Смарагдовий берег (форт Ла Латт, мис Фреель)
Коли в середині дня ми поверталися з Дінана до Сен-Мало, гід запитала: хто хоче їхати до форту Ла Латт і до мису Фреель? Охочих набралося людей 5-6. Звісно, екскурсію автобусом скасували. (У тому маршруті по півночі Франції, який я колись для себе обрала, але через банкрутство фірми, яка пропонувала його, не змогла проїхати, ці місця були не за бажанням, а у складі маршруту. )
Зізнаюся, я не чула про ці місця, не бачила їх на фото. Тому не знала, що це таке, і що там можна побачити. Але замки – моє кохання з дитинства, цей замок середньовічний, тому їхати туди я збиралася. Тепер довелося шукати якусь іншу нагоду виїхати з Сен-Мало, в якому сидіти мені було ну зовсім не цікаво.
Повернувшись із Дінана, зайшла до туристичного офісу біля воріт Сен-Венсен. Нічого. Прогулюючись стінами, вийшла до будки компанії водних подорожей. На дошці теж жодної інформації.
Взяла їхній буклет і повернулася до готелю. Наступного ранку ще раз зайшла до туристичного офісу: жодних пропозицій на цей день. Діставшись до будки компанії водних подорожей, поглянула на дошку: там крейдою було написано два маршрути – до форту Ла Латт та до припливно-відливної електростанції (першої) на Рансі. Цікаві обидві, але обидві починаються о 14 годині (мабуть, це теж пов'язано з припливами та відливами). Довелося вибирати щось одне – форт. Поговорила із продавщицею. Вона дала мені кілька порад на цю поїздку (взяти теплі речі) і на ті, що нам ще чекали за маршрутом.
До від'їзду залишалося ще багато часу. Я вирушила в Сен-Серван (про нього - у відгуку про Сен-Мало). Повертаючись, пішла не тією вулицею і втратила багато часу, вибираючись, тому заходити в готель за курткою часу вже не залишалося. Довелося задовольнитись шаллю.
Коли з'явився кораблик, який мав нас везти до форту, стало зрозуміло, чому від'їзд призначили на 14. Справді, раніш час води біля причалу немає. Тепер судно (невеликий кораблик) підійшло до нього.
Кораблик відправився від Сен-Мало, пройшов повз пірс, маяків. Дорогою забрав туристів із Дінара. У динаміці розповідали щось про острови, берегову лінію Смарагдового берега, що живуть на узбережжі птахів. Чесно кажучи, я навіть птахів по-російськи не знаю. Де вже французькою. Я відключилася і дивилася. Потім ми якось хитро зайшли ще в одне місце, взявши і там туристів. Після чого стало помітно холодніше: ми виходили у відкритий Ла Манш.
Незабаром вдалині з'явилася фортеця Ла Латт. Вона знаходиться на скелі, яка круто обривається в море з трьох боків.
З боку суші є ще два провали з підйомними мостами, які дозволяють організувати кілька поясів оборони: спочатку потрібно потрапити через перший міст у малу частину фортеці, потім знову ж таки через міст – у велику, а потім ще потрапити у добре захищений донжон. Тобто фортеця була практично неприступною. А всередині були пастки, пастки, грати, що впадають, вузькі сходи та ін. Це зразок ефективної захисної споруди середньовіччя.
донжон форта Ла Латт
Згідно з бретонською легендою, перша фортеця була закладена в X столітті якимсь Ла Рош Гойоном, членом відомої в провінції сім'ї (один з його нащадків, який на той час вже мав прізвище Матіньйон, одружується на дамі з сім'ї Гримальді, правда, з умовою збереження її герба).
Той замок, від якого залишилися видимі сьогодні частини, було закладено у XIV столітті, коли з'явилися гармати.
Тоді фортеця називалася на ім'я сім'ї. Якось її облягав згадуваний мною раніше Дю Гесклен. Після війни за бретонську спадщину на якийсь час фортеця відійшла до Франції, але потім знову повернулася до родини.
море з трьох сторін
У XV столітті сім'я, що розбагатіла, переїхала до французького королівства, фортецею стали керувати призначені чиновники. У XVI столітті, коли Бретань та Франція об'єдналися, фортецю брали в облогу англійці. Але взяти її їм не вдалося.
За часів війн Генріха IV Наваррського з Лігою де Гізов фортеця вже називалася Ла Латт за назвою найближчого села. Вона була взята, розорена та спалена; цілим залишився донжон.
Для захисту Сен-Мало з моря (до нього менше 50 км) у XVII столітті її перебудовують.
У ХІХ столітті фортецю востаннє намагалися взяти штурмом. Потім закинули. Наприкінці ХІХ століття сім'я продає її державі. На початку ХХ століття її реставрують.
два підйомні мости
Пізніше я бачила фото фортеці згори в інтернеті: вражає. Можливо, якщо піднятися на донжон, то вигляд також цікавий. Для нас фортеця залишилася неприступною: виходу на берег не було. Ми пройшли довкола фортеці по воді. Вона позувала з різних боків. Далі кораблик попрямував до мису Фреель.
Фортеця «знімалася» у деяких фільмах. Можливо, вам щось кажуть фільми «Вікінги» з Т. Куртісом та К. Дугласом або «Шуани» із С. Марсо та Л. Вільсоном. Я ці фільми не бачила, бо не знаю, як замок «грав».
Замок відкритий щодня з 1 квітня по 4 липня та з 27 серпня по 30 вересня з 10.30 до 18; з 5 липня до 26 серпня – до 19; в решту часу – лише у вихідні, святкові дні та шкільні канікули з полудня. Вхід платний. У липні та серпні проходять і середньовічні свята.
Мис Фреель піднімається над морем на висоту понад 70 м.
З води видно, що буквально вся скеля обліплена різними птахами. Рай для орнітологів та всіх любителів птахів. Як завжди в цих краях, уздовж берега тягнеться так звана «стежка митника», довкола цвіте жовтий утесник і бузково-ліловий верес. Там знаходиться маяк висотою понад 100 м.
маяки біля мису Фреель
