Общаясь с туристами о Мьянме, слышал только самые лучшие отзывы. Поэтому когда представилась возможность побывать в Юго-Восточной Азии, в путешествие включил и Мьянму. Маршрут по Мьянме был следующий: Янгон, Баго, Золотой Камень, Озеро Инле, Мандалай, Мингун, Амарапура, Баган, Патейн, Чаунда Бич, Нгве Саунг Бич – Янгон
Янгон, впечатление от города, что попал на столетие назад, старые здания, машины и люди в национальных одеждах. Основная достопримечательность Янгона - Пагода Шведагон, реально впечатляет, даже люди, которые не очень интересуются духовными и религиозными памятниками, не остаются равнодушными. Помимо Шведагона, в Янгоне есть множество других пагод, и даже несколько католических храмов.
После Янгона, отправились в Баго. Взяли такси, за машину отдали 50 долларов, но машина была без кондиционера и очень древняя, а водитель все время живал бетель и выплевывал в окно остатки. Но был добродушный, улыбчивый и всю дорогу пытался рассказывать об окрестностях, хотя по-английски не говорил. В Баго нам посоветовали отель для иностранцев, жилье уровня средненького хостела, страшно было подумать, а что же собой предоставляет отель для местных.
На следующий день мы решили разделиться, два человека осталось осматривать Баго, а еще два взяли напрокат мотоцикл и отправились к Золотому Камню. Ехать было 90 км в одну сторону, про предварительным подсчетам должны были управиться за день. Golden Rock находиться не много вдалеке от основных туристических маршрутов Мьянмы, но место интересное. В общем, после приезда в город Kyaikto, нужно пересесть на большой грузовик, кузов которого оборудован под множество сидений, и на этой машине предстоит 45 мин. пути, иностранцев не было, так что внимания и улыбок от местных жителей хватало с головой. После грузовика, предстоит час ходьбы верх, по дороге вы встретите множество кафе и сувенирных лавок. Примечательно, что женщин непосредственно к золотому камню не пускают, так как, по буддийской вере, женщина существо не чистое. Место необычное и интересное, особенно для людей, которым не проблема пройтись или проехаться не совсем в комфортных условиях.
Дальше дорога в Баго и автобус к озеру Инле. Автобусы в Мьянме, это отдельная тема, стоит только отметить, что они опаздывают на 2-3 часа стабильно, и никого из местных это не удивляет и не вызывает негативных эмоций, по уровню комфорта, лучшие из них - это средненький Икарус.
От озера Инле самые лучшие впечатления, попадаешь на отдельную планету, большие поселения на воде, люди приятные и улыбчивые в национальных одеждах, в каналах купаются буйволы, прямо на воде выращивают овощи, здесь же и сигарные фабрики, монастыри, пагоды. Мы пробыли на озере два неполных дня, и времени не хватило, здесь лучше побыть по дольше, три дня, как минимум.
После Инле нас ждал автобус в Мандалай, снова ночной переезд, и мы в бывшей столице Бирмы. Честно говоря, Мандалай произвел самое неприятное впечатление из всех мест в Мьянме. Достопримечательности особо не поразили, люди не приветливые и наглые, везде с иностранцев стараются содрать в три дорого или вовсе развести. Тоже самое можно сказать про Амарапуру и Мингун, которые находятся совсем рядышком с Мандалаем, в часе езды. Только в Амарапуру на машине, а в Мингун на лодке.
Баган – тысяча храмов и тысяча лет истории. Место супер, особенно в сравнении с Мандалаем. Количество храмов просто поражает, их реально тысячи. Также, в отличие, от Ангкор вата, они сохранены в отличном состоянии и многие из них действующие по сей день. Здесь вы сможете наблюдать сотни паломников из Мьянмы, которые приезжают в Баган со всей страны. В Багане, как и в Инле мало двух дней, лучше взять три и более. Фото Багана здесь http://e-x. com. ua/myanmar/photo/2
Далее пляж, честно говоря, приехав в Чаунду нас ждало разочарование – на небольшом пляже очень много мьянцев и везде черный песок, который больше напоминает чернозем, чем песок, он него море кажется грязным и мутным. Отели все дорогие, а в некоторые отказываются селить иностранцев, мотивируя это отсутствием специального разрешение, которое избранным выдает правительство Мьянмы. Люди жуликоваты и настроены не дружелюбно. Пробыли в Чаунде день, и на следующее переехали по берегу моря в Нгве Саунг. Дорога была очень интересной, сначала мы переправились на лодке, потом нас подхватило мотто-такси и довезло до следующей переправы, пока ее ждали, искупались в море с настоящим песком. Далее еще одна лодка и снова мотоцикл, дорого проходила через рыбацкую деревню, среди пальм и уютных хижин-домиков, потом лодка и далее трекинг 3 часа через холмы. И наконец, мы на Нгве Саунг Бич, где картинка с рекламы баунти становиться реальностью. Пробыв три дня на пляжах, мы довольные вернулись в Янгон и улетели в Бангкок.
Спілкуючись із туристами про М'янму, чув лише найкращі відгуки. Тому, коли представилася можливість побувати в Південно-Східній Азії, у подорож включив і М'янму. Маршрут М'янмою був наступний: Янгон, Баго, Золотий Камінь, Озеро Інле, Мандалай, Мінгун, Амарапура, Баган, Патейн, Чаунда Біч, Нгве Саунг Біч – Янгон
Янгон, враження від міста, що потрапив на століття тому, старі будівлі, машини та люди в національному одязі. Основна пам'ятка Янгона - Пагода Шведагон, реально вражає, навіть люди, які не дуже цікавляться духовними та релігійними пам'ятниками, не залишаються байдужими. Крім Шведагона, в Янгоні є багато інших пагод, і навіть кілька католицьких храмів.
Після Янгона вирушили до Баго. Взяли таксі, за машину віддали 50 доларів, але машина була без кондиціонера і дуже давня, а водій постійно живав бетель і випльовував у вікно залишки. Але був добродушний, усміхнений і всю дорогу намагався розповідати про околиці, хоча англійською не говорив. У Баго нам порадили готель для іноземців, житло рівня середнього хостелу, страшно було подумати, а що ж надає готель для місцевих.
Наступного дня ми вирішили розділитись, двоє людей залишилося оглядати Баго, а ще двоє взяли напрокат мотоцикл і вирушили до Золотого Каміння. Їхати було 90 кілометрів на одну сторону, за попередніми підрахунками повинні були впоратися протягом дня. Golden Rock знаходиться недалеко від основних туристичних маршрутів М'янми, але місце цікаве. Загалом, після приїзду в місто Kyaikto, потрібно пересісти на велику вантажівку, кузов якої обладнаний під безліч сидінь, і на цій машині чекає 45 хв. шляху, іноземців не було, тож уваги та усмішок від місцевих жителів вистачало з головою. Після вантажівки, чекає годину ходьби верх, по дорозі ви зустрінете безліч кафе та сувенірних крамниць. Примітно, що жінок безпосередньо до золотого каменю не пускають, оскільки, за буддійською вірою, жінка істота не чиста. Місце незвичайне та цікаве, особливо для людей, яким не проблема пройтися чи проїхатися не зовсім у комфортних умовах.
Далі дорога в Баго та автобус до озера Інлі. Автобуси в М'янмі, це окрема тема, варто лише відзначити, що вони спізнюються на 2-3 години стабільно, і нікого з місцевих це не дивує і не викликає негативних емоцій, за рівнем комфорту, найкращі з них – це Ікарус.
Від озера Інле найкращі враження, потрапляєш на окрему планету, великі поселення на воді, люди приємні та усміхнені в національному одязі, у каналах купаються буйволи, прямо на воді вирощують овочі, тут же і сигарні фабрики, монастирі, пагоди. Ми пробули на озері два неповні дні, і часу не вистачило, тут краще побути якомога довше, три дні.
Після Інлі нас чекав автобус у Мандалай, знову нічний переїзд, і ми у колишній столиці Бірми. Чесно кажучи, Мандалай справив найнеприємніше враження зі всіх місць у М'янмі. Визначні пам'ятки особливо не вразили, люди не привітні та нахабні, скрізь з іноземців намагаються здерти втричі дорого або зовсім розвести. Те саме можна сказати про Амарапуру та Мінгун, які знаходяться зовсім поряд з Мандалаем, у годині їзди. Тільки в Амарапурі машиною, а в Мінгун на човні.
Баган – тисяча храмів та тисяча років історії. Місце супер, особливо в порівнянні з Мандала. Кількість храмів просто вражає їх реально тисячі. Також, на відміну, від Ангкор вата, вони збережені у відмінному стані і багато хто з них діє до сьогодні. Тут ви зможете спостерігати сотні паломників із М'янми, які приїжджають до Багана з усієї країни. У Багані, як і в Інлі мало двох днів, краще взяти три та більше. Фото Багана тут http://e-x. com. ua/myanmar/photo/2
Далі пляж, чесно кажучи, приїхавши в Чаунду, нас чекало розчарування – на невеликому пляжі дуже багато м'янців і скрізь чорний пісок, який більше нагадує чорнозем, ніж пісок, він його море здається брудним і каламутним. Готелі всі дорогі, а деякі відмовляються селити іноземців, мотивуючи це відсутністю спеціального дозвіл, яке обраним видає уряд М'янми. Люди шахраюваті і налаштовані не дружелюбно. Пробули в Чаунді день, і наступного переїхали берегом моря в Нгве Саунг. Дорога була дуже цікавою, спочатку ми переправилися на човні, потім нас підхопило мотто-таксі і довезло до наступної переправи, поки її чекали, викупалися в морі зі справжнім піском. Далі ще один човен і знову мотоцикл, дорого проходив через рибальське село, серед пальм та затишних хатин-будиночків, потім човен і далі трекінг 3 години через пагорби. І нарешті, ми на Нгве Саунг Біч, де картинка з реклами баунті стає реальністю. Пробувши три дні на пляжах, ми задоволені повернулися до Янгона і відлетіли до Бангкока.
