Когда в середине дня мы возвращались из Динана в Сен-Мало, гид спросила: кто хочет ехать в форт Ла Латт и к мысу Фреель? Желающих набралось человек 5-6. Естественно, экскурсию на автобусе отменили. (В том маршруте по северу Франции, который я когда-то для себя выбрала, но из-за банкротства предлагавшей его фирмы не смогла проехать, эти места были не по желанию, а в составе маршрута. )
Признаюсь, я не слышала об этих местах, не видела их на фото. Потому не знала, что это такое и что там можно увидеть. Но замки – моя любовь с детства, этот замок средневековый, потому ехать туда я собиралась. Теперь пришлось искать какую-то другую возможность уехать из Сен-Мало, в котором сидеть мне было ну совсем не интересно.
Возвратившись из Динана, зашла в туристический офис у ворот Сен-Венсен. Ничего. Прогуливаясь по стенам, вышла к будке компании водных путешествий. На доске тоже никакой информации. Взяла их буклет и вернулась в отель. На следующее утро еще раз зашла в туристический офис: никаких предложений на этот день. Добравшись до будки компании водных путешествий, взглянула на доску: там мелом были написаны два маршрута – к форту Ла Латт и к приливно-отливной электростанции (первой) на Рансе. Интересны обе, но обе начинаются в 14 часов (видимо, это тоже связано с приливами и отливами). Пришлось выбирать что-то одно – форт. Побеседовала с продавщицей. Она дала мне несколько советов на эту поездку (взять теплые вещи) и на те, что нам еще предстояли по маршруту.
До отъезда оставалось еще много времени. Я отправилась в Сен-Серван (о нем — в отзыве про Сен-Мало). Возвращаясь, пошла не по той улице и потеряла много времени, выбираясь, потому заходить в отель за курткой времени уже не оставалось. Пришлось удовлетвориться шалью. Когда появился кораблик, который должен был нас везти к форту, стало ясно, почему отъезд назначили на 14. Действительно, в более раннее время воды у причала нет. Теперь же судно (небольшой кораблик) подошло к нему.
Кораблик отчалил от Сен-Мало, прошел мимо пирса, маяков. По дороге забрал туристов из Динара. В динамике рассказывали что-то об островах, береговой линии Изумрудного берега, живущих на побережье птицах. Честно говоря, я птиц даже по-русски не знаю. Где уж на французском. Я отключилась и просто смотрела. Потом мы как-то мудрено зашли еще в одно место, взяв и там туристов. После чего стало заметно холоднее: мы выходили в открытый Ла Манш.
Вскоре вдали появилась крепость Ла Латт. Она находится на скале, которая круто обрывается в море с трех сторон. Со стороны суши есть еще два провала с подъемными мостами, которые позволяют организовать несколько поясов обороны: сначала нужно попасть через первый мост в малую часть крепости, потом опять же через мост – в большую, а потом еще попасть в хорошо защищенный донжон. То есть крепость была практически неприступна. А внутри были ловушки, западни, опускающиеся решетки, узкие лестницы и пр. Это образец эффективного защитного сооружения средневековья.
донжон форта Ла Латт
Согласно бретонской легенде первая крепость была заложена в X веке неким Ла Рош Гойоном, членом известной в провинции семьи (один из его потомков, к тому времени носивший уже фамилию Матиньон, женится на даме из семьи Гримальди, правда, с условием сохранения ее герба).
Тот замок, от которого остались видимые сегодня части, был заложен в XIV веке, когда появились пушки. Тогда крепость называлась по имени семьи. Однажды ее осаждал упоминаемый мною ранее Дю Гесклен. После войны за бретонское наследство на какое-то время крепость отошла к Франции, но затем снова вернулась в семью.
море с трех сторон
В XV веке разбогатевшая семья переехала во французское королевство, крепостью стали управлять назначенные чиновники. В XVI веке, когда Бретань и Франция объединились, крепость осаждали англичане. Но взять ее им не удалось.
Во времена войн Генриха IV Наваррского с Лигой де Гизов крепость уже называлась Ла Латт по названию близлежащей деревни. Она была взята, разорена и сожжена; целым остался донжон.
Для защиты Сен-Мало с моря (до него меньше 50 км) в XVII веке ее перестраивают.
В XIX веке крепость последний раз пытались взять штурмом. Потом забросили. В конце XIX века семья продает ее государству. В начале XX века ее реставрируют.
два подъемных моста
Позднее я видела фото крепости сверху в интернете: впечатляет. Возможно, если подняться на донжон, то вид также любопытен. Для нас крепость осталась неприступной: выхода на берег не было. Мы прошли вокруг крепости по воде. Она позировала с разных сторон. Далее кораблик направился к мысу Фреель.
Крепость «снималась» в некоторых фильмах. Возможно, вам что-то говорят фильмы «Викинги» с Т. Куртисом и К. Дугласом или «Шуаны» с С. Марсо и Л. Вильсоном. Я эти фильмы не видела, потому не знаю, как замок «играл».
Замок открыт каждый день с 1 апреля по 4 июля и с 27 августа по 30 сентября с 10.30 до 18; с 5 июля по 26 августа – до 19; в остальное время – только в выходные, праздничные дни и школьные каникулы с полудня. Вход платный. В июле и августе проходят и средневековые праздники.
Мыс Фреель поднимается над морем на высоту более 70 м. С воды видно, что буквально вся скала облеплена разными птицами. Рай для орнитологов и всех любителей птиц. Как обычно в этих краях, вдоль берега тянется так называемая «тропа таможенника», вокруг цветет желтый утесник и сиренево-лиловый вереск. Там же находится маяк высотой более 100 м.
маяки у мыса Фреель
Коли в середині дня ми поверталися з Дінана до Сен-Мало, гід запитала: хто хоче їхати до форту Ла Латт і до мису Фреель? Охочих набралося людей 5-6. Звісно, екскурсію автобусом скасували. (У тому маршруті по півночі Франції, який я колись для себе обрала, але через банкрутство фірми, яка пропонувала його, не змогла проїхати, ці місця були не за бажанням, а у складі маршруту. )
Зізнаюся, я не чула про ці місця, не бачила їх на фото. Тому не знала, що це таке, і що там можна побачити. Але замки – моє кохання з дитинства, цей замок середньовічний, тому їхати туди я збиралася. Тепер довелося шукати якусь іншу нагоду виїхати з Сен-Мало, в якому сидіти мені було ну зовсім не цікаво.
Повернувшись із Дінана, зайшла до туристичного офісу біля воріт Сен-Венсен. Нічого. Прогулюючись стінами, вийшла до будки компанії водних подорожей. На дошці теж жодної інформації.
Взяла їхній буклет і повернулася до готелю. Наступного ранку ще раз зайшла до туристичного офісу: жодних пропозицій на цей день. Діставшись до будки компанії водних подорожей, поглянула на дошку: там крейдою було написано два маршрути – до форту Ла Латт та до припливно-відливної електростанції (першої) на Рансі. Цікаві обидві, але обидві починаються о 14 годині (мабуть, це теж пов'язано з припливами та відливами). Довелося вибирати щось одне – форт. Поговорила із продавщицею. Вона дала мені кілька порад на цю поїздку (взяти теплі речі) і на ті, що нам ще чекали за маршрутом.
До від'їзду залишалося ще багато часу. Я вирушила в Сен-Серван (про нього - у відгуку про Сен-Мало). Повертаючись, пішла не тією вулицею і втратила багато часу, вибираючись, тому заходити в готель за курткою часу вже не залишалося. Довелося задовольнитись шаллю.
Коли з'явився кораблик, який мав нас везти до форту, стало зрозуміло, чому від'їзд призначили на 14. Справді, раніш час води біля причалу немає. Тепер судно (невеликий кораблик) підійшло до нього.
Кораблик відправився від Сен-Мало, пройшов повз пірс, маяків. Дорогою забрав туристів із Дінара. У динаміці розповідали щось про острови, берегову лінію Смарагдового берега, що живуть на узбережжі птахів. Чесно кажучи, я навіть птахів по-російськи не знаю. Де вже французькою. Я відключилася і дивилася. Потім ми якось хитро зайшли ще в одне місце, взявши і там туристів. Після чого стало помітно холодніше: ми виходили у відкритий Ла Манш.
Незабаром вдалині з'явилася фортеця Ла Латт. Вона знаходиться на скелі, яка круто обривається в море з трьох боків.
З боку суші є ще два провали з підйомними мостами, які дозволяють організувати кілька поясів оборони: спочатку потрібно потрапити через перший міст у малу частину фортеці, потім знову ж таки через міст – у велику, а потім ще потрапити у добре захищений донжон. Тобто фортеця була практично неприступною. А всередині були пастки, пастки, грати, що впадають, вузькі сходи та ін. Це зразок ефективної захисної споруди середньовіччя.
донжон форта Ла Латт
Згідно з бретонською легендою, перша фортеця була закладена в X столітті якимсь Ла Рош Гойоном, членом відомої в провінції сім'ї (один з його нащадків, який на той час вже мав прізвище Матіньйон, одружується на дамі з сім'ї Гримальді, правда, з умовою збереження її герба).
Той замок, від якого залишилися видимі сьогодні частини, було закладено у XIV столітті, коли з'явилися гармати.
Тоді фортеця називалася на ім'я сім'ї. Якось її облягав згадуваний мною раніше Дю Гесклен. Після війни за бретонську спадщину на якийсь час фортеця відійшла до Франції, але потім знову повернулася до родини.
море з трьох сторін
У XV столітті сім'я, що розбагатіла, переїхала до французького королівства, фортецею стали керувати призначені чиновники. У XVI столітті, коли Бретань та Франція об'єдналися, фортецю брали в облогу англійці. Але взяти її їм не вдалося.
За часів війн Генріха IV Наваррського з Лігою де Гізов фортеця вже називалася Ла Латт за назвою найближчого села. Вона була взята, розорена та спалена; цілим залишився донжон.
Для захисту Сен-Мало з моря (до нього менше 50 км) у XVII столітті її перебудовують.
У ХІХ столітті фортецю востаннє намагалися взяти штурмом. Потім закинули. Наприкінці ХІХ століття сім'я продає її державі. На початку ХХ століття її реставрують.
два підйомні мости
Пізніше я бачила фото фортеці згори в інтернеті: вражає. Можливо, якщо піднятися на донжон, то вигляд також цікавий. Для нас фортеця залишилася неприступною: виходу на берег не було. Ми пройшли довкола фортеці по воді. Вона позувала з різних боків. Далі кораблик попрямував до мису Фреель.
Фортеця «знімалася» у деяких фільмах. Можливо, вам щось кажуть фільми «Вікінги» з Т. Куртісом та К. Дугласом або «Шуани» із С. Марсо та Л. Вільсоном. Я ці фільми не бачила, бо не знаю, як замок «грав».
Замок відкритий щодня з 1 квітня по 4 липня та з 27 серпня по 30 вересня з 10.30 до 18; з 5 липня до 26 серпня – до 19; в решту часу – лише у вихідні, святкові дні та шкільні канікули з полудня. Вхід платний. У липні та серпні проходять і середньовічні свята.
Мис Фреель піднімається над морем на висоту понад 70 м.
З води видно, що буквально вся скеля обліплена різними птахами. Рай для орнітологів та всіх любителів птахів. Як завжди в цих краях, уздовж берега тягнеться так звана «стежка митника», довкола цвіте жовтий утесник і бузково-ліловий верес. Там знаходиться маяк висотою понад 100 м.
маяки біля мису Фреель