Незабутній відпочинок із друзями у Шармі. Частина 1

19 липня 2017 Час поїздки: з 04 лютого 2017 до 11 лютого 2017
Репутація: +533
Додати до друзів
Написати листа

Я вже писала про свою любов до пакетних турів та матрацтву. Цього разу я поїхала не одна, як завжди, а з друзями. Відпочинок вийшов незабутнім, причому з перших хвилин дороги.

Прибули в аеропорт - а там туман, за три кроки не бачити ні зги. Літак із Шарм-Ель-Шейху сісти до Запоріжжя не зміг, полетів до Києва. Потім таки прилетів назад, ближче до 9 години вечора, а виліт наш повинен був відбутися о 14-40. Під час тяжкого очікування ми розважалися, як могли, переважно, розпиванням спиртних напоїв. На момент посадки майже всі пасажири рейсу лика не в'язали, а нашу гоп-компанію зовсім не хотіли пускати в літак. Побудували перед трапом і почали читати моралі, мовляв, як це ви примудрилися так напитися. Ми клятвенно пообіцяли поводитися пристойно, і нам таки дозволили відлетіти.


У Шарм-Ель-Шейх ми прибули вже за північ, персонал був привітний, у номерах нас чекали легкі закуски. Готель називався Sol Y Mar Naama Bay. Готель невеликий, на третій лінії. До пляжу ходить трансфер, або дають перепустки на пляж іншого готелю, куди потрібно плести хвилин 10-15. Обидва пляжі паршиві, причому дальній-трансферний - взагалі жахливий, тому більшу частину часу ми проводили біля басейну. Тепло, красиво та бар завжди поруч))

Добре біля басейну)))

Пляж був шикарний, його мешканці теж))

>

Ну, позагорати можна було))

Але довго біля басейну сидіти нудно, тому ми з Дінкою поперлися на екскурсію. Сказали – типу там красиво. Сафарі, верблюди, море, купання, обід та відвідування дивного міста Дахаб.

Традиційно у цих екскурсіях одне гавнище показують. У Туреччині - бараняче і коров'яче, в Тайланді - слонове і мавпя, а в Єгипті - верблюже відповідно.

Забрали нас уранці з готелю, занурили в сумнівну чистоту мікроавтобус, дорогою набили автобус арабами (вони теж хотіли на верблюдах покататися) і повезли на сафарі. По дорозі вивантажили біля типу кафешки, щоб відвідати сортир. "Далі туалетів не буде! " - Заявив нам наш гід. Довелося йти. Сортир був моторошний, селфі вийшли милі.

Сортирне селфі, куди ж без нього?

Там взагалі красиво

Можна зникнути))

Випити кави та подивитися на людей))

Після цієї барвисті зупинки з Дінкою, як представників національних меншин, "виселили" в кабіну до водія. Гід весь час тріпався з арабами, нам зволив лише сказати, що 95 відсотків території Єгипту непридатні для життя, і що 90% населення проживають на 5% "нормальних" земель, решту території займають бедуїни. Живуть бедуїни майже в картонних коробках, у злиднях та бруді. І хоча в більшості їхніх поселень уряд Єгипту облаштував школи, провів світло і воду, вчитися бедуїни не бажають. Так і мешкають.

Дорога в Дахаб. Випалена земля.

Перед сафарі нас пересадили назад у салон, попереду сів глава арабського сімейства із синочком років 8-9. Гід, весело кривляючись, пояснив нам, що високоповажному джентльмену може стати погано: "Як почне дідусь рикати, як верблюд, сильна смердіти".


Сафарі - ну таке. . . Хвилин 10 покаталися, потім пройшлися між червоними та жовтими порізаними гірськими породами. Я сфотала верблюжу колючку, розмальований жителями Тагіла камінь, ще якусь мізерну рослинність. На червоній скелі нам показали на кшталт золоті вкраплення. Я потерла з рукою - звичайний жовтий пил, але здалеку справді виглядає як золото. А ще на камені сидів похмурий бедуїн. Мабуть, він теж поїхав на екскурсію, бо цілий день мозолив нам очі на кожній зупинці.

Поселення бедуїнів

Рослинність

Ще рослинність

Я і рослинність)))

Сучасний наскальний живопис.

Златий пил на тій горі))

Надихаючий на подвиги пейзаж

З гір та пустелі нас відвезли до моря, на Блакитну лагуну. Вивантажили з автобуса, наказали всі речі залишити в машині та всіх пересадили на верблюдів.

Дібралися до моря!

Звичайно ж, це шикарно, ліворуч - гори, праворуч - море, а ти така крута, чешеш морським узбережжям на кораблі пустелі! Хочу сказати, що їзда на верблюді - розвага аж ніяк не для людей зі слабкими нервами. Те, що верблюд смердить, як засраний золотар, це ще пів-біди. Це висока тварина, під 2 метри. Впасти з нього на гостре каміння - задоволення сумнівне. Погоничі вели групу швидко, іноді верблюди бігли риссю. Ми тряслися і підстрибували, судомно чіпляючись за цибулю верблюжого "сідла", кричали від страху і нервово сміялися. У деяких з кишень вилетіли гаджети. Злізли ми з верблюдів вкрай ошаленілі, з відбитими дупою і дикими очима. "Для чоловік багато верблюда не можна! " - посміхався наш гід. Ця моторошна пригода трохи зблизила нас з нашими арабами, вони перестали на нас коситися, а лише вимучено посміхалися.

-Camel killed me!

- Me too!

Далі буде. . .

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Хорошо возле бассейна)))
Пляж был шикарен, его обитатели тоже))
Ну, позагорать можно было))
Сортирное селфи, куда ж без него?
Там вообще красиво
Можно прибарахлиться))
Выпить кофе и посмотреть на людей))
Дорога в Дахаб. Выжженная земля.
Поселение бедуинов
Растительность
Еще растительность
Я и растительность)))
Современная наскальная живопись.
Златая пыль на той горе))
Вдохновляющий на подвиги пейзаж
Добрались к морю!
Зловонные корабли пустыни))