Продолжение. Начало здесь
Бегинаж – один из старейших и красивейших архитектурных ансамблей Амстердама.
Так выглядит Бегинаж сегодня г. Амстердам
Бегинаж представляет собой средневековый двор, который расположен на уровне на метр ниже остального Старого города, попасть в который можно только через очень узкий сводчатый проход со стороны площади Спёй.
Узкий вход в Бегинаж. г. Амстердам
Точная дата его основания не известна, однако первые упоминания относится к 1307 году. Бегинами, или бегардами в средневековой Европе называли членов католического ордена, ведущих монашеский образ жизни, но без клятв и с правом возвращения к светской жизни, миру. Соответственно, эта территория принадлежала монастырю бегинок, куда уходили состоятельные овдовевшие женщины, воспротивившиеся единственному выходу из своего положения: выйти замуж за первого встречного или уйти в монастырь, отдав все свое состояние. Женщины-бегинки жили обособленно, занимались общественно полезными делами и вели монашеский образ жизни, не принимая при этом обет безбрачия. В 1971 году, после смерти последней из бегинок, поселение было отреставрировано и начало свое существование в современном виде в качестве памятника архитектуры.
В наши дни Бегинаж представляет собой ирреальный оазис с крошечными зданиями и садами вокруг ухоженного внутреннего двора. Бегинаж состоит из 47 домов, большинство из которых построено в готическом стиле.
Бегенхоф - двор монастыря бегинок г. Амстердам
Дома во внутреннем дворе до сих пор являются прибежищем для одиноких женщин (там живут не одни старушки), которые спокойно пили чай в своих квартирках без штор во время нашего посещения. Когда одна из женщин устраивает свое счастье, ее место тут же занимает следующая в очереди. Есть на их территории и небольшая церковь. Все очень ухожено: подстриженные изумрудные газоны и море цветов!
Видно, что женщины живут!
Амстердам не похож ни на один виденный нами город.
Голландская кломпа
Это город удивительных контрастов. Рядом с церквями и монастырями совершенно легально работают магазины, продающие всякую « дурь» : галлюциногенные грибы (маринованные, как наши опята, в баночках), печенье, шоколад и какие-то пироженки с канабисом.
Магазин, где продают канабис в разных видах
По всему городу кофе-шопы (к кофе они не имеют никакого отношения), под многими из них уже часам к 11 утра курят сидя и лежа какие-то мутные личности бомжацкого вида. Ближе к обеду старый город весь пропитывается запахом марихуаны.
Такое отношение к наркотикам, оказывается, только в самом Амстердаме. Вывозить и употреблять их за пределами не то что страны, а даже города, уже уголовно наказуемо.
Прогулялись мы и по « сердцу порока и разврата» - кварталу « Красных фонарей» . Правда, время было слегка послеобеденное. Квартал не смотрелся так ярко, как в вечерней подсветке. С виду обычный амстердамский квартал: узкие улочки вдоль канала, забитые велосипедами, посреди квартала стоит Старая церковь, а рядом с ней детский сад.
Квартал " Красных фонарей" днем ничем не отличается от всех остальных кварталов Амстердама
Окна окружающих домов пусты, кое-где задернуты шторами, никаких красных фонарей.
Но в узких проулках, идущих от канала, в витринах, как манекены, стоят девушки. Понятно, многие работают и днем. Они, как и в жизни, все разные: полненькие и худенькие, светленькие и темненькие, ухоженные (настолько, что ничего естественного в их лицах и телах практически не осталось, и даже в париках), и натуральные (со складочками в тех местах, от которых большинство женщин с удовольствием бы избавились). Стоят в белье и в таких театральных позах, что поначалу сразу и не понимаешь, что они живые.
Через дом-другой абсолютно нормальные магазины одежды, дизайн-студии, кафе с кофе и круассанами. И опять витрины с девушками. А посреди всего этого гуляют люди с колясками, целыми семьями. Какие-то мусульмане водят туда своих, закутанных во все черное, женщин. Мерзкие нагловатые подростки что-то кричат девушкам и дразнятся.
Да и в целом, по всему кварталу достаточно подозрительных личностей, с которыми в вечернее время, наверное, лучше бы не встречаться. В общем, жизнь бурлит. Фотографировать девушек в витринах категорически запрещено, за этим следят, можно и в лоб получить, и камеру сломают. Запечатлили только центральную площадь квартала рядом со Старой церковью и таким разрекламированным в Интернете памятником проститутке. Только вы вряд ли его разглядите, поскольку он маленький – сантиметров 50 и очень невзрачный.
Центральная площадь в квартале Красных фонарей и маленькая статуэтка проститутки (назвать это памятником язык не поворачивается)
Самые сильные впечатления о любой стране – гастрономические. Невозможно не побывать в Амстердаме и не попробовать их знаменитой селедки. Казалось бы – ну, что тут такого? Однако, селедка там действительно очень вкусная. Для голодных туристов филе селедки укладывают в булочку, посыпают маринованным луком и кладут несколько кружочков маринованного огурчика. Стоит такой бутерброд 3 евро. И, хотя в пересчете на наши деньги, за один бутерброд мы могли бы дома купить целых 2 кг селедки, попробовать нужно обязательно. Это как раз тот случай, когда денег не жалко. Если вы наивно думаете, что палатки с селедкой в Амстердаме на каждом шагу, то вынуждена вас разочаровать, их еще поискать нужно. Правда, мы подготовились перед отъездом, почитали советы людей и нашли. Но в нашей группе были люди, которые, пробегав по городу 10 часов, так и не встретили палатку с селедкой, и очень огорчались по этому поводу.
Были мы и на знаменитом плавучем цветочном рынке.
Плавучий Цветочный рынок в Амстердаме
Какие только цветы и луковицы, семена и сувениры там не продают! Луковицы знаменитых голландских тюльпанов можно купить за 3.50 евро за пакет (как одного сорта, так и микс) или 3 пакета на 10 евро. Правда, наша сопровождающая рассказала, что у нее тюльпаны не проросли. Так что бывает и такое. Поэтому выбор за вами. Мы не покупали.
Сад возле Рейксмюсеума в амстердаме
После обеда город наполнился человеками настолько, что нам очень хорошо запомнится теснота в Амстердаме. Гуляющих людей, несущихся велосипедистов, припаркованных велосипедов там так много, что яблоку негде упасть.
Вот так плотненько в Амстердаме ближе к обеду
Мы привезли в город солнышко, и народ разоблачился, дети и взрослые бегали и играли в фонтанах. Возле Рейксмюзеума есть интересный фонтан-ловушка.
Фонтан-ловушка
Стоит кому-то туда зайти, как он окружает зашедшего потоком струй, которые бьют из основания фонтана. Предусмотреть, откуда именно, заранее невозможно. И люди с визгом вынуждены стоять и ждать, когда же струи утихнут. Смотреть на это очень забавно, но холодно.
Последним объектом в нашем личном списке « must see» был музей Немо.
Музей Немо в Амстердаме
Правда, в сам музей мы не попали. Зато на его крыше необычной конструкции есть смотровая площадка,
Смотровая площадка на крыше музея Немо в Амстердаме
а также целый парк уникальных аттракционов, куда местные приходят гулять с детьми. Дети резвятся в каких-то интересных крутящихся тубусах, прыгают в фонтанах. И это все на приличной высоте!
Смотровая площадка на крыше музея Немо в Амстердаме
С крыши музея Немо открывается прекрасный вид на старый город и на морской музей.
Голландцы высокая нация: мужчины, встреченные на улицах, за 1м 80см и все похожи друг на друга, а эти белобрысые дети просто какие-то перепечатки через копировальную бумагу! Все какие-то одинаковые! Открыточно симпатичные! Ни за что не спутала бы их с немецкими детьми, например.
Вот и закончилась наша однодневная прогулка по Амстердаму.
За 10 часов многое успели увидеть, даже то, что не планировали, еще и прошлись немного по магазинам. Все-таки сезон летних скидок! Трудно устоять перед соблазном.
Мы покидаем Амстердам, теперь нас ждет Берлин, а мы с нетерпением ждем встречи с ним.
Берлин встречает нас отличной погодой. Спасибо водителям, высадили нас прямо возле Рейхстага. На солнце он смотрится впечатляюще.
Рейхстаг, г. Берлин
Наша группа ушла на обзорную экскурсию, а мы, вооружившись картой, гуляем по своей программе. Конечно же, сначала к визитной карточке - Бранденбургским воротам.
Бранденбургские ворота - символ объединения Берлина
Странные указатели мы там находим…
Интересный указатель возле Бранденбургских ворот
Центральная улица Берлина Унтер ден Линден вся заставлена строительными вагончиками с рисунками вагонов метро, видимо скоро здесь пройдет новая ветка.
Реставрация на Унтер ден Линден, г. Берлин
По Унтер ден Линден идем на Музейный остров.
Музейный остров, г. Берлин
Почитав полезные советы в сети, покупаем абонемент на один день на все музеи Музейного острова за 18 евро с носа. В стоимость этого билета входят аудиогиды во всех музеях острова.
Абонемент на один день в музеи Музейного острова в Берлине
Для сравнения билет в музей Пергамон стоит 12 евро, в Новый музей 14 евро. Понятно, что при всем желании, обойти все музеи в один день невозможно,
Археологический музей г. Берлин
Вход в исторический музей на Музейном острове
но мы побывали в трех: Пергамском,
Вавилонские врата - ворота Иштар
фасад здания из Эфеса
Экспонаты ассирийской культуры в Пергамском музее
Экспонаты ассирийской культуры в Пергамском музее, г. Берлин
Новом и Художественном. Такое количество шедевров вызывает какой-то взрыв мозга! Ворота Иштар в Пергамоне, бюст Нефертити в Новом музее, импрессионисты (Моне, Ренуар) в Художественном музее.
Здание Художественного музея в г. Берлин
Экспонаты художественного музея, г. Берлин
Уже нет ни сил, ни ног, ни времени, голова перестает соображать, и мы покидаем музеи. Немного грустно, но нельзя объять необъятное.
На Музейном острове расположен огромный кафедральный собор, построенный для династии Гогенцоллернов.
Домский собор на Музейном острове г. Берлин
Сейчас вход в него платный – 7 евро. После трех музеев мы его не осилили. Зато вокруг собора везде зеленые лужайки, кафе.
Зеленые лужайки на Музейном острове, г. Берлин
Все туристы имеют возможность отдохнуть на травке. Отдохнули и мы, и с новыми силами двинулись дальше.
На Александерплац – центральной площади Берлина - встречается старое и новое. Старое – это самая старая церковь Берлина – Мариенкирхе, а новое – современная телебашня.
Встреча старого и нового на Александерплац, г. Берлин
Башня представляет собой бетонную иглу высотой 365 метров с " нанизанным" на неё металлическим шаром диаметром 32 метра. В ней, на высоте 203 метра расположен вращающийся ресторан. На башню можно подняться за 10 евро, чтобы посмотреть панорамы Берлина. Трудно сказать, хорошо это или плохо, что телебашня находится на центральной площади города, но за несколько десятилетий своего существования она стала своеобразным символом Восточного Берлина.
Застройка Александерплац несколько хаотична. Среди чудом уцелевших старинных зданий построено много современных домов и шопинг молов. Мы не могли не обратить внимания на фонтан « Нептун» , который когда-то подарил городу император Вильгельм П. В свое время он был одним из самых больших фонтанов в мире.
Красная ратуша и фонтан " Нептун" на Александерплац, г. Берлин
На площади жизнь бьет ключом: работают магазины, на площади расположены аттракционы, музыканты из разных концов площади что-то играют наперебой, фокусники показывают нехитрые фокусы, работает множество кафе. Обязательно пробуем фирменный берлинский фаст-фуд: карри вурст. Это очередная немецкая сосиска, только в соусе карри и кетчупе. Вкусно, но ничего особенного. После амстердамской селедки нас будет трудно чем-то удивить.
Находим супермаркет. Цены приятно радуют: сыр бри 200 грамм – 0.99 евро, ликер « Адвокат» - 4.99 евро. Даже 1.5 литровая бутылка минералки – 0.19 евро (в Киеве дороже минимум вдвое).
Вообще, Берлин очень приятный город: он излучает какое-то спокойствие, несмотря на то, что это столица и там много туристов. Но там нет такой тесноты и суеты, как в Амстердаме. Там тоже достаточно велосипедистов, но они уже не так страшны и агрессивны.
Старинное сердце Берлина – Жандарменмаркт - в вечерних сумерках смотрится очень романтично. Жаль, что две церкви уже закрыты,
Церковь на Жандарменплац, г. Берлин
а концертхаус сегодня не вписывается в наши жизненные планы.
Концертхаус на Жандарменплац, г. Берлин
Остался последний пункт нашей программы по Берлину – Чек-поинт Чарли.
Спрашиваем дорогу у явно местного мужчины, гуляющего с собачкой, и движемся в указанном направлении.
Чек-поинт « Чарли» единственный, оставленный на память, пропускной пункт из западного Берлина в восточный.
Чек-поинт Чарли г. Берлин
Вроде бы ничего особенного - достаточно раскрученное место. Рядом магазины сувениров « Чарли» , кафе с городским пляжем « Чарли» (смешно: насыпали песок посреди города, поставили шезлонги, огородили забором и поставили киоски с едой и пивом),
Городской пляж Чарли г. Берлин
даже KFC « Чарли» . Однако холодок по спине пробегает, когда видишь такую надпись.
Страшно вспомнить
Для меня здесь заканчивается свобода.
Несмотря на вечернее время людей там много, практически всех умиляет фотография типичного советского солдата
Фото советского солдата
Все стараются сфотографироваться именно на ее фоне.
С обратной стороны фотография американского солдата,
Фото американского солдата
но к ней интерес значительно меньше.
Уставшие, но довольные бредем обратно к месту встречи нашей группы. Красиво смотрятся Бранденбургские ворота в вечерней подсветке.
Бранденбургские ворота в вечерней подсветке
До Берлинской стены в этот раз мы не доехали, сил не хватило. Но будет к чему вернуться. Берлин, хоть и современный мегаполис, но очень понятен для туриста, там сложно заблудиться. А у нас еще столько не посещенных музеев! Нас ждет Потсдам и Сан-Суси!
Автобус забирает в свои теплые объятия уставших туристов. До нашего любимого Львова нам ехать 950 км. Но с такими впечатлениями и в компании таких замечательных людей из нашей группы дорога переносится очень хорошо.
Наш любимый Львов не перестает удивлять
Жаль со всеми прощаться, уже успели перезнакомиться. Спасибо « Алголю» за хорошо организованный тур! Спасибо нашему гиду Насте Риндзак за ее профессионализм и позитивность! Спасибо всей нашей группе за приятную компанию! Давайте путешествовать вместе!
Продовження. Початок тут
Бегінаж – один із найстаріших і найкрасивіших архітектурних ансамблів Амстердама.
Так виглядає Бегінаж сьогодні м. Амстердам
Бегінаж являє собою середньовічне подвір'я, яке розташоване на рівні на метр нижче решти Старого міста, потрапити в яке можна тільки через дуже вузький склепінний прохід з боку площі Спей.
Вузький вхід у Бегінаж. м. Амстердам
Точна дата його заснування не відома, проте перші згадки належать до 1307 року. Бегінами, або бегардами в середньовічній Європі називали членів католицького ордену, які ведуть чернечий спосіб життя, але без клятв і з правом повернення до світського життя, світу. Відповідно, ця територія належала монастирю бігинок, куди йшли заможні овдовілі жінки, що чинили опір єдиному виходу зі свого становища: вийти заміж за першого зустрічного або піти в монастир, віддавши все своє майно. Жінки-біганки жили відокремлено, займалися суспільно корисними справами і вели чернечий спосіб життя, не приймаючи при цьому обітницю безшлюбності. У 1971 році, після смерті останньої з бігинок, поселення було відреставроване і почало своє існування в сучасному вигляді як пам'ятник архітектури.
У наші дні Бегінаж є ірреальним оазою з крихітними будівлями та садами навколо доглянутого внутрішнього двору. Бегінаж складається з 47 будинків, більшість з яких збудовано в готичному стилі.
Бегенхоф - двір монастиря бігинок м. Амстердам
Вдома у внутрішньому дворі досі є притулком для одиноких жінок (там живуть не одні старенькі), які спокійно пили чай у своїх квартирках без штор під час нашого відвідування. Коли одна з жінок влаштовує своє щастя, її місце відразу займає наступна в черзі. Є на їхній території і невелика церква. Все дуже доглянуто: підстрижені смарагдові газони та море квітів!
Видно, що жінки живуть!
Амстердам не схожий на жодне бачене нами місто.
Голландська кломпа
Це місто дивовижних контрастів. Поряд із церквами та монастирями абсолютно легально працюють магазини, що продають будь-яку «дурницю»: галюциногенні гриби (мариновані, як наші опеньки, в баночках), печиво, шоколад і якісь пирожки з канабісом.
Магазин, де продають канабіс у різних видах
По всьому місту кави-шопи (до кави вони не мають жодного відношення), під багатьма з них уже годині до 11 ранку курять сидячи і лежачи якісь каламутні особи бомжацького вигляду. Ближче до обіду старе місто все просочується запахом марихуани.
Таке ставлення до наркотиків, виявляється, лише у самому Амстердамі. Вивозити і вживати їх за межами не те що країни, а навіть міста вже кримінально карається.
Прогулялися ми і по «серцю вади та розпусти» - кварталу «Червоних ліхтарів». Щоправда, час був трохи пообідній. Квартал не виглядав так яскраво, як у вечірньому підсвічуванні. На вигляд звичайний амстердамський квартал: вузькі вулички вздовж каналу, забиті велосипедами, посеред кварталу стоїть Стара церква, а поряд з нею дитячий садок.
Квартал "Червоних ліхтарів" вдень нічим не відрізняється від решти кварталів Амстердаму
Вікна навколишніх будинків порожні, подекуди задернуті шторами, жодних червоних ліхтарів.
Але у вузьких провулках, що йдуть від каналу, у вітринах, як манекени, стоять дівчата. Зрозуміло, багато хто працює і вдень. Вони, як і в житті, всі різні: повненькі і худенькі, світленькі і темненькі, доглянуті (настільки, що нічого природного в їхніх обличчях і тілах практично не залишилося, і навіть у перуках), і натуральні (зі складочками в тих місцях, від яких більшість жінок із задоволенням би позбулися). Стоять у білизні і в таких театральних позах, що спочатку одразу й не розумієш, що вони живі.
Через будинок-другий абсолютно нормальні магазини одягу, дизайн-студії, кафе з кавою та круасанами. І знову вітрини із дівчатами. А серед цього гуляють люди з колясками, цілими сім'ями. Якісь мусульмани водять туди своїх, закутаних на все чорне, жінок. Гидкі нахабні підлітки щось кричать дівчатам і дражняться.
Та й загалом, по всьому кварталу досить підозрілих особистостей, з якими у вечірній час, напевно, краще не зустрічатися. Загалом, життя вирує. Фотографувати дівчат у вітринах категорично заборонено, за цим стежать, можна й у лоб отримати, і камеру зламають. Зафіксували лише центральну площу кварталу поруч зі Старою церквою і таким розрекламованим в Інтернеті пам'ятником повії. Тільки ви навряд чи його розглянете, оскільки він маленький – 50 сантиметрів і дуже непоказний.
Центральна площа в кварталі Червоних ліхтарів і маленька статуетка повії (назвати це пам'ятником мова не повертається)
Найсильніші враження про будь-яку країну – гастрономічні. Неможливо не побувати в Амстердамі і не спробувати їх знаменитого оселедця. Здавалося б, ну що тут такого? Проте, оселедець там справді дуже смачний. Для голодних туристів філе оселедця укладають у булочку, посипають маринованою цибулею і кладуть кілька кружечків маринованого огірочка. Коштує такий бутерброд 3 євро. І хоча в перерахунку на наші гроші, за один бутерброд ми могли б вдома купити цілих 2 кг оселедця, спробувати треба обов'язково. Це якраз той випадок, коли грошей не шкода. Якщо ви наївно думаєте, що намети з оселедцем в Амстердамі на кожному кроці, то змушена вас розчарувати, їх ще треба пошукати. Щоправда, ми підготувалися перед від'їздом, почитали поради людей та знайшли. Але в нашій групі були люди, які, пробігаючи містом 10 годин, так і не зустріли намет із оселедцем, і дуже засмучувалися з цього приводу.
Були ми і на знаменитому плавучому квітковому ринку.
Плавучий Квітковий ринок в Амстердамі
Які тільки квіти та цибулини, насіння та сувеніри там не продають! Цибулини знаменитих голландських тюльпанів можна купити за 3.50 євро за пакет (як одного сорту, так і мікс) або 3 пакети на 10 євро. Щоправда, наша супроводжуюча розповіла, що у неї тюльпани не проросли. Так що буває таке. Тож вибір за вами. Ми не купували.
Сад біля Рейксмюсеуму в амстердамі
Після обіду місто наповнилося людьми настільки, що нам дуже добре запам'ятається тіснота в Амстердамі. Люди, що гуляють, несуть велосипедистів, припаркованих велосипедів там так багато, що яблуку ніде впасти.
От так щільненько в Амстердамі ближче до обіду
Ми привезли в місто сонечко, і народ роздягнувся, діти та дорослі бігали та грали у фонтанах. Біля Рейксмюзеуму є цікавий фонтан-пастка.
Фонтан-пастка
Варто комусь туди зайти, як він оточує струменів, що зайшов потоком, які б'ють з основи фонтану. Передбачити, звідки саме, наперед неможливо. І люди з вереском змушені стояти і чекати, коли струмені вщухнуть. Дивитися на це дуже весело, але холодно.
Останнім об'єктом у нашому особистому списку «must see» був музей Немо.
Музей Немо в Амстердамі
Щоправда, до самого музею ми не потрапили. Зате на його даху незвичайної конструкції є оглядовий майданчик.
Оглядовий майданчик на даху музею Немо в Амстердамі
А також цілий парк унікальних атракціонів, куди місцеві приходять гуляти з дітьми. Діти граються в якихось цікавих тубусах, що крутяться, стрибають у фонтанах. І це все на пристойній висоті!
Оглядовий майданчик на даху музею Немо в Амстердамі
З даху музею Немо відкривається чудовий вид на старе місто та на морський музей.
Голландці висока нація: чоловіки, зустрінуті на вулицях, за 1м 80см і всі схожі один на одного, а ці білобрисі діти просто якісь передруки через копіювальний папір! Усі якісь однакові! Листівно симпатичні! Нізащо не сплутала б їх із німецькими дітьми, наприклад.
Ось і закінчилася наша одноденна прогулянка Амстердамом.
За 10 годин багато що встигли побачити, навіть те, що не планували, ще й пройшлися трохи магазинами. Все-таки сезон літніх знижок! Важко встояти перед спокусою.
Ми залишаємо Амстердам, тепер на нас чекає Берлін, а ми з нетерпінням чекаємо на зустріч з ним.
Берлін зустрічає нас чудовою погодою. Дякуємо водіям, висадили нас прямо біля Рейхстагу. На сонці він виглядає вражаюче.
Рейхстаг, м. Берлін
Наша група пішла на оглядову екскурсію, а ми, озброївшись картою, гуляємо за своєю програмою. Звичайно ж, спочатку до візитної картки - Бранденбурзьких воріт.
Бранденбурзька брама - символ об'єднання Берліна
Дивні вказівники ми там знаходимо…
Цікавий вказівник біля Бранденбурзьких воріт
Центральна вулиця Берліна Унтер ден Лінден вся заставлена будівельними вагончиками з малюнками вагонів метро, мабуть, скоро тут пройде нова гілка.
Реставрація на Унтер ден Лінден, м. Берлін
По Унтер ден Лінден йдемо на Музейний острів.
Музейний острів, м. Берлін
Почитавши корисні поради в мережі, купуємо абонемент на один день на всі музеї Музейного острова за 18 євро з носа. У вартість цього квитка входять аудіогід у всіх музеях острова.
Абонемент на один день у музеї Музейного острова в Берліні
Для порівняння квиток у музей Пергамон коштує 12 євро, у Новий музей 14 євро. Зрозуміло, що при всьому бажанні обійти всі музеї в один день неможливо,
Археологічний музей м. Берлін
Вхід в історичний музей на Музейному острові
але ми побували в трьох: Пергамському,
Вавилонська брама - ворота Іштар
фасад будівлі з Ефесу
Експонати ассірійської культури в Пергамському музеї
Експонати ассірійської культури в Пергамському музеї, м. Берлін
Новому та Художньому. Така кількість шедеврів спричиняє якийсь вибух мозку! Ворота Іштар у Пергамоні, бюст Нефертіті у Новому музеї, імпресіоністи (Моне, Ренуар) у Художньому музеї.
Будівля Художнього музею в м. Берлін
Експонати художнього музею, м. Берлін
Вже немає ні сил, ні ніг, ні часу, голова перестає думати, і ми залишаємо музеї. Трохи сумно, але не можна осягнути неосяжне.
На Музейному острові розташований величезний кафедральний собор, побудований для династії Гогенцоллернів.
Домський собор на Музейному острові м. Берлін
Наразі вхід до нього платний – 7 євро. Після трьох музеїв ми його не подужали. Зате навколо собору скрізь зелені лужка, кафе.
Зелені галявини на Музейному острові, м. Берлін >
Всі туристи мають можливість відпочити на траві. Відпочили і ми, і з новими силами рушили далі.
На Александерплац – центральній площі Берліна – зустрічається старе та нове. Старе – це найстаріша церква Берліна – Марієнкірхе, а нове – сучасна телевежа.
Зустріч старого та нового на Александерплац, м. Берлін
Вежа є бетонною голкою висотою 365 метрів з "нанизаною" на неї металевою кулею діаметром 32 метри. У ній, на висоті 203 метри розташований ресторан, що обертається. На вежу можна піднятися за 10 євро, щоб подивитись панорами Берліна. Важко сказати, чи добре це чи погано, що телевежа знаходиться на центральній площі міста, але за кілька десятиліть свого існування вона стала своєрідним символом Східного Берліна.
Забудова Александерплац дещо хаотична. Серед чудом уцілілих старовинних будівель збудовано багато сучасних будинків та шопінг молів. Ми не могли не звернути увагу на фонтан «Нептун», який колись подарував місту імператор Вільгельм П. Свого часу він був одним із найбільших фонтанів у світі.
Червона ратуша та фонтан "Нептун" на Александерплац, м. Берлін
На площі життя б'є ключем: працюють магазини, на площі розташовані атракціони, музиканти з різних кінців площі щось грають навперейми, фокусники показують нехитрі фокуси, працює безліч кафе. Обов'язково пробуємо фірмовий берлінський фаст-фуд: каррі вурст. Це чергова німецька сосиска, тільки в соусі каррі та кетчупі. Смачно, але нічого особливого. Після амстердамського оселедця нас буде чимось здивувати.
Знаходимо супермаркет. Ціни приємно радують: сир бри 200 грам - 0.99 євро, лікер «Адвокат» - 4.99 євро. Навіть 1.5 літрова пляшка мінералки – 0.19 євро (у Києві дорожчий мінімум удвічі).
Взагалі, Берлін дуже приємне місто: воно випромінює якийсь спокій, незважаючи на те, що це столиця і там багато туристів. Але там немає такої тісноти та суєти, як в Амстердамі. Там теж досить велосипедистів, але вони вже не такі страшні та агресивні.
Старовинне серце Берліна – Жандарменмаркт - у вечірніх сутінках виглядає дуже романтично. Жаль, що дві церкви вже закриті,
Церква на Жандарменплац, м. Берлін
а концертхаус сьогодні не вписується у наші життєві плани.
Концертхаус на Жандарменплац, м. Берлін
Залишився останній пункт нашої програми з Берліна – Чек-поінт Чарлі.
Запитуємо дорогу у явно місцевого чоловіка, який гуляє з собачкою, і рухаємось у зазначеному напрямку.
Чек-поінт «Чарлі» єдиний, залишений на згадку, пропускний пункт із західного Берліна до східного.
Чек-поінт Чарлі м. Берлін
Начебто нічого особливого – досить розкручене місце. Поруч магазини сувенірів «Чарлі», кафе з міським пляжем «Чарлі» (смішно: насипали пісок посеред міста, поставили шезлонги, обгородили парканом та поставили кіоски з їжею та пивом),
Міський пляж Чарлі м. Берлін
навіть KFC "Чарлі". Однак холодок по спині пробігає, коли бачиш такий напис.
Страшно згадати
Для мене тут закінчується свобода.
Незважаючи на вечірній час людей там багато, практично всіх розчулює фотографія типового радянського солдата
Фото радянського солдата
Усі намагаються сфотографуватися саме на її тлі.
Зі зворотного боку фотографія американського солдата,
Фото американського солдата
але до неї інтерес значно менший.
Втомлені, але задоволені бредемо назад до місця зустрічі нашої групи. Гарно виглядають Бранденбурзькі ворота у вечірньому підсвічуванні.
Бранденбурзькі ворота у вечірньому підсвічуванні
До Берлінського муру цього разу ми не доїхали, сил не вистачило. Але буде до чого повернутися. Берлін, хоч і сучасний мегаполіс, але дуже зрозумілий для туриста, там важко заблукати. А у нас ще стільки не відвіданих музеїв! Нас чекає Потсдам та Сан-Сусі!
Автобус забирає у свої теплі обійми втомлених туристів. До нашого улюбленого Львова нам їхати 950 км. Але з такими враженнями і в компанії таких чудових людей нашої групи дорога переноситься дуже добре.
Наш улюблений Львів не перестає дивувати
Шкода з усіма прощатися, вже встигли перезнайомитись. Дякуємо «Алголю» за добре організований тур! Дякуємо нашому гіду Насті Ріндзак за її професіоналізм та позитивність! Дякуємо всій нашій групі за приємну компанію! Давайте мандрувати разом!
