Дивовижний килим з Байо

03 Січня 2016 Час поїздки: з 29 червня 2015 до 29 липня 2015
Репутація: +530½
Додати до друзів
Написати листа

З ранку ми попрямували до того місця, яке мені дуже хотілося побачити, але про яке я майже нічого не знала – у музей килима, що знаходиться в маленькому містечку Байо.

Трохи історії міста. Байє виник як римський табір захисту від нападів німців у I в. до н. е. під ім'ям Аугустодурум. Хоча зміцнення між морем і річкою Ор існували й раніше, доказів існування кельтського міста не знайдено. У галло-римську епоху це був важливий центр на дорозі між нинішніми Лізьє та Валонь біля броду через Ор, який перетинає місто з півдня на північ. Оскільки поселення знаходилося біля галльського племені байокассов (так їх називав Пліній), в IV в. воно згадується вже як Байокасіум.


Спочатку поселення ремісників та торговців розвивалося на західному березі річки. Недалеко була гора Фаунус, де ще кельтські друїди проводили свої ритуальні обряди. Ця гора була пов'язана з першими мучениками нової релігії – християнства. Усе це, певне, сприяло перетворенню надалі поселення на релігійний центр. До кінця Римської імперії воно стає єпископським центром, одним із найстаріших.

Місто римських часів мало чітке прямокутне планування, яке зберігалося і в середньовічному місті, яке довгий час не виходило за межі стін: на півночі жили ремісники, на південному заході - знати, на південному сході були володіння церкви. Причому церковні володіння стають все більш важливими і широкими, а норманський замок, що існував колись, зникає зовсім (нинішня площа Де Голля).

Єпископство Байє є одним із найстаріших у Нормандії. Перші єпископи походили з галоримської знаті, близької до королів. Єпископська влада посилилася після падіння Римської імперії. Після утворення X в. герцогства єпископи були з норманського герцогського роду. За Вільгельма Завойовника релігійна влада у місті процвітає. Неподалік Байє знаходився Кан, за часів Вільгельма колишній головним містом герцогства. Герцог призначає єпископом Одон, свого зведеного брата. Саме за нього розпочато будівництво нинішнього собору. І саме Одон поміщає на віки в цей собор знаменитий килим.

Під час війни за трон між синами Вільгельма Байє зазнав сильних руйнувань і переживав занепад. У XIII ст. він у складі Нормандії переходить під владу французького короля. Але релігійна влада кліриків залишається у місті дуже сильною, тому що, володіючи величезними багатствами, вони змогли купити пільги у короля. Тільки після Столітньої війни у ​ ​ місті з'являється сильна світська влада, яка чинить опір релігійній. Релігійні війни послабили церкву, розкололи мешканців і цим знову загальмували розвиток міста. Єпископська влада посилилася XVII в. , коли місто виходить межі міських стін, які проходили приблизно межі ще римського табору. З'являється низка монастирів різних орденів навколо центру. Революція поклала край релігійній владі в місті.


Байє знаходиться за 12 км від пляжів, на яких висадилися союзники в червні 1944 р. У ході операції «Оверлорд» місто було звільнено першим, тому уникло руйнувань. Тут влаштувався перший французький уряд на звільненій території. Для підготовки операції зі звільнення Кана союзники навіть побудували об'їзну дорогу (зараз окружний бульвар), щоб вібрація важкої техніки не зруйнувала старовинне місто та його собор. На окружній дорозі нині знаходиться кладовище загиблих при звільненні Нормандії союзників та присвячений цьому музей.

Оскільки Байо був довгий час єпископським центром, потрібно розповісти про головний собор міста. Собор Богоматері Байо будувався з XI по XV століття, він був головним собором єпископства, що існував тут з IV по XIX століття. Будівництво розпочав єпископ Уго з Еврі, але закінчений та освячений собор був при Одоні. Одон брав участь у завоюванні Англії, отримав значні кошти і після цього зміг швидко завершити будівництво. Храм був освячений у присутності Вільгельма та Матильди. Але він уже використовувався і цього, бо на килимі королеви Матільди Гарольд дає клятву вірності на реліквіях цього собору.

Собор Богоматері Байо

Навколо собору утворився квартал духовенства: будинки кліриків (XIV-XVIII століть), єпископський палац, бібліотека капітула, будинок каноніка.

Найстарішими частинами собору є крипта (з елементами декору XI століття та розписами XV століття) та підстави веж західного фасаду. Тільки крипта збереглася після війни за спадок синів Вільгельма Завойовника, коли собор вигорів майже повністю. Згодом собор ще раз горів наприкінці XII ст. Майже півтора століття крипта була замурована. Коли вирішили перебудувати собор, романський стиль вже поступився місцем готичному. Тож перебудовувати його стали вже у новому стилі. Так собор виявився однією з перших будівель цього стилю. Це був чи не перший приклад будівництва високого центрального нефа в архітектурі, що дало змогу краще висвітлити храм.

Крипт собору

Зовні собор є будівлею, яку практично повністю можна віднести до XIII століття. Романські вежі надбудували готичними стрілчастими завершеннями.

Західний портал собору зовні

Західний фасад має три портали. Скульптури було втрачено під час релігійних воєн. Тимпан лівого порталу присвячений пристрастям Христа, правого – останньому суду. Під час Столітньої війни північна з веж була дозорною.

Західний портал собору зсередини; вітраж XIII століття


Найнезвичнішим є південний фасад. На тимпані порталу каноніка зображені сцени із життя англійського святого Томаса Бекета. Цей святий був популярним у Франції в XIII столітті. Описи його життя були перекладені, і читали. Він відвідав Баййо під час свого вигнання з Англії. Так сцени його життя виявилися на французькому соборі. Там же збереглася не розбита вандалами скульптура, написи на стіні, присвячені сестрі одного з єпископів.

Північний портал раніше не існував. Його пробили лише у ХІХ столітті. З цього боку до собору примикає бібліотека капітула, де переписували та зберігали документи та книги. З цього ж боку добре видно зворотний бік веж західного порталу.

Високу центральну вежу, характерну для споруд норманського стилю, почали будувати лише у XIV столітті. Будувалася вона довго, була зруйнована пожежами, змінена «реставраціями», закінчена лише у ХІХ столітті вже у стилі нео-готики.

Інтер'єр собору зберіг кілька цікавих місць. Нижня частина романського собору. Декор містить елементи норманського стилю. У південній частині можна побачити на барельєфах, у тому числі і так званих коханців з Байо, і повторення з килима клятви Гарольда. На стелі хору в медальйонах зображені перші єпископи.

Коханці з Байо

На стіні біля південного порталу (каноніка) вміщено Благовіщення, Трійця, Розп'яття та сцени з життя Св. Миколая – все XIII ст. , мучеництво святого Томаса Бекета (XIX ст. ).

Трійця - вгорі та Благовіщення - внизу (XIII століття)

З життя Св. Миколая (XIII століття) - внизу, Вбивство Томаса Бекета (XIX століття) - вгорі

У північної стіни знаходиться скарбниця (вхід тільки з групою), де зберігався століттями килим, а зараз знаходяться предмети XII-XIII століть (риза св. Регноберта, скринька арабської роботи, шафа із середньовічними розписами). Поруч біля входу вітраж XIII століття (ще один – на західному порталі, де орган). За північною вежею знаходиться прохід до зали капітулу (тільки з групою), де зберігся лабіринт. Капели цієї сторони пов'язані з бібліотекою, єпископським палацом.


Якщо вийти з собору через західний портал, повернути ліворуч і йти вулицею вздовж південного фасаду і далі,  перетнути Ор, то виходиш до Центру Вільгельма Завойовника, що знаходиться в колишній семінарії. Гобелен з Байо або килим королеви Матільди сьогодні перебуває там. По всьому місту стоять вказівники на Музей килима. Музей займає 2 поверхи. Верхній - історія створення килима, а внизу, в напівтемряві, під склом знаходиться це диво, про яке нижче. На вході дають аудіогіди 14 мовами, в т. ч. російською мовою. Екскурсія вздовж килима займає приблизно 1:00. Максимальна вартість візиту зараз – 9 євро, студенти та школярі віком від 10 років – 4 євро.

Деякі називають цей об'єкт "килимом", деякі "гобеленом", але насправді це вишивка. У голові не вкладаються деякі деталі: як вдалося зберігати цей килим-гобелен майже 1000 років, скільки людей вишивали його (а його довжина вражає), чому це диво опинилося у списку Світової спадщини ЮНЕСКО лише у 2007 році?

Килим (будемо його так називати, тому що його називають tapisserie) вишивали відразу після битви при Гастінгсі. Є два передбачуваних замовника (бо у всі часи подібні роботи виконувались на замовлення): герцогиня-королева Матильда, дружина Вільгельма Завойовника, і єпископ Одон, його одноутробний брат. Друга версія багатьом є більш реальною з багатьох причин. Єпископ Одон сам був учасником битви при Гастінгсі. Після завоювання він отримав у володіння землі в Кенті, а стиль вишивки, що довго вивчали, є південно-східним англо-саксонським. На килимі зображено трьох наближених єпископів. Він довго стояв на чолі єпископства Байо (з 1049 до 1097), за його наказом почали будувати собор Богоматері. На килимі зображено сцену клятви на реліквіях із собору в Байо. Килим довгі століття зберігався в соборі Богоматері цього містечка, звідки його виносили «на загальний огляд» один раз на рік у липні з нагоди свята реліквій (тобто це була розповідь у картинках про завоювання Англії Вільгельмом для неписьменних парафіян). >

Єпископ Одон бере участь у битві при Гастінгсі


Тепер викладу цифри, що стосуються вишивки. Килим вишитий на льону, використані нитки 8 кольорів. Ширина – близько 50 см, довжина – близько 70 м. Килим включає 58 сцен. Припускають, що за майже 1000 років втрачено дві сцени (можливо в'їзд Вільгельма до Лондона, його коронація у Вестмінстері, будівництво Тауера). На килимі зображені у всіх подробицях події, що відбулися з 1064 до 1066 року. Вишито більше 600 людей, 200 коней, 50 собак, 30 будівель, 40 кораблів, загальна кількість сюжетів – понад 1500. Після вивчення вишивки дійшли висновку, що килим виготовлений двома (! ) вишивальницями за 2 роки. Зверху коротко викладені латиною вишиті події. На вишивці показані знаряддя праці, зачіски, одяг XI століття, реальні події (поява комети Галлея), міфологічні істоти з відомих на той час історій (байок, античних міфів). Про історичні події, зображені на килимі, розповідали сучасники (Гійом з Пуатьє і Гійом з Жюмьежа), віком пізніше вони були доповнені ще двома авторами, тобто. вишивка документально правильна.

Під час коронації Гарольда було видно комета Галлея

Ким би і де б не вишитий килим, він був зроблений для того, щоб довести легітимність завоювання Англії Вільгельмом. Він є розповіддю про торжество добра над злом, тому що Гарольд спочатку дав клятву вірності Вільгельму як своєму сюзерену, а потім її порушив, за що і був покараний, загинув під час битви під час Гастінгса.

Кілька слів про персонажів на килимі та події, що відбулися до тих, що на ньому вишиті. Про Вільгельма я розповіла у попередній частині. Едуард Сповідник був сином однієї з нормандських герцогінь (його мати Емма була сестрою діду Вільгельма). Після вбивства першого англо-саксонського чоловіка, вона вийшла заміж за його вбивцю – данця Кнута. Після чого Едуард довгі роки переховувався у родичів Нормандії. Гарольд був шурином англійського короля Едуарда Сповідника (той був одружений з його сестрою), вихідцем з багатої англо-саксонської сім'ї Вессекса. Таким чином, Вільгельм був спадкоємцем крові англійського короля. Гарольда ж підтримувала англо-саксонська знать, яка його обрала після смерті Едуарда королем.

Едуард Сповідник

Оповідь починається в 1064 році, коли Гарольд прямує до Вільгельма, щоб передати бажання Едуарда Сповідника зробити того спадкоємцем англійського престолу. Є версія, що він їхав до Нормандії викуповувати брата, взятого в заручники. Під час шторму він попадає не туди, куди планував. Його беруть у полон. Вільгельм викуповує Гарольда з полону. Той живе у Нормандії, бере участь у походах Вільгельма на Бретань. Потім слідує сцена васальної клятви на реліквіях собору в Байо.

Гарольд дає клятву на реліквіях собору Богоматері

Потім Гарольд повертається до Англії. Через два роки помирає бездітний Едуард. Гарольда коронують. Про події Англії стає відомо Вільгельму. Він споряджає флот, пливе до Англії, щоб отримати свою спадщину. Оскільки в ті часи клятвозлочин був важким гріхом, його підтримує Папа римський, у військо вступає безліч європейських найманців.


Під час битви при Гастінгсі Вільгельма вважали вбитим. Він відкриває забрало, щоб показати, що живе

Далі йде розповідь про битву при Гастінгсі, коли Гарольд гине. Довгий час вважалося, що він помер від стріли, що потрапила в праве око. Але є версія, що від стріли помер брат, а Гарольда вбили мечем. Все це, як у коміксі, розповідається на килимі. І цей комікс можна розглядати нескінченно – не набридає.

Гарольд убитий стрілою

Перша письмова згадка про килим відноситься до XV ст. Під час релігійних воєн його ховали. Вчених килим зацікавив лише XVII столітті. До XVIII століття він зберігався в скарбниці собору Богоматері в Байо. Під час революції, коли церкви закрили, килим мало не порізали на частини для упаковки цінностей, що вивозяться. На щастя, втрутився адвокат Ламбер-Лефоресті. Потім Наполеон вивіз килим до Парижа, де він став засобом пропаганди його ідеї щодо другого завоювання Британських островів. Килим тоді виставлявся для публіки у Луврі. Коли завоювання не відбулося, килим повернули назад. У ХІХ ст. з нього роблять копію для Англії. Під час Другої світової війни килим знаходиться в одному із замків, де його вивчають німецькі вчені. Потім його перевозять до Лувру на виставку примітивного мистецтва, звідки мають намір вивезти до Німеччини, але не встигають. Килим повертається до Байо в 1945 році, де і знаходиться до сьогодні.

У місті можна також подивитися художній музей барона Жерара (у частині колишнього єпископського палацу, решта зайнята мерією); поряд на пл. Свободи росте Дерево Свободи, посаджене під час революції; військовий британський цвинтар, музей-меморіал битви за Нормандію та меморіал, присвячений загиблим з 1944 року журналістам (на окружному бульварі). Найстаріші церкви присвячені першим єпископам: Св. Екзуперія (на сході міста, тут ховали єпископів), Св. Вигора, Св. Патріка. У місті збереглися фахверкові будинки XIV-XVI та особняки XVII-XIX століть.

Дерево Свободи

У Байо отримали розвиток мистецтво мереживоплетіння на кашлюках і фарфорове виробництво.

Кожен рік у перший липневий вихідний у містечку відбувається середньовічний фестиваль.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Собор Богоматери Байё
западный портал собора
средокрестие и медальоны епископов
орган и витраж западного портала
любовники из Байё
Томас Бекет и Св. Николай
Троица и Благовещение
Эдуард Исповедник
клятва в Байё
епископ Одон
комета Галлея
крипта
Вильгельм при Гастингсе
смерть Гарольда
Дерево Свободы
река Ор
Коментарі (0) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар