Предложение установить границу между Европой и Азией по Уральскому горному хребту, протянувшемуся более, чем на 2000 км с Севера на Юг принадлежит Василию Татищеву, направленному на Урал Петром I, хотя опубликовал это предложение служивший у Татищева пленный швед. До этого границу проводили в разных местах гораздо западнее.
Когда-то, около 3.5 миллиардов лет назад, на месте Уральских гор произошел разрыв земной коры с образованием обширного водного пространства – здесь плескалось древнее море, судя по отложениям, не очень глубокое. Около 300-400 млн. лет назад в девонский период имело место сжатие литосферных плит с образованием горного хребта, позднее, миллионов 30 лет назад, было еще одно сжатие, их последствия сохранились в виде Уральского горного хребта (античные Рифейские и Гиперборейские горы), к настоящему времени сильно разрушенного. Морские отложения 300-400 миллионолетней давности вышли на поверхность, например, в виде ракушечника скал Шунут. Шунут (Шунут-камень ) – вершина Коноваловского увала высотой 726 метров над уровнем моря.
Ледяные бабочки
Иней на ветвях
Поездка на Шунут заняла один день, погода предполагалась не холодной – рассчитывали на 8-10 градусов с минусом, но вышло -24! Однако родник на пути не замерз, только на камнях присели ледяные бабочки да ветви деревьев опушил иней. От ходьбы в гору быстро согрелись, хотя смартфон в кармане жалобно пищал, что температура для него слишком низкая – пусть поспит, отдохнет, все равно здесь сети нет.
У подножья скалы оказалось оживленно – в этот день там собрались любители карабкаться в горы на четырех колесах, естественно, автомобили соответствующим образом доработаны, вне конкуренции были колеса с широкопрофильными шинами позволявшими забраться на площадку под скалами через ворота, образованные скалами-останцами. Но на сами скалы можно подняться только своими четырьмя конечностями с одной из сторон, с другой стороны – несколько десятков метров отвесного каменного обрыва. Ветер оказался умеренным, удалось оторваться от шумных автомобилистов и расположиться с костерком между скал. Порадовавшись открывшимся видам, еще засветло тронулись в обратный путь.
Пропозиція встановити кордон між Європою та Азією по Уральському гірському хребту, що протягнувся більш, ніж на 2000 км з Півночі на Південь, належить Василю Татищеву, спрямованому на Урал Петром I, хоча опублікував цю пропозицію полонений швед, який служив у Татищева. До цього кордон проводили в різних місцях набагато західніше.
Колись близько 3.5 мільярдів років тому, на місці Уральських гір стався розрив земної кори з утворенням великого водного простору - тут хлюпалося древнє море, судячи з відкладень, не дуже глибоке. Близько 300-400 млн. років тому у девонський період мало місце стиснення літосферних плит з утворенням гірського хребта, пізніше, мільйонів 30 років тому, було ще одне стиснення, їх наслідки збереглися у вигляді Уральського гірського хребта (античні Рифейські та Гіперборейські гори), на цей час сильно зруйнованого. Морські відкладення 300-400 мільйонів давності вийшли на поверхню, наприклад, у вигляді черепашника скель Шунут. Шунут (Шунут-камінь) – вершина Коноваловського овалу заввишки 726 метрів над рівнем моря.
Крижані метелики
Іній на гілках
Поїздка на Шунут зайняла один день, погода передбачалася не холодною – розраховували на 8-10 градусів із мінусом, але вийшло -24! Однак джерело на шляху не замерзло, тільки на камінні присіли крижані метелики та гілки дерев опушив іній. Від ходьби в гору швидко зігрілися, хоча смартфон у кишені жалібно пищав, що температура для нього надто низька - нехай поспит, відпочине, все одно тут сіті немає.
У підніжжя скелі виявилося жваво – цього дня там зібралися любителі дертися в гори на чотирьох колесах, природно, автомобілі відповідним чином доопрацьовані, поза конкуренцією були колеса з широкопрофільними шинами, що дозволяли забратися на майданчик під скелями через ворота, утворені скелями. Але на самі скелі можна піднятися тільки своїми чотирма кінцівками з одного боку, з іншого боку - кілька десятків метрів прямовисного кам'яного урвища. Вітер виявився помірним, вдалося відірватися від галасливих автомобілістів і розташуватися з багаттям між скель. Порадівши видам, що ще відкрилися, ще засвітло рушили в зворотний шлях.