Сан Ремо за 1 день
Ездили на 1 день из Ниццы, автобусом FlixBus, отправление из аэропорта Cote d’ Azure (Terminal 2, платформа 7). Билеты покупали накануне вечером он-лайн (билет сегодня на сегодня через интернет купить не получится), но некоторые пассажиры покупали непосредственно у водителя при посадке, стоимость 4.99 E. (Для сравнения – прямые поезда всего 2 раза вдень, с пересадками ехать более 2-х часов, цена от 12 Е за OW. К тому же ж/д станция находится практически за городом, до ближайшей остановки городского транспорта идти более 1 км пешком)
Отправление с точностью до минуты. Следует заметить, что больше остановок в Ницце, кроме как в аэропорту, нет. Cразу из аэропорта, автобус выруливает на окружную дорогу, где мимо новейшего стадиона « Альянц-Ривьеры» начинает углубляться в горы в сторону итальянской границы, дорога проходит через горы, есть тоннели, очень много мостов над ущельями, глубиной навскидку не менее 100 метров. Слева по пути – проехали указатель на город Ментон, рядом с символом города – огромным лимоном (Ментон считается лимонной столицей Франции). Границу проехали без остановок. Трасса проходила вдали от городов , но по обеим сторонам дороги (как внизу – в ущельях, так и на верху – в горах, быстро мелькали населенные пункты разной величины). Берег моря так же временами просматривался. На несколько минут под нами промелькнуло Княжество Монако – его виды сверху оказались сильно подпорчены свежепостроенными многоэтажными жилыми и офисными зданиями (20+ этажей), в свой предыдущий заезд в Монако три года назад высоток еще не было, возвышались только строительные краны. Наконец, внизу обозначалось Сан Ремо. В город спустились по крутоватому серпантину. Сразу вьезжаем на центральную улицу (viaGuiliermo Marconi, которая переходит в via Roma). Время от времени срывается дождь. Остановка для высадки пассажиров возле автостанции (никаких вывесок FlixBus нет), посадка в обратном направлении – на остановке городского транспорта , практически напротив, пройти на восток метров 50, остановка там одна, спутать невозможно. О том, что Сан Ремо – город, ориентированный на туристов, потверждают цены в газетно-сувенирном киоске на автостанции: карта города стОит нереальные 8 евро! Естественно, к поездке готовился заранее и карту распечатал из интернета. (Он-лайн карты и навигаторы пока еще не освоил).
Из окон автобуса видели супермаркеты известных европейских сетей “ COOP” и “ LiDL” . Решаем посетить. Цены приятно удивляют после французских. Обратно к набережной идем через парк тропических растений, пляж совсем невелик, в основном марины для яхт. На другой стороне улицы – шмкарные отели, в основном в стиле арт-деко, крутые перпендикулярные улицу уходят вверх в старые районы. Городской транспорт Сан Ремо – автобусы, хотя интернет говорит, что есть и очень распространенные как для Италии, троллейбусы. Не видел ни одного. От площади Чезаре Баттистини вверх отходит пешеходная зона (Corso Matteoti), на которой расположена одна из главных достопримечательностей города – Муниципальное Казино (игорные заведения в Италии не то чтобы под. запретом, но как-то не афишируются или не популярны). Азартные итальянцы ездят поиграть к соседям – в Монако или Словению, где игорный бизнес активно рекламируется. Если идти по Corso Matteoti до перекрестка с via Gaudio – то можно увидеть здание театра « Ariston» , в котором проводится ежегодный знаменитый фестиваль итальянской эстрадной песни. Но у нас немного другие планы. Побродив по узким извилистым улочкам старого города, выходим на Piazza Bresca – эта площадь знаменита Собором Сан-Сиро, старинным фонтаном, а а также местом сосредоточения итальянских кафе и ресторанчиков, а также традиционных местных магазинчиков – мясных, сырных, винных, фруктово-овощных и т. д. В одном из таких кафе и обедаем. Цены гуманные – « салат от шефа» и большая пицца с тунцом стоят 16 евро (+2 евро « coperto» ). Чуть выше находится Piazza Mercato (Рыночная площадь), с уже не работающим в это время рынком, а также старинной, частино разрушенной башней (Torre della Ciapella). Затем по via Feraldi и Corso Mombello возвращаемся на набережную. Эти улицы очень фешенебельны, сплошь здания эпохи барокко очень представительського вида. На набережной можно увидеть старинный форт (Forte de Santa Tecla). Морские крепости нехарактерны для Италии, очевидно сказыается близость Франции, где такие средневековые укрепления гораздо более распространены. Снова время от времени начинается дождь. К Вилле Нобеля уже не идем (достаточно долго в обе стороны). Просто отдыхаем на набережной. С моря дует сильный морской бриз. Для себя вывел неожиданную закономерность (могу ошибаться, конечно же): если побережье галечное, аромат моря чувствуется не очень, но если песчаное – воздух просто пропитан морской солью. Обратный автобус у нас вечером (в 20:25) пришли на остановку сильно заранее, автобус приехал на 15 минут раньше, кроме нас садилось еще 5 человек. Водитель сверив число пассажиров со списком, купивших билеты он-лайн, отъехал даже на 3 минуты раньше. Так что если он-лайн билет не покупали, а хотите купить при посадке (такая возможность есть), не приходите впритык к времени отправления, автобус может уехать и раньше… Обратный путь проходил уже в ранних сумерках, что в контексте подьема по серпантину, добавил экстрима в нашу поездку. Водитель (а экипаж был уже другой – но тоже итальянский), сильно увлекся обгоном попутного транспорта по дороге (в т. ч. и в тоннелях – что запрещено ПДД), за что был остановлен уже французскими полицейскими при пересечении границы Италия-Франция. Обьяснялся с полицейскими он не долго, но заодно стражи порядка решили проверить и паспорта пассажиров (документы не сканировали, наличие/отсутствие шенгенских виз не проверяли, просто визуально сверяли фото в паспорте с лицом владельца. Никаких вопросов. ) Правда, у одного франкоговорящего пасажира паспорта не оказалось, и после 15-минутных споров со стражами порядка, он предъявил им некую карточку с накленным фото (что-то типа служебного удостоверения, на паспорт или водительские права не похоже), что последних удовлетворило. Несмотря на задержку, к Терминалу 2 прибыли точно во-время (21:25). Сделав короткий переезд на « шаттле» до Терминала 1, успели сесть на последний автобус (около 21:50-21:55) идущий по Променаду, т. к. город ской транспорт в Ницце заканчивает работу достаточно рано
Сан Ремо за 1 день
Їздили на 1 день із Ніцци, автобусом FlixBus, відправлення з аеропорту Cote d’Azure (Terminal 2, платформа 7). Квитки купували напередодні ввечері он-лайн (квиток сьогодні на сьогодні через інтернет купити не вийде), але деякі пасажири купували безпосередньо у водія при посадці, вартість 4.99 E. (Для порівняння – прямі поїзди всього 2 рази на день, з пересадками їхати більше 2-х годин, ціна від 12 Е за OW До того ж залізнична станція знаходиться практично за містом, до найближчої зупинки міського транспорту йти більше 1 км пішки)
Відправлення з точністю до хвилини. Слід зазначити, що більше зупинок у Ніцці, крім аеропорту, немає. Відразу з аеропорту автобус вирулює на окружну дорогу, де повз новітній стадіон «Альянц-Рів'єри» починає заглиблюватися в гори в бік італійського кордону, дорога проходить через гори, є тунелі, дуже багато мостів над ущелинами, глибиною навскідку не менше 100 метрів.
Ліворуч – проїхали вказівник на місто Ментон, поруч із символом міста – величезним лимоном (Ментон вважається лимонною столицею Франції). Кордон проїхали без зупинок. Траса проходила далеко від міст, але з обох боків дороги (як унизу – в ущелинах, так і на вершині – в горах, швидко миготіли населені пункти різної величини). Берег моря також часом проглядався. На кілька хвилин під нами промайнуло Князівство Монако – його види зверху виявилися сильно зіпсовані свіжопобудованими багатоповерховими житловими та офісними будівлями (20+ поверхів), у свій попередній заїзд у Монако три роки тому висоток ще не було, височіли лише будівельні крани. Нарешті, унизу позначалося Сан Ремо. У місто спустилися крутуватим серпантином. Відразу виїжджаємо на центральну вулицю (viaGuiliermo Marconi, яка переходить у via Roma). Іноді зривається дощ.
Зупинка для висадки пасажирів біля автостанції (ніяких вивісок FlixBus немає), посадка у зворотному напрямку - на зупинці міського транспорту, практично навпаки, пройти на схід метрів 50, зупинка там одна, сплутати неможливо. Про те, що Сан Ремо - місто, орієнтоване на туристів, підтверджують ціни в газетно-сувенірному кіоску на автостанції: карта міста коштує нереальні 8 євро! Звичайно, до поїздки готувався заздалегідь і карту роздрукував з Інтернету. (Он-лайн карти та навігатори поки що не освоїв).
З вікон автобуса бачили супермаркети відомих європейських мереж “COOP” та “LiDL”. Вирішуємо відвідати. Ціни приємно вражають після французьких. Назад до набережної йдемо через парк тропічних рослин, пляж зовсім невеликий, в основному марини для яхт. На іншому боці вулиці – шмкарні готелі, переважно в стилі арт-деко, круті перпендикулярні вулицю йдуть вгору у старі райони.
Міський транспорт Сан Ремо – автобуси, хоча інтернет каже, що є дуже поширені як для Італії, тролейбуси. Не бачив жодного. Від площі Чезаре Баттістіні вгору відходить пішохідна зона (Corso Matteoti), на якій розташована одна з головних визначних пам'яток міста - Муніципальне Казино (гральні заклади в Італії не те що під забороною, але якось не афішуються або не популярні). Азартні італійці їздять пограти до сусідів – Монако або Словенію, де гральний бізнес активно рекламується. Якщо йти Corso Matteoti до перехрестя з via Gaudio – то можна побачити будівлю театру «Ariston», в якому проводиться щорічний знаменитий фестиваль італійської естрадної пісні. Але ми маємо трохи інші плани. Побродивши вузькими звивистими вуличками старого міста, виходимо на Piazza Bresca – ця площа знаменита Собором Сан-Сіро, старовинним фонтаном, а також місцем зосередження італійських кафе та ресторанчиків,
а також традиційних місцевих магазинчиків - м'ясних, сирних, винних, фруктово-овочевих і т. д. В одному з таких кафе і обідати. Ціни гуманні - "салат від шефа" і велика піца з тунцем коштують 16 євро (+2 євро "coperto"). Трохи вище знаходиться Piazza Mercato (Ринкова площа), з ринком, що вже не працює в цей час, а також старовинної, частина зруйнованої вежею (Torre della Ciapella). Потім via Feraldi і Corso Mombello повертаємося на набережну. Ці вулиці дуже фешенебельні, суцільно будівлі епохи бароко дуже представницького вигляду. На набережній можна побачити старовинний форт (Forte de Santa Tecla). Морські фортеці нехарактерні для Італії, вочевидь позначається близькість Франції, де такі середньовічні укріплення набагато більш поширені. Знову часом починається дощ. До Вілли Нобеля вже не йдемо (досить довго в обидва боки). Просто відпочиваємо на набережній. З моря дме сильний морський бриз. Для себе вивів несподівану закономірність (можу помилятися,
звичайно ж): якщо галькове узбережжя, аромат моря відчувається не дуже, але якщо піщане - повітря просто просякнуте морською сіллю. Зворотний автобус у нас увечері (о 20:25) прийшли на зупинку заздалегідь, автобус приїхав на 15 хвилин раніше, крім нас сідало ще 5 людей. Водій звіривши кількість пасажирів зі списком, які купили квитки он-лайн, від'їхав навіть на 3 хвилини раніше. Так що якщо он-лайн квиток не купували, а хочете купити при посадці (така можливість є), не приходьте впритул до часу відправлення, автобус може виїхати і раніше… Зворотний шлях проходив уже в ранніх сутінках, що в контексті підйому по серпантину, додав екстриму до нашої поїздки. Водій (а екіпаж був уже інший - але теж італійський), сильно захопився обгоном попутного транспорту дорогою (у т. ч. і в тунелях - що заборонено правил дорожнього руху), за що було зупинено вже французькими поліцейськими під час перетину кордону Італія-Франція.
Пояснився з поліцейськими він не довго, але заодно правоохоронці вирішили перевірити і паспорти пасажирів (документи не сканували, наявність/відсутність шенгенських віз не перевіряли, просто візуально звіряли фото в паспорті з особою власника. Ніяких питань. ) Щоправда, у одного франкоговоря не виявилося, і після 15-хвилинних суперечок із правоохоронцями, він пред'явив їм якусь картку з наклеєним фото (щось на кшталт службового посвідчення, на паспорт чи водійські права не схоже), що останніх задовольнило. Незважаючи на затримку, до Терміналу 2 прибули точно вчасно (21:25). Зробивши короткий переїзд на «шаттлі» до Терміналу 1, встигли сісти на останній автобус (близько 21:50-21:55), що йде Променадом, тому що міський транспорт у Ніцці закінчує роботу досить рано