В Метеоры нам советовали съездить абсолютно все. " Знаете, там захватывает дух, Метеоры считаются восьмым чудом света, будете в Греции - поезжайте непременно" , - очень убедительно твердили друзья и знакомые семьи. И вот мы в Древней Элладе. Это направление стало особо популярным в прошлом году. Начали покорение этой поистине красивой страны с ее западных регионов. Две недели чудесно провели на Ионическом море. Остров Корфу принимал нас. Про сам отдых, который прошел на 5+, я напишу в следующем рассказе, а здесь хочется раскрыть то, что просто запало мне в душу. Те самые Метеоры. Как оказалось, от Корфу они располагаются достаточно близко. Решили посетить место с экскурсией. В общении с нашим отельным гидом узнали, что после паромной переправы ехать на автобусе всего чуть более двух часов. Нас с супругом эта информация очень порадовала. А дальше гид проникновенно добавил: " Обратно в отель возвращаетесь около десяти вечера. Поездка занимает весь световой день" . Мы, конечно, переглянулись, но всё-таки согласились, сейчас понимаю, сделали правильный выбор. Поездка оказалась совсем не утомительной и очень интересной: за окном проплывают крохотные деревушки и современные городки, дикие ущелья и аккуратные поля. Большую часть пути мы едем по греческой национальной трассе - это платная магистраль, качество соответствующее, да и остальные дороги ей почти не уступают. Фессалийская равнина удалена от моря и окружена горами, так что это одно из самых жарких мест Греции, летом здесь бывает под 40. Поэтому на равнине выращивают разные теплолюбивые культуры. Метеоры начинаются здесь, и на первый взгляд эта местность почему-то напоминает декорации к вестернам. К скалам прижимается городок с турецким названием Каламбака - турки жили в нём до конца XIX века, потом эти территории вновь стали греческими. По серпантину автобус ползёт вверх, и здесь действительно захватывает дух: в небо из пышной зелени поднимаются голые отвесные скалы. Это и есть Метеоры - в переводе с греческого " парящие в воздухе" . Греки произносят это слово так, что сразу становится понятно его происхождение: " метЭора" , буквально " сквозь воздух, в воздухе" . " Будете проходить под скалой, обязательно прикоснитесь, всё-таки им 20 миллионов лет" , - говорит наш экскурсовод. Всю поездку, начиная еще с порта Корфу, нас сопровождал Тимур из туристической фирмы « Канулас трэвэл» . Настоящий профессионал с богатым словарным запасом, чувством такта, эрудицией и очень добрыми глазами. Он давал много интересной информации. Здесь вообще часто звучат цифры, которые не укладываются в голове, и на этом фоне наша культура кажется просто детской. Вблизи видно, что скалы состоят из плотно спрессованного песчаника и гальки: предполагают, что когда-то здесь было дно моря или большого озера. А миллион лет назад образовалось ущелье, по которому стекла вся вода, и каменные исполины вышли на сушу. Их причудливые формы - результат работы ветра и перепадов температур. Древние греки верили, что где-то здесь обитали кентавры, а больше тысячи лет назад сюда пришли люди - монахи и отшельники. Сначала они жили в каменных нишах и пещерах, позже на вершинах скал построили монастыри - так образовалась монашеская республика Метеоры. Как велось строительство на 600-метровых скалах - об этом история умалчивает, и сейчас рукотворные сооружения кажутся таким же чудом, как дерево, подпирающее скалу, или горный цветок, растущий из камня. Когда-то монастырей было 24, сейчас осталось шесть, нам показывают один - монастырь святого Варлаама. Монастырская церковь Всех Святых построена по образцу афонских храмов, но у неё два купола. Внутри висит полумрак, свет проникает в собор сквозь небольшие окна. Стены расписаны фресками: XVI век, библейские сюжеты, золото и пурпур на тёмном фоне. Под потолком - серебряные светильники с драконами, вдоль стен - необычные деревянные скамьи с высокими подлокотниками. В церкви фотографировать нельзя, в других помещениях - можно. На стене снаружи видим непонятную металлическую конструкцию с молоточком. Тимур поясняет: « Приспособление долго заменяло монахам колокола - турки, жившие в Каламбаке, в своё время запрещали колокольный звон» . Продукты, стройматериалы и даже людей поднимали в монастырь с помощью лебёдки, верёвки и больших сетей. Сейчас верёвки заменены стальными тросами, сети показывают туристам в качестве экспонатов, но система действует до сих пор. Каменные ступени, по которым в монастырь поднимаются туристы, прорубили здесь только в начале XX века. Под стенами монастыря - фруктовые деревья, пасека и небольшой огородик. В общем, если бы не многочисленные туристы и паломники, Метеоры можно было бы назвать одним из самых уединённых мест нашей планеты. Поездка прошла на одном дыхании.
У Метеори нам рекомендували з'їздити абсолютно все. "Знаєте, там захоплює дух, Метеори вважаються восьмим дивом світу, будете в Греції - їдьте неодмінно", - дуже переконливо твердили друзі та знайомі сім'ї. І ось ми у Стародавній Елладі. Цей напрямок став особливо популярним минулого року. Почали підкорення цієї воістину гарної країни із її західних регіонів. Два тижні чудово провели на Іонічному морі. Острів Корфу приймав нас. Про сам відпочинок, який пройшов на 5+, я напишу в наступному оповіданні, а тут хочеться розкрити те, що просто запало мені в душу. Ті самі Метеори. Як виявилося, від Корфу вони знаходяться досить близько. Вирішили відвідати місце з екскурсією. У спілкуванні з нашим готельним гідом дізналися, що після поромної переправи їхати автобусом трохи більше двох годин. Нас із чоловіком ця інформація дуже порадувала. А далі гід проникливо додав: "Назад до готелю повертаєтеся близько десятої вечора. Поїздка займає весь світловий день". Ми, звичайно, переглянулися, але все ж таки погодилися, зараз розумію, зробили правильний вибір. Поїздка виявилася зовсім не стомлюючою та дуже цікавою: за вікном пропливають крихітні села та сучасні містечка, дикі ущелини та акуратні поля. Більшу частину шляху ми їдемо грецькою національною трасою - це платна магістраль, якість відповідна, та й інші дороги їй майже не поступаються. Фесалійська рівнина віддалена від моря і оточена горами, так що це одне з найспекотніших місць Греції, влітку тут буває під 40. Тому на рівнині вирощують різні теплолюбні культури. Метеори починаються тут, і здавалося б ця місцевість чомусь нагадує декорації до вестернам. До скель притискається містечко з турецькою назвою Каламбака - турки жили в ньому до кінця XIX століття, потім ці території знову стали грецькими. По серпантину автобус повзе вгору, і тут справді захоплює дух: у небо з пишної зелені здіймаються голі стрімкі скелі. Це і є метеори - у перекладі з грецької "парячі в повітрі". Греки вимовляють це слово так, що відразу стає зрозуміло його походження: "метеор", буквально "крізь повітря, в повітрі". "Проходитимете під скелею, обов'язково доторкніться, все-таки їм 20 мільйонів років", - каже наш екскурсовод. Усю поїздку, починаючи з порту Корфу, нас супроводжував Тимур з туристичної фірми «Канулас тревел». Справжній професіонал із багатим словниковим запасом, почуттям такту, ерудицією та дуже добрими очима. Він давав багато цікавої інформації. Тут взагалі часто звучать цифри, які не вкладаються у голові, і на цьому фоні наша культура здається просто дитячою. Поблизу видно, що скелі складаються із щільно спресованого пісковика та гальки: припускають, що колись тут було дно моря чи великого озера. А мільйон років тому утворилася ущелина, якою шикла вся вода, і кам'яні велети вийшли на сушу. Їхні химерні форми - результат роботи вітру та перепадів температур. Стародавні греки вірили, що десь тут мешкали кентаври, а понад тисячу років тому сюди прийшли люди - ченці та пустельники. Спочатку вони жили в кам'яних нішах та печерах, пізніше на вершинах скель збудували монастирі – так утворилася чернеча республіка Метеори. Як велося будівництво на 600-метрових скелях - про це історія замовчує, і зараз рукотворні споруди здаються таким самим дивом, як дерево, що підпирає скелю, або гірська квітка, що росте з каменю. Колись монастирів було 24, зараз лишилося шість, нам показують один – монастир святого Варлаама. Монастирська церква Всіх Святих побудована на зразок афонських храмів, але має дві куполи. Усередині висить напівтемрява, світло проникає в собор крізь невеликі вікна. Стіни розписані фресками: XVI століття, біблійні сюжети, золото та пурпур на темному тлі. Під стелею – срібні світильники з драконами, вздовж стін – незвичайні дерев'яні лави з високими підлокітниками. У церкві фотографувати не можна, в інших приміщеннях – можна. На стіні зовні бачимо незрозумілу металеву конструкцію з молоточком. Тимур пояснює: «Пристосування довго замінювало ченцям дзвони - турки, що жили в Каламбаку, свого часу забороняли дзвін». Продукти, будматеріали і навіть людей піднімали в монастир за допомогою лебідки, мотузки та великих мереж. Зараз мотузки замінені сталевими тросами, мережі показують туристам як експонати, але система діє досі. Кам'яні сходи, якими до монастиря піднімаються туристи, прорубали тут лише на початку XX століття. Під стінами монастиря – фруктові дерева, пасіка та невеликий городик. Загалом, якби не численні туристи та паломники, Метеори можна було б назвати одним із найвідокремленіших місць нашої планети. Поїздка пройшла одним подихом.
