Різдвяний Зюраткуль
Різдво вирішили відзначити поїздкою на хребет Зюраткуь у Національному парку тієї ж назви, створеної у 1993 році. Як завжди, змовилися в інтернеті, найняли мінівен. Шлях не близький, виїхали о 4-й ранку, до місця старту збиралися під дзвін Різдвяних дзвонів. На світанку прибули до сезонної пам'ятки – Уванському крижаному фонтану, там геологи в 1976 році шукали залізну руду і зачепили при бурінні лінзу підземних вод, тиск вибив поставлену геологами пробку і кожну зиму вода, що б'є з підземного джерела. до 12-14 метрів висоти – що холодніше, то вище. 
Далі був підйом на скелясту вершину хребта Зюраткуль, що протягнувся на 7 км – кам'яні останки Ведмеді заввишки 1175 метрів, дорога в гору через переважно ялиновий ліс зігріла, особливо остання ділянка курумника – безладного нагромадження валунів різних розмірів. Тут треба бути уважним – нога, що невдало потрапила між камінням, може обернутися переломом, а рятувальники сюди доберуться не скоро, хоча підйом не вважається складним. До вершини веде Екотроп.
На вершині нас зустріло яскраве веселе сонце - мало не березневе, навіть навесні запахло, та й не холодно, пощастило з погодою! На сходах зі скель влаштували пікнік з розкішними краєвидами навколо – круте піднесення пробудило апетит! Прекрасна панорама з високогірним (724 м над рівнем моря) озером Зюраткуль та хребтом Нургуш.
Пройшли хребтом до сусідньої вершини, радіючи достатку сонячного світла, видерлися на самий верх, прогулялися по плато навколо вершини з низенькими гірськими ялинками і вирушили вниз, де була замовлена банька.
Річка Велика Сатка у верхів'ях швидка і не замерзає повністю, після парилки пробіглися до неї серед снігу і пострибали у воду, вир для купання обладнаний помостом, перилами і драбинкою, що добряче обледеніла, інакше забере течією. Сонце на той час давно зайшло, похолоднішало і стемніло. Ліхтар біля лазні дозволяв орієнтуватися, але світло його до річки щойно діставало - труси можна було не натягати!
Повернулися додому вже наступної доби після Різдва!
