И снова очень хочется поделиться невероятными эмоциями от очередного путешествия. Оно состоялось в октябре, но только сейчас у меня нашлось время рассказать о том, какие места мне удалось посетить благодаря довольно извествно туристической компании " Одиссея" . Ребята, вам отдельное, огромное спасибо за вашу работу. Я, как турист со стажем принадлежу только ва. И как только переборю страх перед самолетами сделаю загран паспорт, и прибегу, узнала, что у вас открылся отдел бронирования загран туров! Вы просто " сумасшедшие" ! Люблю вас.
Но вернемся к самому путешествию, открытию новых мест и тем самым эмоциям, которыми очень хочется поделиться.
Начну наверное, как принято, с самого начала.
Как я уже писала в других обзорах, автобус был прекрасен, тепло, не укачивает (хотя у меня такая проблема присутствует). Водители высокопрофессиональные. Быстро и качественно не только привезли и вернули домой, но и во время экскурсий отлично откатали. Спасибо вам, ребята.
Из Ростова-на-Дону мы выехали около 8 вечера, пока собрали всем " попутных" участников тура прошло около 2 часов, но тем не менее в гостиницу приехали около 4 утра. Быстро, нечего сказать. Уже на подъезде к Домбаю начало захватывать дух от окружающей красоты, вокруг лес, а на фоне слегка светлеющего неба выделяются горы. Возможно мои эмоции преувеличены, потому что я впервые попала в горы, но просто попробуйте туда съездите, я думаю, что вы меня поймете...
Гостиница конечно не самая шикарная, но то, что было вокруг с лихвой окупало условия проживания. (Сейчас пишу, а воспоминания захлестывают новой волной эмоций, даже не смотря на то, что прошло больше месяца с момента возвращения).
Фассад гостиницы. Впечатления не однозначные, но как обычно первые впечатления бывают довольно обманчивы.
Огромные балконы!! !
Холл гостиницы. Понимаю, что не по порядку. Но знаете, мне так нравится.
2-х местный номер " Стандарт" . Мне повезло, и мой номер выходил на горы.
Вид с моего балкона на рассвете. Не могла я спать долго, когда за окном творится такая невероятная красота.
Лучше рассвета в горах может быть только рассвет в горах, когда ты не спишь!! !
Но давайье продолжим, так как кроме созерцания невероятных красот с балкона моего номера было на что посмотреть. В первый день мы поднимались на высоту около 3000 метров над уровнем моря. Разряженый воздух не такая уж и страшная штука, как мне рассказывали. Так даже легче предвигаться в пространстве. Особенно если у вас на ногах неплохо адаптированная обувь, на нескользящей подошве.
Вид на Домбай с подъемника.
Даже летающая тарелка есть в этих замечательных местах. Стоит сфотографироваться рядом)))
Наши путешествия не ограничились исследованием вершин таких невероятно красивых гор, были мы и чуть пониже. Там тоже нас ожидала просто невероятная красота и первозданная природа, хоть и останавливаются там путешественники с палатками...
Сразу несколько фотографий, что бы отвлечь вас от многообразия букв))) На последних пяти фотографиях показана " Оленья поляна" . Правда мне так и не объяснили, посему же она именно " Оленья" , но красота настолько поражает, что подобными вопросами не задаешься совршенно. Вода в рке неверотно чистая, что мы ее набирали в бутылки и забирали с собой. Вкус воды ни с чем не сравним. Как буд-то чистейший снег растопили на солнце и налили в стакан. Такого больше нигде я не встречала. . Искренне советую попробовать.
Но вернемся к более земному. Еда. К сожалению у человека есть неистребимая привычка: есть. Причем кушать несколько раз в день... (Кошмар, с которым не могут справить некоторые " худышко-стройняшки" слкдящие за своей фигурой и каждой съеденной каллорией, что в горах не реально). Национальное блюдо " Хычин" . Существует их многое множество видов. Как мне сказали, что у каждой хозяйки свой рецепт. Лично я, за 3 неполных дня прибывания в Домбае попробовала около 5 видов этого Лакомства! И да, я не опечаталась, именно с большой буквы. Такое иначе нельзя описать. Сколько видов этого блюда существует, столько и восторженных эпитетов буду писать. Но... Для меня самым вкусным оказался хычин на 4-ой очереди, который я попробовала во второй день своего прибывания в Домбае. Он был с говядиной, и соусои из мацони и трав... Вкуснее я еще ничего не ела... Хотя шашлык из говядины та еще вкуснятина, особенно в горах.
Это фото сделано с ракурса, который крайне редко показывают туристам. Мне повезло с экскурсоводом. Озеро называется " Туманлы Кёль" . Название, если честно, запоминала довольно долго, в отличие отперевода. Перевод я запомнила с первого раза: " Туманное озеро" . Естественное природное озеро, которое в определенный временной отрезок покрывается испарением (туманом). В любое время года над озером поднимается тан в часы раннего утра ( примерно с 5 до 7 утра). С определенного ракурса видно, что озеро в форме сердца. Невероятные ощущения. Снова захватывает дух... А еще в хорошую погоду на берегу озера можно застать людей, которые приехали на пикник. Берег оборудован столами с лавочками и мангалами, а многие туристы оставляют неизрасходованный уголб и жидкость для розжига около мангалов. Время в этом месте пролетает незаметно. От реки, пересекающей приграничную зону на военно-Осетинской дороге до озера " Туманлы-кёль" можно пешком пройти минут за 25-30, но виды захватывают настолько, что ты не замечаешь, как останавливаешься каждые несколько десятков метров, что бы сфотографировать очередкой " водопадик" , стекающий с возвышенности по правой стороне дороги. А еще в конце октября на таких водопадах можно найти самые настоящие сосульки, которые как в детстве классно отламывать и грызть, если конечно не боитесь заработать ангину)))
В общем хочется сделать один единственный вывод...
Домбай стоит того, чтобы туда поехать. Но за одну поездку всех достопримечательностей не увидеть. Что-то нужно смотреть в теплое время года, что-то нужно обязательно увидеть в зимние деньки. Но хочется сказать, увидеть просто обязательно!
Соет для будущих туристов. Вне зависимости от того, где вы планируете останавливаться, берите с собой маленький тепловентилятор. На такой высоте очен сложно с обогревом гостиниц, вне зависимости от уровня гостиницы.
І знову дуже хочеться поділитися неймовірними емоціями від чергової подорожі. Воно відбулося в жовтні, але тільки зараз у мене знайшовся час розповісти про те, які місця мені вдалося відвідати завдяки досить відомо туристичній компанії "Одіссея". Хлопці, вам окреме, дякую вам за вашу роботу. Я, як турист зі стажем, належу тільки ва. І як тільки переборю страх перед літаками зроблю закордонний паспорт, і вдаюся, дізналася, що у вас відкрився відділ бронювання закордонних турів! Ви просто "божевільні"! Люблю вас.
Але повернемося до самої подорожі, відкриття нових місць і тих емоцій, якими дуже хочеться поділитися.
Почну напевно, як заведено, із самого початку.
Як я вже писала в інших оглядах, автобус був прекрасний, тепло, не заколисує (хоча в мене така проблема є). Водiї високопрофесiйнi. Швидко та якісно не лише привезли та повернули додому, а й під час екскурсій чудово відкатали. Дякую вам, хлопці.
З Ростова-на-Дону ми виїхали близько 8-ї вечора, поки зібрали всім "попутних" учасників туру пройшло близько 2 годин, але в готель приїхали близько 4 ранку. Швидко, нічого сказати. Вже на під'їзді до Домбаю почало захоплювати дух від навколишньої краси, довкола ліс, а на фоні неба, що злегка світлішає, виділяються гори. Можливо, мої емоції перебільшені, тому що я вперше потрапила в гори, але просто спробуйте туди з'їздіть, я думаю, що ви мене зрозумієте. . .
Готель звичайно не найшикарніший, але то, ¦що було навколо з лишком окупувало умови проживання. (Зараз пишу, а спогади захльостують новою хвилею емоцій, навіть не дивлячись на те, що минуло більше місяця з моменту повернення).
Фассад готелю. Враження не однозначні, але зазвичай перші враження бувають досить оманливі.
Величезні балкони!
Холл готелю. Розумію, що не гаразд. Але, знаєте, мені так подобається.
2-місний номер "Стандарт". Мені пощастило, і мій номер виходив на гори.
Вигляд з мого балкона на світанку. Не могла я спати довго, коли за вікном коїться така неймовірна краса.
Краще світанку в горах може бути тільки світанок у горах, коли ти не спиш!
Але даваййо продовжимо, бо крім споглядання неймовірної краси з балкона мого номера було на що подивитися. Першого дня ми піднімалися на висоту близько 3000 метрів над рівнем моря. Розряджене повітря не така вже й страшна штука, як мені розповідали. Так навіть легше пересуватися у просторі. Особливо якщо у вас на ногах непогано адаптоване взуття, на підошві, що не ковзає.
Вигляд на Домбай з підйомника.
Навіть літаюча тарілка є у цих чудових місцях. Варто сфотографуватися поряд)))
Наші подорожі не обмежилися дослідженням вершин таких неймовірно красивих гір, були ми трохи нижче. Там теж на нас чекала просто неймовірна краса і первозданна природа, хоч і зупиняються там мандрівники з наметами. . .
Відразу кілька фотографій, щоб відволікти вас від різноманіття літер))) На останніх п'яти фотографіях показано "Олень поляна". Правда мені так і не пояснили, тому вона саме "Оленья", але краса настільки вражає, що подібними питаннями не задаєшся абсолютно. Вода в річці неймовірно чиста, що ми її набирали у пляшки та забирали з собою. Смак води ні з чим не порівняти. Наче чистий сніг розтопили на сонці і налили в склянку. Такого більше ніде я не зустрічала. Щиро раджу спробувати.
Але повернемося до більш земного. Їжа. На жаль, у людини є незнищенна звичка: є. Причому їсти кілька разів на день. . . (Кошмар, з яким не можуть справити деякі "худишки-струнки", що стежать за своєю фігурою і кожною з'їденою калорією, що в горах не реально). Національна страва "Хичин". Існує їх багато видів. Як мені сказали, що кожна хазяйка має свій рецепт. Особисто я, за 3 неповні дні перебування в Домбаї спробувала близько 5 видів цього Ласощі! І так, я не опечаталася, саме з великої літери. Таке інакше не можна описати. Скільки видів цієї страви існує, стільки і захоплених епітетів писатиму. Але. . . Для мене найсмачнішим виявився хичин на 4-ій черзі, який я спробувала другого дня свого прибуття в Домбаї. Він був із яловичиною, і соусої з мацоні та трав. . . Смачніше я ще нічого не їла. . . Хоча шашлик із яловичини та ще смачна страва, особливо в горах.
Це фото зроблено з ракурсу, який дуже рідко показують туристам. Мені пощастило з екскурсоводом. Озеро називається "Туманли Кель". Назва, якщо чесно, запам'ятовувала досить довго, на відміну від перекладу. Переклад я запам'ятала з першого разу: "Туманне озеро". Природне природне озеро, яке у певний часовий відрізок покривається випаровуванням (туманом). Будь-якої пори року над озером піднімається тан в години раннього ранку ( приблизно з 5 до 7 ранку). З певного ракурсу видно, що озеро у вигляді серця. Неймовірні почуття. Знову захоплює дух. . . А ще за хорошої погоди на березі озера можна застати людей, які приїхали на пікнік. Берег обладнаний столами з лавочками та мангалами, а багато туристів залишають невитрачений кут і рідину для розпалювання біля мангалів. Час тут пролітає непомітно. Від річки, що перетинає прикордонну зону на військово-Осетинській дорозі до озера "Туманли-Кель" можна пішки пройти хвилин за 25-30, але види захоплюють настільки, що ти не помічаєш, як зупиняєшся кожні кілька десятків метрів, щоб сфотографувати черг ", що стікає з височини праворуч дороги. А ще наприкінці жовтня на таких водоспадах можна знайти справжнісінькі бурульки, які як у дитинстві класно відламувати і гризти, якщо звичайно не боїтеся заробити ангіну)))
Загалом хочеться зробити один єдиний висновок. . .
Домбай вартий того, щоб туди поїхати. Але за одну подорож всіх пам'яток не побачити. Щось потрібно дивитися в теплу пору року, щось потрібно обов'язково побачити у зимові дні. Але ж хочеться сказати, побачити просто обов'язково!
Сіє для майбутніх туристів. Незалежно від того, де ви плануєте зупинятися, беріть маленький тепловентилятор. На такій висоті дуже складно з обігрівом готелів, незалежно від рівня готелю.
