Начну с того, что в Грузию очень хотелось. Рассказы друзей, неоднократно путешествовавших по Грузии, завораживали. Решение же пришло после просмотра фотографий и потрясающих впечатлений коллеги, который слетал в Грузию в октябре. Также в анамнезе было отсутствие у подруги шенгенской визы и закрытие Египта для россиян (прошлый новый год мы встречали в Египте, и это было очень даже здорово).
В силу позднего решения о том, что новый год мы хотим встречать в Грузии – поездка получилась не из дешевых – последние два места на прямом рейсе Санкт-Петербург – Тбилиси стоили нам по одной трети всей цены тура. Самостоятельно искать гостиницы, выбирать и т. д. – времени уже не было, да и желания на самом деле тоже. Плодотворное сотрудничество с Маргаритой, менеджером компании ТрипТрэвел и на этот раз прошло без сбоев. Маргарита подобрала нам шикарный тур в кратчайшие сроки.
На самом деле тур получился, что называется « индивидуальный» , так как все подбиралось исключительно под нас – и то, что мы хотим прямые перелеты, и то, что раньше 31 декабря (по причине большой загруженности на работе) нам не выехать. И то, что мы хотим жить в центре и по возможности максимально поездить по экскурсиям.
Надо сказать, что в моей жизни это уже не первый раз, когда 31 декабря я куда-то лечу или еду. На самом деле это самые приятные предновогодние хлопоты – ожидание рейса в аэропорту: ) Конечно, учитывая тот факт, что сама встреча Нового года уже заранее кем-то организована: )
31 декабря мы благополучно прилетели в Тбилиси (при прохождении пограничного контроля – пограничник возвращает паспорт со штампом и выдает бутылочку 375 мл Саперави 2012 (! ) года), нас встретил представитель от принимающей стороны Sunny Tours, отвез в отель, где мы (не хуже солдат в армии) быстро собрались для встречи нового года в ресторане. Ресторан Old City, судя по 90% гостей, как раз и заточен под обслуживание туристов, возжелавших встретить новый год в Тбилиси. Столы ломились от вкусной еды, были обязательные хачапури и шашлыки. Конечно же шампанское. А вот вино, как ни странно, было невкусное. Но это был единственный раз в Грузии, когда мы пили невкусное вино. Была шикарная развлекательная программа – с живым пением и грузинскими танцами. Новый год встречали трижды – по-русски, по-грузински и по-украински.
Потом у нас нечаянно случился квест под названием « Доберись до отеля в новогоднюю ночь» . Дело в том, что мы не взяли визитку отеля, но, когда нас встречали в аэропорту и потом отвозили в ресторан – девушка-гид заверила, что нам стоит лишь подойти к администратору ресторана и попросить вызвать такси в наш отель « Бутик Сити» . На самом деле почему-то никто не смог найти адреса этого отеля, и мы с таксистом поехали по нашим воспоминаниям – что мы успели заметить по пути из аэропорта: ) В итоге доехали.
Отель « Бутик Сити» небольшой, очень аккуратный. Местоположение – самое лучшее, на мой взгляд, для туристов – в самом сердце Старого города и рядом с Площадью Свободы. С любой стороны до основных достопримечательностей – рукой подать. И соответственно – ногами дойти: )
При заселении в номере нас ждал приятный сюрприз от отеля – бутылка шампанского и открытка, подписанная от руки и адресованная именно нам. С учетом выданных двух бутылок Саперави на пограничном контроле – в одну небольшую единицу времени у нас уже сформировался некий запас спиртного: )
1 января мы проснулись для завтрака, позавтракали и опять пошли досыпать: ) Потом согласно предложенной программе (а у нас был свободный день и рекомендации для времяпровождения были написаны в программе тура) мы пошли гулять, добрались до фуникулера, пообедали вкусными хинкали и прошлись немного по Старому городу.
2 января была чудеснейшая пешая прогулка-экскурсия по Тбилиси с очаровательной Леди – гидом Sunny Tours. Прекрасное повествование, интересные факты, солнечный день – все способствовало тому, что экскурсия понравилась всей группе, никак не хотели отпускать Леди.
И конечно же вечером мы сходили в серные бани. Во время посещения Тбилиси – это одно из самых необходимых вещей: ) Снаружи бани недавно прошли реконструкцию, а внутри еще все довольно по-советски: ) Хотя на самом деле это уже не замечается после первого окунания в бассейн с горячей серной водой. Конечно же, мы не забывали, что мы девочки и заказали массаж со скрабом. Пришла строгая тетенька (: )) с ведром, варежкой и подозрительно пахнущей жидкостью. Команды раздавала, как фельдфебель на плацу – лечь! повернуться! сесть! Дааа уж, ее, наверное, можно понять – нас много, а она одна. Очистка тела происходила варежкой и уксусом (подозрительно пахнущая жидкость оказалась именно уксусом), а мыльный массаж оказался и вовсе не массажем, а так, действом под названием « просто повозить руками» : ). Но мы ни капельки не расстроились – все равно тело было очень хорошо подготовлено для принятия и впитывания драгоценной серной жидкости.
3 января поехали в Кахетию – двухдневная экскурсия с посещением Алазанской долины, монастырей, музея Нико Пиросмани и завода Кинзмараули.
Описывать красоту Алазанской долины, пускай даже заснеженной – не хватит никаких эпитетов. Это все надо видеть только своими глазами. Группа у нас была небольшая – 6 человек, сопровождали нас два Георгия – водитель и гид. И надо сказать, что основная часть нашего восхищения Грузией – это именно их заслуга. Во-первых, мы были практически единственной группой, кто смог проехать в Кахетию в эти дни – были сильные морозы и дороги обледенели. А на горных дорогах управлять машиной мог только истинный ас – наш водитель Георгий. В итоге мы посмотрели практически все, что было запланировано, посетили Кинзмараули с обязательной дегустацией и поужинали в невероятном ресторане на горе. По пути Георгии заехали к некоему своему знакомому и взяли домашнее вино для нашего ужина. Целых 10 литров: )
На следующий день, когда мы уже возвращались в Тбилиси, по нашей просьбе нас завезли в придорожное кафе с настоящей домашней кухней. Надо сказать, что грузинская кухня везде очень хороша, но в частных маленьких заведениях – все особенно вкусное. И еще мы заехали на настоящий городской рынок, где очень удачно прикупили грузинских специалитетов – сванской соли (которую, как оказалось надо было везти в какой-нибудь совершенно плотной и герметичной упаковке, так как чемодан у меня проветрился только месяца через два: )), других специй – аджики, хмели-сунели; обязательной чурчхелы и обязательного домашнего сулугуни.
5 января мы поехали в Мцхету (древняя столица Грузии) и на частное производство вина – Шато Кварели. По сравнению с заводом Кинзмараули – технология производства вина другая, но вина тоже очень вкусные, что и выяснилось на дегустации: )
6 января был свободный день, а так как он был предрождественский, мы решили сходить в Сбор Святой Троицы – самый большой собор Грузии. И потом просто гуляли, покупали сувениры. На самом деле самый основной и нужный грузинский сувенир – это вино: ) или чача: ) или коньяк: ). Остальное – уже по желанию – чурчхела, специи, магнитики, посуда, национальная одежда и т. д.
После долгой прогулки нам несказанно повезло с местом, которое мы выбрали для ужина. Не очень приметный со стороны подвальчик оказался внутри домашним рестораном с совершенно опять же домашней обстановкой. Мы заказали обязательный хачапури по-аджарски, обязательный к тому времени куриный суп - чихиртму и конечно же - хинкали. Все было несказанно вкусно, и дочка хозяйки ресторана показала нам, как правильно есть хачапури по-аджарски. Оказывается, до этого времени, мы эти пироги ели неправильно: )
7 января был обратный рейс в Санкт-Петербург. Еле-еле уложили бутылки в чемоданы и совсем забыли про норму алкоголя, которую можно ввозить в страну: ) Еще и в аэропорту в магазине прикупили коньяка. В итоге в Пулково всех прилетевших из Тбилиси просили ставить чемоданы на ленту и уже в сканере считали бутылки: ) Видимо, наши таможенники тоже знают, что самый лучший подарок из Грузии – это бутылочка вина. Явный перебор со спиртным у нас был: ) Но мы были прощены в честь Рождества. Урра!! !
Очень хочется опять в Грузию – встретиться с замечательными жителями, некоторые из них к нашему счастью уже стали нашими друзьями, посмотреть цветущую Алазанскую долину, выпить настоящего домашнего вина и закусить настоящим домашним сыром.
Откройте для себя Грузию! И не забывайте обращаться за туром в компанию ТрипТрэвел с обязательным условием того, что принимающей стороной должна быть компания Sunny Tours.
P. S. Фото в телефоне: ) Не скидывала на лэптоп, но поверьте - Грузия прекрасна!! !
Почну з того, що до Грузії дуже хотілося. Розповіді друзів, які неодноразово подорожували Грузією, зачаровували. Рішення ж прийшло після перегляду фотографій та приголомшливих вражень колеги, який злітав до Грузії у жовтні. Також в анамнезі була відсутність у подруги шенгенської візи та закриття Єгипту для росіян (минулий новий рік ми зустрічали в Єгипті, і це було дуже здорово).
З огляду на пізнє рішення про те, що новий рік ми хочемо зустрічати в Грузії – поїздка вийшла не з дешевих – останні два місця на прямому рейсі Санкт-Петербург – Тбілісі коштували нам по одній третині всієї ціни туру. Самостійно шукати готелі, вибирати тощо. – часу вже не було, та й бажання насправді також. Плідна співпраця з Маргаритою, менеджером компанії Тріптревел і цього разу пройшла без збоїв. Маргарита підібрала нам шикарний тур у найкоротший термін.
Насправді тур вийшов, що називається «індивідуальний», тому що все підбиралося виключно під нас – і те, що ми хочемо прямі перельоти, і те, що раніше 31 грудня (через велику завантаженість на роботі) нам не виїхати . І те, що ми хочемо жити в центрі і по можливості максимально поїздити екскурсіями.
Треба сказати, що в моєму житті це вже не вперше, коли 31 грудня я кудись лікую чи їду. Насправді це найприємніший передноворічний клопіт – очікування рейсу в аеропорту: ) Звичайно, враховуючи той факт, що сама зустріч Нового року вже заздалегідь кимось організована: )
31 грудня ми благополучно прилетіли до Тбілісі (при проходженні прикордонного контролю – прикордонник повертає паспорт зі штампом та видає пляшечку 375 мл Сапераві 2012 (! ) року), нас зустрів представник від приймаючої сторони Sunny Tours, відвіз до готелю, де ми ( не гірше за солдатів в армії) швидко зібралися для зустрічі нового року в ресторані. Ресторан Old City, судячи з 90% гостей, якраз і ув'язнений під обслуговування туристів, які захотіли зустріти новий рік у Тбілісі. Столи ломилися від смачної їжі, були обов'язкові хачапурі та шашлики. Звісно ж шампанське. А ось вино, як не дивно, було несмачне. Але це був єдиний раз у Грузії, коли ми пили несмачне вино. Була шикарна розважальна програма – з живим співом та грузинськими танцями. Новий рік зустрічали тричі – російською, грузинською та українською.
Потім у нас ненароком стався квест під назвою «Доберись до готелю новорічної ночі». Справа в тому, що ми не взяли візитівку готелю, але коли нас зустрічали в аеропорту і потім відвозили до ресторану – дівчина-гід запевнила, що нам варто лише підійти до адміністратора ресторану та попросити викликати таксі в наш готель «Бутік Сіті». Насправді чомусь ніхто не зміг знайти адреси цього готелю, і ми з таксистом поїхали за нашими спогадами – що ми встигли помітити по дорозі з аеропорту: ) Зрештою доїхали.
Готель «Бутік Сіті» невеликий, дуже акуратний. Розташування – найкраще, на мій погляд, для туристів – у самому серці Старого міста та поряд із Площею Свободи. З будь-якої сторони до визначних пам'яток – рукою подати. І відповідно – ногами дійти: )
При заселенні в номері на нас чекав приємний сюрприз від готелю – пляшка шампанського та листівка, підписана від руки та адресована саме нам. З урахуванням виданих двох пляшок Сапераві на прикордонному контролі – в одну невелику одиницю часу у нас уже сформувався запас спиртного: )
1 січня ми прокинулися для сніданку, поснідали і знову пішли досипати: ) Потім згідно із запропонованою програмою (а у нас був вільний день і рекомендації для проведення часу були написані в програмі туру) ми пішли гуляти, дісталися фунікулера, пообідали смачними хінкалі і пройшлися трохи Старим містом.
2 січня була чудова піша прогулянка-екскурсія Тбілісі з чарівною Леді - гідом Sunny Tours. Прекрасна розповідь, цікаві факти, сонячний день – все сприяло тому, що екскурсія сподобалася всій групі, ніяк не хотіли відпускати Леді.
І звичайно ж увечері ми сходили у сірчані лазні. Під час відвідування Тбілісі – це одне з найнеобхідніших речей: ) Зовні лазні нещодавно пройшли реконструкцію, а всередині все ще досить по-радянському: ) Хоча насправді це вже не помічається після першого занурення в басейн з гарячою сірчаною водою. Звичайно ж, ми не забували, що ми дівчатка замовили масаж зі скрабом. Прийшла строга тітонька (: )) з відром, рукавичкою і рідиною, що підозріло пахне. Команди роздавала, як фельдфебель на плацу – лягти! повернутися! сісти! Дааа вже її, напевно, можна зрозуміти – нас багато, а вона одна. Очищення тіла відбувалося рукавицею та оцтом (підозріло пахне рідина виявилася саме оцтом), а мильний масаж виявився зовсім не масажем, а так, дійством під назвою «просто повозити руками»: ). Але ми ні крапельки не засмутилися – все одно тіло було дуже добре підготовлене для прийняття та вбирання дорогоцінної сірчаної рідини.
3 січня поїхали до Кахетії – дводенна екскурсія з відвідуванням Алазанської долини, монастирів, музею Ніко Піросмані та заводу Кінзмараулі.
Описувати красу Алазанської долини, нехай навіть засніженою – не вистачить жодних епітетів. Це все треба бачити лише на власні очі. Група у нас була невелика – 6 осіб, супроводжували нас два Георгії – водій та гід. І слід сказати, що основна частина нашого захоплення Грузією – це саме їхня заслуга. По-перше, ми були практично єдиною групою, хто зміг проїхати до Кахетії в ці дні – були сильні морози та дороги зледенілі. А на гірських дорогах керувати машиною міг лише справжній ас – водій Георгій. У результаті ми подивилися практично все, що було заплановано, відвідали Кінзмараулі з обов'язковою дегустацією та повечеряли у неймовірному ресторані на горі. Дорогою Георгії заїхали до свого знайомого і взяли домашнє вино для нашої вечері. Цілих 10 літрів: )
Наступного дня, коли ми вже поверталися до Тбілісі, на наше прохання нас завезли до придорожнього кафе зі справжньою домашньою кухнею. Треба сказати, що грузинська кухня скрізь дуже гарна, але у приватних маленьких закладах – все особливо смачне. І ще ми заїхали на справжній міський ринок, де дуже вдало прикупили грузинських спеціалістів – сванської солі (яку, як виявилося, треба було везти в якійсь абсолютно щільній та герметичній упаковці, тому що валіза у мене провітрилася лише місяці через два: )), інших спецій – аджики, хмелі-сунелі; обов'язкової чурчхели та обов'язкового домашнього сулугуні.
5 січня ми поїхали до Мцхети (давня столиця Грузії) і на приватне виробництво вина – Шато Кварелі. Порівняно із заводом Кінзмараулі – технологія виробництва вина інша, але вина теж дуже смачна, що й з'ясувалося на дегустації: )
6 січня був вільний день, а оскільки він був передріздвяний, ми вирішили сходити до Збору Святої Трійці – найбільшого собору Грузії. І потім просто гуляли, купували сувеніри. Насправді найголовніший і найпотрібніший грузинський сувенір – це вино: ) або чача: ) або коньяк: ). Решта – вже за бажанням – чурчхела, спеції, магнітики, посуд, національний одяг тощо.
Після довгої прогулянки нам дуже пощастило з місцем, яке ми вибрали для вечері. Не дуже помітний з боку підвальчик виявився всередині домашнім рестораном із знову ж таки домашньою обстановкою. Ми замовили обов'язковий хачапурі по-аджарськи, обов'язковий на той час курячий суп - чихртму і звичайно ж - хінкалі. Все було дуже смачно, і дочка господині ресторану показала нам, як правильно їсти хачапурі по-аджарськи. Виявляється, до цього часу ми ці пироги їли неправильно: )
7 січня був зворотний рейс до Санкт-Петербурга. Ледве поклали пляшки в валізи і зовсім забули про норму алкоголю, яку можна ввозити в країну: ) Ще й в аеропорту в магазині прикупили коньяку. У результаті в Пулково всіх, хто прилетів із Тбілісі, просили ставити валізи на стрічку і вже в сканері вважали пляшки: ) Мабуть, наші митники теж знають, що найкращий подарунок з Грузії – це пляшка вина. Явний перебір зі спиртним у нас був: ) Але ми пробачили на честь Різдва. Урра!! !
Дуже хочеться знову до Грузії – зустрітися із чудовими жителями, деякі з них на наше щастя вже стали нашими друзями, подивитися квітучу Алазанську долину, випити справжнього домашнього вина та закусити справжнім домашнім сиром.
Відкрийте для себе Грузію! І не забувайте звертатися за туром до компанії ТріпТревел з обов'язковою умовою того, що приймаючою стороною має бути компанія Sunny Tours.
P. S. Фото в телефоні: ) Не скидала на лептоп, але повірте - Грузія чудова!! !
