Попытаюсь написать максимально не предвзятый отзыв об этом мягко говоря отеле.
Итак рейс Самара-Анталья от Пегас Туристик. В аэропорту Самары представителей Пегаса не было, вылетали ночью в 00-10. Время в полете 3часа 20 минут. По прилету нас посадили в автобус, который идет до Конаклы примерно 2.5 часа.
Первое плохое предчуствие появилось при виде ресепшена- визитной карточки любого отеля. Старая, допотопная мягкая мебель, грязные журнальные столики. Персонал делает вид, что плохо понимает по русски, хотя это не так. В глазах только блеск наживы. Ездили семьей с маленьким 3-ех годовалым ребенком. Нам сказали, что заселят в номер после 14-00, время было 7-30. Малая уснула прямо на диване. Пока я ходил на разведку территории супруга договорилась о более раннем заселении без всяких денег. Нам досталось 1-ое от ресепшена бунгало, 1-ый этаж, номер 2315. Стандартный семейный номер 2+1. Горничная еще не успела домыть пол и когда мы вошли в номер наши худшие опасения подтвердились. Кому довелось там жить знает, что я не лгу. Представьте обстановку Советской гостиницы 30-ых годов. Мало того, что мебели практически нет так она еще и никакая. Ободранная, рассохшаяся от времени, платяной шкаф вообще собран минимум из 3-ех разных. На крашеных стенах черные грязные пятна, трофейная люстра висит оторванная от потолка, какой-то страшный торшер из декораций фильмов об НКВД. Кондиционер весь разбит и как потом оказалось живет своей жизнью, хочу работаю, хочу нет. Душевая кабина частично течет. Такие шторы сейчас не повесят даже в самой бедной деревне. Номер сам по себе маленький, по середине стоит 2-ух спальная кровать, а 3-его места для ребенка нет. Мне пообещали принести раскладушку, на которой я в итоге и спал, головой подпирая балконную дверь, одновременно выполняя обязанности сторожевого пса. Раскладушку доставили в 10-ом часу ночи после скандала с персоналом ресепшина и парой крепких слов отпущенных в их адрес, русский мат они все таки понимают. Ну да ладно так как мы сильно устали после дороги решили не просить поменять номер и тем более предлагать им деньги. Как оказалось в итоге наш номер не самый худший из всех. Ночью нас ожидал не приятный сюрприз. Откуда не возьмись прилители мелкие, кусачие турецкие комары. С собой брали раптор, но он по какойто мистической причине сдох во вторую ночь. Больше всех от комаров пострадал ребенок, до конца отдыха ходила покусанная как ананас. По утрам на протяженнии отдыха нас будил звук работающей болгарки, в соседнем отеле шел ремонт. Сам отель представляет из себя следующее зрелище: кто-то уже писал, что территории как таковой нет. Два забора на расстоянии метров 20-ти друг от друга. По правую сторону от ресепшина за забором находятся частично заброшенные теплицы, по левую сторону строящийся отель. Между ними мощенная брусчаткой дорога протяженностью метров 700 до бассейнов, 1000 до моря. С каждой стороны стоят по 9 3-ех этажных бунгало. Надо отдать должное в отеле есть свой садовник, который ухаживает за растительностью. территория красивая и вся в цветах. Не буду в подробностях описывать всю территорию, замечу про некоторые не соотвествия. Спортзал, его там нет, есть какие то непонятные детские тренажеры на улице, больше похожие на орудия пыток. Один раз мне так улыбнуло, две москвички с умными лицами подошли к управляющему и спросили, уважаемый где у вас здесь фитнесс центр. С первого дня приезда стали нас зазывать в хамам, стоит удовольствие 19 баксов, так как мы не любители бань вообще нашли способ как им отказать. На территории маленький магазин продуктов, а также кожи. Продавец кожи турок нам представился Ильей и свозил на бесплатную экскурсию в Аланью в дом кожи Leder Haus. Всем советую очень качественная одежда, малой выторговал детскую дубленку за 100 баксов. По поводу торговли в турции написано очень много, самое плохое, что туристы не знают настоящюю стоимость вещей. Торговаться надо везде, даже в продуктовых магазинах. за продукты лучше расплачиваться в лирах, так как даже сосулька ребенку стоит ван долларс. Побережье состоит из каменных плит уходящих метров на 30 в море. В них прорублены проходы дно все в камнях так что лучще нырять прямо с плит. Море соленое и когда небольшие волны на берег выносит водоросли. Их турки убирают. Теперь для мужской половины читателей - бар. Их в отеле2. На пляже снек, где наливают только пиво, и основной у бассейнов. Все бесплатное спиртное местного производства; водка, джин, ром, раки. Мужики в основном сидят у бара. За время отдыха нашел себе группу единомышленников, с которой немного загнали отель в минуса по спиртному. Бармены устали нам наливать, в последние дни перед отлетом они слезно интересовались, ребята когда ж вы наконец улетите, на что мы им ответили, к вам едут наши родственники, так что крепитесь. Хоть этим как то отбили стоимость путевок. Теперь питание. Подробно отписывать что да как не буду просто скажу все однообразное, в специях, острое. Расчитанное на людей с крепкими желудками. Много зелени, салатов, мяса нет только курица, рыба, индюшка. Анимация нравится маленьким детям, а так в основном скабрезные пошлые шутки на генитальном уровне. Все устал. Пишу вывод. До этого отдых в трешках, так вот трешка трешке рознь. Самая большая проблема отеля - персонал. как позже мы узнали он сменился полностью. Они не хотят и не могу работать с туристами из России. Наблюдал как стелились перед иностранцами увидев кошелек, и ожидая щедрых чаевых. Одна из туристок поранилу ногу о стеклянный стол на ресепшене, турки как стояли так и стоят, наши сами бегали за водой и оказали первую медицинскую помощь. Не знание русского языка со стороны персонала при 95% отдыхающих из России говорит о многом. Нас там не ждут и не ценят. Поражаюсь алчности туроператоров, впаривающих путевки туристам (возможно за хорошие откаты) в эту помойку. Да вспомнил в номере по телеку гоняют рекламу про сеть отелей аска, так вот в нашем показывают только территорию и внешний вид бунгал, ни одной фотографии номера, это для людей которые мне не поверили. Итак кто хочет экстрима и возможных проблем со здоровьем добро пожаловать в aska sun queen. . .
Намагаюся написати максимально не упереджений відгук про це м'яко кажучи готелі.
Отже рейс Самара-Анталія від Пегас Турістік. В аеропорту Самари представників Пегаса не було, вилітали вночі о 00-10. Час у польоті 3:0.20 хвилин. Після прильоту нас посадили в автобус, що йде до Конакли приблизно 2.5 години.
Перше погане передчуття з'явилося побачивши ресепшена- візитної картки будь-якого готелю. Старі, допотопні м'які меблі, брудні журнальні столики. Персонал робить вигляд, що погано розуміє російською, хоча це не так. В очах лише блиск наживи. Їздили сім'єю з маленькою трьома однорічною дитиною. Нам сказали, що заселять у номер після 14-00, час був 7-30. Мала заснула прямо на дивані. Поки я ходив на розвідку території чоловіка домовилася про раннє заселення без жодних грошей. Нам дісталося перше від ресепшена бунгало, 1-ий поверх, номер 2315. Стандартний сімейний номер 2+1.
Покоївка ще не встигла домити підлогу і коли ми увійшли в номер наші найгірші побоювання підтвердилися. Кому довелося там жити знає, що я не брешу. Уявіть обстановку Радянського готелю 30-х років. Мало того, що меблів практично немає, так вона ще й ніяка. Обдерта, розсохла від часу, платтяна шафа взагалі зібраний мінімум з трьох різних. На фарбованих стінах чорні брудні плями, трофейна люстра висить відірвана від стелі, якийсь страшний торшер із декорацій фільмів про НКВС. Кондиціонер весь розбитий і як потім виявилось живе своїм життям, хочу працюю, хочу ні. Душова кабіна частково тече. Такі штори зараз не повісять навіть у найбіднішому селі. Номер сам по собі маленький, посередині стоїть двох спальне ліжко, а третього місця для дитини немає. Мені пообіцяли принести розкладачку, на якій я і спав, головою підпираючи балконні двері, одночасно виконуючи обов'язки сторожового пса.
Розкладачку доставили о десятій годині ночі після скандалу з персоналом ресепшина і парою міцних слів відпущених на їх адресу, російський матюки вони все-таки розуміють. Ну так добре, тому що ми сильно втомилися після дороги вирішили не просити поміняти номер і тим більше пропонувати їм гроші. Як виявилося в результаті наш номер не найгірший із усіх. Вночі нас чекав неприємний сюрприз. Звідки не візьмись прилитали дрібні, кусачі турецькі комарі. З собою брали раптор, але він з якоїсь містичної причини здох другої ночі. Найбільше від комарів постраждала дитина, до кінця відпочинку ходила покусана як ананас. Вранці протягом відпочинку нас будив звук працюючої болгарки, в сусідньому готелі йшов ремонт. Сам готель є наступним видовищем: хтось уже писав, що території як такої немає. Два паркани на відстані метрів 20 один від одного.
Праворуч від ресепшина за парканом знаходяться частково занедбані теплиці, ліворуч готель, що будується. Між ними брукована дорога протяжністю метрів 700 до басейнів, 1000 до моря. З кожного боку стоять по 9 3-ох поверхових бунгало. Треба віддати належне в готелі є садівник, який доглядає за рослинністю. територія гарна і вся у квітах. Не буду в подробицях описувати всю територію, зауважу про деякі не відповіді. Спортзал, його там немає, є якісь незрозумілі дитячі тренажери на вулиці, більше схожі на знаряддя тортур. Одного разу мені так усміхнуло, дві москвички з розумними особами підійшли до керуючого і запитали, шановний де у вас тут фітнес центр. З першого дня приїзду стали нас зазивати в хамам, варто задоволення 19 баксів, тому що ми не любителі лазень взагалі знайшли спосіб, як їм відмовити. На території є маленький магазин продуктів, а також шкіри.
Продавець шкіри турків нам представився Іллею та звозив на безкоштовну екскурсію в Аланію до будинку шкіри Leder Haus. Всім раджу дуже якісний одяг, малі виторгував дитячу дублянку за 100 доларів. З приводу торгівлі в Туреччині написано дуже багато, найгірше, що туристи не знають реальної вартості речей. Торгуватися треба скрізь, навіть у продуктових магазинах. за продукти краще розплачуватись у лірах, тому що навіть бурулька дитині коштує ван доларс. Узбережжя складається з кам'яних плит метрів, що відходять, на 30 в морі. У них прорубані проходи дно все в камінні так що краще пірнати прямо з плит. Море солоне і колись невеликі хвилі на берег виносить водорості. Їхні турки прибирають. Тепер для чоловічої половини читачів – бар. Їх у готелі2. На пляжі снек, де наливають лише пиво, та основний біля басейнів. Все безкоштовне спиртне місцеве виробництво; горілка, джин, ром, раки. Чоловіки переважно сидять біля бару.
За час відпочинку знайшов собі групу однодумців, з якою трохи загнали готель у мінус по спиртному. Бармени втомилися нам наливати, останніми днями перед відльотом вони сльозно цікавилися, хлопці коли ж ви нарешті полетите, на що ми їм відповіли, до вас їдуть наші родичі, то кріпіться. Хоч цим якось відбили вартість путівок. Тепер харчування. Детально відписувати що та як не просто скажу все одноманітне, в спеціях, гостре. Розраховане на людей із міцними шлунками. Багато зелені, салатів, м'яса немає лише курка, риба, індичка. Анімація подобається маленьким дітям, а так здебільшого скрізні вульгарні жарти на генітальному рівні. Все втомився. Пишу висновок. До цього відпочинок у трішках, так ось трішка троянді різниця. Найбільша проблема готелю – персонал. як пізніше ми довідалися він змінився повністю. Вони не хочуть і не можу працювати з туристами із Росії.
Спостерігав як стелилися перед іноземцями побачивши гаманець і чекаючи щедрих чайових. Одна з туристок поранила ногу об скляний стіл на ресепшені, турки як стояли так і стоять, наші самі бігали за водою та надали першу медичну допомогу. Не знання російської з боку персоналу при 95% відпочиваючих із Росії говорить багато про що. Нас там не чекають і не цінують. Вражаюся жадібності туроператорів, що впарюють путівки туристам (можливо за хороші відкати) в цей смітник. Так згадав у номері по телевізору ганяють рекламу про мережу готелів аска, так ось у нашому показують тільки територію та зовнішній вигляд бунгал, жодної фотографії номера, це для людей, які мені не повірили. Отже хто хоче екстриму та можливих проблем зі здоров'ям ласкаво просимо до aska sun queen. . .