Знакомые предложили остановиться не в Венеции, а по соседству. Типа, вечером ещё и искупаетесь. Сразу выяснилось, что номеров с "видом" нет. Нам и не надо. Приехали. Из Франции. На машине. Сорок минут ждал, пока заберут багаж. Жену в это время заставили заполнять какие-то анкеты. В номере температура плюс 26. Без коррекции. Ок. Откроем окно, чтобы проверить. Не тут-то было. "Без вида" оказалось внутренним двором, в котором всю ночь кипятили термальную воду. Очень громко. Так, что окно закрыли, а шум остался. Искупались. Халаты/полотенца мокрые. Меняют раз в неделю. Сушить негде. Полотенцесушитель в ванной не работает. При том, что температура в номере высокая, влажность такая, что на стекле образовался конденсат. За сутки ничего не высохло. Через полчаса после заселения жена наступила на какой-то штырь, торчащий из пола. Стопор входной двери нашли в шкафу и накрутили на этот штырь. Пожаловались только на жару. Нас послали. Вежливо. По-русски. Персонала русскоязычного там хватает. Я написал на электронную почту администрации отеля уже с фото испарины на стёклах и с просьбой изменить температуру и включить сушилку. Со своего телефона, благо есть французская симка. Потому как wifi в номере нет - сигнал очень слабый. В ответ - НИЧЕГО. Мы только завтракали, и уезжали в Венецию. Вечером в бассейн, и пытаться заснуть в парной под шум из-за окна. За 10 часов до нашего отъезда нам предложили... Переехать в другой номер. То есть, им жаль, что нам достался такой плохой номер (ага, в лотерею). Отказались. Утром оплатили всё по полной, и... Понесли свои вещи к машине. Что ещё добавить? Что с нами был мальчик пяти лет? Что он тоже не понял, почему должен ходить в бассейн в мокром халате и спать в луже пота? Ну, да. Так и было.
Знайомі запропонували зупинитись не у Венеції, а по сусідству. Типу, ввечері ще й викупаєтеся. Відразу з'ясувалося, що номерів із "видом" немає. Нам не треба. Приїхали. З Франції. На машині. Сорок хвилин чекав, доки заберуть багаж. Дружину тим часом змусили заповнювати якісь анкети. У номері температура +26. Без корекції. Ок. Відкриємо вікно, щоб перевірити. Не тут то було. "Без вигляду" виявилося внутрішнім двором, у якому всю ніч кип'ятили термальну воду. Дуже голосно. Так, що вікно зачинили, а шум лишився. Скупалися. Халати/рушники мокрі. Змінюють раз на тиждень. Сушити ніде. Сушка для рушників у ванній не працює. При тому що температура в номері висока, вологість така, що на склі утворився конденсат. За добу нічого не висохло. Через півгодини після заселення дружина наступила на якийсь штир, що стирчав із підлоги. Стопор вхідних дверей знайшли у шафі та накрутили на цей штир. Поскаржилися лише на спеку. Нас послали. Чемно. По російськи. Персоналу російськомовного там вистачає. Я написав на електронну пошту адміністрації готелю вже з фото випару на склі і з проханням змінити температуру та включити сушарку. Зі свого телефону, благо є французька сімка. Тому що wifi у номері немає – сигнал дуже слабкий. У відповідь – НІЧОГО. Ми тільки снідали, і від'їжджали до Венеції. Увечері в басейн і намагатися заснути в парній під шум з-за вікна. За 10 години до нашого від'їзду нам запропонували. . . Переїхати до іншого номера. Тобто їм жаль, що нам дістався такий поганий номер (ага, в лотерею). Відмовилися. Вранці оплатили все на повну, і. . . Понесли свої речі до машини. Що ще додати? Що з нами був п'ять років? Що він теж не зрозумів, чому має ходити в басейн у мокрому халаті та спати в калюжі поту? Ну так. Так і було.