Місто Анни (Дінан)
З Сен-Мало ми вирушили на екскурсію до Дінана. Я сподівалася, що проведемо ми там весь день, нарешті нікуди не поспішаючи. На жаль. Ми знову з'їздили швидко, на півдня. Цього недостатньо, щоб і містом побродити, і по магазинчиках, і посидіти в кафе-ресторані, куштуючи бретонські млинці.
Дінан – місто невелике. Найцікавіше знаходиться, зрозуміло, всередині середньовічних стін та поруч із ними. Стіни, 14 веж та ворота майже повністю збереглися.
Назва міста складається з двох кельтських слів, що означають «пагорб, місто» (до речі, той самий корінь у Лондона) і «Анна» (богиня-захисниця живих і мертвих у кельтів), дуже шанована в Бретані. Тобто Дінан – місто Ганни.
Місто на високому березі Ранса (впадає в Ла-Манш в Сен-Мало) виникло на тому місці, де знаходився брід.
Це місце було перетином сухопутної ще римських часів дороги через цей брід (нині дорога Кан-Брест) і водного шляху з Франції до моря і назад до Ранса (Бретань не входила до складу французького королівства до XVI століття). Крім того, це місце вважається місцем зустрічі Ранса «морського» з Рансом «річковим», тобто морські судна піднімалися вгору річкою до цього місця, де товари перевантажувалися, для чого був побудований порт, а потім і з'явився ринок.
У IX столітті ченці вирішують оселитися біля цього броду, щоб лікувати проїжджаючих, давати їм притулок у їхній мандрівці. Найстаріша частина Дінана знаходилася внизу, біля річки та броду. У цей час, нижче за течією свою фортецю будують феодали, які тут землями. Дерев'яна фортеця мала захищати від набігів саксів і норманів.
У XI столітті тут заклали бенедиктинський монастир. З того часу і вважається офіційна історія Дінана. Потім був збудований міст.
Ченці отримували плату за перетин річки цим мостом. У 1065 р Вільгельм тоді ще Бастард захопив і спалив поселення, про що розповідає одна і сцен на килимі в Байо. Після цього було закладено кам'яний замок на пагорбі, а мешканці стали перебиратися жити на пагорб.
сцена з килима в Байо (один із сеньйорів Дінана передає ключі від міста Вільгельму)
Один із тутешніх сеньйорів Рівалон Рудий, учасник хрестових походів, заприсягся, що якщо він повернеться додому, то закладе церкву. Після повернення він дотримався слова і заклав нинішній собор Спасителя (XII століття).
собор Спасителя
У XIII столітті за Жана I Дінан стає герцогським містом — однією з улюблених резиденцій герцогів. Він входить до лінії укріплень неподалік кордону. Тут карбують монету, збираються Генеральні Штати (парламент) Бретані.
Герцог наказує збудувати фортечні стіни, довжина яких сьогодні близько 3 кілометрів. Стіни показали свою міцність під час війни за бретонську спадщину між Блуа та Монфором (підтримуваними французами та англійцями), спадкоємцями бретонського герцога Артура II.
Обложений Дінан тим часом захищав Бертран Дю Гесклен. (Я про нього згадувала, розповідаючи про Мон-Сен-Мішель, де був його будинок. Його перша дружина була уродженкою Дінана і до того ж провидицею. Він вважається значною фігурою Столітньої війни. ) Було укладено перемир'я, брат Дю Гесклена вийшов за стіни та англійці його вбили. Відбувся поєдинок між братом убитого Бертраном та Кентербері на ринковій площі, в якій переміг Бертран. Після чого, кажуть, вражені благородством Бертрана під час поєдинку англійці зняли облогу та пішли від міста. Так Дю Гесклен отримав одну зі своїх перемог.
Сьогодні колишня ринкова площа має ім'я Дю Гесклена (там з початку XX століття знаходиться йому пам'ятник).
пам'ятник Дю Гесклену
Дю Гесклен у війні за бретонську спадщину був прихильником Блуа та французів. Їхня армія зазнала поразки, Блуа був убитий. Монфор стає новим герцогом Бретані, а Дю Гесклен їде служити французькому королю. Після смерті тіло його поховали в королівській усипальниці Сен-Дені в Парижі, визнаючи його заслуги перед королівством (ще дві частини коннетабля лежать в інших місцях, пов'язаних з його військовими походами). А у північному трансепті собору Спасителя у Дінані зберігається серце знаменитого коннетабля Франції. Є легенда, що серце його першої дружини теж поховано там і після смерті два їхні серця з'єдналися.
Наприкінці XV століття під час війн Бретані та Франції Дінан кілька разів брали в облогу французькі війська.
Останній герцог бретонський Франциск ІІ невдало захищав своє герцогство. Йому довелося шукати союзників по всій Європі, пропонуючи свою дочку будь-кому, хто погодиться виступити на його боці. Так Анна стала нареченою кількох європейських государів. Результатом поразки герцога сусідам-французам став договір про шлюб його малолітньої дочки з передачею Бретані французькій короні (король теж був дитиною). За умовами шлюбного договору, у разі смерті короля раніше за дружину, вона повинна була знову вийти заміж за його приймача, щоб герцогство не вийшло зі складу Франції. Після смерті першого чоловіка, Ганна одразу ж їде до Бретані. Його приймач заради Анни та Бретані розлучається з дружиною. Через рік вона виходить заміж за нового короля. Але, укладаючи другий шлюб, вона наполягла на одноосібному правлінні Бретанню.
вітраж із зображенням приїзду Анни до Дінана в церкві Сен-Мало
При ній Бретань, що залишалася автономною, і улюблений нею Дінан процвітали. Ганна називала місто "ключом до штатулки" (Бретані). У цей час у місті було закладено церкву Сен-Мало, було дано привілеї торговцям, організовано гільдії майстрів, муніципальну міліцію, на годинниковій вежі з'явився дзвін, що носить її ім'я, процвітають ярмарки тощо.
Дочка Анни від другого шлюбу Клод (дружина Франциска I) передає Бретань вже назавжди французькій короні. На «подяку» її ім'ям названо сорт сливи «ренклод». Але Бретань зберігає й у цей час певний суверенітет. Це сприяє подальшому процвітанню міста. Розвивається комерція, будуються вдома. Деякі фахверкові будинки та особняки епохи Ренесансу збереглися.
За часів релігійних воєн сеньйори Дінана виступали проти французького короля. Але ж городяни вирішили підтримати Генріха IV, а не Гізов.
Тому Дінан уникнув руйнувань, мешканці його не втекли, як траплялося в інших місцях. Щоправда, фортеця з цього часу стає марною, її надовго закинули.
У місті знаходилося до революції кілька абатств, був палац єпископа Сен-Мало. Під час революції вони були зруйновані. Бенедиктинське стало пізніше школою. У ній навчалися Шатобріан, Сюркуф, Паві та ін.
У ХІХ столітті з'явився знаменитий віадук (до цього через Ранс можна було перебратися лише через єдиний кам'яний середньовічний міст, що існує біля порту і сьогодні). Але його будівництво призвело до запустіння процвітав раніше району ремісників, що веде від порту вгору в місто. Тоді ж з'являється залізничний вокзал.
віадук
На початку XX століття на півночі старого міста була пожежа. Під час Другої світової війни місто зазнало бомбардувань.
Дінан стає одним із 70 французьких міст, які скористалися державною підтримкою культурної спадщини.
Путівник по Дінану рекомендує розпочати огляд міста від порту та старого мосту (північний схід міста). Думаю, в цьому є сенс, тому що всі гості, що прибувають багато століть, піднімалися від порту в місто на майже 80-метрову висоту по цьому шляху. Та й фото знизу нагору вийдуть чудові. Але ми приїхали автобусом і почали огляд міста від замку (південний захід), вже нагорі. На жаль, я не бачила того чудового шляху від порту до міста, тому що не була заздалегідь підготовлена до поїздки. Тільки знала, що до Дінана треба їхати обов'язково. Тому розповідати про вулички Petit-Fort та Jerzual не буду. Нині там сувенірні лавки. Це одна із двох головних осей міста. Друга проходить повз соборну площу, перетинаючи її з півдня на північ.
Піднявшись по цих вулицях, потрібно повернути ліворуч і по вузькому провулку вийти на площу у собора Спасителя. Це рідкісний приклад романської архітектури у місті. Над входом західного порталу скульптурні зображення лева та бика (символів двох із апостолів Христа), колони глухих портиків стоять на тваринах. У маленьких вікнах-бійницях збереглися вітражі XIII століття, вітраж з євангелістами XV століття, інші – сучасні. В одній і каплицях знаходяться статуї Діви Марії XV і XVI століть.
З зворотного боку собору раніше був цвинтар. Тепер це місце називається Англійським садом. Через нього можна вийти на фортечні мури (східна частина).
собор Спасителя (задній вид з Англійського саду)
В одному з будинків на площі біля собору народився Огюст Паві — дослідник Індокитаю наприкінці XIX століття.
Він вивчав культуру кхмерів, багато фотографував на Меконгу, працював інженером-зв'язківцем, організував школу для дітей знаті, був віце-консулом у Лаосі, брав активну участь у встановленні кордонів цієї країни з Сіамом та Китаєм, підтримці миру в регіоні. Завдяки його зусиллям утворилася держава Лаос (під французьким впливом). У 37 років отримав орден Почесного легіону. Повернувшись до Франції, він написав багатотомну працю про Індокитаї з першими картами цих місць, підтримував інших дослідників, опублікував казки Камбоджі, навіть виборював захист слонів. Пам'ятник йому знаходиться за собором, у Англійському саду.
пам'ятник Огюсту Паві
З фортечної вежі Св. Катерини на півночі добре видно старі міст та порт, а якщо повернутись на південь – віадук (новий міст).
вид на старий порт з вежі Св. Катерини
У тому ж напрямі раніше знаходилися домініканський, бенедектинський монастирі і трохи убік – монастир кларіс. Ця (східна) частина фортечної стіни називається променад герцогині Анни, зі своїми двома вежами вона нависає над долиною Ранса на висоті 30 метрів і тягнеться до донжона замку на південному заході міста.
Замок (у ньому – музей) має рідкісну овальну форму двох веж, що зрослися. Донжон побудований за Жана IV у XIV столітті. Поруч – ворота Дозорної вежі. Колишній рів під донжоном тепер зветься Сад дияволят (західна частина стін). І неподалік знаходиться колишня ринкова площа, що складається з двох частин з різними назвами: Дю Гесклена (з пам'ятником коннетаблю) та Полів. Під час революції тут стояла гільйотина, а тепер стоянка.
донжон замку
Від площі Дю Гесклена вулицями Св. Клари та Годинникової вежі можна повернутися до площі перед собором.
З останньої через арку можна підійти до Годинної вежі. Вона побудована у XV столітті у центрі міста. У ній до революції була ратуша. А дзвін вилитий на гроші королеви Ганни і дзвонить досі.
Годинна вежа і вулиця
Ідучи Годинниковою вулицею далі з півдня на північ можна дійти до перехрестя Apport (уст. назва «ринку»). На вуличках навколо перехрестя і сьогодні багато фахверкових будинків з поверхами, що нависають. Під виступами – криті галереї, через які Дінан називають містом портиків. Недалеко від перехрестя знаходиться ренесансний особняк Beaumanoir, який був монастирем.
будинки з критими галереями біля перехрестя L’apport
На півночі міста біля церкви Сен-Мало колись був замок одного барона. Той, вирушаючи в хрестовий похід, дав обітницю, повернувшись, заснувати монастир.
Францисканський монастир існував дома його володінь до революції. Потім там розташувався колеж (площа Кордельєра). На Великій вулиці знаходиться пов'язаний з Лігою особняк Plouer.
церква Сен-Мало (вид ззаду, від коледжу Кордельєр)
Усередині церкви Сен-Мало після революції практично нічого не лишилося. Вітражі – ХІХ століття, розповідають історію Дінана. Цікава чаша зі святою водою, де вода розбиває демона.
Кожен два роки у місті проводиться середньовічний фестиваль фортечних мурів. Наступний – наприкінці липня 2016 р.
