Літак внутрішнього рейсу

31 березня 2015 • Час поїздки: з 23 березня 2015 до 23 березня 2015

Репутація: +838½

Додати до друзів

Написати листа

Вот как же быстро привыкаешь к хорошему.... Покупая билет на самолет в Пензу исходила просто из соображения экономичности времени (поезд Казань-Пенза - 11-12 часов, на самолете -1.20мин, а разница - в 1 тр))) Не скажу, что ожидала чтото особое. В аэропорту при регистрации сказали, что багаж можно брать с собой - просто по-дилетански порадовалась. Когда за пассажирами пригнали " Газель" - насторожилась. Когда объехали на взлетном поле все самолеты, то сердце вздрогнуло. А вот когда нас " примчали" к самолетику (см. фото) - сердце куда то ухнуло. Загрузили, командир сказал как положено - про рейс и про себя, время взлета-посадки и т. д. За спиной был негромкий нервный смех. Внутри все на расстоянии вытянутой руки. Это и относительно кабины пилотов тоже. Видны приборы на доске, свернутые в рулончик (как у дальнобойщиков) какие то бумаги, вставленные в зеркальники над доской. Не кормили)))) Но около каждого кресла -бутылка воды 0.5л. Летели вроде неплохо, но подлетая к Пензе было ощущение, что самолет при сильном крене достанет лед на реке. Сердце прыгало параллельно еде в желудке. Зато приземлились. В двух шагах от входа в здание аэропорта. Нас молча провели по пустым залам и вывели к выходу. Дальше - быстро нашла стоянку общественного транспорта (конечная 4-х маршрутов).

Итак. 1) Жизнь всегда чему-нибудь учит. Здесь - оказывается, есть еще и мини самолеты (думала, что такой формат только для спортивных или еще каких-то любительских интересов). 2)Зря багаж взяла с собой. Хотя сумка небольшая (не чемодан), но полки над головой и под ногами не было. Некомфортно было. *Вздохнула, надо было убрать на последние кресла, как предлагал пилот еще в Казани. 3) Четыре (! ) маршрута общественного транспорта приезжают к аэропорту (у нас - только электрички (неудобно иногда по времени вылета-прилета) или автобус 197, который идет ну не туда, куда надо (не в центр города). 4) Билет в троллейбусе - 14 (! ) рублей.

Была в этом городе по необходимости. Может быть, ктото удивится тому, что я написала. Всю дорогу из аэропорта Казани до места назначения в Пензе я сидела с широко раскрытыми глазами. Здрово. Надо радоваться тем прелестям, которые случаются с нами ежедневно)))

Ры. Сы: по городу и близлежащим местам не гуляла, так как была не на отдыхе и даже не в командировке.

От як же швидко звикаєш до гарного....Купуючи квиток на літак до Пензи виходила просто з міркування економічності часу (поїзд Казань-Пенза - 11-12 годин, на літаку -1.20хв, а різниця - в 1 тр ))) Не скажу, що чекала на щось особливе. В аеропорту при реєстрації сказали, що багаж можна брати з собою - просто по-дилетански порадувалася. Коли за пасажирами пригнали "Газель" – насторожилася. Коли об'їхали на злітному полі всі літаки, то серце здригнулося. А от коли нас "примчали" до літачка (див. фото) - серце кудись ухнуло. Завантажили, командир сказав як належить - про рейс і про себе, час зльоту-посадки і т. д. За спиною був тихий нервовий сміх. Усередині все на відстані витягнутої руки. Це і щодо кабіни пілотів теж. Видно прилади на дошці, згорнуті в рулончик (як у далекобійників) якісь папери, вставлені в дзеркальники над дошкою. Не годували)))) Але біля кожного крісла -пляшка води 0.5л. Летіли начебто непогано, але підлітаючи до Пензи було відчуття, що літак за сильним креном дістане лід на річці. Серце стрибало паралельно до їжі в шлунку. Натомість приземлилися. За два кроки від входу до будівлі аеропорту. Нас мовчки провели порожніми залами і вивели до виходу. Далі швидко знайшла стоянку громадського транспорту (кінцева 4-х маршрутів).

Отже. 1) Життя завжди чогось учить. Тут – виявляється, є ще й міні літаки (думала, що такий формат лише для спортивних чи ще якихось аматорських інтересів). 2) Даремно багаж взяла із собою. Хоча сумка невелика (не валіза), але полиці над головою та під ногами не було. Некомфортно було. * Зітхнула, треба було прибрати на останні крісла, як пропонував пілот ще в Казані. 3) Чотири (! ) маршрути громадського транспорту приїжджають до аеропорту (у нас - тільки електрички (незручно іноді за часом вильоту-прильоту) або автобус 197, який іде ну не туди, куди треба (не в центр міста). 4) Квиток у тролейбусі – 14 (! ) рублів.

Була в цьому місті за потребою. Може, хтось здивується, що я написала. Всю дорогу з аеропорту Казані до місця призначення в Пензі я сиділа з широко розплющеними очима. Здорове. Треба радіти тим принадам, які трапляються з нами щодня)))

Ри. Си: містом та прилеглими місцями не гуляла, бо була не на відпочинку і навіть не у відрядженні.

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал