Згадуючи поїздки до Єгипту...
Невеликий магазинчик у Хургаді. Хазяїн-араб відчайдушно торгується з німцем за великий кальян. З цікавістю дослухаюся до торгу. Араб почав торг із 80 фунтів, німець із 20. Прикидаю, що вони мають зійтися приблизно на тридцяти-сорока. Торг продовжується, «вболіваю» за німця ; -). Єгиптянин відчайдушно жестикулює, заламує руки і люто розхвалює товар, німець вказує на нерівність лиття, скол на склі і неухильно підвищує ставку на пару фунтів. Поважно поглядаю на німця - його метод діє, араб вже зневірився отримати суперприбуток і намагається просто продати. За п'ять хвилин сторони сходяться на 35 фунтах. Вже збираюся йти, але бачу страшну картину - німець відраховує 35 ЄВРО! Араб здивовано бере гроші, злякано дивиться на німця, той діловито пакує кальян з сумку і йде. Араб періодично дивиться на світ купюри і шоковано мовчить.
Хургада, аеропорт, duty free. Дві напідпитку російськомовні жінки бальзаківського віку купують спиртне. Вибирають дві пляшки мартіні, на касі дають арабу купюру сто доларів. Той дає здачу без кількох доларів, мотивую це тим, що немає дрібниці. Жіночка починають кричати на нього (з матами та наїздами). Арабу це швидко набридає, він кидає на касу їхню купюру, забирає мартіні і жестом показує на вихід. Одна з жінок обуреним голосом видає фразу: «Ну, ти подивися, зовсім охамелі, У СЕБЕ НА БАТЬКІВЩИНІ ХАМІТИ БУДЕШ!! ! ».
Хургада, duty free. Купуємо спиртне, поруч хлопець із дівчиною теж обирають собі алкоголь. Вони визначаються з вибором раніше, стаємо до каси за ними. Вони дають арабу шість пляшок спиртного та паспорта. Той бере перший паспорт, дивиться в нього, і зітхнувши відкладає убік, бере другий і. . . теж відкладає. Сумно дивиться на парочку і негативно махає головою, прибираючи пляшки знову на полицю. Ті в шоці починають обурюватись. Єгиптянин англійською каже їм, що за віком вони не мають права купувати алкоголь (і їй і йому немає 21-го року). Парочка англійською не говорить, перекладаю причину відмови. Дівчина починає вмовляти араба, той непохитний. Зневірившись, дівчина просить мене купити їм алкоголь. У мене "ліміт" ще є, купую їм пару пляшок. На виході дівчина сумно каже: "У нас троє дітей, а він нам віскі не дає купити...".
Каїр, район Гізи. На перехресті зупиняю інтелігентного виду араба у діловому костюмі, цікавлюся, як нам пройти до метро. Той зніяковіло розводить руками, але тут же знаходить рішення - він кличе. . . РЕГУЛЮВАЛЬНИКА з перехрестя! Той покидає свою посаду, підходить до нас і починає пояснювати маршрут. На перехресті миттєво утворюється пробка. З жахом дивлюся на цей транспортний колапс, виною якого виявився я, і намагаюся привернути увагу поліцейського до цієї події. Той байдуже махає рукою і продовжує пояснювати нам дорогу. Вдаю що зрозумів, і ми з дружиною швидко йдемо. Поліцейський знехотя йде на своє робоче місце. І все-таки ми різні народи. . .
Хургада, готель "Хор Пелас". У день народження дружини вирішив зробити їй подарунок – прикрасити ліжко живими квітами. Залишив дружину на пляжі і під слушним приводом відлучився. Де шукати живі квіти у Хургаді уявлення не мав. На очі попався наш прибиральник, що безцільно тинявся по території. Підкликав хлопця (на вигляд років 17) та намагаюся з'ясувати адресу «фловерс шоп». Англійською він говорить так само, як і я арабською, тобто ніяк. Гаразд, кличу його в номер і малюю на аркуші паперу квітку. Той на пальцях показує один? Показую йому двічі по десять пальців. Той киває, але каже, потирає руки і задумливо дивиться на порожню кишеню. Запитую – скільки? Той невпевнено показує розчепірену п'ятірню. Я (з робленим жахом) питаю – файв паундс? Хлопчина злякано-негативно мотає головою і показує три пальці. Господи, не лякайся, дістаю купюру в двадцять фунтів і показую на годиннику, що має півгодини на доставку квітів. Радісний кивок та єгиптянин миттєво зникає з горизонту.
Іду на пляж, лягаю засмагати. За кілька хвилин чую обурений голос Анюти: «Ну, ти подивися, що роблять ці варвари! ». Обертаюся і бачу чудову картину: наш прибиральник у компанії з ще одним арабом обдирають квітучий чагарник і квіти вздовж стежки! Виконують моє замовлення… Я взагалі думав, що він купить квіти, а той вирішив «не відходячи від каси» заробити грошей. За кілька хвилин вони назбирали оберемок і випарувалися. Дружина розчаровано каже, що шкода знищувати таку красу. Тактовно мовчу, йду в номер і розплачуюсь із арабом. Той робить змовницький вигляд, показує на гроші і шепоче: "Топ сикрет! ". Та гаразд, йди собі, конспіратор.
Увечері Коханої було дуже приємно, що я постарався для неї, але все одно, за зірвані квіти мене трохи пожурили.
Каїр, автостанція на площі Медан Тахрір. До від'їзду автобуса "Каїр-Хургада" три години, час близько одинадцятої вечора. Безцільно блукаю по залі очікування, намагаючись вбити час. Усі араби, що не сплять, мене з цікавістю розглядають. Нарешті один замовляє зі мною російською. Сідаю до нього, починаємо спілкуватися на англо-російському суржику. Абориген розпитує мене про життя в Україні та дівчат, я його про звичаї єгиптян. Наш діалог:
- А чому багато єгиптян так люблять алкоголь?
- У нас його купити складно та дорого, а задоволення від нього отримуєш велике.
- Ну ось, наприклад, ти дістав/купив/виміняв у туриста пляшку горілки, далі що, ти її відкриваєш і п'єш сам?
– Ні, ну навіщо. У мене є три друзі, ми збираємось у когось вдома, виганяємо дружин і дітей, закриваємо вікна і п'ємо.
- На чотирьох пів літра горілки обмаль.
– Нам вистачає. НА ДВА РАЗИ!
- ?!?! ? ! Як?
- Підлога кавової чашки цілком вистачає для релаксу на дві-три години.
- Ж8-) Економно...
Далі ми спілкувалися на різні теми доти, доки у нас не закінчився словниковий запас ; -)
Літак летимо в Хургаду. Дружину мучить совість (на роботі її не відпустили, і я купив їй лікарняний тиждень). Анюта переживає, що директор якимось чином дізнається про цю махінацію. Наш діалог:
- Може все-таки варто сказати директору про поїздку?
- Кохана, ну ти ж розумієш, що в цьому випадку ми б нікуди не полетіли.
- А раптом вона дізнається? !
- Ну, раптом у нас щось із літаком трапиться, і він не долетить?
- Анюто, якщо він не долетить, то проблема з директором тебе вже не хвилюватиме! Це шмяк про землю або воду, і ВСІ!
Дружина заспокоїлася, повеселішала і тема обману директора за всю подорож більше не виринала. Залізний аргумент спрацював. . .
