Отдыхали в отеле Royal Mirage Beach 2* (ex Morjim Club) мы впятером с 19.10. 2016 по 30.10. 2016. Это считается ещё не сезон (он как бы с 01.11), но нас всё очень устроило – погода была хорошая, народу еще немного. Индийцы сказали, что дожди закончились 15.10. Все мы были девочки, у нас было 2 двухместных номера и 1 одноместный. И была ну оооочень интересная история с заселением. Все вместе мы приобретали тур в Москве, в офисе Coral Travel, но туроперотором у троих из нас (я в их числе) был Библиоглобус и отель назывался Royal Mirage Beach, а у двоих туроператор был Анекс и им сказали, что они будут жить в соседним с нами отеле, который называется Royal Mirage. Вылет у двоих от Анекса и у троих от Библиоглобуса был в разное время и из разных аэропортов. Девушки от Анекса летели на пол дня раньше нас. Семичасовой полёт прошёл удовлетворительно, еда была нормальная. В аэропорту предприимчивые индийцы, не спросив нас, сняли наши чемоданы с конвеера и потребовали за это по 100 рублей за чемодан. Мы не стали обижать ребят – заплатили, но когда они захотели везти чемоданы дальше - к автобусу, с этим мы не согласились))). Автобус (именно наш) был видавший виды (может потому, что мы ехали на бедный Север, а не на богатый Юг Гоа). Водителя от пассажиров отделяла какая-то самодельная деревянная дверь – мы ужаснулись. Вообще мы все пятеро в Индии были в первый раз и опасались нищеты и антисанитарии - набрали с собой кучу лекарств, дезинфицирующих салфеток и гелей для рук – теперь вспоминаю это с улыбкой))). Вобщем мы парились в жарком автобусе целый час пока он стоял, а потом поехали – неизвестно чего ждали…Тут заработал кондиционер и тому, кто не успел убрать куртки в чемодан (не мне! ) - сильно повезло. Ехали мы до Морджима часа 2. Мы сидели в конце автобуса и я думала, что к концу поездки все мои внутренности будут на полу – в Гоа оооочень много лежачих полицейских, они достаточно высокие, а водителю на них было параллельно. Отель наш был в середине пути. Вобщем подъехали мы к дороге, которая ведет к нашему отелю от главной и начались у сопровождающего гида с водителем какие-то переговоры. Как оказалось, водитель говорил, что типа он к самому отелю не может проехать потому, что там впереди то ли дорога узкая, то ли в конце дороги не развернется автобус, а ему ещё других туристов везти. Вобщем гид сказала, что нам заказали такси от дороги до отеля, а пока мы поедем с ними и развезем остальных туристов. После часа дороги в аэропорт вылета (Москва), 2-ух часов ожидания там, 7-ми в воздухе, часа ожидания в аэропорту Индии и 2-ух часов в дороге до Морджима это известие нас совсем не порадовало! Вобщем подробности опущу, всё было хорошо, такси приехало и доставило нас куда надо. Вид отеля нас шокировал. Территории нет (не огороженной, а вообще никакой), ресепшена нет – просто в переулке стоит двухэтажный дом-отель и всё! ! ! Пляж, слава Богу, был рядом - через улицу. И каково же было наше удивление, когда из номера нам навстречу вышли две наши подруги, которые вылетели на пол дня раньше нас и должны были жить в другом отеле! ! ! Вобщем, кроме наших подруг все остальные жители 9-ти номеров из 10-ти существующих, ПОКУПАЛИ ТУР В ДРУГОЙ ОТЕЛЬ - Royal Mirage ключевое слово BEACH! ! ! Отель Royal Mirage Beach, действительно, стоял рядышком, но нас туда не пустили, сказав, что мы его не покупали и не могли купить по той причине, что уже пару лет ни Анекс, ни Библиоглобус с ним НЕ работают и тут в Индии все об этом знают (на тот момент в отель уже подъехали гиды этих туроператоров)! ! ! Мы уже так устали, что нам нужны были просто какие-то комнаты с кондиционером, туалетом и душем, что нам и предоставили в отеле Royal Mirage. Как оказалось в последствии, номера в Royal Mirage Beach и Royal Mirage выглядят совершенно одинаково, только вот у Royal Mirage Beach есть огороженная (пусть и небольшая и общедоступная) территория и бассейн, а так же третий этаж-веранда, где теоретически можно было бы завтракать. Плюс качество ремонта в Royal Mirage Beach получше, чем в Royal Mirage. Ресепшена у нас в Royal Mirage не было, а в Royal Mirage Beach при входе на территорию была какая-то будочка – видимо это был ресепшн))). Зато у нас вместо этого был мальчик Рони и девочка с непроизносимым именем, которые разговаривали на английском с сильным индийским акцентом и коверканьем слов, но мы друг друга понимали))). По-русски они не говорили и не понимали вообще))). Хорошие ребята, но со своеобразной индийской жизненной позицией – никогда и ни за что не делай сегодня то, что можно сделать завтра)))). Мне 4 дня не могли починить кран в раковине, приходилось умываться в душе)))). Причем на звонки гида отвечали, что уже починили, потом, что переселили меня в другой номер и т. п. , а так как общаться с гидом приходилось только по Viber (заиметь местную симку непросто), а wi-fi не всегда работал (частенько отключали электричество и роутер отеля, который, кстати, висел напротив на пальме – был не алё), то оперативно решить вопрос с краном не было возможности. Вобщем у нас было 2 варианта – расстроиться и 2 недели быть в негативе, либо наплевать на всё и получать удовольствие. Мы выбрали удовольствие. В итоге нам так понравилось на Гоа, что вот уже почти 2 месяца, как мы оттуда вернулись, но все пятеро всё ещё под впечатлением! ! ! Эта пофигистическая жизнь, когда ты ходишь в непонятных шмотках, в шлепках и у тебя нет никаких проблем - дорогого стОит! ! !
Море (по сути океан) – супер. Спокойное. Заход очень пологий, пока дойдешь до глубины по пояс – устанешь))). Но это Вам не Турция. Силища океана конкретно чувствуется по волнам. Они огромные. Это типа прибой))). С берега смотришь вроде не большие волны, а как долбанет тебя такая небольшая волна – мало не покажется! Сразу поняли, что значат слова гида, что волны реально могут утащить в океан! Потому, наверное, никто и не плавает! Зашел по грудь максимум – и вышел))). Спасатели ходят с какими то предметами типа пенопластовых досок для серфинга, я так понимаю потому, что выплыть со спасаемым человеком там без такой доски там нереально! Почти каждый день по утрам шоу – рыбаки вытаскивают сети, весь пляж сбегается посмотреть, что там))). Бывает огромного кальмара достанут, бывает каракатицу!
Песок на пляже темный и такой плотный, спрессованный – ходить по нему очень удобно. Но грязныыыыый!
И везде собаки. Не агрессивные, но мне это как-то не очень было. Индийцам на них параллельно.
В номерах кроме крана ))) всё работало включая кондиционеры и ничего не сломалось. Уборки никакой не было. Но я сказала мальчику Рони, что мне нужна уборка и он сказал - yes, ma'am. Забесплатно. Но я дала ему за это 100 рупий. Питьевую воду нам давать не хотели, но когда поняли, что мы знаем, что она нам положена бесплатно, стали давать по 1.5 литра ежедневно на номер без напоминания. Белье и полотенца не меняют пока не попросишь, мы просили пару раз. Завтрак в отеле ни о чём – 2 куска хлеба для тостов (не тосты, просто хлеб), джем, сливочное масло, арбуз. Через день чередуют 1 вареное яйцо с глазуньей из 1 яйца. Невкусно. На пляже – вот там другое дело! За 120 рупий (что примерно 120 рублей) можно купить (тебе прям на лежак принесут) 2 вкуснейших тоста со сливочным маслом и омлет их двух яиц с помидором и зеленью + 50 рупий чашка кофе с молоком = супер завтрак за 170 рублей! Для одного этого даже много, на двоих самое оно!
Курс доллара на Гоа везде примерно одинаковый, за 100 долларов дают около 6600 рупий, поменять можно много где, мы меняли в двух магазинчиках прям около отеля. Чуть дальше был полноценный обменник, там принимали даже рубли. И даже можно было обменять обратно рупии на рубли в конце отдыха.
Рядом с нами было кафе Fish&Feni, а если пойти по пляжу влево дальше был Bora-Bora, потом Rock Bite и Goan Cafe. Если пойти по дороге в том же направлении, то после Бора-Бора дорога поворачивает налево и там будет ещё кафе (не помню, как называется) там тоже вкусно. Ребята там покуривают траву и приятно ошибаются при подсчетах))). Предлагают купить покурить, но мы не рискнули))). Дальше, ближе к перекрестку, начинаются палатки со шмотками и цивилизация))), много кафешек но мы там не ели, только фрукты на перекрестке покупали. Вобщем во всех кафе по-разному, везде вкусно, но нам больше всего понравилось на пляже в Rock Bite. Там мы всегда на обед и/или ужин ели свежую рыбу всякую разную (и акулу baby аххха) и кальмаров и креветок королевских и момо (острые пельмени). Супы всякие пробовали – вкусно. Рис очень вкусно они готовят. Конечно, пробовали заменитые гарлик наан (индийские лепешки с чесноком) – тоже очень вкусно! И конечно ром Old Monk – супер! В кафе он совсем не такой (в разы лучше), нежели в магазинах (разные покупали и в стекле и в пластике и в разных местах), но в магазах тоже ооочень достойный, только его и пили и домой привези да мало (видели в аэропорту люди чемоданами его везут! ). А теперь внимание! У нас ни разу за 2 недели ни у кого не было никаких симптомов кишечной инфекции! При том, что протирать руки через каждые 5 минут мы забыли на второй день!
Во всех кафешках есть wi-fi, работает он нормально, но помним про отключение электроэнергии, они обычно бывают днем (это и хорошо - спишь с кондеем! ) и утром с 8 утра.
Нам показалось, что в Индии все приветливые, открытые, добрые какие-то. Индийцы - мужчины пялятся на белых женщин, но не пристают, не свистят, не отпускают пошлые шуточки и вообще не подходят. Только смотрят))). Один раз подруга заметил, что около меня на пляже крутится молодой парень индиец и типо говорит по телефону, а сам снимает меня на этот телефон! ! ! А девушки индийские, которые в магазинчиках работают или по пляжу ходят шмотки продают – те постоянно протягивают руку и за руку с тобой здороваются. Мы думали это у них так принято и только в последний день на экскурсии узнали от гида, что для них прикосновение к белому человеку типа приносит удачу. Ну вот мужчины не решаются, видимо, а девушки запросто!
Мои подруги ходили пешком по пляжу (это если пойти направо) 6 км до Арамболя. Им там не понравилось, говорят из моря выйдешь свой лежак не найдешь – очень много народу! Потом ходили налево, хотели дойти до Мандрема и Ашвема, но там дороги, оказалось, нет))), тогда поехали на автобусе в Мупасу на рынок. Накупили какого-то некачественного ширпотреба – сумки и т. п. Были в Панаджи – похож на арабский город – песок и дома. Ездили на перекладных на пляж Paradise – это было суперувлекательное и веселое путешествие))). Там нет ничего на этом пляже. Только белый блестящий (как блёстки) песок и море))). Из экскурсий ездили только на плантацию специй (понравилось). На остальные экскурсии сказали ещё нельзя - дороги размыты после сезона дожей.
Вобщем мы все впятером РЕКОМЕНДУЕМ Вам ОБЯЗAТЕЛЬНО посетить Гоа. Вы не пожалеете, это точно! ! ! Поезжайте в конце октября, как мы – ещё не жарко, народу меньше, цены ниже!
Відпочивали в готелі Royal Mirage Beach 2* (ex Morjim Club) ми вп'ятеро з 19.10. 2016 по 30.10. 2016. Це вважається ще не сезон (він як би з 01.11), але нас все дуже влаштувало - погода була хороша, народу ще трохи. Індійці сказали, що дощі закінчилися 15.10. Усі ми були дівчатка, у нас було 2 двомісні номери та 1 одномісний. І була ну дуже цікава історія із заселенням. Всі разом ми купували тур у Москві, в офісі Coral Travel, але туроперотором у трьох з нас (я серед них) був Бібліоглобус і готель називався Royal Mirage Beach, а у двох туроператор був Анекс і їм сказали, що вони житимуть у сусідньому. з нами, що називається Royal Mirage. Виліт у двох від Анекса та у трьох від Бібліоглобусу був у різний час і з різних аеропортів. Дівчата від Анекса летіли на півдня раніше за нас. Семигодинний політ пройшов задовільно, їжа була нормальна. В аеропорту заповзятливі індійці, не спитавши нас, зняли наші валізи з конвейєра і зажадали за це по 100 рублів за валізу.
Ми не стали кривдити хлопців – заплатили, але коли вони захотіли везти валізи далі – до автобуса, з цим ми не погодилися))). Автобус (саме наш) був бачив (може тому, що ми їхали на бідну Північ, а не на багатий Південь Гоа). Водія від пасажирів відділяли якісь саморобні дерев'яні двері – ми жахнулися. Взагалі ми всі п'ятеро в Індії були вперше і побоювалися злиднів та антисанітарії – набрали з собою купу ліків, що дезінфікують серветок та гелів для рук – тепер згадую це з посмішкою))). Втім ми парилися в гарячому автобусі цілу годину поки він стояв, а потім поїхали - невідомо чого чекали ... Тут заробив кондиціонер і тому, хто не встиг прибрати куртки в чемодан (не мені! ) - Дуже пощастило. Їхали ми до Морджима години 2.
Ми сиділи в кінці автобуса і я думала, що до кінця поїздки всі мої начинки будуть на підлозі - в Гоа оооочень багато лежачих поліцейських, вони досить високі, а водієві на них було паралельно. Готель наш був у середині шляху. Втім під'їхали ми до дороги, яка веде до нашого готелю від головної і почалися у супроводжуючого гіда з водієм якісь переговори. Як виявилося, водій казав, що типу він до самого готелю не може проїхати тому, що там попереду дорога вузька, чи в кінці дороги не розгорнеться автобус, а йому ще інших туристів везти. Втім гід сказала, що нам замовили таксі від дороги до готелю, а поки що ми поїдемо з ними і розвеземо інших туристів. Після години дороги в аеропорт вильоту (Москва), 2-ох годин очікування там, 7-ми в повітрі, години очікування в аеропорту Індії та 2-ох годин у дорозі до Морджима ця звістка нас зовсім не порадувало!
Втім подробиці опущу, все було добре, таксі приїхало і доставило нас куди треба. Вигляд готелю нас шокував. Території немає (не обгородженої, а взагалі ніякої), ресепшена немає - просто в провулку стоїть двоповерховий будинок-готель і все! Пляж, дякувати Богу, був поруч - через вулицю. І яке ж було наше здивування, коли з номера нам назустріч вийшли дві наші подруги, які вилетіли на пів дня раніше за нас і повинні були жити в іншому готелі! Втім, крім наших подруг всі інші мешканці 9-ти номерів з 10-ти існуючих, КУПУВАЛИ ТУР У ІНШИЙ ГОТЕЛЬ - Royal Mirage Ключове слово BEACH! ! ! Готель Royal Mirage Beach, дійсно, стояв поряд, але нас туди не пустили, сказавши, що ми його не купували і не могли купити з тієї причини, що вже кілька років ні Анекс, ні Бібліоглобус з ним не працюють і тут в Індії все про Це знають (на той момент в готель вже під'їхали гіди цих туроператорів)!
Ми вже так втомилися, що нам потрібні були якісь кімнати з кондиціонером, туалетом і душем, що нам і надали в готелі Royal Mirage. Як виявилося згодом, номери в Royal Mirage Beach і Royal Mirage виглядають абсолютно однаково, тільки ось Royal Mirage Beach має обгороджену (нехай і невелику і загальнодоступну) територію і басейн, а також третій поверх-веранда, де теоретично можна було б снідати. . Плюс якість ремонту у Royal Mirage Beach краще, ніж у Royal Mirage. Ресепшена у нас Royal Mirage не було, а Royal Mirage Beach при вході на територію була якась будочка - мабуть це був ресепшн))). Зате у нас натомість був хлопчик Роні та дівчинка з невимовним ім'ям, які розмовляли англійською з сильним індійським акцентом і перекручуванням слів, але ми один одного розуміли))). Російською вони не говорили і не розуміли взагалі))). Хороші хлопці, але зі своєрідною індійською життєвою позицією – ніколи і нізащо не роби сьогодні те, що можна зробити завтра)))).
Мені 4 дні не могли полагодити кран у раковині, доводилося вмиватися в душі)))). Причому на дзвінки гіда відповідали, що вже полагодили, потім, що переселили мене в інший номер і т. п. , а так як спілкуватися з гідом доводилося тільки по Viber (отримати місцеву сімку непросто), а wi-fi не завжди працював (часто відключали електрику та роутер готелю, який, до речі, висів навпроти на пальмі – був не але), то оперативно вирішити питання з краном не було можливості. Втім у нас було два варіанти - засмутитися і два тижні бути в негативі, або наплювати на все і отримувати насолоду. Ми обрали насолоду. В результаті нам так сподобалося на Гоа, що ось вже майже 2 місяці, як ми звідти повернулися, але всі п'ятеро все ще під враженням! Це пофігістичне життя, коли ти ходиш в незрозумілих шмотках, в ляпках і в тебе немає жодних проблем - дорогого стоїть!
Море (насправді океан) – супер. Спокійне.
Захід дуже пологий, поки дійдеш до глибини до пояса – втомишся))). Але це не Туреччина. Силища океану безпосередньо відчувається хвилями. Вони величезні. Це типу прибій))). З берега дивишся ніби не великі хвилі, а як довбає тебе така невелика хвиля - мало не здасться! Відразу зрозуміли, що означають слова гіда, хвилі реально можуть потягнути в океан! Тому, певно, ніхто й не плаває! Зайшов до грудей максимум – і вийшов))). Рятувальники ходять з якимись предметами типу пінопластових дощок для серфінгу, я так розумію тому, що випливти з людиною, що рятується, там без такої дошки там нереально! Майже кожен день вранці шоу - рибалки витягують сітки, весь пляж збігається подивитися, що там))). Буває величезного кальмара дістануть, буває каракатиці!
Пісок на пляжі темний і такий щільний, спресований - ходити дуже зручно. Але брудний!
І скрізь собаки. Чи не агресивні, але мені це якось не дуже було.
Індійцям на них паралельно.
У номерах крім крана ))) все працювало, включаючи кондиціонери і нічого не зламалося. Прибирання ніякого не було. Але я сказала хлопчику Роні, що мені потрібне прибирання, і він сказав - yes, ma'am. Безкоштовно. Але я дала йому за це сто рупій. Питну воду нам давати не хотіли, але коли зрозуміли, що ми знаємо, що вона нам належить безкоштовно, стали давати по 1.5 літра щодня на номер без нагадування. Білизна та рушники не змінюють доки не попросиш, ми просили пару разів. Сніданок у готелі ні про що – 2 шматки хліба для тостів (не тости, просто хліб), джем, вершкове масло, кавун. Через день чергують 1 варене яйце з глазур'ю з 1 яйця. Не смачно. На пляжі – ось там інша річ! За 120 рупій (що приблизно 120 рублів) можна купити (тобі прям на лежак принесуть) 2 найсмачніші тости з вершковим маслом та омлет їх двох яєць з помідором та зеленню + 50 рупій чашка кави з молоком = супер сніданок за 170 рублів! Для одного цього навіть багато, на двох саме воно!
Курс долара на Гоа скрізь приблизно однаковий, за 100 доларів дають близько 6600 рупій, поміняти можна багато де ми змінювали в двох магазинчиках прям біля готелю. Трохи далі був повноцінний обмінник, там брали навіть рублі. І навіть можна було обміняти назад рупії на карбованці наприкінці відпочинку.
Поруч із нами було кафе Fish&Feni, а якщо піти пляжем вліво далі був Bora-Bora, потім Rock Bite та Goan Cafe. Якщо піти дорогою в тому ж напрямку, то після Бора-Бора дорога повертає ліворуч і там буде ще кафе (не пам'ятаю, як називається), там теж смачно. Хлопці там покурюють траву і приємно помиляються за підрахунками))). Пропонують купити покурити, але ми не ризикнули))). Далі, ближче до перехрестя, починаються намети зі шмотками та цивілізація))), багато кафешок, але ми там не їли, тільки фрукти на перехресті купували. Втім, у всіх кафе по-різному, скрізь смачно, але нам найбільше сподобалося на пляжі в Rock Bite.
Там ми завжди на обід та/або вечерю їли свіжу рибу всяку різну (і акулу baby аххха) та кальмарів та креветок королівських та момо (гострі пельмені). Супи всякі куштували – смачно. Рис дуже смачно готують. Звичайно, пробували замінені гарлик наан (індійські коржики з часником) – теж дуже смачно! І звичайно ром Old Monk – супер! У кафе він зовсім не такий (у рази краще), ніж у магазинах (різні купували і в склі і в пластиці і в різних місцях), але в магазах теж дуже гідний, тільки його і пили і додому привези та мало (бачили в аеропорту люди валізами його везуть! ). А тепер увага! У нас жодного разу за 2 тижні ні в кого не було жодних симптомів кишкової інфекції! При тому що протирати руки через кожні 5 хвилин ми забули на другий день!
У всіх кафешках є wi-fi, працює він нормально, але пам'ятаємо про відключення електроенергії, вони зазвичай бувають вдень (це і добре – спиш із кондієм! ) та вранці з 8 ранку.
Нам здалося, що в Індії всі привітні, відкриті, якісь добрі. Індійці - чоловіки витріщаються на білих жінок, але не чіпляються, не свистять, не відпускають вульгарні жарти і взагалі не підходять. Тільки дивляться))). Один раз подруга помітив, що біля мене на пляжі крутиться молодий хлопець індієць і нібито говорить телефоном, а сам знімає мене на цей телефон! А дівчата індійські, які в магазинчиках працюють або по пляжу ходять шмотки продають - ті постійно простягають руку і за руку з тобою вітаються. Ми думали це у них так прийнято і тільки в останній день на екскурсії дізналися від гіда, що для них дотик до білої людини типу приносить удачу. Ну от чоловіки не наважуються, мабуть, а дівчата просто!
Мої подруги ходили пішки пляжем (це якщо піти праворуч) 6 км до Арамболя. Їм там не сподобалося, кажуть із моря вийдеш свій лежак не знайдеш – дуже багато народу!
Потім ходили ліворуч, хотіли дійти до Мандрема та Ашвема, але там дороги, виявилося, немає))), тоді поїхали автобусом у Мупасу на ринок. Накупили якогось неякісного ширвжитку – сумки тощо. Були в Панаджі – схожий на арабське місто – пісок та будинки. Їздили на перекладних на пляж Paradise – це була суперзахоплююча та весела подорож))). Там нічого на цьому пляжі. Тільки білий блискучий (як блискітки) пісок і море))). З екскурсій їздили лише на плантацію спецій (сподобалося). На решту екскурсій сказали ще не можна – дороги розмиті після сезону дожів.
Втім ми всі вп'ятеро РЕКОМЕНДУЄМО Вам ОБОВ'ЯЗКО відвідати Гоа. Ви не пошкодуєте, це точно! Їдьте наприкінці жовтня, як ми – ще не жарко, народу менше, ціни нижчі!