Сицилия. Путешествие на яхте по вулканическим островам
Вояж по вулканическим островам рядом с Сицилией организовала компания SKY-YACHTING. RU. Видеоверсию путешествия можно посмотреть на официальном сайте компании www. sky-yachting. ru
Вулкан Этна
Стартовой точкой путешествия мы выбрали город Катания, который расположен у подножия Этны. Это лучшее место в окрестностях, где можно арендовать автомобиль, чтобы отправиться покорять вулкан. До площадки Rifugio Sapienza на высоте 1900 метров можно добраться на машине, дальше все пересаживаются на фуникулер, который идет до отметки 2500 метров. Еще 500 метров ввысь можно проехать на специальном автобусе, а уж дальше только пешком. Главное, к чему при этом надо быть готовым - к смене температуры. Наверху достаточно холодно и ветрено, поэтому даже если день очень жаркий, с собой надо брать куртку и закрытую обувь.
Пейзажи наверху просто марсианские. Здесь впору снимать фантастические фильмы: дымит кратер, растительности нет, повсюду разбросаны причудливой формы камни, ветер носит черный вулканический песок. Мы пробыли на вулкане около часа, после чего отправились в наш первый порт – Портороса. По пути остановились на обед в винодельне Murgo, купили продуктов в дорогу и выехали на скоростную автостраду А-18, которая проходит мимо Таормины, курорта Джардини Наксос, парка развлечений Этналенд. Ну и, конечно, всю дорогу любовались живописным Мессинским проливом.
Это уютная марина, откуда часто стартуют яхтенные маршруты в сторону Липарских островов и ближайшего к Сицилии острова Вулькано. Здесь могут одновременно швартоваться до 700 лодок, но в сезон места может и не хватить. Именно в этом порту мы арендовали свою яхту, сюда же мы должны будем вернуться в самом конце нашего путешествия. Помимо этого в Портороса есть прокат автомобилей Europcar. Бронировать машину на его итальянской странице дешевле, чем на русскоязычной. А еще в марине есть пляж, правда, надолго здесь никто не задерживается.
Остров Вулькано
До нашей первой остановки, острова Вулькано, мы добрались только вечером. Там был уже яхтенный аншлаг: места на якорных стоянках были заняты абсолютно все (оно и понятно, это же бесплатно), поэтому нам пришлось вставать у пирса за деньги. Стоимость такой стоянки около 70 евро с команды, зато можно в любое время сойти на берег, не пользуясь дингой (прим. редакции «динга» - небольшая надувная лодка).
Вулькано – небольшой вулканический остров с пляжами из черного песка и фантастическими пейзажами. Несколько его вулканов уже давно замолкли, но один до сих пор считается действующим. Чтобы посмотреть на него, потратить нужно около пяти часов (к сожалению, машины туда не ходят). Поэтому мы все взвесили, отказались от мысли штурмовать еще одни вулкан и пошли смотреть грязевые ванны и фумаролы, которые расположены всего в 15 минутах пешком от марины (прим. редакции «фумаролы» - трещины в земле, которые «дымят» сероводородом, и вокруг которых образуется ядовито-желтый налет). Именно на этих фумаролах любят посидеть-погреть косточки пенсионеры-европейцы, хотя запах рядом с ними просто ужасный.
Главные достопримечательности острова – грязевые ванны, в которых можно купаться, и пляж Acque calde с подводными фумаролами, поэтому море в некоторых местах бурлит, как джакузи. Именно поэтому в воду нужно заходить очень осторожно и только в пляжных тапках, иначе можно обжечь ноги. Ощущение как от укуса пчелы - не смертельно, но неприятно.
В 15 минутах ходьбы от Acque calde есть обычный пляж Ponente с черным вулканическим песком - лучший пляж Липарских островов.
Имейте в виду, что после местных грязевых ванн тело пахнет сероводородом несколько дней, а одежда настолько впитывает запах, что избавиться от него можно только после нескольких стирок. Рядом с «ванной» есть душ, которым можно воспользоваться за 2 евро.
Остров Липари
На Липари мы отправились на следующий день. Море на этот раз было такое же спокойное, как и в прошлый день. Поэтому можно было развлекаться по полной программе: мы катались на динге, привязанной к корме и на швартовых (прим. редакции «пеньковый или проволочный канат») под мотором яхты. В марину мы успели прийти пораньше, поэтому нам удалось занять место на стоянке.
Среди островов архипелага Липари занимает центральное место. К тому же на нем расположен небольшой одноименный город, добраться до которого из марины лучше маршрутным автобусом. Хоть расстояние небольшое, около трех километров, дорога здесь узкая и проходит в горах, поэтому ходить по ней пешком совсем не безопасно. Столица архипелага – небольшой очень живописный и очень сонный город, где после сиесты сложно найти открытый магазин. Вокруг старого квартала тянется древняя крепостная стена. Если пройти вдоль нее, то можно прогуляться до собора Святого Бартоломея - покровителя этих мест. Рядом с храмом расположена панорамная площадка, откуда замечательно просматриваются окрестности.
На острове водится много кошек, и кое-где даже висят таблички «Эти мяукающие особы – фотомодели, и если вы их фотографируете, то будьте добры, помогите бедняжкам на пропитание! »
Остров Стромболи
На следующий день наш путь лежал на остров Стромболи – действующий вулкан, который извергается с периодичностью примерно 10-20 минут. По дороге встречаются небольшие скалистые островки, рядом с которыми можно встать на якорь. Главное не пропустить во время этого перехода скалу Lisca Bianca, что рядом с островом Панареа. Около нее можно купаться среди подводных сероводородных гейзеров и ловить тролингом рыбу (прим. редакции тролинг – ловля рыбы с движущейся лодки или катера). Правда, ни одной рыбешки нам ни разу поймать не удалось ни в этот раз, ни до этого.
Тут надо сразу сказать, что последняя экскурсия на знаменитый вулкан стартует в 19.00. Подниматься надо часа два, ближе 300 метров к лаве не подпустят: это очень опасно. Но тем, кто рискнул, выдают специальное снаряжение - каски, фонари и ханваги (ботинки). Поэтому если очень хочется увидеть Стромболи в действии, на остановку на этом острове нужно закладывать два дня.
Мы, к сожалению, добрались сюда лишь на закате, поэтому об экстремальной экскурсии пришлось забыть. Впрочем, полюбоваться яркими отсветами от выбросов лавы можно было и с борта яхты, но в том месте, где лучше всего видно извержения, ближе 200 метров к берегу подходить запрещено. На берегу нас ждал ужин в местной траттории и прогулка по узеньким улочкам старого города.
На Стромболи есть место - Sciara del Fuoco – закрытая территория, которая охватывает почти половину острова. Именно сюда падают пепел, вулканические бомбы и стекает лава.
Остров Салина
Следующей нашей остановкой стал остров Салина. У нас там был забронирован ужин на маяке, в котором располагается отель Capofaro и одноименный ресторан. В меню – блюда из морепродуктов, к ним подают красные и белые вина. После ужина мы отправились прогуляться по набережной острова. Особых достопримечательностей на Салине нет - лишь два потухших вулкана, давно поросших зеленью. К вулканам мы не ходили, ограничились роскошным ужином.
Остров Салина известен тем, что здесь производят мальвазию – сладкое вино.
Порт Милаццио
На седьмой день нашего путешествия – в пятницу – мы вернулись на Сицилию и остановились в портовом городе Милаццио. Марина здесь очень комфортная, есть много недорогих и очень хороших ресторанов, но развлечений нет никаких. Днем, если есть время, стоит часа два посвятить городу: подняться на панорамную площадку, прогуляться по историческому центру, заглянуть в собор X века и крепость XIII века. В Средние века здесь хозяйничали византийцы, арабы, испанцы, французы, поэтому местная архитектура весьма своеобразна.
Из Милаццио рукой подать до Мессины. Местные утверждают, что именно в этом месте Одиссей высадился на берег и встретился с циклопами.
На следующий день мы вернулись в Портороса, сдали яхту, пересели на автомобили и поехали через Таормину обратно в Катанию. Оттуда рукой подать до Сиракуз, поэтому последний день путешествия мы оставили для этого древнего города. Он стоит на берегу тихой бухты недалеко от вулкана Этна. Его главные достопримечательности - большой Археологический парк с греческим амфитеатром и подслушивающей пещерой «Ухо Дионисия», а также современная церковь Плачущей Мадонны, построенная в необычной для храма форме цитрусовой соковыжималки, еврейский квартал и, конечно, колоритный рынок. На рынке можно увидеть всевозможных живых морских гадов и убегающих от продавцов моллюсков - невероятно живописное зрелище.
ЧТО ВЗЯТЬ НА БОРТ
В межсезонье: термобелье, теплые костюмы, теплые носки, мокасины или полусапожки (обязательно на светлой подошве), курку, ветровку.
В теплое время года: шорты, легкие штаны, рубашки, юбки, футболки и купальники, бейсболки и банданы, солнцезащитные очки, крем и спрей от солнца с различной степенью защиты.
Дополнительно: перчатки с «пальцами», так как руками работать придётся много, непромокаемый костюм, специальную обувь, которая выдерживает воздействие морской воды, быстро сохнет, меньше скользит и не оставляет следов на палубе, и сумку для вещей (места для чемоданов на яхте нет, а вещи раскладываются по шкафчикам и полочкам).
Мы с радостью ждем наших новых друзей на борту! До новых встреч на вулканических островах в 2013 году на солнечной Сицилии! www. sky-yachting. ru
Сицилія. Подорож на яхті вулканічних островів
Вояж вулканічними островами поряд із Сицилією організувала компанія SKY-YACHTING. RU. Відеоверсію подорожі можна переглянути на офіційному сайті компанії www. sky-yachting. ru
Вулкан Етна
Стартовою точкою подорожі ми вибрали місто Катанія, яке розташоване біля підніжжя Етни. Це найкраще місце на околицях, де можна орендувати автомобіль, щоб вирушити підкорювати вулкан. До майданчика Rifugio Sapienza на висоті 1900 метрів можна дістатися машиною, далі всі пересідають на фунікулер, що йде до позначки 2500 метрів. Ще 500 метрів угору можна проїхати спеціальним автобусом, а вже далі тільки пішки. Головне, до чого при цьому треба бути готовим – до зміни температури. Вгорі досить холодно та вітряно, тому навіть якщо день дуже спекотний, з собою треба брати куртку та закрите взуття.
Краєвиди нагорі просто марсіанські.
Тут можна знімати фантастичні фільми: димить кратер, рослинності немає, всюди розкидані химерної форми каміння, вітер носить чорний вулканічний пісок. Ми пробули на вулкані близько години, після чого вирушили до нашого першого порту – Портороса. По дорозі зупинилися на обід у виноробні Murgo, купили продуктів у дорогу і виїхали на швидкісну автостраду А-18, яка проходить повз Таорміну, курорт Джардіні Наксос, парк розваг Етналенд. Ну і, звичайно, всю дорогу милувалися мальовничою Мессінською протокою.
Це затишна марина, звідки часто стартують яхтові маршрути у бік Ліпарських островів та найближчого до Сицилії острова Вулькано. Тут можуть одночасно швартуватись до 700 човнів, але в сезон місця може і не вистачити. Саме в цьому порту ми орендували свою яхту, сюди ж ми маємо повернутися в самому кінці нашої подорожі. Крім цього, у Портороса є прокат автомобілів Europcar.
Бронювати машину на його італійській сторінці дешевше, ніж на російськомовній. А ще у марині є пляж, щоправда, надовго тут ніхто не затримується.
Острів Вулькано
До нашої першої зупинки, острова Вулькано, ми дісталися лише ввечері. Там був уже яхтовий аншлаг: місця на якірних стоянках були зайняті абсолютно все (воно і зрозуміло, це безкоштовно), тому нам довелося вставати біля пірса за гроші. Вартість такої стоянки близько 70 євро з команди, зате можна у будь-який час зійти на берег, не користуючись дингою (прим. редакції «дингу» - невеликий надувний човен).
Вулькано – невеликий вулканічний острів з пляжами із чорного піску та фантастичними краєвидами. Декілька його вулканів уже давно замовкли, але один досі вважається чинним. Щоб подивитися на нього, потрібно витратити близько п'яти годин (на жаль, машини туди не ходять).
Тому ми всі зважили, відмовилися від думки штурмувати ще одні вулкан і пішли дивитися грязьові ванни та фумароли, які розташовані всього за 15 хвилин пішки від марини. утворюється отруйно-жовтий наліт). Саме на цих фумаролах люблять посидіти-погріти кісточки пенсіонери-європейці, хоча запах поруч із ними просто жахливий.
Головні пам'ятки острова - грязьові ванни, в яких можна купатися, і пляж Acque calde з підводними фумаролами, тому море в деяких місцях вирує, як джакузі. Саме тому у воду потрібно заходити дуже обережно і лише у пляжних капцях, інакше можна обпекти ноги. Відчуття як від укусу бджоли – не смертельно, але неприємно.
В 15 хвилинах ходьби від Acque calde є звичайний пляж Ponente із чорним вулканічним піском – найкращий пляж Ліпарських островів.
Майте на увазі, що після місцевих грязьових ванн тіло пахне сірководнем кілька днів, а одяг настільки вбирає запах, що позбутися його можна тільки після кількох прань. Поруч із «ванною» є душ, яким можна скористатися за 2 євро.
Острів Ліпарі
На Ліпарі ми вирушили наступного дня. Море цього разу було таке спокійне, як і минулого дня. Тому можна було розважатися за повною програмою: ми каталися на дингу, прив'язаної до корми і на швартових (прим. редакції «прядив'яний або дротяний канат») під мотором яхти. У марину ми встигли прийти раніше, тому нам вдалося зайняти місце на стоянці.
Серед островів архіпелагу Ліпарі посідає центральне місце. До того ж на ньому розташоване невелике однойменне місто, дістатися якого з марини краще маршрутним автобусом.
Хоч відстань невелика, близько трьох кілометрів, дорога тут вузька і проходить у горах, тож ходити нею пішки зовсім не безпечно. Столиця архіпелагу – невелике мальовниче і дуже сонне місто, де після сієсти складно знайти відкритий магазин. Навколо старого кварталу тягнеться стародавня фортечна стіна. Якщо пройти вздовж неї, можна прогулятися до собору Святого Бартоломея - покровителя цих місць. Поруч із храмом розташований панорамний майданчик, звідки чудово проглядаються околиці.
На острові водиться багато кішок, і подекуди навіть висять таблички «Ці м'якаючі особи – фотомоделі, і якщо ви їх фотографуєте, то будьте ласкаві, допоможіть бідолахам на їжу! »
Острів Стромболі
Наступного дня наш шлях лежав на острів Стромболі – вулкан, що діє, який вивергається з періодичністю приблизно 10-20 хвилин.
Дорогою зустрічаються невеликі скелясті острівці, поряд з якими можна стати на якір. Головне не пропустити під час цього переходу скелю Lisca Bianca, що поряд із островом Панареа. Біля неї можна купатися серед підводних сірководневих гейзерів і ловити тролінгом рибу (прим. редакції тролінг - лов риби з човна або катера, що рухається). Правда, жодної рибки нам жодного разу зловити не вдалося ні цього разу, ні раніше.
Тут треба одразу сказати, що остання екскурсія на знаменитий вулкан стартує о 19.00 год. Підніматися треба години дві, ближче 300 метрів до лави не підпустять: це дуже небезпечно. Але тим, хто ризикнув, видають спеціальне спорядження – каски, ліхтарі та ханваги (черевики). Тому якщо дуже хочеться побачити Стромболі у дії, на зупинку на цьому острові потрібно закладати два дні.
Ми, на жаль, дісталися сюди лише на заході сонця, тому про екстремальну екскурсію довелося забути.
Втім, помилуватися яскравими відблисками від викидів лави можна було і з борту яхти, але в тому місці, де найкраще видно виверження, ближче 200 метрів до берега підходити заборонено. На березі нас чекала вечеря в місцевій тратторії і прогулянка вузенькими вуличками старого міста.
На Стромбол є місце - Sciara del Fuoco - закрита територія, яка охоплює майже половину острова. Саме сюди падають попіл, вулканічні бомби та стікає лава.
Острів Саліна
Наступною зупинкою став острів Саліна. У нас там була заброньована вечеря на маяку, в якій розташовується готель Capofaro та однойменний ресторан. У меню - страви з морепродуктів, до них подають червоні та білі вина. Після вечері ми вирушили прогулятися набережною острова. Особливих пам'яток на Саліні немає - лише два згаслі вулкани, які давно поросли зеленню. До вулканів ми не ходили, обмежилися розкішною вечерею.
Острів Саліна відомий тим, що тут виробляють мальвазію – солодке вино.
Порт Мілацціо
На сьомий день нашої подорожі – у п'ятницю – ми повернулися на Сицилію та зупинилися в портовому місті Мілацціо. Марина тут дуже комфортна, є багато недорогих та дуже хороших ресторанів, але розваг немає жодних. Вдень, якщо є час, варто дві години присвятити місту: піднятися на панорамний майданчик, прогулятися історичним центром, заглянути в собор X століття і фортецю XIII століття. У Середні віки тут господарювали візантійці, араби, іспанці, французи, тому місцева архітектура дуже своєрідна.
З Мілацціо рукою подати до Мессіни. Місцеві стверджують, що саме тут Одіссей висадився на берег і зустрівся з циклопами.
Наступного дня ми повернулися до Портороса, здали яхту, пересіли на автомобілі та поїхали через Таорміну назад до Катанії.
Звідти рукою подати до Сіракузи, тому останній день подорожі ми залишили для цього стародавнього міста. Він стоїть на березі тихої бухти неподалік вулкана Етна. Його головні пам'ятки - великий Археологічний парк з грецьким амфітеатром і печерою «Вухо Діонісія», що підслуховує, а також сучасна церква Мадонни, що плаче, побудована в незвичайній для храму формі цитрусової соковижималки, єврейський квартал і, звичайно, колоритний. На ринку можна побачити всіляких живих морських гадів та тікаючих від продавців молюсків – неймовірно мальовниче видовище.
ЩО ВЗЯТИ НА БОРТ
У міжсезоння: термобілизна, теплі костюми, теплі шкарпетки, мокасини або півчобітки (обов'язково на світлій підошві), курку, ветровку.
У теплу пору року: шорти, легкі штани, сорочки, спідниці, футболки та купальники, бейсболки та бандани, сонцезахисні окуляри, крем та спрей від сонця з різним ступенем захисту.
Додатково: рукавички з «пальцями», так як руками працювати доведеться багато, непромокальний костюм, спеціальне взуття, яке витримує вплив морської води, швидко сохне, менше ковзає і не залишає слідів на палубі, і сумку для речей (місця для валіз на яхті немає , а речі розкладаються по шафках та поличках).
Ми з радістю чекаємо на наших нових друзів на борту! До нових зустрічей на вулканічних островах у 2013 році на Сонячній Сицилії! www. sky-yachting. ru
