" Рим, и только Рим , этот город останется в моем сердце до конца моих дней" - это слова героини Одри Хепберн из фильма " Римские каникулы" Я уже не первый раз в Риме, очень люблю этот город, вот в этом году у нас мы с супругом отметили 17 лет совместной жизни, когда то для свадебного путешествия мы выбрали Италию, тогда-то в 1996 году, произошло наше первое, шапочное знакомство с Римом, именно тогда мы в него влюбились. 2 часа 40 минут лета от Минска и вот мы в Рим, городе на 7 холмах, в который как известно ведут все пути. Прибывая в Рим с целью посещения достопримечательностей нужно смириться с тем, что не успеешь всего увидеть, у нас на все было 5 не полных дней. Отель для своего пребывания мы выбрали еще в феврале, небольшой, частный отель позиционируется как B& B - " Maison Candia Luxury Hause" , находится он рядом со станцией метро Ottaviano (пл. Святого Петра, Музеи Ватикана), следовательно совсем рядом с Ватиканом. Отель расположился на 3 этаже обычного жилого дома, это просторная, квартира переоборудованная под отель, все номера выполнены в пастельных тонах, мы бронировали через Booking, номер с джакузи, чтоб после путешествий по достопримечательностям Вечного Города, было где расслабиться. Но к нашему приезду этот номер не был готов, и нам пришлось подождать минут 20 в другом, стандартном номере, поэтому размещу фото обоих номеров, порадовало то что в отеле есть холодильник, это редкость для городских отелей, кондиционер тоже не был лишним в жару 34 градуса. Отель предоставляет только завтраки, для европейского городского отеля очень даже ничего, круассаны, пончики, сыр, мясная нарезка, масло, булочки, джемы, шоколад нутелла, кофе/чай, т. к. в отеле нет кухни, следовательно нет и омлетов, яичниц и прочего.... но нам хватало предложенного завтрака, а если кому-то мало, рядом есть ресторанчик, а напротив пиццерия, вполне приличные. И так от выбранного нами отеля до площади Святого Петра идти 15 минут неспешным шагом, почти всю дорого вдоль стен Ватикана. С этого -объекта мы и начали наши экскурсии по Риму, если прийти в Собор утром, когда там еще нет туристов (открывает в 7-00 часов) возможно Вам удастся проникнуться духом этого величественного сооружения, к сожалению в это время идут службы и многие залы закрыты для туристов. В очередной раз восхищаясь мы прошли по нефу, остановились у балдахина, после чего спустились вниз, где по преданию захоронен сам Петр, находятся усыпальницы многих пап Римских и как я понимаю святых. Потом решили подняться на купол Собора, в наши прошлые посещения нам хватало ума этого не делать, но ведь когда-нибудь это надо сделать, хотя бы для того чтобы понять, что этого не стоило делать. И вот выходим из Собора и сразу налево, там касса и вход на лестницу, стоимость подъема на лифте 7 евро, по лестнице 5, мы решили весь путь пройти пешком (одна из монахинь нам сказала, что пеший подъем искупит наши небольшие прегрешения), ну что такого чуть более 500 ступений, ерунда, но нет.... кстати, до того места куда Вас доставит лифт дойти легко, а вот по спиральным-винтовым лестницам с неудобным шагом ступений идти реально тяжело, у меня сильно начала кружиться голова, в конце подъема я поняла, что нет у меня таких прегрешений. Ну вот мы и куполе, вид открывается красивый, но там столько народа, единственное что можно увидеть только с этого места и больше не с каких холмов, это внутренние дворики Ватикана и саму площадь. На куполе есть сувенирный магазин, там люди покупают открытки и отправляют их через почту Ватикана себе и друзьям. Многие сувениры тут стоят дороже, чем внизу. Следующим нашим пунктом были Музеи Ватикана. Помня про огромные, многочасовые очереди, билеты мы тоже бронировали через интернет, за ранее, дабы миновать очереди, стоимость на человека 20 евро. Но на момент нашего посещения никаких очередей не было, так минут на 20, не больше, но мы обошли и ее. Музеи разочаровали, я от них ожидала большего. Боже о Риме можно писать, бесконечно. - Фонтан Треви - людей море, сфотографировать трудно, да что там сфотографироваться просто рассмотреть фигуры ансамбля сложно. - Испанская лестница - замечательно, опять же вспомнились кадры из фильма " Римские каникулы" - Фонтан Тритон - закрыт на реставрацию. - Замок Сан-Анджело , вход стоит 7 евро с человека, внутри он производит меньшее впечатление, чем снаружи, за исключением зала Павла. Но это так коротенько, потому что длинный опус все равно никто до конца не дочитает. (Фото размещу) - Уста Истины - считается что это когда-то было канализационным люком Рима, а сейчас обросло легендами и чтоб сфотографироваться с ними нужно отстоять очередь, мы простояли примерно 1.5 часа. - Многие пишут, что не стоит посещать Форумы, можно просто с панорамных террас сделать фото, может быть и так, но мы пришли на Римский форум, вечером, часов в пять, купили билетики, по которым на следующий день сходили в Колизей. (Стоимость билета 12 евро с человека) Я чуть отвлеклась, и так мы пришли туда вечером, жары уже не было, туристов тоже было мало, и мы получили истинное удовольствие, прогуливаясь по " улочкам" Форума. Дом Весталок и аллея статуй производить сильное впечатление. Да и вообще, мною замечено, чем меньше туристов на объекте, тем больше вероятность прочувствовать его дух. Вообщем нам понравилось. - Вилла Боргезе - вход туда бесплатный, на самом деле это самый большой парк Рима, со своим искусственным озером, на котором можно покататься на лодочке (6 евро - 15 минут), в озере есть вольер с черепашками, в центре озера -островок к подобием греческого храма Эскулапа. Перовое, на что мы наткнулись войдя в парк, были памятники Пушкину и Гоголю. Еще стоит посмотреть Пьяцца де Сиена, с памятником букве " О" , где в садах есть еще водяные часы , но мы их не нашли. - Колизей, его тоже интереснее рассматривать снаружи, но у нас же есть билетик на вход, и вот мы минуя огромную очередь в кассы проходим внутрь, посмотрели, сфотографировались и на выход. - Арка Константина на 2/3 в лесах. - Да мы много где были, но вот снова не хватило времени посетить Тиволи. В завершение хочу немного рассказать о гастрономических маршрутах. Проблем с питанием в Риме нет, на каждом шагу ресторанчики, пиццерии, где вкусней лазанья, где-то обалденные равиолли, кто-то готовит сногсшибательные канеллони, но хочу Вас предостеречь - есть такой ресторанчик " Da Guiliana" , они предлагают комплексное меню на 10 евро, так вот в итоге заказав два комплексных обеда, нам пришлось заплатить 38 евро, в счет они самостоятельно включат чаевые, называя их налогом, обслуживали нас минут 40, т. е. вы приходите, к Вам тут же подбегает официант, записывает заказ, приносит бутылку воды и все про вас забывают, нам забыли подать салат, но отнять его стоимость из счета они отказались сказав, что ничего из комплексного меню отнимать не могут, предложили съесть, это после мороженного, понятно что мы отказались, вообщем если не хотите портить себе настроение пройдите мимо этого места, ах, да еще они почему-то всем предлагают гренки с помидорами и парой листиков шпината, стоимость вы узнаете после, я например вообще отказалась от него, но мне принесли. Позднее я прочитала отзывы туристов по этому ресторанчику, ну скажите почему это не сделала за ранее, может просто потому что доверяешь людям, просто не ожидаешь такого кидалова, это был последний наш ужин (надеюсь не последний в прямом смысле, а за эту поездку) в Риме и поверьте он нам надолго запонится.
"Рим, і тільки Рим, це місто залишиться в моєму серці до кінця моїх днів" - це слова героїні Одрі Хепберн з фільму "Римські канікули" Я вже не перший раз у Римі, дуже люблю це місто, ось цього року у нас ми з чоловіком відзначили 17 років спільного життя, коли для весільної подорожі ми вибрали Італію, тоді-то в 1996 році, сталося наше перше, шапкове знайомство з Римом, саме тоді ми в нього закохалися. 2 години 40 хвилин літа від Мінська і ось ми в Рим, місті на 7 пагорбах, в який, як відомо, ведуть усі шляхи. Прибуваючи в Рим з метою відвідування визначних пам'яток, потрібно змиритися з тим, що не встигнеш всього побачити, у нас на все було 5 неповних днів. Готель для свого перебування ми вибрали ще в лютому, невеликий, приватний готель позиціонується як B&B - "Maison Candia Luxury Hause", він розташований поруч зі станцією метро Ottaviano (пл. Святого Петра, Музеї Ватикану), отже зовсім поруч з Ватиканом. Готель розташувався на 3 поверсі звичайного житлового будинку, це простора, квартира переобладнана під готель, всі номери виконані в пастельних тонах, ми бронювали через Booking, номер з джакузі, щоб після подорожей визначними пам'ятками Вічного Міста, було де розслабитися. Але до нашого приїзду цей номер не був готовий, і нам довелося почекати хвилин 20 в іншому стандартному номері, тому розміщу фото обох номерів, порадувало те що в готелі є холодильник, це рідкість для міських готелів, кондиціонер теж не був зайвим у спеку. градуси. Готель надає тільки сніданки, для європейського міського готелю дуже нічого, круасани, пончики, сир, м'ясна нарізка, масло, булочки, джеми, шоколад нутелла, кава/чай, тому що в готелі немає кухні, отже немає і омлетів, яєць та іншого....але нам вистачало запропонованого сніданку, а якщо комусь мало, поряд є ресторанчик, а навпроти піцерія цілком пристойні. І так від обраного нами готелю до площі Святого Петра йти 15 хвилин неспішним кроком, майже всю дорогу вздовж стін Ватикану. З цього-об'єкта ми і почали наші екскурсії по Риму, якщо прийти в Собор вранці, коли там ще немає туристів (відкриває о 7-00 годині) можливо Вам вдасться перейнятися духом цієї величної споруди, на жаль у цей час йдуть служби та багато залів закриті для туристів Вкотре захоплюючись ми пройшли нефом, зупинилися біля балдахіна, після чого спустилися вниз, де за переказом похований сам Петро, знаходяться усипальниці багатьох пап Римських і як я розумію святих. Потім вирішили піднятися на купол Собору, в наші минулі відвідування нам вистачало розуму цього не робити, але колись це треба зробити, хоча б для того, щоб зрозуміти, що цього не варто було робити. І ось виходимо з Собору і відразу наліво, там каса та вхід на сходи, вартість підйому на ліфті 7 євро, сходами 5, ми вирішили весь шлях пройти пішки (одна з черниць нам сказала, що піше піднесення викупить наші невеликі гріхи), ну що такого трохи більше 500 щаблів, нісенітниця, але ні....До речі, до того місця куди Вас доставить ліфт дійти легко, а от по спірально-гвинтових сходах з незручним кроком сходів йти реально важко, у мене сильно почала крутитися голова, в кінці підйому я зрозуміла, що немає у мене таких гріхів. Ну ось ми і куполі, вид відкривається гарний, але там стільки народу, єдине, що можна побачити тільки з цього місця і більше не з яких пагорбів, це внутрішні дворики Ватикану і саму площу. На куполі є сувенірний магазин, там люди купують листівки та відправляють їх через пошту Ватикану собі та друзям. Багато сувенірів тут коштують дорожче, ніж унизу. Наступним пунктом були Музеї Ватикану. Пам'ятаючи про величезні, багатогодинні черги, квитки ми теж бронювали через інтернет, попередньо, щоб пройти черги, ціна на людину 20 євро. Але на момент нашого відвідування жодних черг не було, так хвилин на 20, не більше, але ми обійшли її. Музеї розчарували, я від них чекала на більше. Боже про Рим можна писати, нескінченно. - Фонтан Треві – людей море, сфотографувати важко, та що там сфотографуватися просто розглянути постаті ансамблю складно. - Іспанські сходи - чудово, знову ж таки згадалися кадри з фільму "Римські канікули" - Фонтан Трітон - закрито на реставрацію. - Замок Сан-Анджело, вхід коштує 7 євро з особи, всередині він справляє менше враження, ніж зовні, за винятком залу Павла. Але це так коротенько, бо довгий опус однаково ніхто до кінця не дочитає. (Фото розміщу) - Уста Істини - вважається що це колись було каналізаційним люком Риму, а зараз обросло легендами і щоб сфотографуватися з ними треба відстояти чергу, ми простояли приблизно 1.5 години. - Багато хто пишуть, що не варто відвідувати Форуми, можна просто з панорамних терас зробити фото, може бути і так, але ми прийшли на Римський форум, увечері, годині о п'ятій, купили квитки, за якими наступного дня сходили в Колізей. (Вартість квитка 12 євро з особи) Я трохи відволіклася, і так ми прийшли туди ввечері, спеки вже не було, туристів теж було мало, і ми отримали справжнє задоволення, прогулюючись "вуличками" Форуму. Будинок Весталок та алея статуй справляють сильне враження. Та й взагалі, мною помічено, що менше туристів на об'єкті, то більша ймовірність відчути його дух. Взагалі нам сподобалося. - Вілла Боргезе - вхід туди безкоштовний, насправді це найбільший парк Риму, зі своїм штучним озером, на якому можна покататися на човнику (6 євро - 15 хвилин), в озері є вольєр з черепашками, в центрі озера - острівець на кшталт грецького храму Ескулапа. Перова, на що ми натрапили увійшовши в парк, були пам'ятники Пушкіну та Гоголю. Ще варто подивитися П'яцца де Сієна, з пам'ятником букві "О", де в садах є ще водяний годинник, але ми їх не знайшли. - Колізей, його теж цікавіше розглядати зовні, але ж у нас є квиток на вхід, і ось ми минаючи величезну чергу в каси проходимо всередину, подивилися, сфотографувалися і на вихід. - Арка Костянтина на 2/3 у лісах. - Так ми багато де були, але знову не вистачило часу відвідати Тіволі. На завершення хочу трохи розповісти про гастрономічні маршрути. Проблем з харчуванням у Римі немає, на кожному кроці ресторанчики, піцерії, де смачніші лазіння, десь обладнані равіоллі, хтось готує карколомні канеллоні, але хочу Вас застерегти - є такий ресторанчик "Da Guiliana", вони пропонують комплексне меню на 10 євро, так ось в результаті замовивши два комплексні обіди, нам довелося заплатити 38 євро, в рахунок вони самостійно включать чайові, називаючи їх податком, обслуговували нас хвилин 40, тобто ви приходите, до Вас відразу підбігає офіціант, записує замовлення, приносить пляшку води і все про вас забувають, нам забули подати салат, але відібрати його вартість з рахунку вони відмовилися сказавши, що нічого з комплексного меню віднімати не можуть, запропонували з'їсти, це після морозива, зрозуміло що ми відмовилися, взагалі якщо не хочете псувати собі настрій пройдіть повз це місце, ах, та ще вони чомусь усім пропонують грінки з помідорами і парою листочків шпинату, вартість ви дізнаєтеся після, я наприклад взагалі відмовилася від нього, але мені принесли. Пізніше я прочитала відгуки туристів по цьому ресторанчику, ну скажіть чому це не зробила заздалегідь, може просто тому що довіряєш людям, просто не чекаєш такого кідалова, це була остання наша вечеря (сподіваюся не останній у прямому розумінні, а за цю поїздку) Рим і повірте він нам надовго запониться.
