В Италию влюбилась давно, но все как-то не складывалось, но в конце марта попались мне на глаза билеты МАУ до Милана, да еще и по прекрасной цене. Ну что, надо покупать, не мешкая. И вот, билеты куплены и осталось всего ничего, - спланировать маршрут. Первый раз в жизни летим сами, не пользуясь услугами турагенства. Отнеслась со всей серьезностью и получился такой вот маршрут: Милан – 3 неполных дня, из них один день на озере Комо, два дня на озере Гарда и один день в Венеции. Возвращались из Венеции обратно в Милан. Все отели с завтраками бронировала через букинг, по Италии перемещались исключительно на скоростных поездах frecciarossa, билеты на поезда тоже бронировали заранее, предварительно зарегистрировавшись на сайте Trenitalia. Итак, Милан: остановились в отеле Grand Hotel Barone Di Sassj 4*, отель когда-то был на уровне, сейчас немного подуставший, но для ночлега нормальный вариант. До центра минут 20 на метро (красная ветка). Сначала метро в Милане показалось кошмарным сном, но на второй день разобрались и ориентировались без проблем. Первый пункт для посещения, конечно же, Дуомо. При виде этой « пламенеющей готики» захватывает дух! ! ! Ним можно любоваться бесконечно! Обязательно нужно подняться на крышу Дуомо, так как « тот не видел Дуомо, кто не побывал на его крыше» . Очень впечатляет, несмотря на то, что ведется реконструкция. Террасы Дуомо – обязательны к посещению. Далее, галерея Витторио Эммануила, хоть и много людей, но очень атмосферно, мне понравилось. Далее по плану – « Золотой квадрат» и замок Сфорца, а от него в пешей доступности – парк Семпионе и арка с одноименным названием. Парк очень симпатичный. Далее – каналы Навильи – самый живописный район Милана, с очень приятной прогулочной зоной. Без труда нашли знаменитую улицу « прачек» , в общем прогулка по Милану вышла размеренной, без суеты и беготни. Милан показался очень деловым, энергичным и динамичным городом. Парадокс, в « модной» столице – модных людей не видела, все как-то обычно, без пафоса. Виллы на озере Комо давно мне не давали покоя, и вот с утра выехали с ж/д вокзала Милана до Варенны. Ехать совсем не много – около часа, поезд въезжает в тоннель и вот перед нами уже гладь озера Комо. Все города на озере Комо очень живописные, писать что-либо бесполезно, нужно увидеть своими глазами. С Варенны (простояв в очереди на паром минут 40) отправились в самый гламурный город – Белладжио. Ну что здесь напишешь? ? ? Красота в красоте, браво, великолепная Италия! ! ! Можно бродить по улочкам, заходить в магазинчики, пить капуччино в кафешках, совершенно забыв о времени. В Белладжио находится вилла Мельци с очень красивым парком, неспешная прогулка по которому займет не меньше часа. Но время поджимало и пора отправляться дальше, а именно – на самую-самую (это мое личное мнение) прекрасную виллу Бальбьянелло, а добраться до нее не так уж и просто: на пароме с Белладжио до городка Ленно, а оттуда на водном такси уже непосредственно к самой вилле (можно и пешком, но идти достаточно долго, а вилла в 18 час закрывается). Вилла Бальбьянелла с ее прекрасным садом, особняком и территорией – это рай на земле. Она находится на зеленом полуострове, вытянутом вглубь озера, в одном из самых красивейших мест, а архитектура и природный ландшафт создают непередаваемый по своей красоте ансамбль. Боже, как мало времени! ! ! На виллу Карлотта времени не осталось… ну что ж, в другой раз! С Ленно отправились на пароме обратно в Варенну, там и поужинали и на поезде в Милан. Далее переезд с Милана до Пескьеры, а оттуда на автобусе (примерно 1 час) до Мальчезине, вернее Ассенцо ди Брензоне, в 5 километрах от Мальчезине, где я забронировала отель Драго (номер нам достался с видом на озеро Гарда! ! ). Ну Мальчезине тоже считается жемчужиной, только уже озера Гарда, те же узкие мощеные улочки, утопающие в зелени, магазинчики, кафешки, кораблики и атмосфера, атмосфера праздника и ощущения, что жизнь удалась! ! Из достопримечательностей – замок, ну пожалуй, и все, а так сам по себе Мальчезине – уже достопримечательность! На большом пароме плывем в соседний Лимоне суль Гарда! Боже, ну как может быть так красиво? ? Набережная, улочки … не перестаю восхищаться всем этим! Лимоне более предназначен для пляжного отдыха, там оборудованные пляжи есть, а еще повсюду милые лимончики – символ городка. Два дня пролетели и не заметили, все на одном дыхании. Ну что ж, осталась Венеция. Много читала о ней неоднозначных отзывов, то кого – то толпы людей бесили, а кому – то каналы воняли. Скажу, бред все это. Мне Венеция понравилась, уж очень она необычная, не похожая ни на кого, такая одна, во всей Вселенной. Я была с ней тет-а-тет, мне люди не мешали, а вечером, когда зажглись и стали отражаться в ее каналах тусклые фонари, она стала такой приятной, уютной и окутала своей магией, что в отель возвращаться совсем не хотелось. Кстати, отель бронировали в Местре, это город – спутник Венеции. Выполнив стандартную минимальную программу по Венеции отправились в Милан (ехать где-то 2.5 часа). Улетали назад с Бергамо, в аэропорту строгий досмотр ручной клади, не то что у нас в Борисполе. Вот такое получилось у нас путешествие по Италии, немного устали, но эмоции переполняли и впечатления зашкаливали! Обязательно поеду в следующий раз на Амальфитанское побережье, так как Италия – это моя любовь! !
В Італію закохалася давно, але все якось не складалося, але наприкінці березня потрапили мені на очі квитки МАУ до Мілана, та ще й за чудовою ціною. Ну що, треба купувати, не гаючись. І ось, квитки куплено і залишилося всього нічого, - спланувати маршрут. Вперше у житті летимо самі, не користуючись послугами турагенства. Поставилася з усією серйозністю і вийшов такий маршрут: Мілан – 3 неповні дні, з них один день на озері Комо, два дні на озері Гарда і один день у Венеції. Поверталися з Венеції у Мілан. Всі готелі зі сніданками бронювала через букінг, Італією переміщалися виключно на швидкісних поїздах frecciarossa, квитки на поїзди теж бронювали заздалегідь, попередньо зареєструвавшись на сайті Trenitalia. Отже, Мілан: зупинилися в готелі Grand Hotel Barone Di Sassj 4*, готель колись був на рівні, зараз трохи втомився, але для ночівлі нормальний варіант. До центру хвилин 20 на метро (червона гілка). Спочатку метро в Мілані здалося кошмарним сном, але другого дня розібралися і орієнтувалися без проблем. Перший пункт для відвідування, звичайно ж, Дуомо. Побачивши цю «полум'янучу готику» захоплює дух! Ним можна милуватися нескінченно! Обов'язково треба піднятися на дах Дуомо, оскільки «той не бачив Дуомо, хто побував з його даху». Дуже вражає, незважаючи на те, що ведеться реконструкція. Тераси Дуомо – обов'язкові для відвідування. Далі, галерея Вітторіо Еммануїла, хоч і багато людей, але дуже атмосферно, мені сподобалося. Далі за планом – «Золотий квадрат» та замок Сфорца, а від нього в пішій доступності – парк Семпіоне та арка з однойменною назвою. Парк дуже симпатичний. Далі – канали Навільї – наймальовничіший район Мілана, з дуже приємною прогулянковою зоною. Без праці знайшли знамениту вулицю «пралень», загалом прогулянка Міланом вийшла розміреною, без суєти і біганини. Мілан здався дуже діловим, енергійним та динамічним містом. Парадокс, у «модній» столиці – модних людей не бачила, все якось звичайно, без пафосу. Вілли на озері Комо давно мені не давали спокою, і ось зранку виїхали з залізничного вокзалу Мілана до Варенни. Їхати зовсім небагато - близько години, поїзд в'їжджає в тунель і ось перед нами вже гладь озера Комо. Всі міста на озері Комо дуже мальовничі, писати щось марно, потрібно побачити на власні очі. З Варенни (простоївши у черзі на пором хвилин 40) вирушили до найгламурнішого міста – Белладжіо. Ну що тут напишеш? Краса в красі, браво, чудова Італія! Можна блукати вуличками, заходити в магазинчики, пити капучіно в кафешках, зовсім забувши про час. У Белладжіо знаходиться вілла Мельці з дуже гарним парком, повільна прогулянка яким займе не менше години. Але час підтискав і пора вирушати далі, а саме - на саму (це моя особиста думка) прекрасну віллу Бальб'янелло, а дістатися до неї не так вже й просто: на поромі з Белладжіо до містечка Ленно, а звідти на водному таксі вже безпосередньо до самої вілли (можна і пішки, але йти досить довго, а вілла о 18 годині закривається). Вілла Бальб'янелла з її прекрасним садом, особняком та територією – це рай на землі. Вона знаходиться на зеленому півострові, витягнутому в глиб озера, в одному з найкрасивіших місць, а архітектура і природний ландшафт створюють непередаваний за своєю красою ансамбль. . Боже, як мало часу! На віллу Карлотта часу не залишилося...ну що ж, іншого разу! З Ленно вирушили на поромі назад до Варенни, там і повечеряли і поїздом до Мілана. Далі переїзд з Мілана до Песк'єри, а звідти на автобусі (приблизно 1 годину) до Мальчезіні, вірніше Ассенцо ді Брензоне, за 5 кілометрів від Мальчезіні, де я забронювала готель Драго (номер нам дістався з видом на озеро Гарда! ! ). Ну Мальчезіне теж вважається перлиною, тільки вже озера Гарда, ті ж вузькі бруковані вулички, що потопають у зелені, магазинчики, кафешки, кораблики та атмосфера, атмосфера свята та відчуття, що життя вдалося! ! З визначних пам'яток – замок, мабуть, і все, а так сам по собі Мальчезіні – вже визначна пам'ятка! На великому поромі пливемо в сусідній Лимоні суль Гарда! Боже, ну як може бути так гарно? Набережна, вулички… не перестаю захоплюватись усім цим! Лимоне найбільше призначений для пляжного відпочинку, там обладнані пляжі є, а також всюди милі лимончики - символ міста. Два дні пролетіли й не помітили, на одному подиху. Що ж, залишилася Венеція. Багато читала про неї неоднозначних відгуків, то когось натовпи людей дратували, а комусь – канали смерділи. Скажу, марення все це. Мені Венеція сподобалася, дуже вже вона незвична, не схожа ні на кого, така одна, у всьому Всесвіті. Я була з нею тет-а-тет, мені люди не заважали, а ввечері, коли спалахнули і стали відбиватися в її каналах тьмяні ліхтарі, вона стала такою приємною, затишною і огорнула своєю магією, що в готель повертатися зовсім не хотілося. До речі, готель бронювали в Местрі, це місто-супутник Венеції. Виконавши стандартну мінімальну програму Венеції вирушили до Мілана (їхати десь 2.5 години). Відлітали назад з Бергамо, в аеропорту строгий огляд ручної поклажі, не те що в Борисполі. Ось така вийшла у нас подорож Італією, трохи втомилися, але емоції переповнювали і враження зашкалювали! Обов'язково поїду наступного разу на Амальфітанське узбережжя, тому що Італія – це моє кохання! !
