Начало здесь > > >
Площадь Торговцев (Пьяцца Мерканти)
Говорят, что если вы хотите поклясться кому-то в вечной любви, необходимо прийти сюда, на одну из самых старых площадей Милана. Именно здесь, под сводами Палаццо дела Раджоне (Palazzo della Ragione) ваше признание произведет неизгладимое впечатление благодаря акустическому эффекту, проявляющемуся только в определенной точке площади. Скажу сразу, нам не удалось проверить обещанный эффект из-за большого количества таких же, как мы, туристов, да и в вечной любви поклясться друг другу было как-то не комильфо (четыре барышни-сотрудницы)… : )
Пьяцца деи Мерканти (Piazza dei Mercanti) – небольшая, окруженная со всех сторон дворцами, площадь. Она появилась в XIII веке и долгие годы была центром городской общественной и торговой жизни. До конца XIX века здесь проходили самые шумные и веселые миланские ярмарки. Здесь же под ее портиками встречались купцы, менялы и нотариусы, здесь же, с балкона, украшенного гер бом, зачитывали герцогские указы, здесь же жгли еретиков... Иных вешали на веревке, прямо из окна мэрии... В назидание...
Балкон, откуда объявлялись указы и постановления
В Палаццо делла Раджоне (Palazzo della Ragione), его еще называют Новой ратушей (Broletto Nuovо) – Дворце Правосудия – располагались городские власти и вершились судьбы города. На капители дворца можно заметить барельеф с изображением полупокрытого шерстью кабана – с ним связан миф об основании города (mediolanum).
По указанию оракула предводитель кельтов Белловезо основал Милан на месте, где была найдена дикая свинья, « полупокрытая шерстью» (medio – наполовину и lanae – шерсть).
Палаццо делла Раджоне (Дворец Правосудия) (фото из интернета)
Рядом, выполненный в готическом стиле, Дом Панигарола (Сasa Panigarola или Palazzo dei Notai) XV века. До 1741 года зданием владела семья нотариуса Панигарола из города Гараллата, здесь же располагалась и его нотариальная контора. На стене с 1448 г. сохранилась дощечка с надписью на латинском с изречением адвоката Томмазо да Капонаго, в котором тот рекомендует согражданам избегать конфронтации с законом. : )
слева - Palazzo delle Scuole Palatine, справа - Сasa Panigarola (Дом Панигарола)
Напротив Дворец Юристконсультов – Палаццо Джуреконсульти (Palazzo dei Giureconsulti) и башня XIII века Torre del Comune. В XVII столетии здесь располагалась Collegio dei Nobili Dottori, т. е. « Коллегия Благородных Докторов» – учебное заведение для будущих политических деятелей и адвокатов. Башня же использовалась как колокольня, чтобы сообщать о важных городских событиях. На фасаде башни – статуя Святого Амвросия, благословляющего народ.
Пьяцца Мерканти, Дворец Юристконсультов с башней Torre del Comune
Украшением площади является дворец в стиле барокко Скуоле Палатине (Palazzo delle Scuole Palatine). Его фасад украшают множество скульптур, одна из них – святого Августина, преподававшего в Милане. К дворцу примыкает Лоджия Озии (Loggia degli Osii) с гербами миланских кварталов и знаменитым балконом « парлера» (parlera), откуда объявлялись указы и постановления.
Palazzo delle Scuole Palatine
Лоджия Озии (Loggia degli Osii)
Лоджия Озии (Loggia degli Osii)
В центре площади Мерканти сохранился колодец ХVI века, который называли « камень банкиров» – ранее здесь находился позорный камень (pietra dei falliti), на него в качестве наказания принудительно усаживали должников, чтобы народ знал всех обманщиков в лицо. С годами эта традиция ушла в небытие. : ))
Выходим с площади Мерканти на улицу Орефичи (Via Orefici) прямо к фасаду красивого здания в стиле ар-нуво.
И повернув на Виа Торино (Via Torino), движемся в сторону Каналов (Навильи). Наша цель – Базилика Сан-Лоренцо-Маджоре.
Via Torino – одна из старейших миланских улиц с древними торговыми традициями. В прошлые века на ней находились крупнейшие ремесленные мастерские и лавки, память о которых сохранилась в названиях соседних улиц: Виа Орефичи (улица Ювелиров), Виа Спадари (улица Оружейников), Виа Сперонари (улица Шпорников). И сейчас эта улица полна торговых точек – здесь расположились магазины недорогих итальянских и иностранных марок: Promod, ZARA, OVS, GEOX, Mango, Desigual, Terranova, Alcott, Tally Weijl, CAPRISA, Calzedonia, KIKO и др. Так что если для вас дороговат шопинг в бутиках haute couture на Монтенаполеоне (Via Montenapoleone) или даже на проспекте Буэнос-Айрес (Сorso Buenos Aires), вам сюда.
Проходя по Виа Торино, справа замечаем круглое здание Храма Сан-Себастьяно (Civico Tempio di San Sebastiano). Этот храм был построен по заказу все того же святого Карла Борромео в память о жертвах чумы 1576 года (святой Себастьян считался защитником от моровых болезней). К сожалению, храм оказался закрытым.
Храм Сан-Себастьяно (Civico Tempio di San Sebastiano). Фотографии взяты с разных интернет сайтов.
На Виа Торино (Via Torino, 17) стоит посмотреть Базилику Санта-Мариа-прессо-Сан-Сатиро (Santa Maria presso San Satiro), жемчужину эпохи Возрожденья – она небольшая, расположена в глубине двора. Базилика интересна тем, что, маленькая снаружи, внутри она визуально увеличивается в пространстве благодаря созданному Браманте эффекту перспективы.
С фреской на главной алтаре (Мадонна с младенцем) связана легенда – по средневековому преданию после удара кинжалом, нанесенного одним неудачливым игроком, из фрески вдруг потекла настоящая кровь. Говорят, это чудо задокументировано в архивах собора, а оружие до сих пор хранится в специальном сейфе хранилища.
Практически напротив Базилики Сан-Сатиро, на противоположной стороне Виа Торино, в глубине квартала находится известная Амброзианская пинакотека (Pinacoteca Ambrosiana) – не менее знаменитый музей, чем Пинакотека Брера. Основал его в 1618 году архиепископ Федерико Борромео, собравший великолепную коллекцию живописи и скульптуры XV– XVI веков, в частности, работы Леонардо, Рафаэля и Караваджо.
А мы спешим в Церковь Сан-Лоренцо-Маджоре (San Lorenzo Maggiore).
Милан. Церковь Сан-Лоренцо-Маджоре
Храм был построен в конце IV в. – начале V в. за пределами городских стен, у дороги, ведущей в город Тициум (латинское название города Павия). Когда-то площадь перед базиликой окружала крытая галерея. Вход на эту площадь вел через колоннаду, выходящую на улицу. Сейчас от оживленной улицы Corso di Porta Ticinese с трамвайными путями базилику отделяют 16 древнеримских коринфских колонн. Они помнят еще древнее название города « Медиаланум» и императора Константина. Именно здесь в 313 году он объявил свободу христианству и сделал его религией империи. В память об этом перед базиликой установлена бронзовая копия статуи Императора Константина.
Милан. Древнеримские колонны возле церкви Сан-Лоренцо-Маджоре (фото из интернета)
Второй по величине храм в Милане носит имя христианского великомученика Святого Лаврентия. Считается, что изначально внутренние стены базилики до половины были покрыты мрамором, а выше – фресками, на которых были изображены святые и их деяния. Некоторые фрески сохранились и до наших дней. За главным алтарем в капелле святого Ипполита покоятся мощи Святого Лаврентия и Святого Ипполита.
Милан. Церковь Сан-Лоренцо-Маджоре
Милан. Церковь Сан-Лоренцо-Маджоре
Базилика Сан-Лоренцо-Маджоре неоднократно горела и перестраивалась, ее купол в 1573 году обрушился, однако и сегодня храм сохраняет план первоначальной постройки. Поэтому церковь считается значимым памятником миланского зодчества романского и древнехристианского периодов, и одним из самых уважаемых культовых сооружений Милана. Главное богатство базилики – Капелла Сант-Аквилино (Cappella Sant’ Aquilino) с уникальной позднеантичной мозаикой, на которой изображен Иисус Христос в окружении апостолов. Тело самого Святого Аквилино захоронено в саркофаге в апсиде капеллы.
Капелла Сант-Аквилино с гробницей Святого Аквилино
С обратной стороны церкви Сан-Лоренцо расположена площадь Ветра (piazza Vetra). В старину на этой площади давались самые популярные в городе представления: здесь казнили ведьм и колдунов. На лужайке там, где осужденные испускали дух, установлена статуя Святого Лазаря.
Далее, пустынными улочками мы идем в самую древнюю святыню города Медиоланум – Базилику Сант-Амброджо (Basilica di Sant’ Ambrogio). Среди всех церквей Милана базилика Святого Амвросия по своей духовной значимости является второй после Дуомо. Это обусловлено личностью самого Амвросия и его ролью в истории и раннего христианства, и самого Милана того времени.
В 379 году на месте захоронения раннехристианских мучеников Гервасия и Протасия епископ Амвросий основал церковь, получившую название Basilica Martyrum (Базилика мучеников). Спустя почти 20 лет, в 397 году, в этой церкви был похоронен и сам епископ. После прославления и кано низации Амвросия Медиоланского, мощи по его завещанию раз местили между Гервасием и Протасием, а храм получил его имя. Святой епископ является покровителем города, и почита ем не только католиками, но и православ ными.
Как и большинство церквей Милана, в течение следующих столетий базилика неоднократно достраивалась и реставрировалась. В 789 году к ней был пристроен цистерцианский монастырь. В IХ в. справа появилась Монашеская колокольня (Torre dei Monaci), а спустя два столетия слева возвели башню Каноников (Torre dei Canonici). Появление двух башен стало следствием церковного раскола в базилике между монахами и канониками (священниками католической церкви, не дававшими монашеского обета).
Милан. Базилика Сант-Амброджо
Войдя через центральные ворота базилики, мы оказались в небольшом дворике – атриуме. Простой классический фасад церкви настраивал на аскетичное внутреннее убранство. Но то, что мы увидели, поразило нас своим великолепием настолько, что мы несколько раз обошли церковь, бесконечно рассматривая и фотографируя каждый элемент.
Одно из самых ценных сокровищ бази лики – Золотой алтарь (Altare d’ oro) с дароносицей (приблиз. 835 г. ), шедевр ювелирного искусства эпохи Каролингов. Он покрыт золотыми и серебряными листами и инкрустирован драгоценными камнями и эмалями.
Милан. Базилика Сант-Амброджо
Потрясающая мозаика потолочной части апсиды (XIII в).
Роскошный, вырезанный из каменной глыбы, саркофаг римского полководца Стилихона (IV в).
До нынешних времен сохранились двери, которые были заказаны еще самим Амвросием.
На территории базилики находится капелла Сан-Витторио-ин-Чиель-д' Оро (San Vittore in Ciel d’ Oro), известная своей золотой мозаикой V века. Вход в нее – справа от алтаря. В вход капеллу платный, 2 евро. У входа сидел итальянский дедушка, который с явным удовольствием показал куда заходить, на что обратить внимание, да и просто готов был пообщаться. Жаль, никто из нас не понимал итальянского языка. : ( Сама капелла была великолепная – уникальный мозаичный купол, роскошные росписи на стенах и сводах, сокровищница с христианскими реликвиями, ажурные решетки, – все настолько восхитило, что не хотелось уходить. Но надо было. День подходил к концу, и на оставшиеся запланированные памятники итальянской истории оставалось не так уж много времени.
Базилика Сант-Амброджо. Капелла Сан-Витторио
Капелла Сан-Витторио
Базилика Сант-Амброджо. Капелла Сан-Витторио
Уже на выходе из базилики мы услышали русскую речь и увидели небольшую группу туристов, которые куда-то спускались слева от алтаря. Тихонько последовав за ними, мы оказались в крипте, где в серебряной раке покоились три скелета, облаченных в богатые одежды – мощи святых Амвросия, Протасия и Гервасия. К сожалению, услышав, что мы тоже говорим на русском языке, гид быстро прекратила рассказывать историю « экспонатов» и вывела группу наверх.
Древний цистерцианский монастырь Св. Амвросия (Monastero cistercense di Sant’ Ambrogio) со временем присоединили к Католическому университету Святого Сердца (Universitа Cattolica del Sacro Cuore), основанному в 1921 году и призванному популяризировать католицизм в светском обществе. В наши дни университет выпускает обычных светских специалистов.
Милан. Католический университет Святого Сердца
Продолжение > > >
Початок тут >>>
Площа Торговців (П'яцца Мерканті)
Говорять, що якщо ви хочете присягнутися комусь у вічному коханні, необхідно прийти сюди, на одну з найстаріших площ Мілана. Саме тут, під склепіннями Палаццо справи Раджоне (Palazzo della Ragione) ваше визнання справить незабутнє враження завдяки акустичному ефекту, що виявляється лише у певній точці площі. Скажу відразу, нам не вдалося перевірити обіцяний ефект через велику кількість таких самих, як ми, туристів, та й у вічному коханні поклястися один одному було якось не комільфо (чотири панночки-співробітниці)… : )
П'яцца деї Мерканті (Piazza dei Mercanti) – невелика, оточена з усіх боків палацами площа. Вона з'явилася в XIII столітті і довгі роки була центром міського суспільного та торгового життя. До кінця XIX століття тут проходили найгучніші та найвеселіші міланські ярмарки. Тут же під її портиками зустрічалися купці, міняли та нотаріуси, тут же, з балкона, прикрашеного гербом, зачитували герцогські укази, тут же палили єретиків. . . Інших вішали на мотузку, прямо з вікна мерії. . . /p>
Балкон, звідки оголошувалися укази та постанови
У Палаццо делла Раджоне (Palazzo della Ragione), його ще називають Новою ратушею (Broletto Nuovо) – Палац Правосуддя – розташовувалися міська влада і вершилися долі міста. На капітелі палацу можна побачити барельєф із зображенням напівпокритого шерстю кабана – з ним пов'язаний міф про заснування міста (mediolanum).
За вказівкою оракула ватажок кельтів Белловезо заснував Мілан на місці, де була знайдена дика свиня, «напівкрита вовною» (medio – наполовину і lanae – шерсть) .
Палаццо делла Раджоне (Палац Правосуддя) (фото з інтернету)
Поруч, виконаний у готичному стилі, Будинок Панігарола (Сasa Panigarola або Palazzo dei Notai) XV століття. До 1741 будинком володіла сім'я нотаріуса Панігарола з міста Гараллата, тут же розташовувалася і його нотаріальна контора. На стіні з 1448 р. збереглася дощечка з написом латинською з висловом адвоката Томмазо да Капонаго, у якому той рекомендує співгромадянам уникати конфронтації із законом. : )
зліва - Palazzo delle Scuole Palatine, праворуч - Сasa Panigarola (Будинок Панігарола)
Напроти Палац Юристконсультів – Палаццо Джуреконсульті (Palazzo dei Giureconsulti) та вежа XIII століття Torre del Comune. У XVII столітті тут була Collegio dei Nobili Dottori, тобто. «Колегія благородних лікарів» – навчальний заклад для майбутніх політичних діячів та адвокатів. Башта ж використовувалася як дзвіниця, щоб повідомляти про важливі міські події. На фасаді вежі – статуя Святого Амвросія, який благословляє народ.
П'яцца Мерканті, Палац Юристконсультів з вежею Torre del Comune
Окрасою площі є палац у стилі бароко Скуоле Палатине (Palazzo delle Scuole Palatine). Його фасад прикрашають безліч скульптур, одна з них – святого Августина, який викладав у Мілані. До палацу примикає Лоджія Озії (Loggia degli Osii) з гербами міланських кварталів та знаменитим балконом «парлера» (parlera), звідки оголошувалися укази та постанови.
Palazzo delle Scuole Palatine
Лоджія Озії (Loggia degli Osii)
Лоджія Озії (Loggia degli Osii)
У центрі площі Мерканті збереглася колодязь ХVI століття, яку називали «камінь банкірів» – раніше тут знаходився ганебний камінь (pietra dei falliti), на нього як покарання примусово сідали боржників, щоб народ знав усіх обманщиків в обличчя. З роками ця традиція пішла у небуття. : ))
Виходимо з площі Мерканті на вулицю Орефічі (Via Orefici) прямо до фасаду красивої будівлі у стилі ар-нуво.
І повернувши на Віа Торіно (Via Torino), рухаємось у бік Каналів (Навільї). Наша мета – Базиліка Сан-Лоренцо-Маджоре.
Via Torino – одна з найстаріших міланських вулиць з давніми торговими традиціями. У минулі століття на ній знаходилися найбільші ремісничі майстерні та лавки, пам'ять про які збереглася в назвах сусідніх вулиць: Віа Орефічі (вулиця Ювелірів), Віа Спадарі (вулиця Зброярів), Віа Сперонарі (вулиця Шпорніков). І зараз ця вулиця сповнена торгових точок – тут розташувалися магазини недорогих італійських та іноземних марок: Promod, ZARA, OVS, GEOX, Mango, Desigual, Terranova, Alcott, Tally Weijl, CAPRISA, Calzedonia, KIKO та ін. Так що якщо вам дорогий шопінг у бутіках haute couture на Монтенаполеоні (Via Montenapoleone) або навіть на проспекті Буенос-Айрес(Сorso Buenos Aires), вам сюди.
Проходячи по Віа Торіно, праворуч помічаємо круглу будівлю Храма Сан-Себастьяно(Civico Tempio di San Sebastiano). Цей храм був побудований на замовлення того ж святого Карла Борромео на згадку про жертви чуми 1576 (святий Себастьян вважався захисником від морових хвороб). На жаль, храм був закритим.
Храм Сан-Себастьяно (Civico Tempio di San Sebastiano). Фотографії взяті з різних сайтів.
На Віа Торіно (Via Torino, 17) варто подивитися Базиліку Санта-Маріа-пресо-Сан-Сатиро(Santa Maria presso San Satiro), перлину епохи Відродження – вона невелика, розташована в глибині двору . Базиліка цікава тим, що маленька зовні всередині вона візуально збільшується в просторі завдяки створеному Браманте ефекту перспективи.
З фрескою на головній вівтарі (Мадонна з немовлям) пов'язана легенда – за середньовічним переказом після удару кинджалом, завданого одним невдалим гравцем, з фрески раптом потекла справжня кров. Кажуть, це диво задокументоване в архівах собору, а зброя досі зберігається у спеціальному сейфі сховища.
Практично навпроти Базиліки Сан-Сатиро, на протилежному боці Віа Торіно, у глибині кварталу знаходиться відома Амброзійська пінакотека (Pinacoteca Ambrosiana) – не менш знаменитий музей, ніж Пінакотека Брера. Заснував його у 1618 році архієпископ Федеріко Борромео, який зібрав чудову колекцію живопису та скульптури XV–XVI століть, зокрема, роботи Леонардо, Рафаеля та Караваджо.
А ми поспішаємо у Церква Сан-Лоренцо-Маджоре (San Lorenzo Maggiore).
Мілан. Церква Сан-Лоренцо-Маджоре
Храм був побудований наприкінці IV ст. - На початку V ст. за межами міських стін, біля дороги, що веде до міста Тиціум (латинська назва міста Павія). Колись площу перед базилікою оточувала крита галерея. Вхід на цю площу вів через колонаду, що виходить надвір. Зараз від жвавої вулиці Corso di Porta Ticinese з трамвайними шляхами базиліку відокремлюють 16 давньоримських корінфських колон. Вони пам'ятають ще давню назву міста «Медіаланум» та імператора Костянтина. Саме тут 313 року він оголосив свободу християнству і зробив його релігією імперії. На згадку про це перед базилікою встановлено бронзову копію статуї Імператора Костянтина.
Мілан. Давньоримські колони біля церкви Сан-Лоренцо-Маджоре (фото з інтернету)
Другий за величиною храм у Мілані носить ім'я християнського великомученика Святого Лаврентія. Вважається, що спочатку внутрішні стіни базиліки до половини були вкриті мармуром, а вище - фресками, на яких були зображені святі та їхні діяння. Деякі фрески збереглися до наших днів. За головним вівтарем у капелі святого Іполита спочивають мощі Святого Лаврентія та Святого Іполита.
Мілан. Церква Сан-Лоренцо-Маджоре
Мілан. Церква Сан-Лоренцо-Маджоре
Базиліка Сан-Лоренцо-Маджоре неодноразово горіла і перебудовувалася, її купол у 1573 році обрушився, однак і сьогодні храм зберігає план первісної споруди. Тому церква вважається значним пам'ятником міланського зодчества романського та давньохристиянського періодів, і однією з найшанованіших культових споруд Мілана. Головне багатство базиліки – Капелла Сант-Аквіліно (Cappella Sant'Aquilino) з унікальною пізньоантичною мозаїкою, на якій зображено Ісуса Христа в оточенні апостолів. Тіло самого Святого Аквіліно поховано у саркофазі в апсиді капели.
Капела Сант-Аквіліно з гробницею Святого Аквіліно
З зворотного боку церкви Сан-Лоренцо розташована площа вітру (piazza Vetra). За старих часів на цій площі давалися найпопулярніші у місті уявлення: тут стратили відьм та чаклунів. На галявині там, де засуджені випромінювали дух, встановлено статую Святого Лазаря.
Далі, пустельними вуличками ми йдемо до найдавнішої святині міста Медіоланум – Базиліку Сант-Амброджо (Basilica di Sant’Ambrogio). Серед усіх церков Мілана базиліка Святого Амвросія за своєю духовною значимістю є другою після Дуомо. Це зумовлено особистістю самого Амвросія та його роллю в історії та раннього християнства, та самого Мілана того часу.
У 379 році на місці поховання ранньохристиянських мучеників Гервасія та Протасія єпископ Амвросій заснував церкву, яка отримала назву Basilica Martyrum (Базиліка мучеників). Майже через 20 років, у 397 році, у цій церкві був похований і сам єпископ. Після прославлення та канонізації Амвросія Медіоланського, мощі за його заповітом розмістили між Гервасієм та Протасієм, а храм отримав його ім'я. Святий єпископ є покровителем міста, і шануємо не лише католиків, а й православних.
Як і більшість церков Мілана, протягом наступних століть базиліка неодноразово добудовувалась та реставрувалася. 789 року до неї був прибудований цистерціанський монастир. У ІХ ст. справа з'явилася чернеча дзвіниця (Torre dei Monaci), а через два століття зліва звели вежу Каноніков (Torre dei Canonici). Поява двох веж стало наслідком церковного розколу в базиліці між ченцями та каноніками (священиками католицької церкви, які не давали чернечого обітниці).
Мілан. Базиліка Сант-Амброджо
Увійшовши через центральні ворота базиліки, ми опинилися в невеликому дворику - атріумі. Простий класичний фасад церкви налаштовував на аскетичне внутрішнє оздоблення. Але те, що ми побачили, вразило нас своєю пишністю настільки, що ми кілька разів обійшли церкву, нескінченно розглядаючи та фотографуючи кожен елемент.
Один із найцінніших скарбів базиліки – Золотий вівтар (Altare d’oro) із дароносицею (приблизно 835 р. ), шедевр ювелірного мистецтва епохи Каролінгів. Він покритий золотими та срібними листами та інкрустований коштовним камінням та емалями.
Мілан. Базиліка Сант-Амброджо
Приголомшлива мозаїка стельової частини апсиди (XIII ст).
Розкішний, вирізаний з кам'яної брили, саркофаг римського полководця Стіліхона (IV ст).
До цього часу збереглися двері, які були замовлені ще самим Амвросієм.
На території базиліки знаходиться капела Сан-Віторіо-ін-Чієль-д'Оро (San Vittore in Ciel d’Oro), відома своєю золотою мозаїкою V століття. Вхід до неї – праворуч від вівтаря. У вхід капелу платний, 2 євро. Біля входу сидів італійський дідусь, який із явним задоволенням показав куди заходити, на що звернути увагу, та й просто ладен був поспілкуватися. Жаль, ніхто з нас не розумів італійської мови. : ( Сама капела була чудова - унікальний мозаїчний купол, розкішні розписи на стінах і склепіннях, скарбниця з християнськими реліквіями, ажурні грати, - все настільки захопило, що не хотілося йти. Але треба було. День добігав кінця, і на заплановані пам'ятники, що залишилися. італійської історії залишалося не так багато часу.
Базиліка Сант-Амброджо. Капела Сан-Вітторіо
Капела Сан-Вітторіо
Базиліка Сант-Амброджо. Капела Сан-Вітторіо
Вже на виході з базиліки ми почули російську мову та побачили невелику групу туристів, які кудись спускалися ліворуч від вівтаря. Тихенько пішовши за ними, ми опинилися в крипті, де в срібній раку лежали три скелети, одягнені в багатий одяг - мощі святих Амвросія, Протасія і Гервасія. На жаль, почувши, що ми теж говоримо російською мовою, гід швидко припинила розповідати історію «експонатів» та вивела гурт нагору.
Давній цистерціанський монастир Св. Амвросія (Monastero cistercense di Sant'Ambrogio) згодом приєднали до Католицького університету Святого Серця (Universitа Cattolica del Sacro Cuore), заснованого в 1921 році і покликаного популяризувати суспільстві. В наші дні університет випускає звичайних світських фахівців.
Мілан. Католицький університет Святого Серця
Продовження >>>
