Мы с мужем выиграли путевку в Турцию в компании BAUER. Купили продукцию и нам подарили две путевки. Решили, что полетим сами, потому что за границей никогда не были, ну видимо ждали вот такого случая. А то ж у нас в крови вечно чего-то ждать))) Единственное, за что мы переживали, так это за то на каком языке будут экскурсии, но зря, все были на русском языке. Это важно, потому что места не были бы такими интересными без историй, которые с ними связаны. В общем, расскажу про экскурсии, которые нам прям понравились. Прилетели мы в Анталию, и уже на следующий день из Кемера началось наше путешествие. Мы выехали рано утром и нас ожидала поездка в Памуккале. Остановок по пути было много, нас знакомили с достопримечательностями, мы что-то покупали и пили вино (но об этом немного позже). В Анталии конечно было очень тепло, но Анатолийских горах прохладно. Мы легко оделись, не предусмотрели это, но все равно такой контраст – это здорово. Жары нам хватает и в Краснодаре))) Дальше по пути мы заехали в город Денизли, нас провели по текстильной фабрике, все мы были наслышаны о качестве турецкой одежды и здесь она действительно качественная. Прям задумалась, как часто в России нам выдают одежду за турецкую, ага, думаю, иногда нас водят за нас)) Одежда, платки, парео по возможности мы могли покупать что-то себе или в подарок. Город Денизли – это можно сказать текстильный центр Турции, как у нас Иваново. Такое вот восточное Иваново : D Там производят большую часть турецкой продукции, гид нам все рассказывал подробно, приводил примеры, шутил. На самом деле хотелось отдельно рассказать о нашем гиде Мустафе. То что он турок с хорошим русским (он учился и долгое время в России) это большой плюс. Потому что никто так хорошо не сможет рассказать о своей стране, как человек, который вырос там. Когда у нас было время мы общались на абсолютно разные темы. Это было легкое неформальное общение. Мустафа рассказывал нам о турецких традициях, семьях, браках, менталитете. А там было, что рассказать, мы как ни крути, наши культуры нехило отличаются, а у мусульманских стран какой-то свой особый шарм и устройство. Еще по пути у нас была дегустация вина (для кого-то наверное самая радостная часть поездки). Ну, у сладкоежек тоже был праздник – дегустация всяких вкусностей тоже была. Так мы добрались до Памуккале. Вход на въезде в эту курортную зону платный, но за нас всех заплатила компания. Мы даже расстроиться не успели. В Памуккале конечно прям классно, есть на что посмотреть, куда сходить, чем увлечься как туристу. Особенно, если вы там будете впервые, как мы были. Травертиновые террасы, они прям завораживают. Это термальные источники, говорят, что очень целебные. Но вот точно красивые. Когда мы готовились к поездке, смотрели фотки естественно, то представляли их намного меньше. А там оказалась просто огромная территория. Как и Ванна Клеопатры. В жизни – это неописуемое зрелище! Мы уже там разбрелись сами куда хотели. У нас было свободное время и всем хотелось пофоткаться. Ванны мы уже посещали по желанию. Мы с мужем пошли. Условия примерны те же, что в аквапарке, бассейне: вы переодеваетесь, принимаете душ и уже свободно плаваете. Ну, конечно, это не просто вода, это термальные полезные воды. А скажите женщине моего возраста, что они еще и омолаживают, так не будет никаких сомнений в необходимости поплавать. Вернулись в отель мы уставшие, но счастливые! Не знаю, может я в принципе довольно впечатлительный человек, но мне все очень понравилось))) С нами был прекрасный гид и вообще вся компания очень душевная, дружная, было ощущение, что просто решили отдохнуть с друзьями. Спасибо, за такой шикарный отдых!
Ми з чоловіком виграли путівку до Туреччини у компанії BAUER. Купили продукцію і нам подарували дві путівки. Вирішили, що полетимо самі, бо за кордоном ніколи не були, ну, мабуть, чекали ось такого випадку. А то ж у нас у крові вічно чогось чекати))) Єдине, за що ми переживали, так це за те якою мовою будуть екскурсії, але дарма, всі були російською мовою. Це важливо, тому що місця не були б такі цікаві без історій, які з ними пов'язані. Загалом, розповім про екскурсії, які нам сподобалися. Прилетіли ми до Анталії, і вже наступного дня з Кемера розпочалася наша подорож. Ми виїхали рано у ранку та нас чекала подорож у Памуккалі. Зупинок на шляху було багато, нас знайомили з визначними пам'ятками, ми щось купували та пили вино (але про це трохи згодом). В Анталії звичайно було дуже тепло, але в Анатолійських горах прохолодно. Ми легко одяглися, не передбачили це, але все одно такий контраст – це чудово. Жари нам вистачає і в Краснодарі))) Далі дорогою ми заїхали в місто Денізлі, нас провели текстильною фабрикою, всі ми чули про якість турецького одягу і тут вона дійсно якісна. Прям задумалася, як часто в Росії нам видають одяг за турецьку, ага, думаю, іноді нас водять за нас)) Одяг, хустки, парео по можливості ми могли купувати щось собі чи подарунок. Місто Денізлі – це можна сказати текстильний центр Туреччини, як у Іваново. Таке ось східне Іваново : D Там виробляють більшу частину турецької продукції, гід нам все розповідав докладно, наводив приклади, жартував. Насправді хотілося окремо розповісти про нашого гіда Мустафа. Те, що він турок з гарним російським (він навчався і довгий час у Росії) це великий плюс. Тому що ніхто так добре не зможе розповісти про свою країну, як людина, яка виросла там. Коли ми мали час ми спілкувалися на абсолютно різні теми. Це було легке неформальне спілкування. Мустафа розповідав нам про турецькі традиції, сім'ї, шлюби, менталітети. А там було, що розповісти, ми хоч як крути, наші культури нехило відрізняються, а у мусульманських країн якийсь свій особливий шарм та устрій. Ще на шляху у нас була дегустація вина (для когось, напевно, найрадісніша частина поїздки). Ну, у ласунів теж було свято - дегустація всяких смаколиків теж була. Так ми дісталися Памуккале. Вхід на в'їзді до цієї курортної зони платний, але за нас усіх заплатила компанія. Ми навіть засмутитися не встигли. У Памуккале звичайно прямий класно, є на що подивитися, куди сходити, чим захопитися як туристу. Особливо якщо ви там будете вперше, як ми були. Травертинові тераси, вони прямо заворожують. Це термальні джерела, які кажуть, що дуже цілющі. Але ось точно гарні. Коли ми готувалися до поїздки, дивилися фотки природно, то представляли їх набагато менше. А там виявилася просто величезна територія. Як і Ванна Клеопатри. У житті – це неймовірне видовище! Ми вже там розбрелися самі, куди хотіли. Ми мали вільний час і всім хотілося пофоткатися. Ванни ми вже відвідували за бажанням. Ми з чоловіком пішли. Умови приблизні ті, що в аквапарку, басейні: ви переодягаєтеся, приймаєте душ і вже вільно плаваєте. Ну, звичайно, це не просто вода, це корисні термальні води. А скажіть жінці мого віку, що вони ще й омолоджують, то не буде жодних сумнівів у необхідності поплавати. Повернулися до готелю ми втомлені, але щасливі! Не знаю, може, я в принципі досить вразлива людина, але мені все дуже сподобалося))) З нами був прекрасний гід і взагалі вся компанія дуже душевна, дружня, було відчуття, що просто вирішили відпочити з друзями. Спасибі, за такий розкішний відпочинок!
