Весна достроково
Мешканцям помірних широт присвячується.
Якогось практичного сенсу в цьому тексті немає, як кажуть, трохи сонця у Вашу стрічку : ))
Зима – це, звичайно, красиво – мороз та сонце… Ось, наприклад, мій "Зимовий погляд на Муром". А якщо немає сонця? І дуже довго немає...Стає сумно, «нервово» і сіро на душі, хоч у солярій біжи : )). І всі ці примочки з додатковим освітленням приміщення та яскравими елементами в інтер'єрі кімнати – лише швидка допомога при зимовій депресії, а потрібне лікування. І вирішили ми влаштувати собі весну достроково, і поїхати за сонцем у Туреччину в лютому, саме канікули у дітей, ну і Днюху мою заодно пропити. Щиро кажучи, друге важливіше : ))
Зізнаюся, багато наших знайомих не розуміли і не розуміють, що ж робити в Туреччині взимку. Відповідаю: нічого не треба робити!
А море? Та нікуди море не дінеться. Ось воно, насолоджуйся
А поплавати? Ой, та скільки завгодно, можна навіть і в морі, подумаєш, температура води аж цілих +17, не в льоду ж : ))
Насправді, звичайно, є багато готелів на Анталійському узбережжі Туреччини, в яких з користю (або не зовсім користю) для душі і тіла можна провести час, як у санаторії. В одному з таких готелів ми і зупинилися - Адалія Еліт Лара 5* (докладніше про ньому тут ).
Не можу ось прямо з впевненістю рекомендувати, але необхідний ¦функціонал для зимового відпочинку в ньому є, можна мати на увазі.
Зима в Анталії хороша для екскурсійки.
І навіть у нас, ледарів, теплилася ідея взяти авто в оренду для пізнавальних поїздок. Але так і не дотеплилася, не спалахнуло з іскри полум'я : )). Але в Анталію ми таки вибралися, чого всім зимовим курортникам і раджу. Не жарко, немає натовпів людей.
Хоча після пустельних курортних районів центральна частина Анталії дуже багатолюдна
Але варто заглибитись у вулички Калеїчі – лише нудні торговці, які, здається, і самі дивуються туристам.
Або навіть зустріти принцесу, як сказала донька. Це, правда, було в іншу нашу поїздку, але теж не зовсім сезонну, на початку травня
Як не крути, але всі вулички так і ведуть у старий порт. Особливої метушні там немає, напрочуд влаштовуються морські прогулянки вздовж Анталії. Але ми помилуємося з берега контрастами старого та сучасного міст.
До речі, можна легко здійснити подорож у часі з сучасності в минуле або навпаки, за допомогою панорамного ліфта, абсолютно безкоштовно. Але ліворуч можна побачити.
Внизу черепичні дахи
Вгорі скло та бетон в обрамленні доглянутих скверів
Ах, ці мандарини
В Анталії ми мали мету – дондурма. Нам чомусь довго не зустрічалися заповітні візки, але ми їх знайшли! Спочатку діти сприйняли це як звичайну покупку морозива, але потім почалося шоу на велику радість дітей і неймовірне захоплення нечисленних туристів.
А ще, напевно, тільки в Анталії можуть бути такі гарні фруктові прилавки
І найсмачніший свіжовичавлений гранатовий сік (1 долар)
Пам'ятається на Криті минулого року нам не вдалося побачити водоспад, а діти так хотіли : )). Що не зробиш заради дітей… Зазирнули ми і до Дюденського парку подивитися на водоспад Нижній Дюден.
З моря, кажуть, виглядає ефектніше. Але нам цього для загального розвитку достатньо. Взагалі, місце саме собою дуже симпатичне. Ми були тут «тисячу» років тому, коли ні парку, ні прилеглих житлових комплексів ще не було.
річка Дюден
Погодьтеся, дуже нагадує наш кінець квітня, коли на день-другий приходить спека, від землі ще віє прохолодою, а повітря вже пахне сонцем. Дерева ще не відігрілися. Ще трохи і буйство зелені не зупиниш.
Так буде, але трохи пізніше : ))
Насправді, під час зборів у зимову Туреччину ми налаштовувалися на можливі дощі. І пригадуючи мені, якою зливою нас зустріла жовтнева Прага, чоловік поставив умову - наявність парасольки в валізі обов'язково! ! ! Тоді я полінувалася брати парасольку через безбагажний квиток : )). Цього разу я взяла його, той самий, куплений у Празі, лише тому, що він такий хлипенький і легкий, зовсім непомітний у нетрях нашої сімейної валізи. Я довірилася Яндексу, він пообіцяв тиждень без дощів і не підвів мене.
Нехай завжди буде сонце!
