Что тебе подарить,
Человек мой дорогой?
(С. Алиханов, А. Жигарев, музыка Р. Майоров)
Вот куда-куда, а на Мальту я точно не собиралась. Еще Европы не изведаны, а тут какой-то островок в дебрях Средиземного моря…
Стоял жаркий август. Полным ходом шел кверхупопный сбор урожая в богом забытой мордовской деревушке.
Ну, да, заряд бодрости перед очередным учебным годом.
Ничего не предвещало « беды» . В кармане шорт задребезжал мобильник. О, друг мой сердешный – ? муж! Муж? ! Если муж звонит в разгар рабочего дня – ? это очень срочное, важное! Вот же ж, блин, перчатки снимать надо…
– Выбирай, Италия или Мальта в феврале? – говорит мужнин голос из трубки без « Привет» .
– Почему в феврале?
– Ну, мать, совсем о себе не думаешь… Это тебе подарок на Днюху будет.
– А-а-а… Совсем что ль халява такая?
– Я ей про подарок, а она… Ну-у, не очень дорого, конечно… Все только для тебя и ради тебя! – прям через трубку вижу, что ржет улыбается: ))
– Подумать можно?
– Очень недолго. Пока, – да кто б сомневался про недолго, а то сам передумает : ))
И тут под меткие годами отработанные попадания картошки в ведро начались движения уже разучившихся стратегически мыслить на тот момент мозгов: Италия – ах, Италия! (бумс). Красавица! (бумс) Обольстительница! (бумс) Туда можно ездить бесконечно (бумс)…
Мальта (бумс). А что я знаю о Мальте? (бумс) Остров (бумс), рыцари (бумс), кролики (бумс)… и я там еще не была (бумс-бумс). Так-так-так, это же еще и южнее, теплее стало быть (бумс-бумс-бумс...)
Всю жизнь на фоне праздника 23 февраля мой день рождения, выпавший на 24-е, всегда как-то терялся. Но вот уже с десяток лет такое соседство стало удобным, нет-нет, да делаются выходными длинными с захватом моей Днюхи. Теперь уже общепринятое поздравление мальчиков затмевается праздненствами турпоездками по случаю моего рождения : )). Таким образом, в это раз получалось так: прилетаем на Мальту в 6.20 по местному времени 22 числа (разница с Москвой минус 2 часа), а улетаем в 21.30 25-го, итого четыре дня на пьянку все про все.
Компания AirMalta – просто, без кормежки. И это очень хорошо, хоть поспать немного удалось. Вылетели из Шереметьево с опозданием 30 минут, но приземлились на острове минут на двадцать раньше запланированного изначально времени, ветер попутный, наверное, был. Обратно тоже раньше прилетели, ветер повернул в другую сторону : )). Нет никаких заморочек с совместной рассадкой в салоне и платностью выбора места. При онлайн-регистрации места с длинными ногами просто не были доступны для выбора. Онлайн-регистрации из Москвы нет, а из аэропорта Мальты – Луки – есть, очень удобно. Особенно безбагажным пассажирам, зашел в аэропорт и пошел себе дальше, только на телефоне QR-код показывай.
Билеты куплены и отложены. За предстоящие полгода случилось еще несколько поездок, так что, совсем не до Мальты было, можно сказать, забыли уже про нее. Но тут к концу декабря по турпорталам прошла инфа, что на Мальте с 21 по 25 февраля состоится традиционный карнавал. Опаньки! А мы-то и не знали. Это удачненько так мы запланировали чудо-остров.
Про житье…
С помощью интернет-рекомендаций местом дислокации был выбран городок Слима. Хочется ж местечко ночевки поцентрее при познавательных похождениях. Но в Валлетте, столице страны, дорого, да и апартаменты там в большинстве своем, что меня ну никак не устраивает по кулинарным убеждениям. А Слима совсем рядышком и как-то так сложилось, сплошь отели и отельчики. Когда-то она была рыбацкой деревушкой, а с развитием отельного бизнеса превратилась в курортный городок.
Виды на Слиму с набережной Валлетты
Виды на Слиму с набережной Валлетты
Как обычно бывает, собиралась-собиралась, так и не собралась сфотографировать слимские контрасты. Там часто соседствуют современные многоэтажки со старенькими домиками из песчаника. А иногда этот старичок еще и надстроен. Здания по фасаду ровные, а по периметру могут быть самой причудливой формы – как уж втиснулись в древнюю застройку. Но интернет нам поможет! Кстати, на этом фото как раз место нашего проживания. Да-да, крайний слева – наш отель Sliema Hotel by ST Hotels 3*.
Слима. Фото из интернета
Sliema Hotel 3* подбирался по принципу: все и сразу и желательно не очень дорого )), т. е. удобное расположение, достаточный комфорт и наличие завтраков – и все это за вменяемые деньги. И мы угадали!
Отель входит в сеть ST Hotels. То, что он входит в эту сеть, мы знали, а вот то, что можно было воспользоваться благами одного из отелей, Bayview Hotel, в виде крытого бассейна и сауны, нет. Так что имейте ввиду, а то мной был получен выговор от мужа за упущение столь важной информации : )). Купальников не брали с собой из-за зимнего некупального сезона, а в магазинчиках не нашлось подходящих по размеру, опять-таки, из-за некупального сезона: или на суперстройных, или « паруса» с « парашютами» , а нормальных, средних, так сказать, окружностей пока не завезли.
Расположен отель у самого центрального « пяточка» Слимы, где остановки автобусов во все концы острова, ну или почти во все (официальный сайт общественного транспорта Мальты). Тут же причал парома до Валлетты. Здесь же останавливается двухэтажный экскурсионный автобус. Ну, и куча магазинчиков, кафешек…
Пляжная составляющая нами не была раскрыта, но они (пляжи) где-то рядом должны быть. Во всяком случае, береговая линия имеется. Для похвальбушек – виды из нашего номера:
Подробнее о замечательном персонале, внутреннем содержимом и бытовых характеристиках отеля в отдельном отзыве.
Про транспорт…
При заселении в отель сотрудники ресепшн сразу выдают шквал информации – кучу памяток с расписаниями, маршрутами и устными рекомендациями. Вот уж точно, на Мальте не заблудетесь. Кстати, делюсь, может, кому пригодится, даже если и не в данном отеле остановитесь. Все это можно спроектировать и узнать на официальных сайтах (выше по тексту), но готовый вариант-то удобнее : )).
Очень полезной оказалась схема расположения основных достопримечательностей (расшифровка номеров достопримов в правом верхнем углу) и номера маршрутов от и до этих пунктов (в левом нижнем углу листа):
Расписание паромов:
Схема автобусных маршрутов:
Она, конечно, несколько загружена, но в совокупности с отдельными схемами на автобусных остановках вполне понятна.
При планировании поездки у нас стоял вопрос: арендовать авто или на общественном транспорте перемещаться? Так как мы поразительно ленивы, плохо обучаемы уже, да и вообще, не прочь поалкогольничать на отдыхе (пивкануть слегка или познать винные чувства, так сказать), решили, что за четыре дня обойдемся автобусами. А то пока отойдешь от перелета (ночной), пока перестроишься на левостороннее движение (о, ужас для моего мозга их кольцевые перекрестки! ), пробки могут быть.
Как оказалось на практике, и движение очень интенсивное. А эти узкие улочки, часто с двустороннем движением... куда прижиматься: вправо или влево – страшный сон автомобилиста! Как же сердце замирает, когда из салона автобуса наблюдаешь процесс разъезда со встречным таким же...
Тут еще и карнавал, оказывается, покарнавалить надо : )).
В общем, времени на автомобильное вождение не остается. Конечно, при более долгом пребывании и наличии водительских навыков лучше брать авто, проще и комфортнее в передвижении.
Подробнее о стоимости проезда и проездных на официальном сайте общественного транспорта Мальты.
По прилету в аэропорту в магазине купили проездные на неделю по 21 евро. Катайся, сколько хочешь, но они не действуют на экспрессы TD, да и ладно, нам такой один раз только встретился. На сайте есть фраза в описании проездного « Free Trips TD Plus» – « Бесплатные поездки на TD Plus» , но водитель автобуса отказался принимать наши проездные, сказал, чтобы налом оплатили 3 евро с носа, мол, карта эта не действует на данном маршруте. (На одном турфоруме мне подсказали, что TD и TD Plus вещи разные. Но так как мне уже без надобности, я не вникала в эту разницу). Стоимость проездного окупилась полностью даже за эти 4 дня. Понятно, если бы его у меня не было, я не садилась в автобус поздно вечером « замученная» карнавалом и ноющая про « хочу домой» , чтобы проехать три остановки, а гордо шла к намеченной цели всего-то три остановки, возможно, даже не ныла : )). Но он же, проездной, есть – так пусть работает!
Как-то все больше старенькие отчеты о Мальте попадались перед поездкой. Или просто только в стареньких делался акцент на местные ретро-автобусы общественного транспорта. А нету их теперь. Сейчас курсируют вполне себе современные автобусы с электронным табло, объявлениями остановок.
Кстати, водитель останавливается только по требованию: либо на улице кто махнул, либо внутри надо нажать кнопочку заблаговременно. Но, думаю, такие нюансы актуальны в малолюдных местностях, рядовые туристы редко туда забегают. Хотя, наблюдались случаи пропуска нужной остановки и на проторенных путях, вроде Валлетта - Слима.
Те самые ретро мы встречали лишь в качестве сувенирных киосков:
Надо иметь в виду, что в большинстве своем автобусные маршруты очень витиеватые, порой кажется, что вокруг одной точки кружим. И это иногда напрягает. Но и здесь мы нашли свой плюс: в транспорте имеется бесплатный Wi-Fi, кому потрындеть, кому в работу срочно окунуться надо : ))
Кстати, Wi-Fi на Мальте хороший, и он практически везде, его много. Само собой разумеется – в отелях и кафе, про автобусы упомянула, еще и на улицах и в скверах есть точки бесплатного доступа. Правда, однажды попыталась в такой точке законнектиться – не удалось, да и великой надобности не было, может и получилось бы.
Про питье…
Демонстрируются алкогольные напитки, для читателей 18+ ))
С питьем у нас вообще проблем никогда не бывает. Да-да, мы те самые поросята, которые свою лужицу найдут : )).
Ой, мне ж еще и отель по случаю Днюхи презентовал бутылочку местного сухого красного вина. Ничего так, приятненькое винцо.
Так как перелет у нас был безбагажным, соответственно, колюще-режущих предметов с собой не было. Пришлось вспоминать студенческие навыки по бесштопорному открытию винных бутылок. Девочки, имейте в сумочке всегда шариковую ручку, зацепительный хвостик у нее приветствуется, очень может пригодиться : ))
Несмотря на довольно специфический вкус, нам приглянулся местный безалкогольный напиток кинни (кinnie), прозванный мальтийским ответом кока-коле. Что-то есть в этой сладкой горчинке. И чем холоднее, тем вкуснее, нам так кажется.
Очень такая девочковая вкуснятинка – местный кактусовый ликер Bajtra.
Прихватила с собой стограммовые шкалики в рамках дозволенного в ручную кладь. На досмотре никого они не смутили, хоть упейся, а воду простую конфисковали…
Неплохо пошло мальтийское пиво Cisk. В супермаркете в Сент-Джулианс 1.25 евро за баночку 0.5 л, в магазинчике в центре Валлетты – 1.3, в перекусочной на набережной Марсаскалы – 2.5, там же, но чуть в стороне – 1.8.
Очень популярен формат 250 мл в стекле, в заведениях по 2.8 евро за бутылочку. Причем у местных в воскресный денек хорошо так эти бутылочки идут : ))
Про еду…
Девиз: « Хватит уже голодать и питаться подножным кормом! Даешь местную кухню со вкусностями и необычностями! »
Наверное, это был первый раз, когда муж участвовал в подготовке к поездке. Так как питательная часть наших трипов остается, как правило, без предварительного анализа, ну проходит это дело мимо меня, просто просачивается (не лю-блю… ), то как истинный кормилец и добытчик муж решил больше не надеяться на бестолковую жену и взял кухонное дело на себя. Он практически наизусть выучил названия местных блюд (конечно же, в моей сумочке шпаргалка имеется, если что), их состав. Отметил на карте всяческие едальные заведения, ориентируясь на рейтинг Tripadvisor, но не ориентируясь на свое жадность пристрастие к экономии семейного бюджета : )... Но с местными специалитетами нам, как правило, не везет. Вот и в этот раз мы не поняли вкуса кролика по-мальтийски.
У меня, не входящей в союз добропорядочных хозяек-кулинарок, и то вкуснее получается. Может, конечно, надо было еще где попробовать, но ценник впечатляющий в кафе и ресторанах Мальты, экспериментировать за такие евры не очень хотелось. Нам уж чего попроще.
Очень понравились пастицци – маленькие пирожки с разными начинками.
И стоимость у них милая – 40 копеек евроцентов за штуку. Судя по очередям за ними и количеству поедающих их граждан рядом с пастиццериями, пирожки эти являются любимцами местной публики.
Всего, конечно, не перепробуешь за несколько дней, учитывая, что в отеле мы неплохо так заправлялись завтраком. Но мимо сладюлечек канноли сложно было пройти. Какой тут кролик потом или паста : ))
Есть еще в Валлетте замечательное местечко в самом центре, прямо напротив входа во Дворец Великого Магистра – Valletta Food Market, на картах обозначен еще как рынок Is-Suq tal-Belt. На самом деле это действительно в прошлом крытый рынок, считается древнейшим в Валлете. Сейчас здесь располагается огромное множество самых разных едален, самых разных кухонь мира. Вот уж где праздник живота можно устроить!
В вечерние часы не протолкнуться:
Тут же и супермаркет есть, если что.
В самой Валлетте мелкие магазинчики имеются. Они как сказочные порталы – с виду маленькие, а там по несколько этажей:
Но то ли это связано было с каранавалом, то ли какой-нибудь экономический кризис, большинство были закрыты. Гуляешь по улицам города...
...вверх-вниз по ступеням...
...или без ступеней...
...ориентируешься по карте до ближайшего маркета в поисках живительной влаги… А тут:
В Слиме или Сент-Джулианс с магазинами, конечно, попроще. Можно даже встретить отделы с российской продукцией. Ага, а вдруг соскучишься или изжога замучает – соды прикупить надо : ))
А по цене товаров – дороговастенько. Все-таки, основную массу продуктов завозят с материка. Хотя, есть и местного производства. Абсолютные величины сейчас не назову, но в целом подороже, чем в Москве, например. Что мне точно запомнилось и шокировало мою деревенскую душу – это картошка чуть ли не по 3 евро за кило.
Я сначала было подумала, что это особый сорт какой, деликатесный. Но нет, в большом супермаркете специально посмотрела, так и есть – по 3. Есть экземпляры и по крупнее, но так же упаковано в маленькие пакетики.
На этом и закончу организационно-бытовую часть повествования, собственно, тем, с чего и начиналась данная история – с картошки : ))
Продолжение следует: и про карнавал (Ах, карнавал-карнавал, или Масленица по-мальтийски), и про достопримы…
Мальтийские бродилки. Сказочная роскошь за скромными стенами
Мальтийские бродилки. По желтым улицам Валлетты
Що тобі подарувати,
Людина моя дорога?
(С. Аліханов, А. Жигарьов, музика Р. Майоров)
От куди-куди, а на Мальту я точно не збиралася. Ще Європи не пізнані, а тут якийсь острівець у нетрях Середземного моря…
Стояв спекотний серпень. Повним ходом йшов доверхопопний збір урожаю в богом забутому мордовському селі.
Ну, так, заряд бадьорості перед черговим навчальним роком.
Нічого не віщувало «лиха». У кишені шорт забренчав мобільник. О, друже мій сердешний -? чоловік! Чоловік? Якщо чоловік дзвонить у розпал робочого дня -? це дуже термінове, важливе! Отож, млинець, рукавички знімати треба…
– Вибирай, Італія чи Мальта у лютому? – каже чоловік голос з трубки без «Привіт».
– Чому у лютому?
– Ну, мамо, зовсім про себе не думаєш… Це тобі подарунок на Днюху буде.
– А-а-а… Зовсім що халява така?
– Я їй про подарунок, а вона… Ну-у, не дуже дорого, звичайно… Все тільки для тебе та заради тебе! – прям через трубку бачу, що ірже посміхається: ))
– Подумати можна?
- Дуже недовго. Поки що, та хто б сумнівався про недовго, бо сам передумає : ))
І тут під влучні роками відпрацьовані попадання картоплі у відро почалися рухи вже розучившихся стратегічно мислити на той момент мізків: Італія – ах, Італія! (Бумс). Красуня! (Бумс) Спокусниця! (бумс) Туди можна їздити нескінченно (бумс)…
Мальта (бумс). А що я знаю про Мальта? (бумс) Острів (бумс), лицарі (бумс), кролики (бумс)...і я ще не була (бумс-бумс). Так-так-так, це ще й південніше, тепліше сталося (бумс-бумс-бумс. . . )
Все життя на тлі свята 23 лютого мій день народження, що випав на 24-те, завжди якось губився. Але вже з десяток років таке сусідство стало зручним, ні-ні, та робляться вихідними довгими із захопленням моєї Днюхи. Тепер уже загальноприйняте привітання хлопчиків затьмарюється святами турами з нагоди мого народження : )). Таким чином, цього разу виходило так: прилітаємо на Мальту о 6.20 за місцевим часом 22 числа (різниця з Москвою мінус 2 години), а відлітаємо о 21.30 25-го, разом чотири дні на п'янку все.
Компанія AirMalta – просто, без годівлі. І це дуже добре, хоч поспати трохи вдалось. Вилетіли із Шереметьєво із запізненням 30 хвилин, але приземлилися на острові хвилин на двадцять раніше запланованого спочатку часу, вітер попутний, мабуть, був. Назад теж раніше прилетіли, вітер повернув у інший бік: )). Немає жодних проблем зі спільною розсадкою в салоні та платністю вибору місця. При онлайн реєстрації місця з довгими ногами просто не були доступні для вибору. Онлайн-реєстрації з Москви немає, а з аеропорту Мальти – Лукі – є дуже зручно. Особливо безбагажним пасажирам, зайшов до аеропорту і пішов собі далі, лише на телефоні QR-код показуй.
Квитки куплені та відкладені. За наступні півроку трапилося ще кілька поїздок, так що зовсім не до Мальти було, можна сказати, забули вже про неї. Але тут до кінця грудня турпорталами пройшла інформація, що на Мальті з 21 по 25 лютого відбудеться традиційний карнавал. Опаньки! А ми й не знали. Це вдало так ми запланували диво-острів.
За допомогою інтернет-рекомендацій місцем дислокації було обрано містечкоСліма. Хочеться ж місце ночівлі поцентрее при пізнавальних пригодах. Але в Валлетті, столиці країни, дорого, та й апартаменти там здебільшого, що мене ну ніяк не влаштовує за кулінарними переконаннями. А Сліма зовсім поряд і якось так склалося, суцільно готелі та готельчики. Колись вона була рибальським селом, а з розвитком готельного бізнесу перетворилася на курортне містечко.
Види на Сліму з набережної Валлетти
Види на Сліму з набережної Валлетти
Як зазвичай буває, збиралася-збиралася, так і не зібралася сфотографувати слімські контрасти. Там часто сусідять сучасні багатоповерхівки зі старенькими будиночками з пісковика. А іноді цей дідок ще й надбудований. Будинки на фасаді рівні, а по периметру можуть бути найхимернішою форми – як вже втиснулися в стародавню забудову. Але ж інтернет нам допоможе! До речі, на цьому фото саме місце нашого проживання. Так-так, крайній ліворуч - наш готель. >Sliema Hotel by ST Hotels 3*.
Сліма. Фото з Інтернету
Sliema Hotel 3* підбирався за принципом: все й одразу і бажано не дуже дорого )), тобто зручне розташування, достатній комфорт і наявність сніданків – і все це за осудні гроші. І ми вгадали!
Готель входить до мережа ST Hotels. Те, що він входить у цю мережу, ми знали, а ось те, що можна було скористатися благами одного з готелів Bayview Hotel, у вигляді критого басейну та сауни, немає. Так що майте на увазі, а то мною отримано догану від чоловіка за упущення настільки важливої інформації : )). Купальників не брали із собою через зимовий некупальний сезон, а в магазинчиках не знайшлося відповідних за розміром, знову-таки, через некупальний сезон: або на супербудівних, або «паруса» з «парашютами», а нормальних, середніх, так сказати, кіл поки не завезли.
Розташований готель біля центрального «п'яточка» Сліми, де зупинки автобусів на всі кінці острова, ну або майже на все (офіційний сайт громадського транспорту Мальти). Тут же причал порома до Валлетти. Тут же зупиняється двоповерховий екскурсійний автобус. Ну і купа магазинчиків, кафешок…
Пляжна складова нами не була розкрита, але вони (пляжі) десь поруч мають бути. У всякому разі, берегова лінія є. Для хвальбушок – види з нашого номера:
Докладніше про чудовий персонал, внутрішній вміст та побутові характеристики готелю в .
Про транспорт…
При заселенні в готель співробітники ресепшн одразу видають шквал інформації – купу пам'яток із розкладами, маршрутами та усними рекомендаціями. Ось точно, на Мальті не заблукаєте. До речі, ділюся, може, кому знадобиться, навіть якщо і не в цьому готелі зупиніться. Все це можна спроектувати і дізнатися на офіційних сайтах (вище за текстом), але готовий варіант зручніше : )).
Дуже корисною виявилася схема розташування основних визначних пам'яток (розшифровка номерів пам'яток у правому верхньому кутку) та номери маршрутів від і до цих пунктів (у лівому нижньому кутку аркуша):
Розклад поромів:
Схема автобусних маршрутів:
Вона, звичайно, дещо завантажена, але в сукупності з окремими схемами на автобусних зупинках цілком зрозуміла.
При плануванні поїздки у нас стояло питання: орендувати авто чи громадським транспортом переміщатися? Так як ми вражаюче ледачі, погано навчаються вже, та й взагалі, не проти поалкоголювати на відпочинку (пивкануть злегка або пізнати винні почуття, так би мовити), вирішили, що за чотири дні обійдемося автобусами. А то поки відійдеш від перельоту (нічної), поки перебудуєшся на лівосторонній рух (о, жах для мого мозку їхнє кільцеве перехрестя! ), пробки можуть бути.
Як виявилося на практиці, і рух дуже інтенсивний. А ці вузькі вулички, часто з двостороннім рухом. . . куди притискатися: праворуч чи ліворуч – страшний сон автомобіліста! Як же серце завмирає, коли із салону автобуса спостерігаєш процес роз'їзду із зустрічним таким самим. . .
Тут ще й карнавал, виявляється, покарнавалити треба : )).
Загалом часу на автомобільне водіння не залишається. Звичайно, при більш довгому перебування та наявності водійських навичок краще брати авто, простіше та комфортніше у пересуванні.
Докладніше про вартість проїзду та проїзних на офіційному сайті громадського транспорту Мальти.
При прильоті в аеропорту в магазині купили проїзні на тиждень по 21 євро. Катайся скільки хочеш, але вони не діють на експреси TD, та й гаразд, нам такий один раз тільки зустрівся. На сайті є фраза в описі проїзного «Free Trips TD Plus» – «Безкоштовні поїздки на TD Plus», але водій автобуса відмовився приймати наші проїзні, сказав, щоб готівкою сплатили 3 євро з носа, мовляв, ця карта не діє на даному маршруті. (На одному турфорумі мені підказали, що TD і TD Plus речі різні. Але тому що мені вже без потреби, я не вникала в цю різницю). Вартість проїзного окупилася повністю за ці 4 дні. Зрозуміло, якби його в мене не було, я не сідала в автобус пізно ввечері «закатована» карнавалом і ниюча про «хочу додому», щоб проїхати три зупинки, а гордо йшла до наміченої мети лише три зупинки, можливо, навіть не нила : )). Але ж він, проїзний, є – так нехай працює!
Якось дедалі більше старенькі звіти про Мальта траплялися перед поїздкою. Або просто лише у стареньких робився наголос на місцеві ретро-автобуси громадського транспорту. А нема їх тепер. Зараз курсують цілком собі сучасні автобуси з електронним табло, оголошеннями зупинок.
До речі, водій зупиняється лише на вимогу: або на вулиці хтось махнув, або всередині треба натиснути кнопочку завчасно. Але, гадаю, такі нюанси актуальні у малолюдних місцевостях, пересічні туристи рідко туди забігають. Хоча, спостерігалися випадки пропуску потрібної зупинки і на второваних шляхах, на зразок Валлетта - Сліма.
Ті самі ретро ми зустрічали лише як сувенірні кіоски:
Треба мати на увазі, що здебільшого автобусні маршрути дуже хитромудрі, часом здається, що навколо однієї точки кружляємо. І це іноді напружує. Але і тут ми знайшли свій плюс: у транспорті є безкоштовний Wi-Fi, кому потриндеть, кому в роботу терміново поринути треба : ))
До речі, Wi-Fi на Мальті хороший, і він практично скрізь, його багато. Зрозуміло - в готелях і кафе, про автобуси згадала, ще й на вулицях і в скверах є точки безкоштовного доступу. Щоправда, одного разу спробувала в такій точці законнектитися – не вдалося, та й великої потреби не було, може б і вийшло.
Демонструються алкогольні напої для читачів 18+ ))
З питтям у нас взагалі проблем ніколи не буває. Так-так, ми ті поросята, які свою калюжку знайдуть : )).
Ой, мені ж ще й готель із нагоди Днюхи презентував пляшечку місцевого сухого червоного вина. Нічого так, приємне вино.
Оскільки переліт у нас був безбагажним, відповідно, колюче-ріжучих предметів із собою не було. Довелося згадувати студентські навички з безштопірного відкриття винних пляшок. Дівчатка, майте в сумочці завжди кулькову ручку, зачіпний хвостик у неї вітається, може знадобитися : ))
Незважаючи на досить специфічний смак, нам сподобався місцевий безалкогольний напій кінні, прозваний мальтійською відповіддю кока-коле. Щось є в цій солодкій гіркуватості. І чим холодніше, тим смачніше нам так здається.
Дуже така дівчинкова смакота - місцевий кактусовий лікер Bajtra.
Прихопила із собою стограмові шкалики в рамках дозволеного у ручну поклажу. На огляді нікого вони не збентежили, хоч упийся, а воду просту конфіскували…
Непогано пішло мальтійське пиво Cisk. У супермаркеті в Сент-Джуліанс 1.25 євро за баночку 0.5 л, у магазинчику в центрі Валлетти – 1.3, у перекусочній на набережній Марсаскали – 2.5, там же, але трохи осторонь – 1.8.
Дуже популярний формат 250 мл у склі, у закладах по 2.8 євро за пляшечку. Причому у місцевих у неділю добре так ці пляшечки йдуть : ))
Девіз: «Годі вже голодувати і харчуватися підніжним кормом! Даєш місцеву кухню зі смаками та незвичайностями! »
Напевно, це був перший раз, коли чоловік брав участь у підготовці до подорожі. Так як поживна частина наших трипів залишається, як правило, без попереднього аналізу, ну проходить ця справа повз мене, просто просочується (не люблю...), то як істинний годувальник і здобувач чоловік вирішив більше не сподіватися на безглузду дружину і взяв кухонну справу на себе. Він практично напам'ять вивчив назви місцевих страв (звичайно ж, у моїй сумочці шпаргалка є, якщо що), їхній склад. Зауважив на карті всілякі едальні заклади, орієнтуючись на рейтинг Tripadvisor, але не орієнтуючись на свою жадібність пристрасть до економії сімейного бюджету : ). . . Але з місцевими фахівцями нам, як правило, не щастить. Ось і цього разу ми не зрозуміли смаку кролика по-мальтійськи.
У мене, яка не входить до спілки добропорядних господарок-кулінарок, і то смачніше виходить. Може, звичайно, треба було ще десь спробувати, але цінник вражаючий у кафе та ресторанах Мальти, експериментувати за такі єври не дуже хотілося. Нам уже чого простіше.
Дуже сподобалисяпастіцці – маленькі пиріжки з різними начинками.
І вартість у них мила – 40 копійок євроцентів за штуку. Судячи з черг за ними та кількості громадян, які їх поїдають, поруч із пастицеріями, ці пиріжки є улюбленцями місцевої публіки.
Усього, звичайно, не перепробуєш за кілька днів, враховуючи, що в готелі ми непогано заправлялися так сніданком. Але повз солоденьок каннолі складно було пройти. Який тут кролик потім чи паста : ))
Є ще у Валлетті чудове містечко в самому центрі, прямо напроти входу в Палац Великого Магістра – Valletta Food Market, на картах позначений ще як ринок Is-Suq tal-Belt. Насправді це справді в минулому критий ринок, вважається найдавнішим у Валлеті. Зараз тут розташовується безліч самих різних едален, різних кухонь світу. Ось де свято живота можна влаштувати!
У вечірні години не проштовхнутися:
Тут же і супермаркет є, якщо що.
В самій Валлеті дрібні магазинчики є. Вони як казкові портали – на вигляд маленькі, а там по кілька поверхів:
Але це пов'язано було з каранавалом, чи якась економічна криза, більшість були закриті. Гуляєш вулицями міста. . .
. . . вгору-вниз сходами. . .
. . . або без сходів. . .
. . . орієнтуєшся по карті до найближчого маркету у пошуках живлющої вологи… А тут:
У Слімі або Сент-Джуліанс з магазинами, звичайно, простіше. Можна навіть зустріти відділи із російською продукцією. Ага, а раптом скучиш або печія замучить - соди прикупити треба : ))
А за ціною товарів – дорогувато. Все ж таки, основну масу продуктів завозять з материка. Хоча є й місцевого виробництва. Абсолютні величини зараз не назву, але в цілому дорожче, ніж у Москві, наприклад. Що мені точно запам'яталося і шокувало мою сільську душу – це картопля майже по 3 євро за кілограм.
Я спочатку було подумала, що це особливий сорт який, делікатесний. Але ні, у великому супермаркеті спеціально подивилася, так і є – по 3. Є екземпляри і побільше, але так само запаковано в маленькі пакетики.
На цьому й закінчу організаційно-побутову частину оповіді, власне, тим, з чого і починалася ця історія – з картоплі : ))
Продовження слідує: і про карнавал (Ах, карнавал-карнавал , або Масляна по-мальтійськи), і про достоприми…
Мальтійські броділки. Казкова розкіш за скромними мурами
Мальтійські броділки. Жовтими вулицями Валлетти
