Третий сезон в Египте Третій сезон у Єгипті

18 жовтня 2015 • Час поїздки: з 25 вересня 2015 до 04 жовтня 2015

Репутація: +6554

Додати до друзів

Написати листа

В этот раз выбор отеля был самым тщательнейшим и учитывал просто не реальнейшее количество критериев, все усложняло обязательное наличие бесплатного аквапарка на территории. И вот мы вчетвером летим в нами ещё неизведанный отель. В самолете было заметно, что все летят на позитиве. Во время подлета к Шарму один из туристов радостно воскликнул « А вон и наш Dessole! » За иллюминаторами ярко светились большие буквы нашего отеля. Было очень крутое ощущение того, что именно наш отель отчетливо выделялся с высоты. Все, кто летели в наш отель, словно вступили в братство. По прилету был так же отдельный автобус для отеля. Свои чемоданы надо было почему-то запихивать в окно, а внутри сидящий араб их принимал. Красивый арабский обычай! Когда одна девушка сказала, что она лучше занесет вещи через главный вход, я ей поведал, что это будет грубое нарушение старой традиции и считается оскорблением. Со словами « Ладно, не будем оскорблять Египтян» она так же засунула свой чемодан в окно. « Дикариссс»... Мы все отправились в путь. И так знакомьтесь, наш лучший египетский отель

Dessole Royal Rojana

По приезду нас ждал круглосуточный Royal All Inclusive. Менеджер на ресепшене выдал нам ключи и сказал, что у нас будет очень хорошие комнаты. Никаких денег в паспорте, никаких сор или вымогательств, просто вот вам хорошие комнаты. Очень впечатлило. Конферансье настаивал, что минут через 15 покажет нам дорогу, но в Египте надо ценить каждую минуту и мы сами отправились исследовать территорию. Но сначала поесть! И в бар заглянуть! О теперь можно идти дальше. Территория среднего размера, но как же мы блуждали в поисках номера, впрочем, наши блуждания прекратились, наверное, день на седьмой. Дашина мама с Мишкой, которые остались ждать конферансье сказали, что тоже долго искали номер.

- Так араб же сказал, что покажет номер?

- Да он так и сделал, подошел к нам через 15 минут и показал пальцем « Вам туда» .

Номера были действительно в хорошем тихом месте, а тёще так вообще достался номер на четверых, мы его называли президентским, оба номера были с видом на море. При заселении есть арабский трюк – не работает горячая вода, ты звонишь на ресепшен, прибегает сантехник, открывает в подвале кран и надеется, что ты ему за это заплатишь. Я проверил воду, вода есть, хм… что же не так. Стук в дверь, прибежал работник и сказал, что починит нам кондиционер, по его словам мы якобы позвонили и сказали, что кандёр не работает. Судя по всему, наш арабский друг прибежал чинить кондиционер ещё до того, как он « сломался» . Кстати за час до выселения из номера кондиционер таки « сломался» в ожидании заселения следующих гостей. Насчет всех этих уловок, это конечно мои личные догадки, но тем не менее третий раз в Египте, из них два раза была « проблема с горячей водой» и один раз с « кондиционером» .

После завтрака нас ждали два больших пляжа с богатым подводным миром. Людей в воде практически не было, несмотря на температуру в 43 градуса. Коралл был большой и неплохой, но явно уступал кораллу отеля Suconnect diamon beach (бывший санрайз). Под водой нас ждали два ската, мурена, крылатки, хирурги, тридакны и куча другой живности. Миша с радостным настроением залез с понтона в воду на глубину, его тут же укусила рыба.

У ребенка истерика, больше никакого моря ему не хочется. После долгих успокаиваний Миша впечатлялся как мужик нырнул и решил тоже за ним сигануть. и это ему почему-то тоже не понравилось. Теперь Миша к понтону не за какие шиши не соглашался идти. Ближайшие пару дней, ребенок дальше детского пляжа не заходил мол « Папа, там рыбки» .

Через пару дней я предложил Мише пойти на глубину, для того, чтоб рыбок распугать. « Папа идем!! ! » Теперь Мишка спокойно плавал под предлогом того, что мы не плаваем, а пугаем рыбок, причем сначала папа лезет в воду и пугает их своей бородой. Я себя чувствовал каким-то стариком Хоттабычем прям. А потом Миша спускается с понтона чтобы стрелять в рыбок из водного пистолета водой! Рыбки же очень боятся воды. Водная развлекуха в море происходила до 10:00.

В десять утра на весь пляж раздавался храп из колонок, потом крик « Анимасионе, апстееейрсссс!!! ! » затем кричал петух будто им по барабану били, на полную громкость поочередно играло два гимна отеля, а аниматоры спускаясь на пляж заряжали позитивом каждого кто им попадался по дороге. Для Миши это означало одно, аквапарк открыт!

С 10:00 до 12:00 на территории большого бассейна творился полный треш в аквапарке. Зеленая горка, Оранжевая, желтая потом « Папа, а давай перевернем того мальчика с матраса в воду» , потом снова зеленая, потом « Папа, мальчик снова залез на матрас, плывем переворачивать! » , потом мяч, потом снова желтая. С соседнего бассейна доносились восторженные крики – было видно, как аниматоры учат кататься на серфе прямо в бассейне. В третьем бассейне как раз забивают какой-то победоносный гол! Пока мы катались с Мишей две девочки время от времени в меня стреляли из водного пистолета и прятались. Тут я достал Мишину волыну из сумки и в бассейне раздался крик ужаса. Перестрелка доходила до того, что мы на большой скорости летели с водной горки и умудрялись перезаряжать пистолеты, чтоб во время полета давать отстрел друг другу.

Когда силы сопровождать Мишу были на пределе вахту принимала Даша или Теща. В среднем ребенок за раз съезжал около 60-ти раз. Бармен возле бассейна настолько вкладывал душу в приготовление коктейлей, что даже не пьющие с радостью бы у него заказали коктейль. После завершения своего шедевра, он набирал пару в грамм в трубочку и давал продегустировать, вдруг ещё, что надо добавить. Мишка требовал, чтоб ему приносили « Атошку фри» из гриля бара, его высочество получало картошку прямо в бассейне на выезде с горочки.

Честно говоря, в снек-барах возле бассейнов можно было так наестся, что обед уже бы не влез. В 12:00 аквапарк закрывался на перерыв, а это значит, что время обеда! Это был не просто обед, это было настоящее пирование – большое разнообразие мясных блюд, салаты: греческий, шуба, оливье, вкусное мороженное, повара готовящие при тебе свои шедевры. Детские аниматоры в виде различных персонажей зазывали детей покушать в специальную детскую зону. Бармены на скорость наливали безлимитного пива и вина. Миша быстро сообразил фишку ол инклюзива и требовал все новых и новых вкусностей.

Обед закончен – дальше законные полтора часа тихого часа, пока солнце сменит свой режим на вечерний. В номере к этому времени уже заканчивалась уборка и в холодильнике ждали холодные соки и кола. Будильник зазвонил, на часах 15:30 – пора на море! Каждый вечер нас ждал приятный выбор, на какой из двух пляжей сходить. Под вечер в воду выплывали крылатки и манили своими опасными перьями, а под понтоном лениво отдыхала рыба-крокодил. Каждый вечер нас ждал закат в горы. Солнце скрылось – купание завершено. Хотя в этот момент в воду явно выплываю самые интересные представители хищников.

Проводив последние лучи африканского солнца, мы отправлялись в грин лэнд.

Это была зеленая зона отеля с выстриженной травкой беседками и большими скамейками-качелями. 20 минут грин зоны после заката – все, что для счастья надо. Правда в это время соседний отель травил тараканов так, что минут на 5 все затягивало какое-то химическое облако. Проблема решалась лежанием на самой травке, как бы под облаком. Лежишь под облаком – романтика! Переодевшись, все направлялись к главному корпусу в ресторан. В корпусе нас ждали коктейли и народные танцы.

Сегодня был ужин в Египетской тематике, и соответственно танцы были традиционные.

Мини-сфинкс с чаем всех встречал на входе. Ах, снова пируем! Я почти плакал от радости, глядя на этот пир я каждый раз повторял « Я так счастлив! » А какие они вытворяли шедевры кондитерской кухни…

Шоколадный столб, из заварных пирожен, разноцветные вазы из сахара наполнены медовыми огурцами, разнообразные сладкие узоры украшали ряды разнообразных тортов. Я в этот отель влюбился буквально с первой пироженки. После ужина нас ждало настоящее шоу от анимации. Профессиональные танцоры такое творили на сцене, что даже я, скептически настроенный к танцам сидел с открытым ртом. Особенно, когда двое ребят асинхронно крутили большую скакалку, а остальные танцевали постоянно, перепрыгивая её. Такое потрясающее шоу было не каждый день, но тем не менее два раза в неделю было. Хотя в остальные дни тоже скучать на шоу не приходилось. После шоу нас ждал Голливуд.

Это район Египта, в котором есть живые динозавры и поющие фонтаны. Динозавры конечно очень порадовали, но фонтаны – так себе. Учитывая вход по семь долларов – в Голливуд ехать не обязательно.

Наш отель был настолько крут, что даже после стандартных семи ночей скучно не было. Каждый день расписание одно и тоже и это очень радует. Как сказала тёща – рай должен выглядеть именно так. Даже для таких активных путешественников как мы с Дашей, этот режим очень радует, ведь это Египет с большой буквы. Но и без экскурсий не обошлось.

На второй вечер мы отправились в пеший поход на Сохо сквер, взяв с собой туристов из Полтавы. Которые были просто уверены, что я ночную дорогу вдоль пустыни хорошо знаю. Я не стал никого расстраивать, что я первый раз тут, и в итоге всех уверенно привел. Так как на Сохо экскурсий вообще не оказалось, мы поехали за 7$ (в одну сторону) на Нама бей. Ребята переживали, что мы вшестером в такси не влезем, но Египет не был бы Египтом если б арабы заморачивались на подобные вещи.

Каждый уважающий себя египтянин на Нама бее либо продает либо экскурсии, либо кальяны. Приятного вида, опрятный мужчина, на русском нам детально все рассказал об экскурсиях и дал свой прайс. Какой-то стремный тип « из подворотни» неубедительно и грубо нам предложил свои экскурсии, видя, что у нас есть брошюрка с ценами он стратегически назвал все цены на 5-10$ дешевле. Не раздумывая мы затарились экскурсиями у этого стремного чувака. Араб был настолько суров, что даже взял у меня доллары, которые не то-что бы на улице принимать боялись, но и в банке после проверки мне их любезно посоветовали в какую-нить Зимбабве их сплавить.

Цветной каньон и Голубая дыра

Как ни странно, в оговоренное время за нами таки приехал бусик, и мы отправились в цветной каньон с нашими новыми друзьями из Архангельска и Одессы. Девушки были так же из сети отеля Dessole и на руках у них гордо красовались серебряные и золотые браслеты, это означало, что турист уже не первый раз отдыхает в сети отелей и имеет дополнительные привилегии, например, бесплатное продление комнаты для позднего выселения. В один момент наш внедорожник свернул в глубь горбатой пустыни. Словно гравитация ослабла, все буквально парили в воздухе внутри машины, а наш железный конь несся всё дальше. Затем мы спустились в каньон.

Исходя из фоток я себе представлял нечто похожее на Гранд Каньон, который я не видел. По факту это было что-то типа кусок-каньон. Но тем не менее было прикольно) Правда быдлота и туда добралась, некий Жора хорошенько отметился, выскребав свое имя в различных местах. Попив бедуинского чая, мы поехали в заповедник Абу-Галум. Вскоре наших железных коней мы сменили на верблюдов.

Правда некоторые туристы настолько тормозили, что, наверное, церемония « Усади свою жопу на верблюда» продолжалась минут 20. Причем в основном тормозили именно арабские туристы будто верблюд для них большая редкость. После 40 минутной езды на верблюдах мы прибыли к голубой дыре. Во многих буклетах её представляют именно так:

а по факту она выглядит так:

И находится на 11900 км вправо от той, что на первой фотке.

Очень эффектный вход в голубую дыру, плывя под водой через расщелину ты словно прыгаешь в бесконечную глубину. А далее рыбки и кораллы по стандарту, Коралл этого заповедника явно уступает заповеднику Рас-Мухамед, тем не менее часа 2 я из воды не вылазил. Потом нас покормили и для всех желающих был платный душ, и бесплатный для всех самоуверенных. То есть стандартное египетское кидалово на экскурсиях. Но так как гид уверял, что все входит в экскурсию, то я относился ко второй группе. Причем это заметил араб, но так как он не увидел в какой я кабинке, ему пришлось каждую открывать и проверять кто там моется лично. Когда араб меня нашел, он пытался как можно быстрее выучить русский язык, чтоб объяснить, что именно душ после соленого моря в экскурсию не входит. Пока Араб подбирал слова я успешно помылся. Не буду рассказывать подробности, что было, когда я сходил бесплатно в туалет. На обратной дороге нас ещё завезли на очередную фабрику самых настоящих духов в мире. Эти духи оказались даже настоящей чем те, что нам в Каире говорили, что единственные настоящие. Но так как там можно на шарик попить холодного каркаде, то именно этим я и занимался. Вечерком нас вернули в отель.

Квадроциклы

На следующую ночь у меня было запланировано ночное катание на квадрациклах. Утром с фразой « Смотри как я умею» я очень сильно травмировал ногу на водной горке, что первых полчаса даже слезть с неё не мог. Следующие часа три я мог разве что лежать. Хоть страховка и была, но тратить драгоценные минуты Египта на страховку — это преступление. Боль болью, а экскурсия по расписанию. Так как Даша с Тёщей отморозились и Мишу мне не дали с собой, пришлось самому ковылять на экскурсию. Работник отеля как раз проезжал на машине и предложил подвезти меня к ресепшену, когда узнал, что мне надо к шлагбауму отеля очень сильно взволновался за меня, а мой ответ, что мне на экскурсию его совсем не утешил. Впрочем, охранник на выходе с территории отеля на меня тоже смотрел квадратными глазами. Кстати охране отеля вообще зачет, они всегда готовы были помочь, спрашивали все ли в порядке, когда мы ждали долго машину.

В оговоренное время меня лично забрал какой-то араб на своей машине, по началу я думал, что меня просто повезли на органы. Причем этот водитель говорил только по-арабски. Потом он забрал ещё двух ребят из другой Дессоли, такое впечатление, что сплошные Дессоли в Шарме. Всю дорогу наш драйвер говорил по двум телефонам одновременно, при этом не кладя трубки и быстро переключаясь между звонками. Наша теория была, что он таким образом подрабатывает в тех. поддержке местного провайдера. Когда мы проехали табличку Welcome to Egypt в обратную сторону, теория насчет органов у всех троих укрепилась в мыслях. Но в итоге нас таки усадили за квадрациклы. Всем кроме меня впарили арафатки по 3 доллара. Итак, понеслись, я заметил, что квадрацикл поставлен на повышенную передачу и почуял, что задний рейсер может этого не знать. Когда я обернулся назад, все, что мне оставалось – сильно зажать тормоза. Арабка в меня так впилилась, что обернулась вся колона. Дальше мы ехали по трасе и когда надо было объехать стоящую машину, проанализировав умение вождения задней арабки я ещё раз обернулся назад. Девушка словно джин парила по воздуху, а квадрацикл, словно управляемый невидимым гонщиком пересек перпендикулярно трассу и уехал в пустыню. Полет девушки был не столько длинным, сколько эффектным. Полежав секунд 10, она встала, села за другой квадрик и поехала дальше – брутально! Ночная пустыня просто радовала глаз, это какое-то особое ощущение. В один момент, когда колона ехала на небольшой скорости, ко мне подбежал какой-то египтенок, засунул палец в квадрацикли и тот заглох. За дорогу в нашей группе 4 раза ломался квадрацикл, причем четвертый был у меня. Потом по какой-то традиции мы хором кричали имя каждого из группы. Причем парень из Казани назвал настолько смешное и не выговариваемое имя, что я от души посмеялся с шутки, но это оказалась не шутка… он татарин по национальности… Пока катался, нога прошла.

В отеле мы встретились с двумя цезарями, которые усиленно набухивали каких-то девушек.

Для постоянных гостей, те у кого браслеты серебряные и золотые на территории отеля была vip коктейль вечеринка. Выглядело это ну очень эффектно и действительно по богатому. Мы этого правила в начале не знали и прошли, наш браслет не проверили. Нам тоже очень понравилось. Ночью теща улетела в Каир на пирамиды, поэтому весь день мы были с Мишей на хозяйстве.

В принципе день был такой же, как и все предыдущие и это было шикарно. В любом другом бы месте я не захотел такой монотонности, но это Египет, там можно. Под вечер цезари на гитаре играли бременских музыкантов. Ночью вернулась тёща полная впечатлений, а на следующий день я отправился в заповедник Рас-Мухамед к рыбкам.

Рас-Мухамед

Даша с Мишей сказали, что им и в отеле рыбок хватает, по-этому отправили меня самого. На яхте я был единственный русскоговорящий, остальные все – арабы. Двое ребят из Ирака со мной познакомились и в приказательном порядке сказали, что они мои друзья) Не стал я с Ираком спорить. Риф очень понравился, было три остановки примерно по часу. Вторая была действительно радующая глаз. Корабль нас высадил в открытом море, а сам поплыл дальше. Гид держал наш курс, и мы плыли куда-то в даль. Причем все арабы плыли групкой относительно далеко от рифа. Что они там смотрели непонятно. Я же плыл самом рифе, причем пару раз чуть не произошло эпичного столкновения. Меня гид постоянно звал вернуться в группу, но потом понял, что это бесполезно. Я жестом показал, что доплыву куда надо, но только возле рифа. Минут за 40 мы доплыли до корабля, и он нас забрал. Перед третьей остановкой был обед и хоть корабль уже остановился все не спеша обедали. Я у гида поинтересовался о деталях, он сказал, что это самый интересный риф.

« Когда же уже можно будет нырнуть? » Спросил я.

« Тебе можно хоть сейчас! Прыгай! » Гид видел мое неравнодушие к морю.

Маска на лицо, затяжной прыжок и я уже на пути к рифу. Тут было много тридакн и прочих живых цветочков, которые резко прятались при приближении. В общем Рас Мухаммеду зачет, именно тому который не автобусный.

На следующий день нас ждала долгожданная экскурсия в Иорданию. Запасшись едой, мы сели в 02:00 в автобус

Иордания

Через 4.5 часа нас вернули обратно в отель, мол извините, дорогу затопило, экскурсии не будет. Забирайте обратно оплату.

Итак, за 4.5 часа мы увидели:

- Рассвет в пустыне

- Пустыню

- 2 часа простояли на заправке возле границы.

И главное – бесплатно!

В отель успели вернуться ещё до завтрака)

Так эффектно заграничные поездки ещё не срывались.

Хочу сказать, что арабы в Египте за последние два года очень изменились в лучшую сторону. Никто к тебе в основном не цепляется, не хочешь торговаться – не надо. Нам конечно этого сильно не хватало. Мне эта фишка очень нравилась, а теперь её нет. Теперь Египтянам осталось свою жадность побороть и будет вообще все супер. А вообще так было интересно гулять по местам двухлетней давности. Тут Мише давали бесплатно картошку, а вот тут Миша сам в коляске укатился пока мы фотографировались. На девятый день у нас был вылет в Киев после ужина, что идеально компенсировало прилет в Египет после ужина)

Эпилог

Это была наша 26-я ночь в Египте. За поездку мы подружились с чудесными людьми из Архангельска, Казани, Одессы и Уфы. Все чудесно настроены, вопросы политики поднимались только в ключе « Ну как там у вас, ребята? » Когда один британец спросил меня и казанского парня на тему взаимоотношений, парень из Казани ответил « It doesn' t matter, it' s war beetween our political» . Девушки из Архангельска так же поинтересовались на тему « Ну как там у вас, ребята? А то наши политики со своими новостями уже достали всех» . В заключении хочу сказать, как бы хорошо в других странах не было, а Египет он всегда неповторимый.

За Египет!

Информация о путешествии

Дата путешествия: 25.09. 2015 – 04.10. 2015

Отель: Dessole Royal Rojana. Очень рекомендуем

Продолжительность: 9 ночей (Шарм-ель-Шейх)

Тур агентство в Киеве: Tasty Travel

Оператор: Пегас (Говно)

Тип тура: Полный пакет - страховка, перелет, трансферы, отель, 24 часа роял ол инклюзив

Экскурсии: Цветной каньон + Голубая дыра, Квадроциклы, Рас Мухамед

Покупка путевки: За 3 недели

На цей раз вибір готелю був найретельнішим і враховував просто не реальну кількість критеріїв, все ускладнювало обов'язкову наявність безкоштовного аквапарку на території. І ось ми вчотирьох летимо в нами ще незвіданий готель. У літаку було видно, що всі летять на позитиві. Під час підльоту до Шарму один із туристів радісно вигукнув «А он і наш Dessole! » За ілюмінаторами яскраво світилися великі літери нашого готелю. Було дуже круте відчуття того, що саме наш готель виразно вирізнявся з висоти. Усі, хто летіли в наш готель, немов вступили до братства. Після прильоту був окремий автобус для готелю. Свої валізи треба було чомусь запихати у вікно, а всередині араб, що сидить, їх приймав. Гарний арабський звичай! Коли одна дівчина сказала, що вона краще занесе речі через головний вхід, я їй повідав, що це буде брутальне порушення старої традиції і вважається образою. Зі словами «Добре, не ображатимемо Єгиптян» вона так само засунула свою валізу у вікно. «Дікарісс». . . Ми всі вирушили в дорогу. І так знайомтеся, наш найкращий єгипетський готель

Dessole Royal Rojana

Після приїзду на нас чекав цілодобовий Royal All Inclusive. Менеджер на ресепшені видав нам ключі і сказав, що ми матимемо дуже гарні кімнати. Жодних грошей у паспорті, ніяких сміттях або вимаганнях, просто ось вам гарні кімнати. Дуже вразило. Конферансьє наполягав, що хвилин через 15 покаже нам дорогу, але в Єгипті треба цінувати щохвилини і ми самі вирушили досліджувати територію. Але спершу поїсти! І в бар заглянути! Про тепер можна йти далі. Територія середнього розміру, але як ми блукали в пошуках номера, втім, наші блукання припинилися, напевно, день на сьомий. Дашина мама з Мишком, які залишилися чекати на конферансье сказали, що теж довго шукали номер.

- Тож араб же сказав, що покаже номер?

- Та він так і зробив, підійшов до нас через 15 хвилин і показав пальцем "Вам туди".

Номери були справді в хорошому тихому місці, а теще взагалі дістався номер на чотирьох, ми його називали президентським, обидва номери були з видом на море. При заселенні є арабський трюк - не працює гаряча вода, ти дзвониш на ресепшен, вдається сантехнік, відкриває у підвалі кран і сподівається, що ти йому за це заплатиш. Я перевірив воду, вода є, хм… що не так. Стукаючи у двері, прибіг працівник і сказав, що полагодить нам кондиціонер, за його словами ми нібито зателефонували і сказали, що кандер не працює. Зважаючи на все, наш арабський друг прибіг лагодити кондиціонер ще до того, як він «зламався». До речі, за годину до виселення з номера кондиціонер таки «зламався» в очікуванні заселення наступних гостей. Щодо всіх цих хитрощів, це звичайно мої особисті здогади, але втретє в Єгипті, з них двічі була «проблема з гарячою водою» і один раз з «кондиціонером».

Після сніданку на нас чекали два великі пляжі з багатим підводним світом. Людей у воді практично не було, незважаючи на температуру 43 градуси. Корал був великий і непоганий, але явно поступався корал готелю Suconnect diamon beach (колишній санрайз). Під водою нас чекали два скати, мурена, крилатки, хірурги, тридакни та купа іншої живності. Мишко з радісним настроєм заліз із понтона у воду на глибину, його одразу вкусила риба.

У дитини істерика, більше ніякого моря не хочеться. Після довгих заспокоювань Мишко вражався як чоловік пірнув і вирішив теж за ним сиганути. і це йому чомусь теж не сподобалося. Тепер Мишко до понтона не за якісь шиші не погоджувався йти. Найближчі пару днів, дитина далі за дитячий пляж не заходив мовляв «Тато, там рибки».

Через кілька днів я запропонував Мишкові піти на глибину, для того, щоб рибок розлякати. «Тато йдемо!! ! » Тепер Мишко спокійно плавав під приводом того, що ми не плаваємо, а лякаємо рибок, причому спочатку тато лізе у воду і лякає їх своєю бородою. Я почував себе якимсь старим Хоттабичем прямий. А потім Мишко спускається з понтона, щоб стріляти в рибок з водного пістолета водою! Рибки ж дуже бояться води. Водна розвага в морі відбувалася до 10:00.

О десятій ранку на весь пляж лунав хропіння з колонок, потім крик «Анімасіоне, апстееейрсссс!!! ! » потім кричав півень ніби їм по барабану били, на повну гучність по черзі грало два гімни готелю, а аніматори спускаючись на пляж заряджали позитивом кожного, хто їм траплявся по дорозі. Для Михайла це означало одне, аквапарк відкритий!

З 10:00 до 12:00 на території великого басейну відбувався повний треш в аквапарку. Зелена гірка, Помаранчева, жовта потім «Тату, а давай перевернемо того хлопчика з матраца у воду», потім знову зелена, потім «Тато, хлопчик знову заліз на матрац, пливемо перевертати! », потім м'яч, потім знову жовта. З сусіднього басейну долинали захоплені крики – було видно, як аніматори вчать кататися на серфі у басейні. У третьому басейні забивають якийсь переможний гол! Поки ми каталися з Мишком дві дівчинки іноді в мене стріляли з водяного пістолета і ховалися. Тут я дістав Мишину волину з сумки і в басейні пролунав жахливий крик. Перестрілка доходила до того, що ми на великій швидкості летіли з водної гірки і примудрялися перезаряджати пістолети, щоби під час польоту давати відстріл один одному.

Коли сили супроводжувати Мишу були на межі вахти, приймала Даша або Теща. У середньому дитина за раз з'їжджала близько 60 разів. Бармен біля басейну настільки вкладав душу в приготування коктейлів, що навіть ті, хто не п'є, з радістю б у нього замовили коктейль. Після завершення свого шедевра, він набирав пару грам у трубочку і давав продегустувати, раптом ще, що треба додати. Ведмедик вимагав, щоб йому приносили "Атошку фрі" з гриля бару, його високість отримувала картоплю прямо в басейні на виїзді з гірочки.

Чесно кажучи, в снек-барах біля басейнів можна було так наїстись, що обід уже не вліз. О 12:00 аквапарк закривався на перерву, а це означає, що час обіду! Це був не просто обід, це було справжнє бенкетування – велика різноманітність м'ясних страв, салати: грецька, шуба, олів'є, смачне морозиво, кухарі, що готують при тобі свої шедеври. Дитячі аніматори у вигляді різних персонажів закликали дітей поїсти у спеціальну дитячу зону. Бармени на швидкість наливали безлімітного пива та вина. Мишко швидко зрозумів фішку олл інклюзива і вимагав все нових і нових смаколиків.

Обід закінчено – далі законні півтори години тихої години, доки сонце змінить свій режим на вечірній. У номері до цього часу вже закінчувалося прибирання і в холодильнику чекали холодні соки та кола. Будильник задзвонив, на годиннику 15:30 – пора на море! Щовечора на нас чекав приємний вибір, на який із двох пляжів сходити. Надвечір у воду випливали крилатки і манили своїм небезпечним пір'ям, а під понтоном ліниво відпочивала риба-крокодил. Щовечора на нас чекав захід у гори. Сонце втекло – купання завершено. Хоча у цей момент у воду явно випливаю найцікавіші представники хижаків.

Провівши останні промені африканського сонця, ми вирушали в грін ленд.

Сьогодні була вечеря в Єгипетській тематиці, і відповідно танці були традиційними.

Міні-сфінкс із чаєм усіх зустрічав на вході. Ах, знову балуємо! Я майже плакав від радості, дивлячись на цей бенкет я щоразу повторював «Я такий щасливий! » А які вони творили шедеври кондитерської кухні. . .

Шоколадний стовп, із заварних пирожків, різнокольорові вази із цукру наповнені медовими огірками, різноманітні солодкі візерунки прикрашали ряди різноманітних тортів. Я в цей готель закохався буквально з першої пирожки. Після вечері на нас чекало справжнє шоу від анімації. Професійні танцюристи таке творили на сцені, що навіть я, скептично налаштований до танців, сидів з відкритим ротом. Особливо, коли двоє хлопців асинхронно крутили велику скакалку, інші танцювали постійно, перестрибуючи її. Таке приголомшливе шоу було не щодня, але два рази на тиждень було. Хоча в решту днів теж нудьгувати на шоу не доводилося. Після шоу на нас чекав Голлівуд.

Це район Єгипту, в якому є живі динозаври та співаючі фонтани. Динозаври, звичайно, дуже порадували, але фонтани – так собі. Враховуючи вхід по сім доларів – до Голлівуду їхати не обов'язково.

Наш готель був настільки крутий, що навіть після стандартних сімох ночей нудно не було. Щодня розклад один і теж і це дуже тішить. Як сказала теща – рай має виглядати саме так. Навіть для таких активних мандрівників як ми з Дашею, цей режим дуже тішить, адже це єгипет з великої літери. Але й без екскурсій не обійшлося.

Другого вечора ми вирушили в піший похід на Сохо сквер, взявши з собою туристів із Полтави. Які були просто впевнені, що я нічну дорогу вздовж пустелі добре знаю. Я не став нікого засмучувати, що я вперше тут, і в результаті всіх впевнено привів. Так як на Сохо екскурсій взагалі не виявилося, ми поїхали за 7 $ (в один бік) на Нама бей. Хлопці переживали, що ми вшестеро в таксі не ліземо, але Єгипет не був би Єгиптом якби араби заморочувалися на подібні речі.

Кожен поважаючий себе єгиптянин на Нама Бе або продає або екскурсії, або кальяни. Приємного вигляду, охайний чоловік, російською нам детально все розповів про екскурсії і дав свій прайс. Якийсь стрімкий тип «з підворіття» непереконливо і грубо запропонував свої екскурсії, бачачи, що у нас є брошурка з цінами він стратегічно назвав усі ціни на 5-10$ дешевше. Не роздумуючи, ми затарилися екскурсіями у цього стрімкого чувака. Араб був настільки суворий, що навіть узяв у мене долари, які не те що на вулиці приймати боялися, але і в банку після перевірки мені їх люб'язно порадили в якусь нитку Зімбабве їх сплавити.

Кольоровий каньйон та Блакитна діра

Як не дивно, в обумовлений час за нами таки приїхав бусик, і ми вирушили до кольорового каньйону з нашими новими друзями з Архангельська та Одеси. Дівчата були також з мережі готелю Dessole і на руках у них гордо красувалися срібні та золоті браслети, це означало, що турист уже не вперше відпочиває в мережі готелів і має додаткові привілеї, наприклад, безкоштовне продовження кімнати для пізнього виселення. Одного разу наш позашляховик звернув у глиб горбатої пустелі. Немов гравітація ослабла, всі буквально ширяли в повітрі всередині машини, а наш залізний кінь мчав все далі. Потім ми спустилися в каньйон.

Виходячи з фоток, я собі уявляв щось схоже на Гранд Каньйон, який я не бачив. По факту це було щось на кшталт шматок-каньйон. Але тим не менш було прикольно) Правда бидлота і туди дісталася, якийсь Жора добре відзначився, вишкрібавши своє ім'я в різних місцях. Попивши бедуїнського чаю, ми поїхали до заповідника Абу-Галум. Незабаром наших залізних коней ми змінили на верблюдів.

Щоправда деякі туристи настільки гальмували, що, мабуть, церемонія «Усади свою дупу на верблюда» тривала хвилин 20. Причому в основному гальмували саме арабські туристи як верблюд для них велика рідкість. Після 40 хвилинної їзди на верблюдах ми прибули до блакитної діри. У багатьох буклетах її представляють саме так:

а за фактом вона виглядає так:

І знаходиться на 11900 км праворуч від тієї, що на першій фотці.

Дуже ефектний вхід у блакитну дірку, пливучи під водою через ущелину ти ніби стрибаєш у нескінченну глибину. А далі рибки та корали за стандартом, Корал цього заповідника явно поступається заповіднику Рас-Мухамед, проте години 2 я з води не вилазив. Потім нас погодували і для всіх бажаючих був платний душ і безкоштовний для всіх самовпевнених. Тобто стандартне єгипетське кідалове на екскурсіях. Але оскільки гід запевняв, що все входить в екскурсію, я ставився до другої групи. Причому це помітив араб, але оскільки він не побачив у якій я кабінці, йому довелося кожну відкривати та перевіряти хто там миється особисто. Коли араб мене знайшов, він намагався якнайшвидше вивчити російську мову, щоб пояснити, що душ після солоного моря в екскурсію не входить. Поки Араб підбирав слова, я успішно помився. Не розповідатиму подробиці, що було, коли я сходив безкоштовно в туалет. На зворотній дорозі нас ще завезли на чергову фабрику справжнісіньких духів у світі. Ці духи виявилися навіть справжніми, ніж ті, що нам у Каїрі говорили, що єдині справжні. Але оскільки там можна на кульку попити холодного каркаде, то саме цим я й займався. Увечері нас повернули до готелю.

Квадроцикли

Наступної ночі у мене було заплановано нічне катання на квадрациклах. Вранці з фразою "Дивись як я вмію" я дуже сильно травмував ногу на водній гірці, що перші півгодини навіть злізти з неї не міг. Наступні години зо три я міг хіба що лежати. Хоч страховка і була, але витрачати дорогоцінні хвилини Єгипту на страховку – це злочин. Біль болю, а екскурсія за розкладом. Так як Даша з Тещею відморозилися і Мишко мені не дали з собою, довелося самому шкандибати на екскурсію. Працівник готелю якраз проїжджав машиною і запропонував підвезти мене до ресепшену, коли дізнався, що мені треба до шлагбауму готелю дуже схвилювався за мене, а моя відповідь, що мені на екскурсію його зовсім не втішила. Проте охоронець на виході з території готелю на мене теж дивився квадратними очима. До речі, охороні готелю взагалі залік, вони завжди готові були допомогти, питали чи все гаразд, коли ми чекали довго машину.

У обумовлений час мене особисто забрав якийсь араб на своїй машині, спочатку я думав, що мене просто повезли на органи. Причому цей водій говорив лише арабською. Потім він забрав ще двох хлопців з іншої Дессолі, таке враження, що суцільні Дессолі в Шармі. Всю дорогу наш драйвер говорив двома телефонами одночасно, при цьому не кладучи трубки і швидко перемикаючись між дзвінками. Наша теорія була, що він таким чином підробляє у тих. підтримки місцевого провайдера. Коли ми проїхали табличку Welcome to Egypt у зворотний бік, теорія щодо органів у всіх трьох зміцнилася у думках. Але врешті-решт нас таки посадили за квадрацикли. Усім, крім мене, впарили арафатки по 3 долари. Отже, помчали, я помітив, що квадрацикл поставлений на підвищену передачу і відчув, що задній рейсер може цього не знати. Коли я обернувся назад, все, що мені залишалося, - сильно стиснути гальма. Арабка в мене так упилася, що обернулася вся колона. Далі ми їхали трасою і коли треба було об'їхати машину, проаналізувавши вміння водіння задньої арабки я ще раз обернувся назад. Дівчина ніби джин ширяла в повітрі, а квадрацикл, немов керований невидимим гонщиком, перетнув перпендикулярно трасу і поїхав у пустелю. Політ дівчини був не так довгим, як ефектним. Полежавши секунд 10, вона встала, сіла за інший квадрик і поїхала далі – брутально! Нічна пустеля просто радувала око, це якесь особливе відчуття. В один момент, коли колона їхала на невеликій швидкості, до мене підбіг якийсь єгиптянок, засунув палець у квадрацикли і той заглух. За дорогу в нашій групі чотири рази ламався квадрацикл, причому четвертий був у мене. Потім за якоюсь традицією ми хором кричали ім'я кожного з групи. Причому хлопець із Казані назвав настільки смішне ім'я, що не вимовляється, що я від душі посміявся з жарту, але це виявився не жарт… він татарин за національністю… Поки катався, нога пройшла.

У готелі ми зустрілися з двома цезарями, які посилено набухали якихось дівчат.

Для постійних гостей, ті у кого браслети срібні та золоті на території готелю була вечір коктейль. Виглядало це дуже ефектно і дійсно по багатому. Ми цього правила на початку не знали та пройшли, наш браслет не перевірили. Нам також дуже сподобалося. Вночі теща полетіла до Каїра на піраміди, тому весь день ми були з Мишком на господарстві.

В принципі день був такий самий, як і всі попередні, і це було шикарно. У будь-якому іншому місці я не захотів би такої монотонності, але це Єгипет, там можна. Надвечір цезарі на гітарі грали бременських музикантів. Вночі повернулася теща сповнена вражень, а наступного дня я вирушив до заповідника Рас-Мухамед до рибок.

Рас-Мухамед

Даша з Мишком сказали, що їм і в готелі рибок вистачає, тому відправили мене самого. На яхті я був єдиний російськомовний, решта – араби. Двоє хлопців з Іраку зі мною познайомилися і в наказовому порядку сказали, що вони мої друзі) Не став я з Іраком сперечатися. Риф дуже сподобався, було три зупинки приблизно за годину. Друга була дійсно тішить око. Корабель нас висадив у відкритому морі, а сам поплив далі. Гід тримав наш курс, і ми пливли кудись у далечінь. Причому всі араби пливли групкою далеко від рифа. Що вони дивилися там незрозуміло. Я ж плив на самому рифі, причому кілька разів мало не сталося епічного зіткнення. Мене гід постійно кликав повернутись до групи, але потім зрозумів, що це марно. Я жестом показав, що допливу куди треба, але біля рифа. Хвилин за 40 ми доплили до корабля і він нас забрав. Перед третьою зупинкою був обід і хоч корабель уже зупинився, не поспішаючи обідали. Я у гіда поцікавився про деталі, він сказав, що це найцікавіший риф.

"Коли ж уже можна буде пірнути? " Запитав я.

«Тобі можна хоч зараз! Стривай! » Гід бачив мою небайдужість до моря.

Маска на обличчя, затяжний стрибок, і я вже на шляху до рифу. Тут було багато тридакн та інших живих квіточок, які різко ховалися при наближенні. Загалом Рас Мухаммеду залік, саме тому не автобусний.

Наступного дня на нас чекала довгоочікувана екскурсія до Йорданії. Запасшись їжею, ми сіли о 02:00 в автобус.

Через 4.5 години нас повернули назад у готель, мовляв, вибачте, дорогу затопило, екскурсії не буде. Забирайте назад оплату.

Отже, за 4.5 години ми побачили:

- Світанок у пустелі

- 2 години простояли на заправці біля кордону.

І головне – безкоштовно!

У готель встигли повернутися ще до сніданку)

Так ефектно закордонні поїздки ще не зривалися.

Хочу сказати, що араби в Єгипті за останні два роки дуже змінилися на краще. Ніхто до тебе здебільшого не чіпляється, не хочеш торгуватись – не треба. Нам звичайно цього не вистачало. Мені ця фішка дуже подобалася, а тепер її нема. Тепер Єгиптянам залишилося свою жадібність побороти і взагалі буде все супер. А взагалі так було цікаво гуляти місцями дворічної давності. Тут Миші давали безкоштовно картоплю, а ось тут Мишко сам у колясці покотився доки ми фотографувалися. На дев'ятий день у нас був виліт до Києва після вечері, що ідеально компенсувало приліт до Єгипту після вечері)

Це була наша 26-та ніч у Єгипті. За поїздку ми потоваришували з чудовими людьми з Архангельська, Казані, Одеси та Уфи. Всі чудово налаштовані, питання політики порушувалися тільки в ключі: «Ну як там у вас, хлопці? ». Коли один британець запитав мене і казанського хлопця на тему взаємин, хлопець із Казані відповів «It doesn't matter, it's war beetween our political». Дівчата з Архангельська також поцікавилися на тему «Ну як там у вас, хлопці? Бо наші політики зі своїми новинами вже дістали всіх». На закінчення хочу сказати, як би добре в інших країнах не було, а Єгипет він завжди неповторний.

Інформація про подорож

Дата подорожі: 25.09. 2015 – 04.10. 2015

Готель: Dessole Royal Rojana. Дуже рекомендуємо

Тривалість: 9 ночей (Шарм-ель-Шейх)

Тур агентство у Києві: Tasty Travel

Оператор: Пегас (Гівне)

Тип туру: Повний пакет - страховка, переліт, трансфери, готель, 24 години роял інклюзив

Екскурсії: Кольоровий каньйон + Блакитна діра, Квадроцикли, Рас Мухамед

Покупка путівки: За 3 тижні

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал