Продолжение. Начало здесь > > >
Продолжали свою воскресную прогулку по городу. Как-то коротко всё равно о Риме писать не получается.
За мостом Святого Ангела, от набережной начинается римский район, названный от имени моста – Понте (Ponte), его рассекает широкая проезжая Corso Vittorio Emanuele II, на которой остановки автобусов. В этот раз решили пойти гулять направо от улицы, в район, где в Средние века проживали флорентийцы.
San Giovanni dei Fiorentini, церковь сообщества флорентийцев в Риме, интересно, что это единственная церковь, куда можно зайти с собаками и кошками.
Церковь создавали в 16-17 веках выдающиеся мастера: Сансовино, делла Порта, Сангалло-младший, Галилеи и Карло Модерно, Ланфранко.
В церкви захоронен гениальный архитектор Франческо Борромини, В последний год он пребывал в депрессии, уничтожает все свои рисунки и чертежи и решает кончить жизнь самоубийством, проткнув себя шпагой. Однако сразу не умирает и успевает покаяться.
А этот алтарь последняя его работа, скульптурная группа выполнена Антонио Раджи, автором многих скульптур по проектам Бернини (например, « Дунай» в « Фонтане четырёх рек» ):
Еще одна скульптурная группа – « Крещение Христа» , скульптор Франческо Моки, который изваял Св. Веронику в Соборе Св. Петра:
В крипте хранится « Стопа святой Марии Магдалины. Эта стопа, которая первой вступила в Гроб Воскресшего Христа» . Подставка создана Бенвенутто Челлини, а кости помещены в изящную туфельку неизвестного автора.
Дальше пошли по виа Джулиа, параллельной набережной Тибра, она была построена Браманте по заказу папы Юлия II, и была названа в честь заказчика. Длинная (почти 1.5 км) и прямая улица соединяла Ватикан и район Капитолия. Улица была открыта в праздничной обстановке в 1508 году, много домов 15-16 века сохранилась единым ансамблем, по ней интеесно идти и рассматривать фасады домов, их детали. Много зданий связаны с именами великих мастеров Возрождения.
Только одно плохо – из-за небольшой ширины плохо фотографировать фасады дворцов и церквей.
Дом Рафаэля (с балконом), хотя был достроен уже после смерти художника:
Дальше уже проживали выходцы из Армении. Церковь San Biagio degli Armeni (1700 г. ), католическая церковь армянской общности:
У общины из Сиены своя церковь " Святой Екатерины Сиенской на виа Джулиа" (Santa Caterina da Siena a Via Giulia). В Риме есть ещё одна церковь Екатерины Сиенской, в которую мы посетили через день.
Церкви церквями, а без тюрьмы никак. Вот это жёлтое здание образцово-показательные " Новые Тюрьмы" (1655 г. ) папы Инноченцо Х. Сейчас там комитет антимафии.
А вот эти каменные блоки у отеля, на которых часто отдыхают прохожие, в народе получили название « диваны Джулии» , это остатки фундамента неосуществлённого строения « Дворца Судов» :
Дальше уже начинается другой римский район – " Регола" .
В центре дом Пьетро Паоло делла Дзекка, монетчика Папы Paolo II, выражение " nuovo di zecca" – " новое с нуля" (как с монетного двора), пошло в мир от его фамилии.
На доме слева античная святыня Рима – померий, который обозначал сакральную границу города. Она определялась при закладке города и обозначалась вот такими белыми камнями. В пределах этих границ действовали только законы города. В Риме нельзя было её пересекать иноверцам и вооруженным отрядам. Так что эпизод голливудского фильма " Клеопатра" , где она торжественно въезжает в центр города, – это миф. Жила она на вилле Цезаря у холма Янникул.
В переулке видна церковь общины неаполитанцев Santo Spirito dei Napoletani:
Дворец Фальконьери, проект Франческо Борромини:
Соколиные головы двух гем на фасаде дома:
В настоящее время собственностью владеет Академия Венгрии. Попасть туда можно по предварительной записи. Всех восхищает терраса на крыше (фото из интернета):
Живописная арка " Фарнезе" – нереализованный проект Микеланджело, по которому сад дворца Фарнезе должен был быть связан посредством навесного моста через Тибр, с виллой Фарнезе (Фарнезина) в Трастевере.
В фонтане " Маскероне" (Большая Маска) во время праздненств, устраиваемых Домом Фарнезе, текло вино вместо воды. Неизвестный мастер использовал материалы из древнеримских бань.
Неподалёку церковь Santa Maria dell' Orazione e Morte. С XVI по XIX вв. здесь захоронены безымянно умершие, скелеты находятся в крипте церкви.
Дошли до начала Виа Джулиа у моста Систа (1479):
Идём дальше, пересекаем трамвайные пути на виа Аурелиа и попадаем в район еврейского гетто. Фонтан Слез (Fontana del Pianto), на площади Cinque Scole, был создан в конце XVI века по эскизам Джакомо делла Порто, как и многие другие фонтаны в исторической части города. Фонтаны в ту пору играли огромную роль как источник питьевой воды, До сих пор вода в них подаётся по разным акведукам и жители знают, где вода лучше.
Оттуда идём смотреть знаменитый " Фонтан черепах" на Площади Маттеи. По красивой легенде фонтан возвели за одну ночь, но его возводили в 1580-1588 гг. по проекту архитектора Джакомо делла Порта, а фигуры эфебов были исполнены Таддео Ландини.
Раньше сверху фонтана были ещё четыре дельфина, но потом из-за плохого давления воды их неоднократно перемещали, Сейчас они украшают фонтан на Площади Колонна. А вот автор черепашек, которые теперь заменили дельфинов, неизвестен, высказывают разные предположения (в т. ч. Бернини). Черепахи несколько раз похищались, уцелевшие оригиналы были помещены в Капитолийский музей, а на фонтане их копии. 
Рядом комплекс строений семейства Маттеи, включающей в себя несколько дворцов, принадлежавших этой семье.
Украшением города является внутренний двор Палаццо Маттеи, своеобразгый музей под открытым небом. Вход туда свободный. Все скульптурные сокровища размещены на стенах, причем многие рельефы оправлены изготовленными для них резными рамами. На втором этаже лоджия. Коллекция Маттеи – самая богатая частная коллекция искусства из мрамора.
Дальше двинулись обратно, к рынку на площади Кампо-дель-Фьори, перед палаццо Спада оригинальный фонтан в виде ниши с нимфой:
Проходим мимо церкви Санта Барбара:
А это симпатичное здание – Центральная детская библиотека:
Вышли на площадь Фарнезе:
Палаццо герцогов Фарнезе (то самое аркой над виа Джулиа) – это один из самых красивых дворцов Рима, роскошный шедевр эпохи Возрождения, работа Сангалло Младшего (передний и боковой фасады), Микеланджело (карниз, балкон, лоджия и большая часть внутреннего двора) и делла Порта (задний фасад с большой лоджией, выходящей на Виа Джулия). Строительство был завершено в 1589 г. Сегодня там французское посольство.
На пьяцца Фарнезе расположены два фонтана-близнеца, возведенные архитектором Карло Райнальди (1626). Они сделаны из египетского гранита и состоят из нескольких чаш разных размеров.
Единственная церковь на площади – Св. Бригитты (S. Brigida) – возникла здесь прежде дворца, в 1391 г. , в год канонизации шведской святой.
Вот и Кампо-дель-Фьоре, единственная историческая площадь Рима, на которую не выходит какая-нибудь церковь. Но без фонтана ни одна площадь не обходится, этот фонтан был подарен " Кампо дэ Фиори" мэрией Рима в 1898 году. Он точная копия старого фонтана16 века, зачем-то разрушенного.
Посредине рынка памятник Джордано Бруно, на месте его гибели в огне инквизиции.
Днем здесь очень оживленно, бродят сотни местных жителей и туристов. Я бы не называл цены на рынке дешёвыми, но вполне нормальными, чтобы купить сыр и фрукты, чтобы перекусить.
Отель, увитый плющем:
Перекусив, решили посмотреть картины великого Карраваджо, в Риме их больше двадцати, семь из них находятся в церквях.
Переходим в район Сант-Эустакьо, названный по имени святого Эустекьо (Евстафия) и одноименной церкви.
Эусткекьо в первой половине своей зрелой жизни был генералом Плацидием. Во время одной из охот за оленем он увидел во лбу животного золотой крест. Это было для него знамением принять христианство. Впоследствии принял смерть со своей семьёй по указанию императора Тита.
На месте его гибели возвели церковь, нынешний фасад 1720 г. , колокольня более старая – 12 век.
На вершине церкви олень с крестом во лбу:
Рядом знаменитое кафе Sant’ Eustachio Il Caffè , в котором готовят лучший в Риме кофе. Кофейня здесь с 1800 года, современное здание с 1933 г. Кафе посещало множество мировых знаменитостей.
Кофе здесь и правда превосходный по весьма недорогой цене, если не сидеть за столиками (плюс туалет, что для путешественников немаловажно).
И над всем этим возвышается ввинчиная в небо великолепная спираль Борромини, шпиль церкви Сан Иво Сапиенца, церковь Университета:
Церковь открыта для посещения только три часа в неделю, с 9 до 12 в воскресенье. Мы однажды посетили её пять лет назад. Вот фото:
Борромини очень редко в Риме удавалось доводить работы до конца. Эта церковь одна из немногих исключений, где проявился талант гениального зодчего. В интерьере минимум декора, чистые линии и белый цвет.
Далее вышли на одну из красивейших площадей Рима – Пьяцца Навона, обычно тут народу значительно больше.
Знаменитый " Фонтан четырёх рек" выполненный четыремя скульпторами по проекту Бернини.
Экскурсоводы кормят туристов байкам, как будто фигуры фонтана Бернини в ужасе от церкви Св. Агнессы, в работе над которой принимал участие Борромини.
Неутомимый Джакомао делла Порта в 1574-1575 гг. здесь установил свои фонтаны, правда, триста лет фонтан " Нептун" был без изваяний. Потом к нему добавили фигуры Нептуна и наяд (скульпторы делла Бита и Заппала).
Такая же история с фонтаном " Мавр" , фигуру Мавра установил Бернини в 1653 г. (оригинал сейчас в музее Боргезе).
Если от " Фонтана четырёх рек" свернуть в переулочек, то можно выйти к церкви французской общины Сан-Луиджи Франчеизи, но об этом расскажу в следующем рассказе.
Продолжение здесь > > >
Продовження. Початок тут >>>
Продовжували свою недільну прогулянку містом. Якось коротко все одно про Рим писати не виходить.
За мостом Святого Ангела, від набережної починається римський район, названий від імені мосту – Понте (Ponte), його розтинає широка проїжджа Corso Vittorio Emanuele II, де зупинки автобусів. Цього разу вирішили піти гуляти праворуч від вулиці, до району, де у Середні віки проживали флорентійці.
San Giovanni dei Fiorentini, церква спільноти флорентійців у Римі, цікаво, що це єдина церква, куди можна зайти з собаками та кішками.
Церква створювали у 16-17 століттях видатні майстри: Сансовіно, делла Порта, Сангалло-молодший, Галілеї та Карло Модерно, Ланфранко.
У церкві похований геніальний архітектор Франческо Борроміні,
В останній рік він перебував у депресії, знищує всі свої малюнки та креслення і вирішує покінчити життя самогубством, проткнувши себе шпагою. Проте одразу не вмирає та встигає покаятися.
А цей вівтар остання його робота, скульптурна група виконана Антоніо Раджі, автором багатьох скульптур за проектами Берніні (наприклад, «Дунай» у «Фонтані чотирьох річок»):
Ще одна скульптурна група – «Хрещення Христа», скульптор Франческо Мокі, який створив Св. Вероніку в Соборі Св. Петра:
У крипті зберігається «Стопа святої Марії Магдалини. Ця стопа, яка першою вступила до Труни Воскреслого Христа». Підставка створена Бенвенутто Челліні, а кістки поміщені у витончений черевичок невідомого автора.
Далі пішли по віа Джуліа,
паралельною набережною Тибра, вона була побудована Браманте на замовлення папи Юлія II, і була названа на честь замовника. Довга (майже 1.5 км) та пряма вулиця з'єднувала Ватикан та район Капітолію. Вулиця була відкрита в святковій обстановці в 1508 році, багато будинків 15-16 століття збереглася єдиним ансамблем, по ній цікаво йти і розглядати фасади будинків, їх деталі. Багато будівель пов'язані з іменами великих майстрів Відродження.
Тільки одне погано – через невелику ширину погано фотографувати фасади палаців та церков.
Будинок Рафаеля (з балконом), хоча був добудований вже після смерті художника:
Далі вже проживали вихідці з Вірменії. Церква San Biagio degli Armeni (1700 р. ), католицька церква вірменської спільноти:
У громади із Сієни своя церква "Святої Катерини Сієнської на віа Джуліа" (Santa Caterina da Siena a Via Giulia).
У Римі є ще одна церква Катерини Сієнської, яку ми відвідали через день.
Церкви церквами, а без в'язниці ніяк. Ось ця жовта будівля зразково-показової "Нові Тюрми" (1655 р. ) папи Інноченцо Х. Зараз там комітет антимафії.
А ось ці кам'яні блоки біля готелю, на яких часто відпочивають перехожі, в народі отримали назву «дивани Джулії», це залишки фундаменту нездійсненої будівлі «Палацу Судів»:
Далі вже починається інший римський район – "Регола".
У центрі будинок П'єтро Паоло делла Дзекка, монетчика Папи Paolo II, вираз "nuovo di zecca" - "нове з нуля" (як з монетного двору), пішов у світ від його прізвища.
На домі ліворуч антична святиня Риму – помір'я, яке означало сакральний кордон міста.
Вона визначалася при закладці міста і позначалася таким білим камінням. У межах цих кордонів діяли лише закони міста. У Римі не можна було її перетинати іновірцям та збройним загонам. Отже, епізод голлівудського фільму "Клеопатра", де вона урочисто в'їжджає в центр міста, – це міф. Жила вона на віллі Цезаря біля пагорба Яннікул.
У провулку видно церкву громади неаполітанців Santo Spirito dei Napoletani:
Палац Фальконьєрі, проект Франческо Борроміні:
Соколині голови двох гем на фасаді будинку:
Наразі власністю володіє Академія Угорщини. Потрапити туди можна за попереднім записом. Усіх захоплює тераса на даху (фото з інтернету):
Живописна арка "Фарнезе" – нереалізований проект Мікеланджело, за яким сад палацу Фарнезе мав бути пов'язаний за допомогою навісного мосту через Тібр, з віллою Фарнезе (Фарнезіна) у Трастевері.
У фонтані "Маскероні" (Велика Маска) під час свят, що влаштовуються Будинком Фарнезе, випливало вино замість води. Невідомий майстер використав матеріали з давньоримських лазень.
Неподалік церкви Santa Maria dell'Orazione e Morte. З XVI до XIX ст. тут поховані безіменно померлі, скелети перебувають у крипті церкви.
Дійшли до початку Віа Джуліа у моста Сіста (1479):
Йдемо далі, перетинаємо трамвайні шляхи на віа Ауреліа і потрапляємо в район єврейського гетто. Фонтан Сльоз (Fontana del Pianto), на площі Cinque Scole,
був створений наприкінці XVI століття за ескізами Джакомо делла Порто, як і багато інших фонтанів в історичній частині міста. Фонтани на той час грали величезну роль як джерело питної води, Досі вода в них подається по різних акведуках і жителі знають, де вода краща.
Звідти йдемо дивитися знаменитий "Фонтан черепах" на Площі Маттеї. За гарною легендою фонтан звели за одну ніч, але його зводили в 1580-1588 рр. за проектом архітектора Джакомо делла Порта, а фігури ефебів були виконані Таддео Ландіні.
Раніше зверху фонтану були ще чотири дельфіни, але потім через поганий тиск води їх неодноразово переміщали. Зараз вони прикрашають фонтан на Площі Колона. А ось автор черепашок, які тепер замінили дельфінів, невідомий, висловлюють різні припущення (в т. ч. Берніні). Черепахи кілька разів викрадали,
уцілілі оригінали були поміщені в Капітолійський музей, а на фонтані їх копії.
Поруч комплекс будівель сімейства Маттеї, що включає кілька палаців, що належали цій сім'ї.
Окрасою міста є внутрішній двор Палаццо Маттеї, своєрідний музей просто неба. Вхід вільний. Всі скульптурні скарби розміщені на стінах, причому багато рельєфів виправлені виготовленими для них різьбленими рамами. На другому поверсі лоджія. Колекція Маттеї – найбагатша приватна колекція з мармуру.
Далі рушили назад, до ринку на площі Кампо-дель-Фьорі, перед палаццо Спада оригінальний фонтан у вигляді ніші з німфою:
Проходимо повз церкву Санта Барбара:
А це симпатична будівля – Центральна дитяча бібліотека:
Вийшли на площу Фарнезе:
Палаццо герцогів Фарнезе (те саме аркою над віа Джуліа) – це один з найкрасивіших палаців Риму, розкішний шедевр епохи Відродження, робота Сангалло Молодшого (передній та бічний фасади), Мікеланджело (карніз, балкон, лоджія та велика частина внутрішнього ) і делла Порта (задній фасад з великою лоджією, що виходить на Віа Джулія). Будівництво було завершено 1589 р. Сьогодні там французьке посольство.
На п'яцца Фарнезе розташовані два фонтани-близнюки, зведені архітектором Карло Райнальді (1626). Вони виготовлені з єгипетського граніту і складаються з кількох чаш різних розмірів.
Єдина церква на площі – Св. Бригітти (S. Brigida) – виникла тут насамперед палацу, у 1391 р. , у рік канонізації шведської святої.
От і Кампо-дель-Фьоре, ¦єдина історична площа Риму, на яку не виходить якась церква. Але без фонтану жодна площа не обходиться, цей фонтан був подарований Кампо де Фіорі мерією Риму в 1898 році. Він точна копія старого фонтану 16 століття, чогось зруйнованого.
Посеред ринку пам'ятник Джордано Бруно, на місці його загибелі у вогні інквізиції.
Днем тут дуже жваво, блукають сотні місцевих мешканців та туристів. Я б не називав ціни на ринку дешевими, але цілком нормальними, щоб купити сир та фрукти, щоб перекусити.
Готель, повитий плющом:
Перекусивши, вирішили подивитися картини великого Карраваджо, у Римі їх понад двадцять, сім із них перебувають у церквах.
Переходимо в район Сант-Еустакьо, названий на ім'я святого Еустекьо (Євстафія) та однойменної церкви.
Еусткекйо у першій половині свого зрілого життя був генералом Плацидієм. Під час одного з полювань за оленем він побачив у лобі тварини золотий хрест. Це було йому знаменням прийняти християнство. Згодом прийняв смерть зі своєю сім'єю за вказівкою імператора Тита.
На місці його загибелі звели церкву, нинішній фасад 1720 р. , дзвіниця старіша – 12 століття.
На вершині церкви олень з хрестом у лобі:
Поруч знамените кафе Sant'Eustachio Il Caffè , в якому готують найкращу в Римі каву. Кав'ярня тут з 1800 року, сучасна будівля з 1933 р. Кафе відвідувало безліч світових знаменитостей.
Кава тут і справді чудова за дуже недорогою ціною, якщо не сидіти за столиками (плюс туалет, що для мандрівників важливо).
І над усім цим височіє винчуючи в небо чудова спіраль Борроміні, шпиль церкви Сан Іво Сапієнца, церква Університету:
Церква відкрита для відвідування лише три години на тиждень, з 9 до 12 у неділю. Ми одного разу відвідали її п'ять років тому. Ось фото:
Борроміні дуже рідко в Римі вдавалося доводити роботи до кінця.
Ця церква одна з небагатьох винятків, де виявився талант геніального архітектора. В інтер'єрі мінімум декору, чисті лінії та білий колір.
Далі вийшли на одну з найкрасивіших площ Риму – П'яцца Навона, зазвичай тут народу значно більше.
Знаменитий "Фонтан чотирьох річок" виконаний чотирма скульпторами за проектом Берніні.
Екскурсоводи годують туристів байкам, начебто постаті фонтану Берніні в жаху від церкви Св. Агнеси, в роботі над якою брав участь Борроміні.
Невтомний Джакомао делла Порта у 1574-1575 рр. тут встановив свої фонтани, щоправда, триста років фонтан "Нептун" був без статуй.
Потім до нього додали фігури Нептуна і наяд (скульптори Дела Біта і Заппала).
Така ж історія з фонтаном "Мавр", фігуру Мавра встановив Берніні у 1653 р. (оригінал зараз у музеї Боргезе).
Якщо від "Фонтану чотирьох річок" звернути в провулок, то можна вийти до церкви французької громади Сан-Луїджі Франчеїзі, але про це розповім у наступному оповіданні.
Продовження тут >>>
