Продолжение - начало здесь
Часть 1
Часть 2
Часть 3
Маршрут устроен так, что утром мы обязательно находимся в порту – Копер, Равенна, Бари, Дубровник, только один раз дневной переход по Адриатическому морю, но была такая программа увеселений на борту, что никто не был обделен вниманием. Возле бассейна - концерт музыкантов из Пуэрто-Рико, конкурсы, там же организовали столы с питанием , фруктами, прохладительными напитками и сладостями. Это вдобавок к обычным напиткам - кофе, чаи, мороженное(которые всегда до позднего вечера). На корабле два бассейна с морской водой, тут же четыре джакузи,
Бассейны и джакузи на верхней палубе
но больше мне нравилось находиться в в части корабля, отделанным под римские термы.
В джакузи
Мраморный бассейн со скульптурами, ну, в общем, на шезлонгах т. сказать, « римские патриции» . Все увидеть на корабле было невозможно практически, нужно было увеличить сутки до 48 часов, развлечения были на любой вкус.
Все города разные, каждый город нас встречал своими особенностями. В Копере нас встречали целой ярмаркой, посвященной нашему круизу, т. к. лайнер первый раз зашел в этот порт. Дегустации местных вин и блюд , национальные наряды и музыка , духовые оркестры – все было для нас. Бари угостил сошедших на берег черешней, всех женщин – розами, танцевали тарантеллу. В каждом городе встреча корабля была со своей изюминкой.
Утром круизный лайнер “ Voyager of the Seas” пришел в Равенну.
" Вояджер" впереди
Предложение отправиться в Равенну автобусом, заплатив 30 $ на двоих нам не подошло, решили провести экскурсию по Равенне самостоятельно.
Итак группа самостоятельных туристов, сойдя с корабля, отправилась искать трансфер на Равенну, т. к до нее около 20 км. Кто-то схватил такси за 20 $, мы дошли до парома , который переправлял через канал,
Мы переплываем канал на пароме
На пароме уходим от круизного порта
а там автобус на Равенну. До парома около 300 м, переправа на двоих 1 евро , автобус в Равенну до ж. д. вокзала оплатили 4 евро. Весь переезд в течение 40 минут. Автобус ходит каждые 20 минут.
Как Вы поняли, что круизный порт в Равенне не в городе, поэтому нужно выбирать или трансфер с корабля, или вот такой маршрут, как у нас. Дорога в Равенну проходит мимо пляжей, так что можно решить, или исторические достопримечательности или пляжи. Конечная автобуса - железнодорожный вокзал, обратно мы возвращались также на этом автобусе. На остановке - расписание, сфотографируйте его, пригодится
Ж. д. станция справа
В Равенне вы прикоснетесь к вечности. Лучше всего начать с церкви Святого Виталия – пожалуй, самой интересной постройке города, заложенной в 6 веке.
Этот восьмиугольник из кирпича выглядит, может быть, несколько громоздко. Однако стоит зайти внутрь – и вот такого вы точно никогда в своей жизни не видели! Купол поддерживают восемь внутренних колонн, вокруг которых идет двухэтажный обход. На своде – уникальная мозаика на библейские мотивы. Между столбами – двухэтажные аркады, выгнутые к стенам сооружения. Такой прием поразительно увеличивает внутреннее пространство. Человеческому глазу становится совершенно непонятно, как не в самом большом помещении смогло уместиться столько деталей интерьера.
Изумительная мозаика
Здесь же, рядом, находится и Национальный музей, где собрана обширная коллекция монет римского периода, находятся уникальные образцы резьбы по слоновой кости и древнего оружия.
Через дорогу можно увидеть настоящий памятник 5 века – мавзолей Галлы Плацидии, римской принцессы. И хотя большинство историков уверено, что праха Галлы здесь нет, от этого вид сооружения остается не менее впечатляющим. Единый билет в базилику Сан - Витале, мавзолей Галлы Плацидии , Баптистерий православных, музей в архиепископском дворце и базилику Сант - Аполлинаре- Нуово стоит 10.50 евро.
Исторический центр Равенны буквально пропитан духом раннего Средневековья – приземистые, мощные здания выделяются на фоне маленьких жилых домиков, раскрашенных в мягких тонах, магазинчиков и кафе. Например, баптистерий Неониано на Piazza Duomo.
Среди всех зданий, которые оформлены с помощью византийских мозаик, это самое древнее. Здесь проводилось бессчетное количество обрядов крещения жителей города – можно осмотреть удивительную древнейшую мраморную купель.
Та самая купель
Недалеко находится и Архиепископский дворец, на первом этаже которого работает одноименный музей. Самые удивительные и древние экспонаты (6 век) – « трон Максимилиана» , сработанный целиком из слоновой кости и серебряный греческий « Крест Святого Ангела» .
Далее мы просто гуляем по городу, наслаждаясь атмосферой древности.
Вот такой древнеримский дворик
Равенна далеко не так роскошна, как ее сестра Венеция, расположенная чуть севернее по тому же Адриатическому побережью. Когда Равенна переживала не лучшие времена, денег городской казны не хватало на мрамор для отделки зданий – что в некотором смысле и сохранило ее в первозданном виде для будущих поколений. Построенная из кирпича, она не подвергалась разборкам ценных пород камней, когда в Милане или Риме необходимо было возводить или реставрировать соборы и дворцы. Поэтому местные достопримечательности действительно несут на себе отпечаток Средневековья – « темного» времени, от которого по общепринятому мнению веет чем-то страшноватым и мрачным. И хотя дыма без огня нет (вспомним Святую Инквизицию), побывав в Равенне, вы поймете – даже такая эпоха оставляет после себя в истории что-то прекрасное.
Есть в Равенне и особенная достопримечательность – гробница Теодориха. Здание это не похоже ни на одно из множества архитектурных памятников города. Белое, неприступное, оно в довесок к своему грозному виду еще окружено забором и автоматическим контролем билетов. Вдохновителем сего (не заборов и контроля, а монументального экстерьера) был король остготов Теодорих. По принципу египетских фараонов царственная особа решила с последним пристанищем не затягивать, и строить его еще при жизни. Это, пожалуй, единственное здание в городе, построенное не из обожженного кирпича, а из известняка – отсюда и такой необычный для Равенны белый цвет. Да и характеристики строения тоже в своем роде уникальны. Чего стоит одна только крыша гробницы – огромная каменная плита, специально привезенная с другого берега Адриатического моря, из Истрии. Глыбу диаметром 10.5 м. и высотой в 2.5 м. транспортировали подвешенной между двумя кораблями. После этого факта масштаб работ становится ясен, что подтверждает и без того доказанную истину: итальянские архитекторы - одни из лучших в истории. Эту достопримечательность оставили напоследок , т. к. она находится возле ж. д . вокзала, откуда мы собирались отправиться на Марину, т. е. морпорт.
А пока направились к местному культовому объекту – гробнице великого Данте Алигьери, Tomba di Dante. Мраморные стены и изображение поэта на кафедре стали визитной карточкой Равенны в Италии.
Мавзолей был возведен в 15 веке, только через полтора столетия после смерти автора « Божественной комедии» . Флоренция же, в которой родился поэт, спохватилась спустя столетие, и стала требовать выдачи останков Данте. Равенна - в первую очередь монахи-францисканцы – уперлась, и сделала все для того, чтобы не уступить. В результате, хоть поэт и не был возведен в ранг святого, поклонение его таланту вполне сопоставимо. Ниже по улице расположено несколько древних склепов с мозаичным полом. Местные предприимчивые граждане превратили эту особенность в неплохой источник дохода. В этих склепах, из-за их расположения, полы постоянно затоплены водой. За возможность посмотреть на мозаичные полы нижнего этажа, на фоне которых плавают золотые рыбки, придется заплатить пол - евро.
Рядом стоит посмотреть римские дворики, в которых жили патриции во времена древнего Рима. И уже возвращаясь обратно, мы увидели громадную очередь на жаре, ждущих экскурсионные автобусы
Очередь туристов за львом
. А мы через 40 минут мы были на лайнере, пройдя маршрут в обратном направлении.
Весь лайнер в наших руках, мы идем дальше -впереди Бари и Дубровник
+X
Продовження - початок тут
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Маршрут влаштований так, що вранці ми обов'язково знаходимося в порту - Копер, Равенна, Барі, Дубровник, лише один раз денний перехід Адріатичним морем, але була така програма розваг на борту, що ніхто не був обділений увагою. Біля басейну - концерт музикантів з Пуерто-Ріко, конкурси, там же організували столи з харчуванням, фруктами, прохолодними напоями та солодощами. Це також до звичайних напоїв - кава, чаї, морозиво (які завжди до пізнього вечора). На кораблі два басейни з морською водою, відразу чотири джакузі,
Басейни та джакузі на верхній палубі
але більше мені подобалося перебувати в частині корабля, обробленому під римські терми.
У джакузі
Мармуровий басейн зі скульптурами, ну, загалом, на шезлонгах, тобто, «римські патриції». Все побачити на кораблі було неможливо практично, потрібно було збільшити добу до 48 годин, розваги були на будь-який смак.
Всі міста різні, кожне місто нас зустрічало своїми особливостями. У Копері нас зустрічали цілим ярмарком, присвяченим нашому круїзу, т. к. лайнер вперше зайшов у цей порт. Дегустації місцевих вин та страв, національні вбрання та музика, духові оркестри – все було для нас. Барі пригостив черешнів, що зійшли на берег, усіх жінок – трояндами, танцювали тарантелу. У кожному місті зустріч корабля була зі своєю родзинкою.
Вранці круїзний лайнер “Voyager of the Seas” прийшов до Равенни.
"Вояджер" попереду
Пропозиція вирушити до Равенни автобусом, заплативши 30 $ на двох нам не підійшла, вирішили провести екскурсію по Равенні самостійно.
Отже група самостійних туристів, зійшовши з корабля, вирушила шукати трансфер на Равенну, тому що до неї близько 20 км. Хтось схопив таксі за 20$, ми дійшли до порому, який переправляв через канал,
Ми перепливаємо канал на поромі
На поромі йдемо від круїзного порту
А там автобус на Равенну. До порому близько 300 м, переправа на двох 1 євро, автобус до Равенни до залізничного вокзалу сплатили 4 євро. Переїзд протягом 40 хвилин. Автобус ходить кожні 20 хвилин.
Як Ви зрозуміли, що круїзний порт у Равенні не в місті, тому потрібно вибирати або трансфер з корабля, або такий маршрут, як у нас. Дорога в Равенну проходить повз пляжі, так що можна вирішити, або історичні пам'ятки або пляжі. Кінцева автобуса - залізничний вокзал, назад ми поверталися також на цьому автобусі. На зупинці - розклад, сфотографуйте його, знадобиться
Ж. д. станція справа
В Равенні ви доторкнетесь до вічності. Найкраще розпочати з церкви Святого Віталія – мабуть, найцікавішій споруді міста, закладеній у 6 столітті.
Цей восьмикутник із цегли виглядає, можливо, дещо громіздко. Однак варто зайти всередину - і ось такого ви точно ніколи у своєму житті не бачили! Купол підтримують вісім внутрішніх колон, навколо яких йде двоповерховий обхід. На склепінні – унікальна мозаїка на біблійні мотиви. Між стовпами – двоповерхові аркади, вигнуті до стін споруди. Такий прийом разюче збільшує внутрішній простір. Людському оку стає зовсім незрозуміло, як не у найбільшому приміщенні змогло вміститися стільки деталей інтер'єру.
Дивовижна мозаїка
Тут же, поруч, знаходиться і Національний музей, де зібрана велика колекція монет римського періоду, є унікальні зразки різьблення по слоновій кістці та стародавній зброї.
Через дорогу можна побачити справжній пам'ятник 5 століття – мавзолей Галли Плацидії, римської принцеси. І хоча більшість істориків упевнена, що праху Галли тут немає, від цього вид споруди залишається не менш вражаючим. Єдиний квиток в базиліку Сан-Вітале, мавзолей Галли Плацидії, Баптистерій православних, музей в архієпископському палаці та базиліку Сант-Аполлінаре-Нуово коштує 10.50 євро.
Історичний центр Равенни буквально наповнений духом раннього Середньовіччя – присадкуватими, потужними будинками виділяються на тлі маленьких житлових будиночків, розфарбованих у м'яких тонах, магазинчиків та кафе. Наприклад, баптистерій Неоніано на Piazza Duomo.
Серед усіх будівель, які оформлені за допомогою візантійських мозаїк, це найдавніше. Тут проводилося безліч обрядів хрещення мешканців міста – можна оглянути дивовижну найдавнішу мармурову купіль.
Та сама купель
Недалеко знаходиться і архієпископський палац, на першому поверсі якого працює однойменний музей. Найдивовижніші та найдавніші експонати (6 століття) – «трон Максиміліана», спрацьований цілком зі слонової кістки та срібний грецький «Хрест Святого Ангела».
Далі ми просто гуляємо містом, насолоджуючись атмосферою давнини.
Ось такий давньоримський дворик
Равенна далеко не така розкішна, як її сестра Венеція, розташована трохи північніше того ж Адріатичного узбережжя. Коли Равенна переживала не найкращі часи, грошей міської скарбниці не вистачало на мармур для оздоблення будівель – що у певному сенсі і зберегло її у первозданному вигляді для майбутніх поколінь. Побудована з цегли, вона не піддавалася розборкам цінних порід каміння, коли в Мілані чи Римі необхідно було зводити чи реставрувати собори та палаци. Тому місцеві пам'ятки справді несуть на собі відбиток Середньовіччя – «темного» часу, від якого за загальноприйнятою думкою віє чимось страшнуватим і похмурим. І хоча диму без вогню немає (згадаймо Святу Інквізицію), побувавши в Равенні, ви зрозумієте – навіть така епоха залишає після себе в історії щось чудове.
Є Равенне та особлива визначна пам'ятка – гробниця Теодоріха. Будівля ця не схожа на жодну з безлічі архітектурних пам'яток міста. Біле, неприступне, воно на додачу до свого грізного вигляду ще оточене парканом і автоматичним контролем квитків. Натхненником цього (не парканів і контролю, а монументального екстер'єру) був король остготів Теодоріх. За принципом єгипетських фараонів царственна особа вирішила з останнім притулком не затягувати, і будувати його ще за життя. Це, мабуть, єдина будівля у місті, збудована не з обпаленої цегли, а з вапняку – звідси і такий незвичайний для Равенни білий колір. Та й характеристики будівлі теж у своєму роді унікальні. Чого вартий лише дах гробниці – величезна кам'яна плита, спеціально привезена з іншого берега Адріатичного моря, з Істрії. Глибу діаметром 10.5 м і висотою в 2.5 м транспортували підвішеною між двома кораблями. Після цього факту масштаб робіт стає зрозумілим, що підтверджує і без того доведену істину: італійські архітектори – одні з найкращих в історії. Цю пам'ятку залишили наостанок, т. к. вона знаходиться біля ж. д. вокзалу, звідки ми збиралися вирушити на Марину, тобто. морпорт.
А поки що попрямували до місцевого культового об'єкту – гробниці великого Данте Аліг'єрі, Tomba di Dante. Мармурові стіни та зображення поета на кафедрі стали візитною карткою Равенни в Італії.
Мавзолей був зведений у 15 столітті, лише через півтора століття після смерті автора «Божественної комедії». Флоренція ж, у якій народився поет, схаменулася через століття, і стала вимагати видачі останків Данте. Равенна - насамперед ченці-францисканці - уперлася, і зробила все для того, щоб не поступитися. В результаті, хоч поет і не був зведений в ранг святого, поклоніння його таланту можна порівняти. Нижче по вулиці розташовано кілька стародавніх склепів із мозаїчною підлогою. Місцеві підприємливі громадяни перетворили цю особливість на непогане джерело доходу. У цих склепах, через їхнє розташування, підлога постійно затоплена водою. За можливість подивитися на мозаїчну підлогу нижнього поверху, на тлі яких плавають золоті рибки, доведеться заплатити підлогу - євро.
Поруч варто подивитися римські дворики, в яких мешкали патриції за часів стародавнього Риму. І вже повертаючись назад, ми побачили величезну чергу на спеці, що чекають на екскурсійні автобуси
Черга туристів за левом
. А ми через 40 хвилин ми були на лайнері, пройшовши маршрут у зворотному напрямку.
Весь лайнер у наших руках, ми йдемо далі - попереду Барі та Дубровник
+X >