Мой друг Л… вынужден был развестись с женой после 14ти лет брака и это событие настолько выбило его из колеи, что сделался он лицом чёрен, грустен и вял. Никакие уговоры по поводу того, что он большой, красивый мучачо, умница, кандидат наук и притом менеджер очень даже высшего звена, найдет себе новую жену, гораздо лучше прежней, не действовали. Становилось только хуже. Реально Л… стал чахнуть на глазах. На большом сборе друзей и подруг было решено вывести Л… в Турцию, с целью развлечь его, немного встряхнуть и, по возможности , найти подходящую кандидатуру на роль новой жены. Сопровождать его в этой поездке выпало мне и Глебу. Про него стоит сказать отдельно. Глебец – обычный, среднестатистический парень, в очках, и с очень тихим голосом. Мимо такого на улице пройдешь и не заметишь. Но у Глебца есть харизма. Я не очень понимаю, что это такое, но он, пользуясь этой своей харизмой, имеет совершенно бешеный успех у женщин. Понять, как это работает, никто не может, но это работает.
Моя мудрая жена, зная цель поездки и понимая что меня ждет, благословила меня фразой – “ Ты там постарайся не очень…. ” , я вздохнул и мы полетели в Мармарис.
Едва выйдя из самолёта в аэропорту “Даламан”, Глебец, сказал, что нельзя терять ни минуты и принялся охмурять изумительной красоты девушку, которая стояла в одиночестве в стороне от основной толпы пассажиров , ждущих багаж. Девушка, на приставания Глебца отреагировала вполне позитивно. Заулыбалась, стала ему что-то отвечать и моргать огромными в пол лица глазами. Но добром это не кончилось. Через пару минут к ним подскочила огромная, мужеподобная деваха, которая принялась орать, что от мужыков спасения нет, и они фсе казлы, и нельзя на минуту оставить девушку, ну и дальше в таком духе. Короче они оказались лесбиянками. На прощание этот девушко еще треснул Глеба по башке.
Заранее договорившись не на чем не экономить , мы пошли к стоянке такси. Это было правильное решение, т. к. палящий зной, душевная травма, удар по голове и , конечно, выпитое в самолете лишили Глебца человеческого облика и он, демонически хохоча убежал от нас и пытался спрятаться в кустах живой изгороди. Пришлось мне, Л… и таксисту довольно долго его ловить.
К счастью уже в гостинице, по дороге от ресепшена в номер, Глебец свалился в бассейн и это несколько привело его в чувство. В номере он переоделся, почистил перышки и сказав нам, что “дамы ждут, дамы требуют участия” ушел в город. Л… остался в баре, а я пошел на пляж и арендовал аквабайк. Я с этого всегда начинаю свой отдых, но на этот раз мне крепко не повезло. Отойдя подальше от берега, я начал носиться по волнам и, в какой то момент, заметил, что здоровенный катер, который тащил за собой на тросе парашютиста , несется прямо на меня. Судя по всему парашют потерял ветер и рулевой катера начал маневрировать, что бы парашютист не приводнился. При этом рулевой смотрел не вперед, а назад и вверх. Я пытался увернуться, но катер повторял мои маневры и в итоге мы неслись встречными курсами. Когда он меня , наконец заметил, расстояние между нами было минимальным. Я, следуя морскому праву, вывернул руль максимально правее, но мерзкий турецкий шкипер правил не знал и повернул в мою сторону. Понимая, что предугадать его действия невозможно, я кувырнулся с аквабайка назад, страховочный жгут выключил зажигание и теперь водила катера мог уже спокойно думать куда ему плыть. Когда катер , наконец , удалился, я попытался завести двигатель, но сделать мне это не удалось. Оказалось, что эту ситуацию увидели с берега, и почему-то, решив, что я во всем виноват, дистанционно отключили мне двигатель. На берег я позорно возвращался на буксире. Пляжный бой лет шестидесяти очень долго мне выговаривал, что никогда! Слышите, никогда не даст мне больше не то, что аквабайк, но даже унылый каяк. И я грустно побрел в бар к Л….
Ближе к вечеру вернулся Глеб. Сказав, что у него что-то наклевывается , он наодеколонился, взял у меня изрядно денег ( я был казначеем), взял, купленный специально для таких случаев Бейлиз, и ушел в ночь. Вернулся он утром, страшно довольный собой. Оказалось, что когда он пришел в гостиницу к двум девушкам, с которыми он познакомился днем, девушки в ответ на его предложение выпить Бейлиса и пойти в какой-нибудь элегантный ресторан, сказали – “Глебушка! Не выеживайся. У нас есть бутылка водки. Пошли на пляж” . Там они и провели ночь во время которой он им поведал, про Л… и девушки сказали, что не против познакомиться с потенциальным женихом. Понимая, что это не совсем те девушки, которые подойдут на роль добродетельной супруги, я спорить не стал. Глебец сводил Л… к гостинице девушек, растолковал когда и где они назначили ему встречу и мы с надеждой стали ждать вечера. Когда стемнело, Л…, заметно нервничая, ушел навстречу судьбе. .
Вернулся он часа через полтора совсем унылым и тихим. Он , в темноте, не нашел гостиницу девушек. Мы, жалея его, даже не сказали насколько он дятел, но с этого вечера вопрос о знакомствах как-то померк. До обеда мы валялись на пляже, а после него резались в баре в домино. Мы так громко и колоритно забивали “козла”, что этим заинтересовались проживающие в гостинице буржуазы. Очень скоро многие из них расспросив нас о правилах игры, начали тоже стучать об стол костяшками. Из разных концов бара только и слышался этот стук и вопли “Уыба, уан-уан и казь’ол”. Так прошло несколько благословенных дней. Мы никуда не спешили. Отсутствие жен и детей давало нам счастливую возможность отдыхать так, как просила душа. Мы даже сходили на одну экскурсию. Правда это была вечерняя экскурсия под названием “Ползком по барам”, которую проводил замечательный разноязыкий гид, родом из Черновцов, по имени Алик.
Но все хорошее когда-нибудь заканчивается. В один из вечеров, Глеб вспомнил о цели нашего приезда, оторвался от стола, оглядел бар и заметив в углу стайку симпатичных девушек , заставил нас встать и подойти к ним. Девушки , в ответ на его охмурительную тираду, брезгливо сморщились и сказали, что мы последние в списке тех, с которыми они хотят познакомиться. А все потому, что мы , судя по всему вялые совки, которых ничего не интересует кроме выпивки и пенсионерского домино. А они сегодня вечером собираются в лучшую дискотеку на Бар стрит с целью познакомиться с живыми и активными итальянцами. Вот это был отрезвляющий удар под дых. Они были правы.
Было решено стряхнуть с себя леность и негу и вернуться к поискам девы для Л….
Для начала мы пошли в ту же дискотеку, что и девушки из гостиницы. Зажгли там так, что до сих пор вспоминаем это с восторгом. Я лично твистовал на столе и под конец наступил в чью-то пиццу. Кстати “наши” девушки жались вдоль стены, безуспешно отражая атаки турецких юношей, косящих под итальянцев. (Они потом перед нами извинились за резкость)
На следующий день мы арендовали красивый белый катер и бежевый кабриолет. ( Мармарис – одно из немногих мест в мире, где дают в прокат катер без шкипера и не спрашивают прав). Днем мы утюжили на этом катере гладь залива Мармариса, иногда нахально швартуясь к туристическим шаландам якобы для пополнения запасов пива. Реально цель была иная. Мы предлагали всем женщинам на борту покинуть унылую лайбу и разделить с нами зажигательное плавание. Нам почти сразу повезло. Две милые женщины подходящего возраста несмело спустились к нам на палубу и мы поплыли. Милые , красивые женщины с добрыми глазами лет 30 – 37. То что надо. Но Л… - идиот. И я идиот. И Глебец тоже. Т. к. разговаривать во время движения было довольно проблематично, Л… решил развлечь дам другим способом. Он заявил, что всегда мечтал прокатиться за катером на веревке. Я застопорил ход, отвязал от троса якорь, Л… намотал этот трос на руку и прыгнул за борт. Я передвинул рукоятку газа максимально вперед и мы понеслись. Зрелище было незабываемое. Почти сразу Л… потерял трусы и его стодвадцатикилограмовая тушка задорно скакала по волнам сверкая белоснежным задом. Как потом оказалось, он моментально понял, что это была плохая идея. Но отцепиться у него не получалось, а крикнуть мне он не мог, т. к. из за сумасшедшей скорости в рот ему затекала вода. В какой – то момент я сбросил скорость, что бы прикурить и тут Л… прокашлялся и завопил. Мы с трудом подняли его на борт, он шатаясь прошел вперед и повалился без сил на передний капот катера. За руль сел Глебец. И он тоже втопил. Катер, получив нагрузку на нос перестал глиссировать и нёсся вперед отчаянно подпрыгивая. Л… распластался на капоте, вцепившись руками и ногами в швартовые кнехты. , при этом орал, что оторвет Глебцу голову, когда тот остановится. Глеб, логично отвечал ему, что в таком случае ему нет никакого смысла останавливаться и гнал дальше. Стоит учесть, что Л… лежал на капоте головой вперед в виде буквы Х и дамы с ужасом обозревали его мощное обнаженное межножье. Когда мы пристали к берегу, они спешно попрощались и больше мы их не видели. К сожалению на этом подходящие женщины кончились. Т. е. они нам встречались, но были или с мужьями и детьми или собирались уже сегодня вечером улетать. Свободными были только дамы старше шестидесяти или девульки, которым в лучшем случае было лет 20. И понеслось . Оно , конечно хорошо, когда человеку 19 лет, но для нас это было тяжким испытанием. Мы честно катали разных девушек на катере и в кабриолете. Мы , оставшись наедине с ними пытались поддерживать абсолютно бредовые разговоры про какую-то Таньку, тупого декана, клевые Айфоны и т. д. Во время этих бесед, которые нередко продолжались часов до четырех утра, приходилось очень много пить и очень много курить. Еще мы им дарили какие-то золотые безделушки и довольно скоро приобрели славу веселых щедрых чуваков с которыми прикольно. Короче отбоя от юных дев не было , но это было все не то…
Неожиданно нас полюбил пляжный, стареющий бой, который песочил меня в первый день. Он прекрасно видел наши выкрутасы на катере и , наверное локти кусал, понимая, сколько денег он потерял отказав нам в аренде своей техники.
В один из дней, когда мы обессиленные лежали на пляже и очередная девушка мило пыталась научить нас загадочным карточным играм под названием “Рас 3.14 здяй ”, и “Метростроевский козел”, к нам подошел этот пляжный гундос с заманчивым предложением. Он сказал, что готов нам предоставить длинную вместительную лодку, со шкипером всего за 50$. Причем это со всех и на весь день. Я, понимая, что тут есть подвох, попросил его описать, что войдет в эту сумму. Он сказал, что в 50$ входит все, включая бензин и неограниченную выпивку на борту. Это было совсем подозрительно и я попросил его продолжить. Он поведал нам, что мы такие классные и весёлые йомены сядем в эту его лодку, обязательно с девушками и на борту мы должны напиться. (You must drink) . Думая, что он перепутал английские глаголы я его переспросил – мы можем напиться? (We can get drunk? ) Фигу. Он настаивал, что мы и девушки именно должны накеросиниться. И продолжил: “ Мы привезем Вас на дикий пляж, вы с девушками там…. . , а мы со шкипером на это посмотрим. ” Это был апофеоз отдыха. Я не знаю как мы его не убили.
Реально очень захотелось домой. К детям. К жене. Наверное, многие женатые мужчины среднего возраста, где то в глубине души мечтают так отдохнуть. Чтобы без жен, но с друзьями, что бы бюджет был неограничен, что бы девушки присутствовали даже в самолете на обратном пути. Но это все хорошо день. Ну два. А потом понимаешь, что это и скучно и тяжело и неинтересно. Так, что хоть для Л… жену не нашли, зато приобрели бесценный опыт.
К сожалению, формат сайта не позволяет мне описать все ржачные эпизоды. Их было немало. Но, вроде и так хорошо.
P. S. Сори публикую мало фотографий . Их , в принципе, немного и они или однотипные или категорически не подходят для публикации на ТурПравде.
Мій друг Л...змушений був розлучитися з дружиною після 14-ти років шлюбу і ця подія настільки вибила його з колії, що став він обличчям чорний, сумний і в'ялий. Ніякі вмовляння з приводу того, що він великий, гарний мучечо, розумниця, кандидат наук і до того ж менеджер дуже вищої ланки, знайде собі нову дружину, набагато кращу за колишню, не діяли. Ставало лише гірше. Реально Л… став чахнути на очах. На великому зборі друзів і подруг було вирішено вивести Л… до Туреччини, з метою розважити його, трохи струсити і, по можливості, знайти відповідну кандидатуру на роль нової дружини. Супроводжувати його в цій поїздці випало мені та Глібу. Про нього варто сказати окремо. Глібець - звичайний, середньостатистичний хлопець, в окулярах, і дуже тихим голосом. Повз такого на вулиці пройдеш і не помітиш. Але Глібець має харизму. Я не дуже розумію, що це таке, але він, користуючись цією своєю харизмою, має шалений успіх у жінок. Зрозуміти, як це працює ніхто не може, але це працює.
Моя мудра дружина, знаючи мету поїздки і розуміючи що мене чекає, благословила мене фразою - "Ти там постарайся не дуже.... " я зітхнув і ми полетіли в Мармаріс.
Щойно вийшовши з літака в аеропорту “Даламан”, Глібець сказав, що не можна втрачати жодної хвилини і почав охмурювати дивовижної краси дівчину, яка стояла на самоті осторонь основного натовпу пасажирів, які чекають на багаж. Дівчина, на приставання Глібця, відреагувала цілком позитивно. Посміхнулася, почала йому щось відповідати і моргати величезними на підлогу обличчя очима. Але добром це не скінчилося. Через пару хвилин до них підскочила величезна, чоловікоподібна дівчина, яка почала кричати, що від чоловіків порятунку немає, і вони всі козли, і не можна на хвилину залишити дівчину, ну і далі в такому дусі. Коротше вони виявилися лесбіянками. На прощання цей дівчина ще тріснув Гліба по голові.
Заздалегідь домовившись нема на чому не економити, ми пішли до стоянки таксі. Це правильне рішення, т. к. палючий спека, душевна травма, удар по голові і, звичайно, випите в літаку позбавили Глібця людського вигляду і він, демонічно регочучи втік від нас і намагався сховатися в кущах живої огорожі. Довелося мені, Л. . . і таксисту досить довго ловити його.
На щастя вже в готелі, по дорозі від ресепшена в номер, Глібець звалився в басейн і це трохи привело його до тями. У номері він переодягся, почистив пір'їни і сказавши нам, що “дами чекають, пані вимагають участі” пішов у місто. Л… залишився у барі, а я пішов на пляж та орендував аквабайк. Я з цього завжди починаю свій відпочинок, але цього разу мені не пощастило. Відійшовши подалі від берега, я почав носитися по хвилях і, в якийсь момент, помітив, що здоровенний катер, який тяг за собою на тросі парашутиста, мчить прямо на мене. Судячи з усього, парашут втратив вітер і рульовий катер почав маневрувати, щоб парашутист не приводнився. При цьому керманич дивився не вперед, а назад і вгору. Я намагався ухилитися, але катер повторював мої маневри і в результаті ми мчали зустрічними курсами. Коли він мене нарешті помітив, відстань між нами була мінімальною. Я, слідуючи морському праву, вивернув кермо максимально правіше, але мерзенний турецький шкіпер правил не знав і повернув у мій бік. Розуміючи, що передбачити його дії неможливо, я перекинувся з аквабайка назад, страхувальний джгут вимкнув запалення і тепер водила катери міг уже спокійно думати, куди йому плисти. Коли катер нарешті пішов, я спробував завести двигун, але зробити мені це не вдалося. Виявилося, що цю ситуацію побачили з берега, і чомусь вирішивши, що я у всьому винен, дистанційно відключили мені двигун. На берег я ганебно повертався на буксирі. Пляжний бій років шістдесяти дуже довго мені вимовляв, що ніколи! Чуєте, ніколи не дасть мені більше не те, що аквабайк, але навіть похмурий каяк. І я сумно побрів у бар до Л….
Ближче до вечора повернувся Гліб. Сказавши, що в нього щось накльовується, він надеколонився, взяв у мене чимало грошей (я був скарбником), взяв, куплений спеціально для таких випадків Бейліз, і пішов у ніч. Повернувся він уранці, страшенно задоволений собою. Виявилося, що коли він прийшов у готель до двох дівчат, з якими він познайомився вдень, дівчата у відповідь на його пропозицію випити Бейліса і піти до якогось елегантного ресторану, сказали – “Глібко! Чи не виїжуйся. Ми маємо пляшку горілки. Пішли на пляж" . Там вони й провели ніч, під час якої він їм повідав, про Л… і дівчата сказали, що не проти познайомитися з потенційним нареченим. Розуміючи, що це не ті дівчата, які підійдуть на роль доброчесної дружини, я сперечатися не став. Глібець зводив Л...до готелю дівчат, розтлумачив коли і де вони призначили йому зустріч і ми з надією чекали вечора. Коли стемніло, Л…, помітно нервуючи, пішов назустріч долі.
Повернувся він через півтори години зовсім похмурим і тихим. Він у темряві не знайшов готель дівчат. Ми, шкодуючи його, навіть не сказали, наскільки він дятел, але з цього вечора питання про знайомства якось померкло. До обіду ми валялися на пляжі, а після нього різалися в барі доміно. Ми так голосно і колоритно забивали "козла", що цим зацікавилися буржуази, що проживають у готелі. Незабаром багато хто з них розпитавши нас про правила гри, почали теж стукати об стіл кісточками. З різних кінців бару тільки й чувся цей стукіт та крики “Уиба, уан-уан та казьол”. Так минуло кілька благословенних днів. Ми нікуди не поспішали. Відсутність дружин та дітей давала нам щасливу нагоду відпочивати так, як просила душа. Ми навіть сходили на одну екскурсію. Щоправда, це була вечірня екскурсія під назвою “Повзком по барах”, яку проводив чудовий різномовний гід, родом із Чернівців, на ім'я Алік.
Але все добре колись закінчується. Одного вечора, Гліб згадав про мету нашого приїзду, відірвався від столу, оглянув бар і помітивши в кутку зграйку симпатичних дівчат, змусив нас підвестися і підійти до них. Дівчата, у відповідь на його хмуру тираду, гидливо скривилися і сказали, що ми останні у списку тих, з якими вони хочуть познайомитися. А все тому, що ми, судячи з усього, в'ялі совки, яких нічого не цікавить крім випивки та пенсіонерського доміно. А вони сьогодні ввечері збираються у найкращу дискотеку на Бар-стріт з метою познайомитися з живими та активними італійцями. Ось це був протверезний удар під дих. Вони мали рацію.
Було вирішено струсити з себе лінощі і млість і повернутися до пошуків діви для Л….
Для початку ми пішли в ту ж дискотеку, як і дівчата з готелю. Запалили там так, що досі згадуємо це із захопленням. Я особисто твістував на столі і під кінець настав у чиюсь піцу. До речі, “наші” дівчата тулилися вздовж стіни, безуспішно відбиваючи атаки турецьких юнаків, що косять під італійців. (Вони потім перед нами вибачилися за різкість)
Другого дня ми орендували гарний білий катер та бежевий кабріолет. (Мармарис – одне з небагатьох місць у світі, де дають у прокат катер без шкіпера і не питають прав). Вдень ми прасували на цьому катері гладь затоки Мармаріса, іноді нахабно швартуючись до туристичних шаландів нібито для поповнення запасів пива. Реально ціль була інша. Ми пропонували всім жінкам на борту залишити сумну лайбу і розділити з нами запальне плавання. Нам майже одразу пощастило. Дві милі жінки відповідного віку несміливо спустилися до нас на палубу, і ми попливли. Милі, красиві жінки з добрими очима років 30 – 37. Те, що треба. Але Л… – ідіот. І я ідіот. І Глібець також. Т. к. розмовляти під час руху було досить проблематично, Л… вирішив розважити жінок іншим способом. Він заявив, що завжди мріяв покататися за катером на мотузку. Я застопорив хід, відв'язав від троса якір, Л. . . намотав цей трос на руку і стрибнув за борт. Я пересунув ручку газу максимально вперед і ми помчали. Видовище було незабутнє. Майже відразу Л...втратив труси і його стодвадцятикілограмова тушка задерикувато скакала по хвилях блискаючи білим задом. Як потім виявилося, він одразу зрозумів, що це була погана ідея. Але відчепитися в нього не виходило, а крикнути мені не міг, т. к. з-за божевільної швидкості в рот йому затікала вода. У якийсь момент я скинув швидкість, щоб прикурити і тут Л… прокашлявся і заволав. Ми важко підняли його на борт, він хитаючись пройшов уперед і повалився без сил на передній капот катера. За кермо сів Глібець. І він теж утопив. Катер, отримавши навантаження на ніс, перестав гліссувати і нісся вперед відчайдушно підстрибуючи. Л. . . розпластався на капоті, вчепившись руками і ногами в швартові кнехти. , при цьому кричав, що відірве Глібця голову, коли той зупиниться. Гліб, логічно відповідав йому, що в такому разі йому немає сенсу зупинятися і гнав далі. Варто врахувати, що Л… лежав на капоті головою вперед у вигляді літери Х і жінки з жахом оглядали його сильне оголене міжніжжя. Коли ми пристали до берега, вони швидко попрощалися і більше ми їх не бачили. На жаль, на цьому підходящі жінки скінчилися. Тобто. вони нам зустрічалися, але були або з чоловіками та дітьми, або збиралися вже сьогодні ввечері відлітати. Вільними були тільки жінки старші шістдесяти або дівчата, яким у кращому разі було років 20. І понеслося. Воно, звичайно, добре, коли людині 19 років, але для нас це було тяжким випробуванням. Ми чесно катали різних дівчат на катері та в кабріолеті. Ми, залишившись наодинці з ними, намагалися підтримувати абсолютно маячні розмови про якусь Таньку, тупого декана, кльові Айфони і т. д. Під час цих розмов, які нерідко тривали години до четвертої ранку, доводилося дуже багато пити і дуже багато курити. Ще ми їм дарували якісь золоті дрібнички і незабаром здобули славу веселих щедрих чуваків з якими прикольно. Коротше відбою від юних дів не було, але це було не те…
Несподівано нас полюбив пляжний бій, який пісочив мене в перший день. Він чудово бачив наші викрутаси на катері і, напевно, лікті кусав, розуміючи, скільки грошей він втратив відмовивши нам в оренді своєї техніки.
В один із днів, коли ми знесилені лежали на пляжі і чергова дівчина мило намагалася навчити нас загадковим картковим іграм під назвою “Рас 3.14 здяй”, та “Метробудівський цап”, до нас підійшов цей пляжний гундос із привабливою пропозицією. Він сказав, що готовий нам надати довгий місткий човен, зі шкіпером всього за 50 $. Причому, це з усіх і на весь день. Я, розуміючи, що тут є каверза, попросив його описати, що увійде в цю суму. Він сказав, що в 50 $ входить все, включаючи бензин і необмежену випивку на борту. Це було дуже підозріло і я попросив його продовжити. Він розповів нам, що ми такі класні та веселі йомени сядемо в цей його човен, обов'язково з дівчатами і на борту ми повинні напитися. (You must drink). Думаючи, що він переплутав англійські дієслова, я його перепитав – ми можемо напитися? (We can get drunk? ) Фігу. Він наполягав, що ми і дівчата саме повинні кепкувати. І продовжив: "Ми привеземо Вас на дикий пляж, ви з дівчатами там..., а ми з шкіпером на це подивимося. " То був апофеоз відпочинку. Я не знаю, як ми його не вбили.
Насправді дуже захотілося додому. До дітей. До дружини. Напевно, багато одружених чоловіків середнього віку, десь у глибині душі мріють так відпочити. Щоб без дружин, але з друзями, щоб бюджет був необмежений, щоб дівчата були присутні навіть у літаку на зворотному шляху. Але це все гаразд день. Ну, два. А потім розумієш, що це нудно і тяжко і нецікаво. Тож хоч для Л… дружину не знайшли, зате набули безцінного досвіду.
На жаль, формат сайту не дозволяє мені описати усі житові епізоди. Їх було чимало. Але ніби й так добре.
P. S. Сміття публікую мало фотографій. Їх, в принципі, трохи і вони або однотипні або категорично не підходять для публікації на ТурПравді.