На околицях Керчі безліч старовинних каменоломень, що простяглися під землею на багато кілометрів: Аджимушкайські, Старокарантинні, Багерівські. Ще в античну епоху видобували тут камінь-черепашник для будівництва житла, оборонних споруд та інших будівель. Нерідко підземні лабіринти каменоломень служили керчан надійним укриттям від ворога. Так було й у громадянську війну, як у каменоломнях ховалися партизанські загони, й у роки Великої Вітчизняної.
20 травня 1942 р., коли німецько-фашистські війська вдруге захопили Керченський півострів, загони, що прикривали переправу військ Кримського фронту на Таманський півострів, спустилися в Аджимушкайські каменоломні. Скільки їх зібралося у штольнях, сьогодні достеменно невідомо: називають різну кількість – від 10 до 15 тисяч людей. Тут, у штольнях, знаходилися також жителі Керчі, що сховалися від бомбардувань - жінки, старі, діти. Сто сімдесят днів тривала безприкладна боротьба із ворогом добре організованих підземних гарнізонів Центральних каменоломень під командуванням полковника П.М. Ягунова та Малих каменоломень – під керівництвом лейтенанта М.Г. Поважних. Жили й боролися – без сонячного світла, води, майже без продовольства. Під час газової атаки 24 травня 1942 року загинуло кілька тисяч людей - бійців, дітей, жінок, людей похилого віку. Аджимушкайці стійко трималися з травня остаточно жовтня 1942 року. Коли фашисти зробили останній штурм каменоломень, у них опинилися живі лише жменька знесилених бійців. У травні 1967 року було відкрито підземний музей Героїчна оборона аджимушкайських каменоломень у 1942 році. Відвідування музею лише групове, у супроводі екскурсоводів. Біля входу до підземного музею - меморіал на честь героїв. Автори – київські скульптори Б.Є. Клімушко та Є.Є. Горбань, архітектор С.М. Миргородський.