Все популярнее и популярнее становится город Муром у туристов. Особенно с возникновением нового праздника в России - День семьи, любви и верности - отмечаемый 8 июля, в день памяти святых Петра и Февроньи Муромских. Большинство отчетов о городе летние. Ну, а я предлагаю зимний взгляд...
Былинный камень, установлен при въезде в город со стороны Владимира в 1967 г.
Каждый год на Новогодних каникулах мы едем в Саранск проведать родителей. Конечно же проще и комфортнее ехать на поезде,
особенно зимой, когда дорога может превратиться в сплошное испытание,
но на автомобиле гостинцев много можно привезти : )
В этом году мы решили несколько разнообразить наш рядовой и поднадоевший уже маршрут Москва-Саранск остановкой в Муроме, как раз на полпути. Дети наши (дочь 8 лет, сын 7 лет) были очень недовольны решением ехать к бабушкам на машине, ну просто ужасно возмущены. Но узнав, что у нас будет не просто поездка, а целое путешествие с остановкой на ночь в гостинице, да еще в городе, где Илья Муромец родился, сменили гнев на милость : ))
Утро 30 декабря выдалось довольно мрачным и серым. Автомобили сплошным потоком покидали Москву. После Владимира стало как-то светлее, машин поменьше, дорога похуже…
А уже ближе к Мурому даже солнышко выглянуло
И тут дочка выдала, что, оказывается, такие красивые деревья они только по телеку да на картинках видели. Ну вот, хоть какая-то польза от этой поездки : )) На самом деле, конечно же это не так, видели, просто уже не помнят : )
Местом ночевки в Муроме выбрали гостиницу « Волна» . Очень симпатичная небольшая гостиница по вменяемой цене. О ней у меня есть отдельный отзыв.
После много- и высокоэтажной Москвы двухэтажный исторический центр Мурома кажется маленьким и игрушечным
Безлюдным и несуетным
Местами заброшенным
и, наоборот, хорошо сохранившимся
Немного застывшим и замерзшим
Могла ли я когда-нибудь подумать, что буду рассказывать своим детям, что это за агрегат : ))
Отступление: лет тридцать назад в деревне, где мы проводили все каникулы, было негласное разделение между детворой как бы на крутых и не очень : )), на одной улице были колонки, а на другой, где мы жили, нет. Принести воды домой или натаскать в баню, в общем-то, было детской обязанностью, представляете, как мы завидовали тем, у кого были колонки : )) Но если вдруг водокачка ломалась, то тут уже был праздник на нашей улице, тут уж мы вредничали как могли, колодцев-то там уже не осталось…
Ладно, побежали по достопримечательностям, а то световой день короткий
В первую очередь мы пошли к памятнику Илье Муромцу
Сквозь ветви проглядывают главки Николо-Набережной церкви (первые упоминания в источниках 1566 г. )
Рядом находится источник, у которого, согласно преданию, несколько раз появлялся Николай Чудотворец
Это бывшая паромная переправа через Оку, которая перестала функционировать в 2009 г. с открытием вантового моста (его мы посмотрим завтра).
Набережная Оки
Слева виден железнодорожный мост. Не знаю, как летом, а в морозный зимний день слышно проходящие по нему поезда. Справа виден купол церкви Косьмы и Дамиана. Согласно легенде, именно на этом месте стоял шатер Ивана Грозного, когда он останавливался в Муроме во время похода на Казань.
Выше на берегу стоит Церковь Смоленской иконы Божией Матери (1804 г. )
Четкого плана действия у меня не было, просто список основных достопримечательностей с приблизительными прикидками в голове что на сегодня, а что на завтра. Очень бы хотелось побывать в театре-музее Ильи Муромца, но, к сожалению, в тот день никаких представлений не было (предварительно списывалась с ними). Жаль, почему-то мне кажется, что нам понравилось бы. Этого объекта в разных списках « Топ достопримечательностей Мурома» нет, случайно наткнулась в сети на информацию о театре, теперь делюсь с Вами, вдруг пригодится : ))
Театр-музей Ильи Муромца. (Фото из интернета)
Т. к. детскую часть нашей компании надо как-то развлекать, то от памятника Илье Муромцу мы направились в более оживленную часть города – к площади 1100-летия Мурома. Прошли мимо « замерзшего» Зворыкина (подробнее о судьбе и деятельности, пожалуй, самого известного муромчанина можно почитать, например, здесь ). И как будто укрывшегося от холода бумажным покрывалом Муромского историко-художественного музея.
Муромский историко-художественного музей
Но нет, все намного прозаичнее, здание музея уже долгие годы находится на реставрации. Когда-то этот особняк принадлежал семье купцов Зворыкиных. Напротив еще одно « нарисованное» и « продырявленное» (как сказали дети) строение.
Не нашла, что же это было и чем должно стать. Зрелище, конечно, не очень-то веселое. Но как часто бывает в нашей жизни, прямо-таки за ним веселье и начинается
Московская улица
Водонапорная башня, построенная в 1864 г. на средства местного главы А. В. Ермакова, невиданная роскошь для провинциального городка того времени. К тому же действующая до сих пор, только воду теперь качают не из Оки, а из артезианской скважины.
Одно из сооружений водопровода конца XIX века можно видеть на берегу Оки близ Николо-Набережной церкви (на фото выше по тексту) – труба и здание водокачки
Основные достопримечательности Мурома – монастыри и храмы. Многие посещают их для поклонения святыням, коих в Муромских храмах очень много, а некоторые, как мы, для созерцания архитектурных красот, прикоснуться к духу старины, окунуться в историю. В Спасо-Преображенский монастырь мы успели добраться засветло.
Именно в этом монастыре в Покровском соборе находится гробница преподобного Илии Муромского. Не совсем гробница, конечно, а « скульптурный образ (вырезанный из дерева) святого богатыря, защитника земли Русской, воссоздан по его нетленным мощам, почивающим в Киево-Печерской Лавре. В серебряном ковчеге находится часть левой руки преподобного» .
Первые упоминания об обители относятся к XI веку. Как и у большинства православных храмов нашей страны, у монастыря была нелегкая судьба, здесь была расположена воинская часть. Но в настоящее время он восстановлен и продолжает развиваться. Я не отношусь к усиленно верующим, про таких, как я, говорят « верующая, но не воцерковленная» , не особо верю в чудесные исцеления и т. п. , меня всегда раздражали в храмах вечно делающие замечания прихожанки: « Туда не ходи, здесь не через то плечо, голову ниже склони… » ну и т. д. Здесь же приятно поразили улыбающиеся батюшки, приветствующие нас как старых знакомых, милые женщины-служительницы, без тени недовольства и раздражения на лице… Как-то так… Когда мы вышли из Покровского собора, было уже совсем темно, но тут внезапно засветилась праздничными огнями елка, дети даже вскрикнули от неожиданности
Вот это чудо! Дети были в восторге!
Не буду перечислять все объекты монастыря. Многих туристов и поломников, возможно, заинтересует: на территории монастыря водосвятная часовня с купелью « Живоносной источник» , где можно набрать освященной воды и совершить омовение в купели (помещение теплое), в которой находится камень из священной реки Иордан, сделать это можно в пятницу, субботу и воскресенье с 7.00 до 19.00, женщинам полагается быть в рубашках.
Мне хотелось еще посетить часовню-костницу, но она была закрыта. Не могу объяснить, зачем мне это надо, наверное, чтобы еще раз подумать о том, что « Помни всякий брат: мы были как Вы, Вы будете как мы» . (У меня имеется уже, своего рода, опыт разглядывания костей в Кутна Горе в Чехии - впечатлило). Часовня-костница возведена на месте монастырского кладбища, которое было переустроено подвоенный плац, и в ней собраны останки людей, обнаруженные во время благоустройства восстанавливаемого монастыря.
День удался: многое успели, да и погодка не подвела, дала возможность насладиться настоящими зимними пейзажами. Т. к. уже стемнело, особо красоты не поразглядываешь, к тому же поднялся ветер, да и мы уставшие, продолжение прогулки по Мурому было назначено на завтра…
А на завтра несколько потеплело, иней с деревьев сошел, зимняя сказка стала менее сказочной, но не менее интересной. Мы продолжили « монастырскую» тему…
Памятник Петру и Февронье Муромским установлен на площади Крестьянина в 2012 г.
Наибольший наплыв туристов и поломников в Муроме приходится на 8 июля, когда празднуется День семьи, любви и верности. Праздник этот относительно новый, отмечается он с 2002 года по инициативе мэра Мурома. И 8 июля, конечно, дата не случайная – день памяти святых Петра и Февроньи Муромских, которые считаются покровителями семьи, семейных ценностей. Их мощи находятся в Троицком женском монастыре (год основания 1643), куда и приходят многие с просьбами о семейном счастье.
В 1975 году на территорию Троицкого монастыря был привезён деревянный храм в честь преподобного Сергия Радонежского из соседнего Меленковского района, являющийся памятником деревянного зодчества XVIII века
И здесь же рядышком (через дорогу) находится мужская обитель – Благовещенский монастырь – основанная еще Иваном Грозным
Конечно, в Муроме много чего интересного, но основную, так сказать, программу мы выполнили. Да и надо было уже спешить к новогоднему ужину в родительский дом. А на закуску у нас осталась достопримечательность уже современная - вантовый мост
Построен мост в 2009 г. Хотя попытки реализации этого проекта были еще во времена СССР. В 2013г. по результатам всероссийского конкурса Муромский мост был признан самым красивым в России.
Пересечение моста стало очень удачным финальным штрихом в нашем знакомстве с Муромом и, в тоже время, дало задорный такой настрой на оставшуюся часть пути . Подпевая новогоднему репертуару радиостанций, при полном отсутствии слуха и голоса у всей семьи, глазея по сторонам,
мы успешно добрались до Саранска и… Ну это, как говорится, совершенно другая история : )))
P. S. Многие, наверное, слышали, что отдых – это смена вида деятельности. Чуть перефразируем: отдых – смена окружающей действительности : )). Надо-надо иногда окунаться в спокойствие и размеренность провинциальных городов. Происходит какая-то подзарядка что ли…
Все популярнішим і популярнішим стає місто Муром у туристів. Особливо з виникненням нового свята в Росії – День сім'ї, любові та вірності – відзначається 8 липня, у день пам'яті святих Петра та Февронії Муромських. Більшість звітів про місто літні. Ну, а я пропоную зимовий погляд. . .
Билинний камінь, встановлений при в'їзді в місто з боку Володимира в 1967 р. /small>
Щороку на Новорічних канікулах ми їдемо до Саранська відвідати батьків. Звичайно ж простіше та комфортніше їхати поїздом,
особливо взимку, коли дорога може перетворитися на суцільне випробування,
але на автомобілі гостинців багато можна привезти : )
Цього року ми вирішили дещо урізноманітнити наш рядовий і набридлий вже маршрут Москва-Саранськ зупинкою в Муромі, якраз на півдорозі. Діти наші (дочка 8 років, син 7 років) були дуже незадоволені рішенням їхати до бабусь на машині, ну просто жахливо обурені. Але дізнавшись, що у нас буде не просто поїздка, а ціла подорож із зупинкою на ніч у готелі та ще й у місті, де Ілля Муромець народився, змінили гнів на милість : ))
Ранок 30 грудня видався досить похмурим та сірим. Автомобілі суцільним потоком залишали Москву. Після Володимира стало якось світліше, машин поменше, дорога гірша…
А вже ближче до Мурома навіть сонечко визирнуло
І тут донька видала, що, виявляється, такі гарні дерева вони тільки по телеку та на картинках бачили. Ну ось, хоч якась користь від цієї поїздки : )) Насправді, звичайно ж, це не так, бачили, просто вже не пам'ятають : )
Місцем ночівлі у Муромі обрали готель «Хвиля». Дуже симпатичний невеликий готель за осудною ціною. Про неї маю окремий відгук.
Після багато- та високоповерхової Москви двоповерховий історичний центр Мурома здається маленьким та іграшковим
Безлюдним і несуєтним
Місцями занедбаними
і, навпаки, добре збереженим
Трохи застиглим і замерзлим
Чи могла я коли-небудь подумати, що розповідатиму своїм дітям, що це за агрегат : ))
Відступ: років тридцять тому в селі, де ми проводили всі канікули, був негласний поділ між дітлахами як би на крутих і не дуже : )), на одній вулиці були колонки, а на іншій, де ми жили, ні. Принести води додому або натягнути в лазню, загалом, було дитячим обов'язком, уявляєте, як ми заздрили тим, у кого були колонки : )) Але якщо раптом водокачка ламалася, то тут уже було свято на нашій вулиці, тут ми шкідничали як могли, колодязів там уже не залишилося…
Добре, побігли визначними пам'ятками, а то світловий день короткий
Насамперед ми пішли до пам'ятника Іллі Муромцю
Крізь гілки проглядають главки Миколо-Набережної церкви (перші згадки у джерелах 1566 р. )
Поруч знаходиться джерело, у якого, за переказами, кілька разів з'являвся Микола Чудотворець
Це колишня поромна переправа через Оку, яка перестала функціонувати у 2009 р. з відкриттям вантового мосту (його ми побачимо завтра).
Набережна Оки
Зліва видно залізничний міст. Не знаю, як влітку, а в морозний зимовий день поїзди, що чутно проходять по ньому. Праворуч видно купол церкви Косми та Даміана. Згідно з легендою, саме на цьому місці стояло намет Івана Грозного, коли він зупинявся в Муромі під час походу на Казань.
Вище на березі стоїть Церква Смоленської ікони Божої Матері (1804 р. )
Чіткого плану дії у мене не було, просто список основних визначних пам'яток з приблизними прикидками в голові, що на сьогодні, а що на завтра. Дуже хотілося б побувати в театрі-музеї Іллі Муромця, але, на жаль, того дня жодних уявлень не було (попередньо списувалася з ними). Жаль, чомусь мені здається, що нам сподобалося б. Цього об'єкту в різних списках «Топ пам'яток Мурома» немає, випадково натрапила в мережі на інформацію про театр, тепер ділюся з Вами, раптом знадобиться : ))
Театр-музей Іллі Муромця. (Фото з Інтернету)
Т. к. дитячу частину нашої компанії треба якось розважати, то від пам'ятника Іллі Муромцю ми попрямували до більш жвавої частини міста – до площі 1100-річчя Мурома. Пройшли повз «замерзлого» Зворикіна (детальніше про долю та діяльність, мабуть, найвідомішого муромчанина можна почитати, наприклад, тут ). І нібито сховався від холоду паперовим покривалом Муромського історико-художнього музею.
Муромський історико-художній музей
Але ні, все набагато прозаїчніше, будівля музею вже довгі роки знаходиться на реставрації. Колись цей особняк належав до родини купців Зворикіних. Навпаки ще одна «намальована» та «продірявлена» (як сказали діти) будова.
Не знайшла, що ж це було і що має стати. Видовище, звичайно, не дуже веселе. Але як часто буває в нашому житті, прямо-таки за ним веселість і починається
Московська вулиця
Водонапірна вежа, побудована в 1864 р. на кошти місцевого голови А. В. Єрмакова, небачена розкіш для провінційного містечка того часу. До того ж діюча досі тільки воду тепер качають не з Оки, а з артезіанської свердловини.
Одна зі споруд водопроводу кінця XIX століття можна бачити на березі Оки поблизу Ніколо-Набережної церкви (на фото вище за текстом) – труба та будівля водокачки
Основні пам'ятки Мурома – монастирі та храми. Багато хто відвідує їх для поклоніння святиням, яких у Муромських храмах дуже багато, а деякі, як ми, для споглядання архітектурної краси, торкнутися духу старовини, поринути в історію. У Спасо-Преображенський монастир ми встигли добратися засвітло.
Саме у цьому монастирі в Покровському соборі знаходиться гробниця преподобного Іллі Муромського. Не зовсім гробниця, звичайно, а скульптурний образ (вирізаний з дерева) святого богатиря, захисника землі Руської, відтворений за його нетлінними мощами, що відпочивають у Києво-Печерській Лаврі. У срібному ковчезі знаходиться частина лівої руки преподобного.
Перші згадки про обитель належать до XI століття. Як і у більшості православних храмів нашої країни, монастир мав нелегку долю, тут була розташована військова частина. Але зараз він відновлений і продовжує розвиватися. Я не належу до посилено віруючих, про таких, як я, кажуть «віруюча, але не воцерковлена», не особливо вірю в чудесні зцілення і т. п. , мене завжди дратували в храмах прихожанки, що вічно роблять зауваження: «Туди не ходи, тут не через те плече, голову нижче схили…» ну і т. д. Тут же приємно вразили усміхнені батюшки, які вітають нас як старих знайомих, милі жінки-служниці, без тіні невдоволення та роздратування на обличчі… Якось так… Коли ми вийшли з Покровського собору, було вже зовсім темно, але тут раптово засвітилася святковими вогнями ялинка, діти навіть скрикнули від несподіванки
Оце диво! Діти були в захваті!
Не перераховуватиму всі об'єкти монастиря. Багатьох туристів та паломників, можливо, зацікавить: на території монастиря водосвятна каплиця з купіллю «Живоносне джерело», де можна набрати освяченої води та здійснити омивання в купелі (приміщення тепле), в якій знаходиться камінь із священної річки Йордан, зробити це можна в п'ятницю, суботу та неділю з 7.00 до 19.00, жінкам належить бути в сорочках.
Мені хотілося ще відвідати каплицю-кістницю, але вона була закрита. Не можу пояснити, навіщо мені це треба, напевно, щоб ще раз подумати про те, що «Пам'ятай кожен брат: ми були як Ви, Ви будете як ми ». (У мене є вже свого роду досвід розглядання кісток у Кутна Горі в Чехії - вразило). Каплиця-кістниця зведена на місці монастирського цвинтаря, який був перевлаштований підвоєнний плац, і в ній зібрані останки людей, виявлені під час благоустрою монастиря, що відновлюється.
День вдався: багато що встигли, та й погодка не підвела, дала можливість насолодитися справжніми зимовими краєвидами. Т. к. вже стемніло, особливо краси не роздивляєшся, до того ж піднявся вітер, та й ми втомлені, продовження прогулянки Муромом було призначено на завтра…
А на завтра трохи потепліло, іній з дерев зійшов, зимова казка стала менш казковою, але не менш цікавою. Ми продовжили «монастирську» тему…
Пам'ятник Петру та Февронье Муромським встановлено на площі Селянина у 2012 р.
Найбільший наплив туристів та паломників у Муромі припадає на 8 липня, коли святкується День сім'ї, кохання та вірності. Свято це відносно нове, зазначається він із 2002 року з ініціативи мера Мурома. І 8 липня, звичайно, дата не випадкова – день пам'яті святих Петра та Февронії Муромських, які вважаються покровителями сім'ї, сімейних цінностей. Їхні мощі знаходяться в Троїцькому жіночому монастирі (рік заснування 1643), куди і приходять багато хто з проханнями про сімейне щастя.
У 1975 році на територію Троїцького монастиря було привезено дерев'яний храм на честь преподобного Сергія Радонезького із сусіднього Меленківського району, який є пам'яткою дерев'яного зодчества XVIII століття
І тут же поряд (через дорогу) знаходиться чоловіча обитель – Благовіщенський монастир – заснована ще Іваном Грозним
Звичайно, у Муромі багато чого цікавого, але основну, так би мовити, програму ми виконали. Та й треба було вже поспішати до новорічної вечері до батьківського дому. А на закуску у нас залишилася визначна пам'ятка вже сучасна - вантовий міст
Побудований міст у 2009 р. Хоча спроби реалізації цього проекту були ще за часів СРСР. У 2013р. за результатами всеросійського конкурсу Муромський міст був визнаний найкрасивішим у Росії.
Перетин мосту став дуже вдалим фінальним штрихом у нашому знайомстві з Муромом і, водночас, дав задерикуваний такий настрій на частину шляху. Підспівуючи новорічному репертуару радіостанцій, при повній відсутності слуху та голосу у всієї сім'ї, очі по сторонах,
ми успішно дісталися Саранська і… Ну це, як кажуть, зовсім інша історія : )))
P. S. Багато хто, напевно, чув, що відпочинок – це зміна виду діяльності. Ледве перефразуємо: відпочинок – зміна навколишньої дійсності : )). Потрібно іноді занурюватися в спокій і розміреність провінційних міст. Відбувається якась підзарядка. . .
