Як ми зважилися на навколосвітню країну - Польща!
Найкращі ворота до Польщі - Свидниця
От минуло 5 днів з тих пір, як ми покинули рідний Дніпропетровськ, а ми вже скучили за його ритмічним життям і гарним заходом сонця над Дніпром. Але ми не просто залишили улюблені краї – зараз у повній бойовій готовності до перших кроків на шляху здійснення нашої місії.
До кордону України та Польщі, на маленький автомобільний пропускний пункт «Краковець», ми прибули надвечір 17 вересня. А тут - паровоз з машин, що стояли непристойно, віддаляв нас від поста на 1.5 км. Очікування затягнулося на 6 годин. Навіть страшно уявити, яка ситуація на «Шегині», де відстань до пункту близько 5 км!
Тут і народилася нова «рада дня»: краще проходити прикордонні пункти, що знаходяться далеко від туристичних маршрутів, наприклад, Краковець чи Грушев. А того краще – у Свидниці, де взагалі немає черг, але про це, на жаль, нам сказали, коли ми вже перетнули кордон. Щоправда, попередили: «дорога – не дуже».
Як тільки ми опинилися по той бік кордону, стрімголов помчали в напрямку Варшави нічними путівцями. На жаль, у темряві не дуже вдалося розглянути пейзажі, та й ми вже були втомлені. Тому в той момент нас цікавило одне – якнайшвидше знайти нічліг.
Пізня вечеря на польській заправці
Вже було за північ, коли наш погляд порадували яскраві вогні величезної заправки. Тут же і просторе нічне паркування для фур, біля яких ми й присусілися ночувати.
Наша запізніла вечеря складалася з 2 великих латте, 2 великих йогурту та 2 великих загадкових штук: з куркою та щось типу піци «Маргарита», тільки в основі – хлібні булки (у Віталіка – пшенична, у мене – вівсяна) . Все це коштувало 70 злотих.
Що нас приємно здивувало – все зроблено для людей! Приїхав, заправився, треба пропилососити у салоні – будь ласка, води заправити – будь ласка, а може колеса накачати – теж не відмовлять… не те, що ми випрошуємо на заправках – чи можна у вас водички набрати!
Відвідавши місцеві страви, ми вмостилися відпочивати в намет – це перше її випробування в закордонних умовах! Ніч потішила нас 20-градусним теплом.
Пікнік на капоті
Прокинулися ми рано-вранці. Наш сніданок зробили вечірній йогурт, «загадкова штука» та гаряча кава. А їли ми прямо на капоті нашого чудового авто. Підкріпилися і знову – у дорогу!
За кілька годин ми зупинилися в придорожньому МакДональдзе, за півсотні кілометрів від Варшави і тут уже закипіла робота. . . Втрясли робочі питання, обробили та залили фото з Києва. А заразом підшукали собі житло, вирішили забронювати апартаменти, щоб привести себе в порядок. Адже до цього 5 діб у нас не було можливості повноцінно помитися-випратися.
Щоб подивитися Варшаву – тижня мало
До столиці Польщі ми приїхали близько 4 години вечора. Дуже гарне місто! І ми житимемо не менше двох днів, але в самому його серці. Апартаменти наші виявилися маааленькі-маленькі, зате в новому будинку і з гарним паркуванням, в яке ми ледве втиснулися зі своєю висотою.
І хоча був поривчастий вітер, який хитав намет, комфортному сну він не завадив.
Варшава акуратне, чисте, охайне місто, пишається багатою історією. Тут дуже гарний центр та старе місто, видом якого ми насолодилися з висоти пташиного польоту. Загалом, щоб ознайомитися з ним – тижня буде мало. Наприклад, ми заглянули до місцевого зоопарку і не помітили, куди подівся день, хоча встигли подивитися лише 70% його мешканців. Це величезний парк, де тварини живуть не у вольєрах, а на вільних територіях, від людей вони захищені ровами та невеликими ґратами. Спостерігати за тим, як тут доглянуті та задоволені звірі грають, їдять та піклуються про потомство можна нескінченно. Але такого ми не могли собі дозволити, на нас чекали важливі справи.
Зустріч із земляками
Увечері 18 вересня на нас чекав теплий, душевний прийом з боку польського Фонду «Відкритий діалог» та організації «Український світ». Його нам організувала активіст організації Євромайдан Варшава Наталія Панченко, за що ми їй дуже вдячні. Зустріч проходила у приміщенні, яке «Українському світу» виділили після подій на Майдані. Тут проводиться інфоробота, консультування про закони Польщі, з питань отримання громадянства та працевлаштування, а також прийом біженців. 1483122.jpg" target="_blank">
Дуже радісно було зустріти зацікавлені та палкі очі людей, які переїхали до Польщі з різних куточків України, чути, як вони переживають за земляків. І особливо приємно було бачити, з якою теплотою вони приймали подарунки – прапор та ляльки-мотанки з Харкова та Дніпропетровська… Спілкування із хлопцями затяглося до глибокої ночі. Вони дуже багато знають про події в Україні. А цікавилися переважно місцевими подробицями: настрої дніпропетровців, які політичні сили лідирують, кого плануємо обирати…
Такі зустрічі не лише надихають на вчинки, а й дають чітке розуміння, що ми робимо правильно! Що Україна єдина і улюблена українцями, незалежно від того, де вони проживають!
Рівне опівдні ми стартували з Варшави на Вільнюс, наповнені переживаннями, враженнями та фотографіями.
