00, під час місяця Рамадан – до 15.00.
Вхідна плата: 6 ЄФ
Фотозйомка – безкоштовно
• Резиденція Монтазу
Вхідна плата: від 5 до 20 ЕФ
PS ціни могли змінитися