Райський острів Ко Ліпе.

01 квітня 2017 Час поїздки: з 04 березня 2017 до 06 березня 2017
Репутація: +6554
Додати до друзів
Написати листа

Таїланд 2017

Початок подорожі тут

Це перша країна з далекої Азії, до якої ми повернулися вдруге. Перший Таїланд вже був понад чотири роки тому, саме з нього і почалися наші самостійні поїздки. Тоді це була материкова частина. Зараз наша мета одна з найкрасивіших островів - До Липе. Це Даша його внесла до нашого маршруту. У путівниках він фігурує як тайські Мальдіви. Оскільки ми вже відвідували справжні Мальдіви, зараз подивимося, що є спільного.


Наш пором уже більше години був у дорозі, тепла зимова куртка, що лежала на наших рюкзачках, надавала нам суворості в цих спекотних країнах. Зазвичай, у такі поїздки ми одягаємося в літні речі ще в Києві, але тут був виняток. Оскільки перша країна в цьому маршруті була 13-ти годинним Стамбулом, то теплі речі довелося брати із собою. На щастя по шафах у Києві зібрали повний теплий комплект, який час було викинути. Але тепла куртка була гарна. Таким чином прибиральники аеропорту Куала-Лумпур виявлять у смітнику джинси жіночі, чоловічі і навіть жіночу осінню куртку) А зараз у нас літо, самий розпал. Пором скинув швидкість і зупинився на максимальній відстані від мілини. Нас усіх пересадили в човник, який теж побоявся підпливти до самого берега. Знайомство з острів почалося зі стрибка з речами у теплу воду. Було десь по коліна. Мені все це нагадувало сюжет “Останнього героя”. На початку ми думали, що з погодою нам у цей день не пощастило. Було сонце, але в густому серпанку. Для бірюзової води потрібно синє небо або вода може стати абсолютно звичайною. Але навіть у такій погоді виявився великий плюс, була унікальна можливість поплавати на каяках, не згорівши при цьому в мотлох. Паспорти у нас забрали ще в порту Малайзі. Зараз же потрібно отримати їх назад та поставити штамп в'їзду. Все було дуже хвилююче. Хотілося якнайшвидше розпочати дослідження острова. З візового будиночка вийшов серйозний офіцер, подивився на фотографію першого паспорта, потім уважно вивчив сотню туристів, що припливли. Гучно назвав ім'я та прізвище першого щасливця. До офіцера підійшла схвильована малайка. Хлопець їй суворо потис руку, вручив паспорт і різким жестом показав собі через плече, зберігаючи холоднокровне обличчя. Ще більш схвильована дівчина пішла одержувати штамп в'їзду. Офіцер продовжував вітати першу партію туристів, перебування на острові яких було менше дня. Коли перша пачка паспортів закінчилася, офіцер склав два пальці у формі вилки, і почав йти вздовж туристів, що залишилися, і казав “Two minutes! ” при цьому зображуючи ніби тикає вилкою кожного в груди. Це було свого роду посвята тих, хто прибув на острів. Така зустріч перевела настрій на потрібний лад. Наші паспорти потрапили до другої партії. Тим часом під'їхав таксист від нашого готелю і сів у тіні під пальмою. Після штампу ще треба було заплатити за відвідування острова, але долари ми міняти не планували, тому домовилися, що пізніше заплатимо. Тайці живуть за принципом "савайди", це так, щоб ніхто не напружувався, все виходило і було на радість. Хлопець без вагань нас пропустив, і ми йому заплатили по обіді. Таксі острова це мотомашинки тук туки.

Таксист привіз нас до нашого екзотичного готелю. З цієї хвилини почалася наша райська сторінка цієї подорожі. Наш готель складався з окремих бунгало серед джунглів, розташованих над морем. На ресепшені нам видали прохолодні вологі рушники та квітковий сік. Холодний рушник до лиця, це справді те, що треба було.

Ваш номер з видом на море буде готовий пізніше, переодягайтеся, залишайте всі речі на ресепшені, ми самі їх занесемо у ваш номер. До ваших послуг таксі по острову, маски з трубками, щоб дивитися рибок з коралами і прозорі каяки, і все це абсолютно безкоштовно. Вниз сходами вихід до одного з головних пляжів”. Ці слова, мов мед на вуха. Безкоштовне таксі? Маски? Крууто! А види які!

Так, терміново фотоапарат в руки та вперед на пляж. Наш пляж називався Сансет. Вода за такого освітлення була прозоро смарагдова. Серію фотографій ми зробили, але було ясно, що коли буде небо синім, все доведеться перефотографувати. Такс, з чого почати. Мабуть із каяка. Саме повернулися чергові туристи та несли весла на ресепшен. Каяк був із прозорого пластику. Пливучи у ньому, можна було розглядати підводний світ. На пляжі заходу сонця, під і над водою були здоровені кам'яні брили.

На брилах десятками грілися краби різних розмірів. Підпливаючи до каменю, краби починали розбігатися. На тлі пальмових берегів і смарагдової води це виглядало дуже чарівно. Погляд не можна було відірвати. Особливо в тих місцях, де пляжів не було і від води починалися одразу джунглі. Часом ми робили зупинки на безлюдних мікро пляжах. На одному була навіть печера. Хотілося нескінченно плисти, але сили так не думали. Зворотний шлях був ще й трохи проти течії. Іншим туристам пощастило менше та їм дісталися дуже дивної форми весла. Побачивши, що ми тримаємо зворотній курс, вони домовилися з нами змінитись у готелі. У нашому човні були зручні надувні подушечки, мабуть для комфорту спини. Іноді в човник веслами стікало трохи води. Я ще тоді подумав: "щось води забагато".


То був теплий лютневий день. Туристи невідомого нам готелю на приватному пляжі ліниво засмагали, читали книги та поспівували напої, на тлі райського моря. В наступний момент буквально кожен так само ліниво спостерігав за Дашою, що пливла в бік берега, з веслами в руках. За Дашею на берег виліз я, витягаючи з води втоплений каяк… Ми з виглядом “ми так і хотіли” ледве вилили воду з човна. Посідали, пропливли три метри і знову потонули. Тут уже фейспалму не вистачало, щоби закрити своє обличчя від безглуздої ситуації. З другого дубля ми успішно відплили.

Спочатку, коли я звернув увагу, що зростав рівень води в човні, я зрозумів, що якийсь маневр ми робили неправильно. Коли я з'ясував, що то був за маневр, було пізно. Я без роздумів стрибнув з човна, намагаючись зрозуміти масштаб майбутньої катастрофи. Даша сиділа попереду і не бачила всієї картини ззаду, а ззаду і кінця човна не було. Останнім шансом утримати човен на плаву було вистрибнути Даші. Я як справжній капітан закричав “Терміново стрибай! ” Даша оперативно виконала капітанський наказ, але судно вже було не врятувати. Даша швидко вчепилася в весла, з судна, що тоне, спливли надувні прив'язані подушки. Тепер зрозуміло з якою метою вони були. Я зміг за собою до берега дотягнути крейсер, що зазнав катастрофи. Чому ми вдруге потонули прямо на старті, залишається загадкою, мабуть сильно різко відштовхнулися від берега. Допливши до рідного готелю, ми з гордим обличчям вручили весла тим хлопцям, з якими ми домовилися. Ця подорож була справжня екзотична сафарі з пригодами. Нам дуже сподобалося. Далі ми вирушили на таксі дивитися другий пляж та центральну вулицю Волкінг стріт. На другому пляжі водичка була трохи бірюзова, але через відсутність ясного неба, було видно, що потенціал розкритий не на повну. Хоча, чесно, і так було дуже красиво. На Ко Липі панує повільна атмосфера. Всі себе повинні поводитися ліниво і нікуди не поспішати.

Першою змогла Даша зловити цю хвилю. Мені ж після малазійського темпу все хотілося кудись терміново встигнути. Хоча по суті, куди ж поспішати на цьому затишному острові. Я Даші почав пояснювати своє бачення, що треба обов'язково зробити та куди сходити. Під час своїх тлумачень я вмостився в сапфірову воду і сказав: ”А знаєш, справді, забий” тут же все тіло, крім теплої води, просочили хвилі неробства та повністю розвантаженого настрою.


Адже дійсно, все що нам потрібно зробити на цьому острові, за поточні два дні можна повторити 1000 разів і навіть залишиться час) Ми в Таїланді. Я звик швидко ходити, але не на цьому острові. Тут ноги навіть намагалися прискорити крок. Це справді такий куточок землі, суєта якому не йде. Незважаючи на те, що Малайзія була всього за годину від нас, тут було все взагалі по-іншому. Таїланд від Малайзії дуже відрізняється у всьому. Хоча є загальні моменти, наприклад, Таїланд такий же класний. Посмішки тайців ширші та радісні, посмішки малайців щиріші.

Даша сиділа на березі, я мокнув у теплій воді ми міркували про щось приємне. Було дуже легко та безтурботно. Сонце поступово почало рухатися до горизонту, проступаючи крізь синяву. Водічка почала грати ще яскравішими квітами. Ми зараз сиділи на пляжі Санрайз, для традиційної зустрічі заходу сонця потрібно було перейти на пляж Сансет, що знаходиться на протилежному боці острова.

Хоч острівець відносно невеликий, але кожна самостійна спроба перетнути його впоперек закінчувалася епічними блуканнями.

В принципі по райському острові і поблукати можна, але головне з сонцем, що палить, не зіткнутися. Хвилин за 40 ми таки дісталися свого шале. Скинувши речі і переодягнувшись у вечірній одяг (Те саме, що й денний, але сухий) ми спустилися на пляж.

На пляжі вже зібрався майже весь острів, навіть собаки прийшли. Всі чекали на те, на честь чого названий пляж Сансет. Навколо ресторанчиків лежали безкоштовні підстилки, щоб було зручніше насолоджуватися красою заходу сонця.

Хтось налаштовував професійну серійну зйомку, хтось запустив дрона, який підозріло далеко відлетів і зник за краєм острова. Спочатку було красиво, але коли тайське сонце зайшло за горизонт, стало ще рази втричі красивіше. Весь червоний колір, що освітлював берег, став проектуватися на хмари. Це був настільки чарівний і екзотичний захід сонця, що в моєму рейтингу, він увійшов у троку кращих - захід сонця в дитинстві у бабусі і захід сонця з Цукрової Голови в Ріо.


Можна було робити сотні фотографій, і всі вони виходили ультракрасивими. Коли червоне освітлення почало сходити з хмар, починали підсвічуватись більш далекі шари неба. Хвилин 15 - 20 і все, сеанс колективної магії на сьогодні закінчено. Черговий райський день перейшов до етапу нічних гулянь. “Таксі! На Волкінг стріт будь ласка! ”. Скажемо, і ми на найжвавішій частині острова, на центральній вулиці. З чого почати? Спочатку знайдемо смачніше тайський ресторанчик. Тайська їжа схожа на Малайську, але в ній теж є щось особливе. Ми мали незвичайний десерт – морозиво з кокосу в кокосі. На смак воно більше солене, ніж солодке, але при цьому смачне. Я б сказав, що воно на початку солоне, а потім начебто і солодке. Загалом все складно) Після вечері прогулянка нічною набережною. Жаль у темряві вода не світиться бірюзовим світлом. Люблю я острови за те, що навіть уночі вони по-своєму гарні. Коли всі ресторани вздовж набережної запалюють свої вогні, а туристи безцільно тиняються один одному на зустріч. У нас є чотирирічна тайська традиція – на території Таїланду жодного дня без масажу! Масажних салонів на острові, напевно, більше ніж магазинів та готелів разом узятих. Ціни скрізь фіксовані, просто вибираєш салон, що душі ближче. За поточним курсом годинний масаж всього тіла коштує близько 12$. Ціни не сильно відрізняються від Київських, але це справжній тайський) Перший день на острові був ідеальний.

Наше Шале нас приємно прийняло кондиціонованим повітрям.

Якщо перший день був ідеальним, то другого блаженства взагалі немає опису. Густі щільні штори навіть уранці утримували темряву. Будильник заявив, що час! Відкривай штори! ” сказала, Даша, затамувавши подих в очікуванні того, яка буде погода. Розорюю штори, ідеально синє небо з парою хмаринок, яскраве сонце, яскраво блакитне смугасте від коралів море! Щоправда, штори довелося різко закрити, адже очі так різко не зможуть адаптуватись. Ми вийшли на балкончик – співи екзотичних птахів, звуки комах. Вражаючий вигляд, такий яким зображують на буклетах готелів, де взагалі такого моря немає) На другому ярусі на нас чекає включений сніданок і свіжий сік з личі. Сік був не лише смачним, а ще й холодним. На смак він має яскраво виражений квітково-пряний відтінок. Зазвичай у таких красивих місцях треба вставати раніше, снідати і швидше бігти на блакитні береги. Але не на Ко Ліпі у лютому. Тут багато хто встає раніше, як і ми.

Але лише для того, щоб стабільно снідати і вбирати атмосферу безтурботного життя. Вся фішка у ранковому відливі. Море настільки дрібне, що на сансеті взагалі немає сенсу купатися. Приплив наповнить знову береги годинника до 11:00. Тому для тих, хто прокинувся о 08:00, можна зовсім не поспішаючи проходити ранкові процедури. Це взагалі наш найкрасивіший вид з готелю за всі поїздки.