Отдыхали с мужем и братом в Amari Palm Reef Resort в октябре этого года. Еще до того, как пошли покупать тур, определились, что едем только на Самуи. В Паттайе с Пхукетом уже были, теперь хотелось на такой остров, чтоб вдали от цивилизации, но и не совсем на отшибе, вроде Ко Самета. Покопав в инете инфу, решили, что хотим отель на пляже Чаванг. Ну, а в офисе Натали Турс нам предложили Amari.
Отель чудесный и имеет множество плюсов. Расположен на самом берегу, из окна номера каждый вечер замечательный вид на океанский закат. Бассейны (с водопадом) затейливой формы, большая территория, засаженная экзотическими (для нас) растениями, ботанический сад отдыхает. Дорожки выложены веселенькой глиняной плиткой. Архитектура традиционная, на беленых цокольных этажах дома из натурального дерева с красивыми крышами, как у пагод. Никакого урбанизма. Очень ответственный и трудолюбивый персонал – что в ресторане, что уборщики на пляже, что те, кто присматривает за территорией.
Про кухню писать не буду, кто в Тайланде был, тот знает и про дешевизну, и про свежайшие дары моря, и про фрукты, которых в России вообще никогда не попробуешь, даже если денег много. А кто не был, пусть съездит. Скажу только, что кроме отельных заведений на побережье много разных достойных кафе. За две недели все обойти не удалось, но мы еще вернемся. А мне теперь придется срочно освоить жареную лапшу с кальмарами и свининой, а то муж из дома выгонит)))
На пляже мы зависали не все дни – несколько раз для разнообразия выбирались по достопримечательностям. Во-первых, еще в Москве нацелились на парк Анг Тонг, состоящий из россыпи островков в Сиамском заливе. Совершенно дикая, нетронутая цивилизацией природа. Не обошли вниманием и крокодайлов, прокатились к аэропорту и за пятьсот рублей полюбовались сонными пресноводными аллигаторами и их кормлением с удочки тощим цыпленком. После чего направились в океанариум, где, как завзятые Кусто, три часа пялились на морскую фауну. Сад бабочек прошел мимо нас, хотя брат Коля просто жаждал, зато впечатлила поездка на водопад Намуанг. Нет, конечно, в нем монстроузности Ниагары, он просто красив, посидишь рядом с ним полчасика и словно перезагрузился, все мысли вымывает.
На три дня брали машину. Движение в Тае левостороннее, но брат у меня хорошо водит, сориентировался быстро. Дороги отличные. С удовольствием поездили по острову сами.
Побывав в раю, в котором бы с удовольствием навеки поселилась, если бы была возможность здесь денежку зарабатывать, решила, что в Европу теперь только на пенсии поеду, а пока только в Таиланд, да еще во Вьетнам хочется.
Відпочивали з чоловіком та братом у Amari Palm Reef Resort у жовтні цього року. Ще до того, як пішли купувати тур, визначилися, що їдемо лише на Самуї. У Паттайї з Пхукет вже були, тепер хотілося на такий острів, щоб далеко від цивілізації, але і не зовсім на відшибі, на кшталт Ко Самета. Покопавши в інеті інфу, вирішили, що хочемо готель на пляжі Чаванг. Ну а в офісі Наталі Турс нам запропонували Amari.
Готель чудовий і має безліч плюсів. Розташований на самому березі, з вікна номера щовечора чудовий вид на океанський захід сонця. Басейни (з водоспадом) вигадливої форми, велика територія, засаджена екзотичними (для нас) рослинами, ботанічний сад відпочиває. Доріжки викладені веселенькою керамічної плиткою. Архітектура традиційна, на білі цокольні поверхи будинку з натурального дерева з красивими дахами, як у пагод. Жодного урбанізму. Дуже відповідальний і працьовитий персонал – що у ресторані, що прибиральники на пляжі, що ті, хто доглядає територію.
Про кухню писати не буду, хто в Тайланді був, той знає і про дешевизну, і про найсвіжіші дари моря, і про фрукти, яких у Росії взагалі ніколи не спробуєш, навіть якщо грошей багато. А хто не був, хай поїде. Скажу лише, що окрім готельних закладів на узбережжі багато різних гідних кафе. За два тижні все оминути не вдалося, але ми ще повернемося. А мені тепер доведеться терміново освоїти смажену локшину з кальмарами та свининою, а то чоловік із дому вижене)))
На пляжі ми зависали не всі дні - кілька разів для різноманітності вибиралися визначними пам'ятками. По-перше, ще в Москві націлилися на парк Анг Тонг, що складається з розсипу острівців у Сіамській затоці. Цілком дика, незаймана цивілізацією природа. Не оминули і крокодайлів, прокотилися до аеропорту і за п'ятсот рублів помилувалися сонними прісноводними алігаторами та їх годуванням з вудки худим курчам. Після чого попрямували в океанаріум, де, як завзяті Кусто, три години вирячилися на морську фауну. Сад метеликів пройшов повз нас, хоча брат Коля просто жадав, проте вразила поїздка на водоспад Намуанг. Ні, звичайно, в ньому монстроузності Ніагари, він просто гарний, посидиш поряд з ним півгодинки і ніби перезавантажився, всі думки вимиває.
На три дні брали машину. Рух у Таї лівий, але брат у мене добре водить, зорієнтувався швидко. Дороги чудові. Із задоволенням поїздили островом самі.
Побувавши в раю, в якому б із задоволенням навіки поселилася, якби була можливість тут гріш заробляти, вирішила, що в Європу тепер тільки на пенсії поїду, а поки що тільки до Таїланду, та ще у В'єтнам хочеться.