Гірськолижний курорт очима НЕГірськолижника. Частина 2. Кежмарок.
Четвертий день. Kezmarok.
Сьогодні ми вирішили вирушити у новому для себе напрямку, використовуючи вже знайому електричку. Тільки колір вагончиків був синім і назва – іншим. Це була не Tatranská elektrická ž eleznica, а - Ž eleznice Slovenské republiky (Ž SP). Вагони синього за 10 хвилин без зупинки доставили нас на платформу Studeny Potok. Вийшовши з вагона і ознайомившись із чинним розкладом, ми знову переконалися, що все розраховане правильно і точно. Буквально через 10-12 хвилин прибув поїзд з Poprad, який за такий самий короткий час доставив нас у старовинний Kezmarok. Всезнайка Вікіпедія повідомляє, що Кежмарок виник у XIII столітті, а 1950 року був оголошений архітектурним заповідником. Наші ж враження від відвідування Кежмарка були такими.
Брудно-сірого відтінку будівля вокзалу із зеленим дахом (в стилі модерн), міст через річку Poprad, на відстані 100 метрів автостанція, знайома вже символіка Billa (з такими ж демократичними цінами) – і поки що нічого незвичайного.
До центру – будівлі міської управи – рукою подати. Зліва від нас з'явилися стіни старовинного Кежмарського граду, а попереду - стрункий ряд акуратних різнокольорових будиночків. Чудова (на відміну від вчорашнього ранкового дощу) сонячна погода додавала енергії та оптимізму. Ми дійшли до Головної площі з міською ратушею 15 століття, на вежі якої завмер вічний сторож.
Помилувавши площею і зробивши достатню кількість фото на довгу пам'ять, ми попрямували у бік замку - Кежмарський град. Біля замку та у дворі було безлюдно. Оголошення на воротах говорило про те, що екскурсії в замку проводяться щогодини, за винятком – 12.00. Вартість вхідного квитка 3€, група від 5 осіб.
А ось тут із нами сталася прикольна історія.
Двері в передбачувану касу, щоб купити квитки, була замкнена. Ми сіли на лавці, що стояла поруч. Вирішили просто так посидіти, подивитись на всі боки.
Через деякий час із дверей, що в глибині дворика, вийшов юнак, відчинив двері "каси" і зайшов усередину. І через короткий час вийшов, замкнув двері до "каси" і пішов туди ж, звідки прийшов. Ми з подругою переглянулися і зрозуміли, що ми прогаяли шанс потрапити на екскурсію в замок на 11.00, а чекати до 13.00 не дуже хотілося.
І тому ми вирішили спробувати ще один шанс та зателефонували у ворота адміністрації музею. До нас не вийшли, до нас визирнули! Із вікна другого поверху! І повідомили, що наступна екскурсія відбудеться вже після обіду. Але ми маємо час – оглянути дерев'яний євангелістський костел. І треба поспішити – він відкритий лише до 12 години.
Ну, костел, то костел! І зорієнтувавшись на місцевості, по тій же Головній вулиці ми вирушили на пошуки костелу. Костел знайшли і не один! А цілих ТРИ – на одному п'ятачку: Новий Євангелістський, Греко-католицький та дерев'яний євангелістський.
І всі три костели були закриті. Причина так і залишилася нез'ясованою. Потім прочитала про цей костел (дерев'яний) докладніше. Справді, його варто було подивитися! Не доля.
До призначеного часу вирушили до Кежмарського граду. Цього разу – вдало. Екскурсія проводилася англійською. Але екскурсовод дала нам три аркуші, на яких російською мовою було надруковано короткий опис об'єктів експозиції замку. Головне, побачити! Решту можна потім прочитати. Експозиція музею дуже сподобалася. Розміщую кілька фотографій. Найбільш яскраво врізалися в пам'ять. А тому рекомендую відвідати це симпатичне маленьке словацьке містечко!
За можливість робити фотозйомку необхідно доплатити лише 1 євро. Відеозйомка трохи дорожча – 2 євро.
Поверталися до Татранської Ломниці приміським автобусом, який вирушив точно за розкладом. Ціна квитка, як і раніше, демократична – 1 євро.
Час у дорозі – 30 хвилин. За вікном автобуса – зимова Словаччина, Прешовський край.
Далі буде. Завтра будуть Ждяр та Ломницький пік.
