Апулія та трохи Риму. Частина 3. Трані, Джовінаццо
Продовження. Початок тут >>>
На третій день ми вирішили відвідати міста на північ від Барі.
Г. Мортон у своїй книзі писав:
"Ніде в Європі ви не знайдете стільки норманнських соборів, що стоять поруч один з одним. За десять миль від Барі знаходиться собор Джовінаццо, побудований у 1283 році. Ще 2 милі, і ви вже в прекрасній Молфетті. У воді відбивається білий собор з трьома куполами і двома дзвіницями. 8 миль – і вас вітає Бішельє з собором XII століття. Не полінуйтеся, подолайте ще 5 миль – ви побачите собор Трані (1096) і напевно залюбуєтеся його чудовими бронзовими дверима. , він стоїть поруч із морем. Той, хто проїде ще 10 миль, опиниться у прибережному місті Барлетта. Тутешній собор звели 1139 року.
Справді, відвідувати міста, що стоять близько один від одного, дуже зручно,
у нас в Барі залишався один день і ми вирішили виїхати раніше і почати з міста Трані. Відразу скажу, що нам це місто залишило одне з найкращих вражень про Апулію. Поїздка зайняла 45 хвилин, квиток – 3 євро.
Трохи історії: поселення Трані існувало з найдавніших часів, за римлян він називався Тиренум. Нині у Трані проживає 50 тисяч людей.
Поряд із вокзалом фонтан зі статуєю Святого Франциска:
Йдемо до моря, видно церкву деї Карміне:
Церква San Domenico на Площі плебісциту (Piazza Plebiscito):
Доходимо до порту:
Знову наводжу слова Г. Мортона:
«Маленький порт Трані має форму півкола. Там, де очікуєш побачити маяк, височіє гарний і самотній собор.
Вся сцена нагадує витончену модель у вітрині туристичної агенції. У наші дні рідко побачиш у місті такий великий порожній простір».
З цього порту хрестоносці у 12 столітті випливали в хрестові походи:
На набережній порту розташувалася невелика церква Усіх Святих (Chiesa di Ognissanti) 12 століття:
Підходимо до собору:
Собор у Трані – це безумовно один із найвидатніших соборів в Апулії, був збудований у 12 столітті. Відмінна риса собору Трані у тому, що він розташований на відкритій площі.
Справді, собор просто панує над портом, види його чудові з усіх боків.
В Італії часто і ракурс не підбереш,
фотографуючи собори через щільну забудову, навіть такі кафедральні собори, як у Неаполі та Флоренції.
З площі одразу вхід у крипту собору, у сам собор ведуть сходи нагору, як із площі, так і з крипти. Власне нормандський храм збудовано на місці візантійського, елементи якого збереглися у крипті.
У крипті мощі покровителя міста святого Ніколо Пелігріно (пілігрима), канонізованого після його смерті у 1094 році.
Внутрішній простір собору поділено на три нефи. Усередині – романський стиль – все скромно та суворо.
Ще однією визначною пам'яткою собору Трані є красиві бронзові двері,
створені у 1179 році. Вони складаються з 32 панелей, на кожній з яких розташовані барельєфи на релігійні та міфологічні теми. Власне, сьогоднішні двері є копією, які оригінал можна побачити всередині собору.
У 200 метрах від Кафедрального собору видно середньовічний замок, збудований у 1233–1249 роках під час правління імператора Фрідріха II.
У морі заглиблюється великий пірс. . .
. . . на якому багато відпочиваючих місцевих городян, я спочатку задумався, як спускатися до моря таким камінням, але місцеві мені замахали "Давай, давай, допоможемо". Показали нам місце для спуску і ми з величезним задоволенням довго плавали у теплій воді.
На тлі цього чудового краєвиду:
Скупавшись, на причалі зустріли рибалок зі свіжим уловом, рибу ми купувати не стали, тому що смажити її нам не було на чому, а ось креветочок пару кілограм по 5 євро купили, тому що каструля у нас у номері була.
Потім зайшли в магазинчик, купили моццарелу ді Буффало, причому продавець відрізав спробувати не маленький шматочок, а солідний шматок.
Зайшли перекусити в дуже затишний міський парк - Вілла Комуналі, недалеко від порту.
Це гарний приморський парк, розбитий на піднесеному узбережжі. Парк створено у 1823 році. У парку повно папуг, літають як горобці.
У фонтанчику плавають рибки та черепашки.
На цьому наше коротке перебування у Трані закінчилося. Місто нам дуже сподобалося і там можна пожити кілька днів, поєднуючи відпочинок та поїздки по прилеглих пам'ятках.
На зворотному шляху до Барі все-таки вирішили вийти та оглянути Джовінаццо, тому що від нього до Барі 20 хвилин електричкою
Огляд був недовгим, тому що день видався дуже спекотним, церкви закриті на сієсту, а в руках у нас був пакет із креветками та думки про холодне вино.
Місто дуже затишне і невелике, близько 20 тисяч жителів.
Іти до центру близько 15 хвилин і першим на цьому шляху мені попався симпатичний собор святого Августина, збудований у неокласичному стилі.
Від вокзалу спочатку йдеш до Старого міста через площу Віктора Еммануїла II з фонтаном «Тритон» і церквою San Domenico.
Кафедральний собор Вознесіння Богородиці (Cattegrale Santa maria Assunta) споруди 1125-1180 років. Собор усередині був перебудований у 1730–1734 роках у стилі бароко. Фасад цього собору, на відміну від собору Трані, зняти було дуже проблематично через обступають його будівель. Всередину ми не потрапили через сієсту, як і в інші церкви.
Церква Богоматері Константинопольської (Santa Maria di Costantinopoli):
На вході, в ніші, Святий Христофор з немовлям Ісусом на плечах, який несе всі гріхи світу:
Арагонський замок (фортеця) зберіг свій вигляд, коли його модернізували на рубежі 15-16 століть, спочатку арагонці, а потім іспанці.
Вигляд морського порту теж чудовий, як у багатьох містах Апулії.
Огляд міста у нас зайняв півтори години, сюди з Барі добре приїжджати вечорами, дуже затишне містечко.
Дібравшись, нарешті, до Барі, ми в магазині біля вокзалу купили "Мюллер-Тургау".
Поставили його в холодильник, поки варилися креветки, і влаштували собі смачну вечерю. Увечері вирушили гуляти Барі.
Продовження тут >>>
