Ну что же, про что бы еще написать про Стамбул, город, в котором, казалось, мы уже облазили все, ну просто все, а вот нет, как выяснилось, даже ходя по протоптанным дорожкам, можно много чего еще интересного узнать и увидеть.
Перелет начался с закрытого Duty free в одесском аэропорту – вот это сюрприз.
Международный Аэропорт " Одесса" (IATA: ODS, ICAO: UKOO) – один из крупнейших аэропортов в стране, член Международной ассоциации воздушного транспорта (IATA), Международной организации гражданской авиации (ICAO), Международного совета аэропортов (ACI Europe) и Ассоциации аэропортов Украины. Пассажирский терминал, общей пропускной способностью более одного пассажира каждые 10 секунд. Аэропорт предназначен для обслуживания международных и внутренних рейсов. За прошлый год пассажиропоток аэропорта составил почти 1.5 миллиона пассажиров. Аэродром укомплектован необходимыми средствами управления воздушным движением и отвечает всем ключевым требованиям законодательства, предъявляемым к гражданским аэродромам Украины.
И это все при закрытом Duty free? !
Оказалось, что повода для тревог нет – была просто пересменка, причем об этом уже много было написано иными путешественниками, поэтому до покупки билетов и регистрации на рейс лучше ознакомиться с графиком работы заправочной станции, точнее магазина в аэропорту.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА Аэропорта, г. Одесса: а мы все равно его любим, хотя нет предела для совершенства!
Поэтому попав в международный аэропорт Стамбула, и сдав часть норматива бегунов марафона от гейта при высадке до таможенного контроля, бежав над открытыми круглосуточно Duty free в капиталистическом мире, мы немного успокоились – нашли туристическое равновесие: ведь во время отдыха хочется, чтобы всё было так, как хотим мы – мы ведь все для себя родных и наших близких отдыхаем, поэтому считаем, что отпускные желания просто обязаны все исполняться (в полном объеме и своевременно).
Международный аэропорт Стамбула (Istanbul Havalimani) или Новый или Третий аэропорт – это аэропорт в районе Арнавуткёй на территории европейской части Стамбула в Турции. Находится на расстоянии 35 километров от центра города, открыт 29 октября 2018 года.
Планировалось, что станет самым большим в мире и будет способен обслуживать ровно столько пассажиров, как 100 аэропортов в Одессе, то есть за этой логикой можно сказать, что одесский входит в первую сотню крупнейших аэропортов мира!
ОБЩАЯ ОЦЕНКА Аэропорта, г. Самбул: 5+ (ПРЕВОСХОДНО). Если кто-то еще ищет (в поиске как и что), то эти точно уже что-то нашли и как и что и почему и вообще…
Напомним, что путешествие дикарями предполагает, что добираться будем, например, на автобусе.
Зная, как попасть на автобусную остановку, были немного удивлены сменой номеров остановок и линий автобусов, которые идут в самый центр Стамбула. Сейчас нужная автобусная платформа – это номер 17, а линия автобуса – это номер iST-20. Стоимость проезда не поменялась – 18 лир.
ВАЖНО: все знают, что лучше, чем просить билет на проезд у водителя, а он скорее-всего откажет, просто сразу до посадки купить Istanbulkart в Biletmatike, но только за лиры, которые или уже остались с предыдущей поездки или поменяв немножечко денежков в обменнике.
Карта Istanbulkart стоит 6 лир и пополняете её сразу на нужное вам количество поездок. Потом эту карту через эти же самые автоматы самообслуживания Biletmatic также можно пополнять. Меню экрана можно выбрать от китайского до английского – все очень просто. В чем прелесть карты: если покупать просто, например, трамвайный билет, он обойдется в 4 лиры, а так – примерно 2.5 лиры. И так по всем видам муниципального транспорта. Остаток не сгорает и по возвращению в следующей поездке вы сможете спокойно пользоваться ею и дальше (у нас уже их две, так получилось).
ВАЖНО два: когда были мы, курс, который нам предложили непосредственно в аэропорту, – именно предложили и торговались с нами, а не был установлен на текущее время, – оказался ниже процентов на 15, чем он есть на текущий день. Поэтому можно много не менять – только на проезд.
И помним правило: « Турист, которого не обманули – не турист» , поэтому не расстраиваемся и отдыхаем – ведь это наш отпуск, наш аэропорт, наш Стамбул! Ура!
Приезжать в 3 ночи в Стамбул имеет, как говорят у нас дома в Одессе, своё что-то особенного: по ночной улице от конечной остановки автобуса до своего отеля мы шли в гордом одиночестве, а не продирались сквозь заросли крепких сцепленных рук боящихся потеряться в 15-миллионом городе туристов, не шныряли трамваи, от которых не надо было убегать, или которые не нужно было догонять, и было не очень жарко – так что даже на мороженом сэкономили, однако, наверное, это все преимущества прилета ночью в самый разгар глубокого сна любого нормального человека…
Отель Yeni hotel istanbul.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА Отеля Yeni hotel istanbul: 0.00 (ОБМАН).
Что такое Отель Yeni hotel istanbul – это тот самый с оценкой от пользователей около 9 из 10. Но это обман как по описанию отеля в Интернете, так и по содержимому. Туалет в коридоре. Живность бегает по всему. Обшарпанная мебель, пол, стены и потолок. Кошмар. Завтраки в соседнем здании. И цена за проживание – это все не бесплатно!
СОВЕТ: никогда никто не должен тут селиться (если все останется так, как есть).
СОВЕТ номер два: утром, после выклянчивания завтрака в соседнем здании и ругани с администратором, чтобы вернул деньги, а не требовал от нас оплаты полного проживания, ищите другой отель. Любой. Только не этот.
(Эта часть рассказа посвящается всем, кто был в этом отеле, и надеемся, что больше никто не собирется там быть).
P. S. Уже хотели перестать писать про отель Yeni hotel istanbul, но решили дописать, а именно:
« Есть человек-паук и это вымышленный персонаж. А есть отели-говно. И это реальный факт. И мы в одном из таких были… » .
Поэтому хвала и отдельный респект всем, кто придумал и поддерживает Google map. Немного поискав, мы двинулись в путь по навигатору по улочкам Стамбула и нашли!
Отель Minel Hotel.
У этого отеля прекрасное расположение. Он находится буквально напротив арки входа в парк Гульхане и одноименной остановки трамвая Т1. Персонал отеля очень дружелюбный. Наша смена вообще была родом из Казахстана, так что потренировать наш английский с ними не получилось – общались на одном языке, на русском.
Мы искренне рекомендуем этот отель, и не только потому, что у нас остались очень теплые воспоминания о нашем проживании в нем, то есть мы высказываем не исключительно свою субъективную оценку, а хотим по достоинству дать отелю объективную оценку. Ребята молодцы.
Сам отель оформлен в что-то вроде входа в библиотеку или выглядит как книжный магазин. Хорошо подобраны цвета краски оформления здания и внутренних стен. В номерах чистое свежее бельё. Работает кондиционер и есть бесперебойная подача горячей воды. Мини-бар в номерах (мы с друзьями оккупировали 2 номера: один однокомнатный и один двухкомнатный) всегда полон и пополняется по мере расходования наполнения в нем.
ПРИМЕЧАНИЕ: мы просто уговаривали администратора взять с нас деньги за выпитую воду из холодильника в номерах!
НОМЕР:
Все аккуратно укомплектовано, нет ничего лишнего. Все чистенько. Винтовая лестница не утомляет. В общем, все хорошо.
Убирали, правда, через день, а не каждый, и почему-то упорно не брали оставленный доллар за уборку, но мы оставили не забранные курушики администратору при выселении из отеля.
ВИД из НОМЕРА:
Если получится, просите вид на мини-парк, а не на соседнее здание. Небольшой парк укутан зеленью стоящих вблизи к отелю, наверное, пихт, поэтому не будет необходимости включать в номере кондиционер, а можно просто будет открыть окно на проветривание.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА номера: 4 (ХОРОШО). Единственный минус – это видеокамера, которая расположена непосредственно на телевизоре, и смотрящая, кстати, на кровать. Если кому не нравится, что могут подглядывать – заклеили пластырем и шабаш (камеру мы имеем ввиду, а не кровать).
Перед входом в отель на улице есть несколько столиков, оформленных в неподражаемом турецком стиле. Сразу за углом есть несколько кафешек под открытым небом.
Сама аллейка, вдоль которой находится самое ближайшее к отелю кафе/ресторан, вечером освещается очень оригинальными фонарями, что только улучшает и так отличное настроение отдыхающих.
ЗАВТРАКИ:
Завтрак плотный. Всё свежее. Выбор небольшой, но горячие блюда готовят прямо перед вами на небольшой кухонке-студии в холле отеля. Все нормально. Мы даже помогали убирать со стола.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА отеля: 4+ (ОЧЕНЬ ХОРОШО).
Начало путешествия – все стандартно. Египетский или Гранд-базар. Фрукты. Свежевыжатые соки. Чай и кофе по ходу следования. Приятно удивил трамвай – есть кондиционер: мы даже одну остановку лишнюю проехали, не хотели выходить, август все-таки, жарко было.
ЕГИПЕТСКИЙ БАЗАР (MISIR CARSISI) – историческая справка: « Египетский базар, он же Египетский рынок, он же Рынок пряностей, он же Мысыр-чаршысы рынок, расположенный в старой части Стамбула, в районе Эминёню, кстати это второй по величине рынок Стмбула после Гранд-базара. На территории Египетского рынка находится около 100 магазинов и есть всё или практически всё или почти. Рынок был сооружен еще в 1660 году султанши Хатидже Турхан (в прошлом была украинкой Надеждой), которая была наложницей султана Ибрагима I и матерью будущего султана Мехмеда IV, и изначально базар являлся частью комплекса Новой мечети» .
ГРАНД БАЗАР (CAPALI CARASI) – историческая справка: « Гранд базар, он же Крытый базар, он же Крытый рынок он же Капалы-чарши – это один из крупнейших крытых рынков в мире, который расположен в Старой части Стамбула и занимает площадь, более 30 тысяч квадратных метров и на 66 улицах базара расположено более 4 тысяч магазинов. Ежедневно его посещает свыше полумиллиона человек» .
Однако, дабы более не отвлекать читателя общеизвестными фактами про указанные места растрат итак не изобилия финансовых средств, обратим внимание на возможность перекусить изобилием местной флоры и фауны вдоль Галатского моста через пролив. Точнее сказать ресторанчики находятся на минус один этаж самого моста. Среди выбора блюд мы отдали предпочтение морским видам рыб и прочих морских тварей.
Ресторанные зазывалы более или менее учтиво, не очень зухвальски, но без лебезения и не переходя на панибратство предложат на выбор из представленного либо стандартный туристический набор шаурмы с рыбой (балык экмек), то есть не очень дорогой, или также в пределах разумного легкий ужин из морепродуктов.
Что касается бутербродов с рыбой, местное название – Balik Ekmek. Мы ели с белым хлебом и жареной скумбрией. Местные говорят, что разновидностей Balik Ekmek столько, сколько жителей Стамбула. Из тех, что мы успели попробовать в Стамбуле, именно здесь показались нам самые вкусные Balik Ekmek. Стоит 6-7 лир и дороже.
В общем, рекомендуем – вкусно и недорого.
На противоположной от Старого города по правую сторону сразу после окончания Галатского моста находится неплохая кафешка Muhallebicisi.
Здесь собственная кондитерская и готовят очень вкусный кофе.
Рекомендуем не проходить мимо.
Цена кофе – 9 лир.
ОЦЕНКА КОФЕЙНИ MURAT Muhallebicisi: 5+ (ПРЕКРАСНО).
Если перейти на противоположную сторону улицы, то отбившись от миллиона парящих в воздухе чаек, вы можете сэкономить 20 минут своего времени, чтобы не идти пешком на площадь Таксим и улицу Истикляль, и подняться на фуникулере.
Название фуникулера – TUNELL, стоимость проезда 2.5 турецкой лиры (платите той же самой Istanbul card).
При посадке в кабину можно ознакомится с инсталляцией внутреннего мира Стамбула, а именно: расположения линии фуникулера и представить уровень подъема вверх на гору на нем.
Улица Истикляль:
Улица Истикляль – это одна из самых популярных пешеходных улиц в Стамбуле, расположенная в районе Бейоглу. Улица берёт своё начало на площади Таксим и идёт по направлению к заливу Золотой Рог примерно четь более километра. Улица Истикляль имеет форму бумеранга, в точке изгиба которого расположена площадь Галатасарай с Галатасарайским лицеем.
Ну это великая Векипедия говорит, а вот что может сказать турист? Да что можно сказать? ! Надо идти и смотреть.
Если интерес к шопингу – тут есть такая возможность: и брендовые магазины, и не очень. Скидки всегда, к праздникам – больше.
Если есть интерес к символам Стамбула, так именно тут ходит тот самый красный трамвайчик, который штурмуют все желающие проехаться не только в нем (внутри), но и на нем (то есть снаружи).
Если есть сомнения, что в выходные дни улицу посещают почти 3 миллиона человек, то есть возможность проверить: идете туда, пересчитываете ноги проходящих мимо вас людей (инопланетяне и прочая живность не в счет) и делите на два (погрешность будет 2-3 туриста… ).
Обратно домой тем же способом через фуникулер, если успеете до закрытия. Мы не успели. Зато прошлись до Галатской башни.
Галатская башня (Galata Kulesi) – расположена в европейской части Стамбула на высоком холме района Галата. Её видно почти со всех точек центральной части города. Высота башни 67 метров, диаметр – 9 метров, высота над уровнем моря – 140 метров. Башня является одним из символов Стамбула.
Возле Галатской башни есть неплохая кофейня. Они гонят какой-то сурогат из зерен кофе – очень крепкое пойло. Со слов бармена двойника Боба Марли, этот напиток помогает уставшим туристам добраться на своих двоих назад до отелей.
Наше мнение: на башню ходить смотреть лучше ночью – подсветка просто очаровательная. И тут же можно взять такси – стоимость в центр Стамбула, то есть назад через мост, обойдется около 50 лир (мы были готовы платить эту сумму даже в евро – очень устали и совершенно непонятно почему тяготили покупки: распродажи и просто нахапали, ну и скидки были, а как нести все назад, так типа зачем мы столько накупили и как это все дотащить назад в отель).
ОБЩАЯ ОЦЕНКА такси от Галатской башни: 4 (ХОРОШО). Туда и назад можно на такси – не очень дорого и один раз живем!
Итак, 2 часа ночи, отель, обсуждение планов на завтра.
К трем часам решили мотнуться на Принцевы острова.
Принцевы острова (Prens Adalari), они же красные острова (Kizil Adalar) или просто острова (Adalar). Группа из девяти островов недалеко от берега Стамбула, Турция, в Мраморном море. Административно составляют район Адалар провинции Стамбул.
Ну это если сухо по писаному.
А если нужно или не нужно там быть, то ответ очевиден: быть однозначно.
Во-первых, путешествие на морском трамвайчике и нежарко, и можно налюбоваться панорамой всего Стамбула, растянувшегося от края горизонта до другого края с вздымающимися в небеса небоскребами в его центре.
Во-вторых, посмотрите на местных туристов, то есть отечественных турецких, которых будет 99 процентов вместе с вами.
И в-третьих, а как быть в Стамбуле и не понежиться на пляжах Принцевых островов, налюбовавшись при этом видами моря и зелени всей гряды островов при морском путешествии на морском трамвайчике, тем более, минимум как сувенир, что вы увезете с собой – это что на время путешествия мы все немножко сами становимся принцами и принцессами.
СОВЕТ: после покупки билета пробивайтесь при посадке вперед перед местными. На пароходике мест всем не хватит! И даже если вы будете стойко отбиваться за свои сидящие места, то все равно есть высокая вероятность, что к вам практически на коленки подсядут или станут в проходе к вам или передом или задом, не знаем что хуже.
СОВЕТ номер два: при покупке билетов назад лучше воспользоваться VIP-доставкой. Таких есть два варианта: один – это более быстроходный пароходик (они желтые) или вообще быстроходная моторная лодка, но там цены гораздо дороже, чем стандартный билет.
СОВЕТ номер вообще: кто как хочет провести время на Принцевых островах, поэтому можем посоветовать самостоятельно почитать описание каждого острова, где по пути следования будут остановки морского трамвайчика.
Мы выбрали последний, то есть конечную остановку, чтобы на пути обратно были места и могли присесть. Но по пути следования будут острова, которые практически полностью покрыты зеленью и фактически являются больше зеленым парком, чем островом в его понимании с пляжами и улицами магазинов вдоль побережья.
Отдельно обращаем внимание, что на островах запрещены любые технические устройства с двигателями внутреннего сгорания, то есть мопеды и автомобили на островах вы не увидите. Есть электротехника и запряженные лошадями повозки. Поэтому если в планах гулять по острову или сходить на Пляж, берите повозку, потому что уж очень далеко идти и дорога все время идет через холмы: вверх и вниз, вверх и вниз, но ощущения, почему-то, что все время вверх.
Также обращаем внимание, что поездку на карете заказывайте сразу в оба конца: туда и обратно. Цены на услуги размещены возле очереди на посадку. Но там указаны цены при поездке в оба конца. А вот если заказать, как бы экономя, и заплатить только на поездку в одну сторону, то вы столкнетесь сразу с двумя проблемами. Первая – обратно стоимость поездки будет дороже, чем приехать, то есть переплатите за поездку назад. И вторая – никто не захочет вас брать назад, они все куда-то спешат или мест нет.
Но не тут-то было, мы остановили 4 экипажа и пока всех не посмотрели, выбрав самый дешевый и еще поторговавшись с ним, поехали назад. Однако все-равно поездка была дороже, чем заплатили, чтобы добраться сюда, до пляжа.
Пляж на острове:
Также обращаем внимание, что понимание сервиса и самого вида пляжа у отдыхающих, а конкретно у гостей, то есть у нас с вами, может отличаться от понимания уровня, то есть качества предоставляемых услуг принимающей стороной, то есть пляжников и сервис-менеджеров на пляжах Принцевых островах. Правда, мы ведь были не на всех, может есть что-то получше, но как мы узнавали, возможность попасть на пляж вообще только одна – сюда и везут, а на остальные попасть нельзя.
На этом пляже нам не понравилось.
Все как-то не так: и пляж не пляж и раздевалка в туалете что-то не очень и сервиса вообще нет – ни полотенец, ни зонтиков. Вот байдарки и надувные круги были – это да. Остальное вообще комментировать не хочется. Особенно раздевалку – запахи, непонятная жидкость на полу, слив не работает, дверь не закрывается…
Огромный плюс от посещения пляжа острова – это вид на Стамбул. Очень красиво.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА пляжа: 7-8 (можно ходить, а можно и не тратить силы).
Кстати, почему мы взяли поездку из центра острова на Пляж в одну сторону на карете? Потому что обратно планировали вернуться не на пароходике, на котором прибыли из Стамбула, а на отдельном мини-катере, тоже практически по той же цене, но отходящего не с конечной станции острова, а непосредственно от пляжа. Но ничего не получилось. Поднялся ветер и катер не пришел. Нам вернули деньги за билеты и мы пошли искать карету назад в центр острова.
Что можно посмотреть в городе до прибытия парохода назад: можно просто погулять по центральной улице, попробовать мороженое – его огромный выбор, а также можно пройтись вдоль причалов и там может работать мини-базар.
ВАЖНО: подъем от центрального вокзала вглубь острова достаточно крутой и асфальтное покрытие очень скользкое. Будьте внимательны!
На базаре можно приобрести и фрукты, и горячую выпечку или мясо. Купить жареных каштанов или всякие сладости, которыми изобилуют стамбульские лавки. Цены приемлемые.
Также рекомендуем присесть на перекус легкий или более основательный в любом кафе на улице. Единственное отличие от кафе, которые расположены непосредственно на набережной, и тех, что просто находятся по ходу движения по улице, так это то, что отличаются цены. Примерно в 2 раза. Качество продуктов идентично. Может быть фастфуд будет более вкусным именно в забегаловках.
Мы присели в кафе Sen Baliksi.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА кафе Sen Baliksi: 4+ (ОЧЕНЬ ХОРОШО). Цена-качество.
Возвращаясь назад, если у вас не закрыт вид на горизонт, можно вдоволь насладиться закатом и на вечерний Стамбул при заходе в его бухту.
Ночной Стамбул.
Даже не знаем, когда радоваться видам Стамбула – днем или ночью.
В этой поездке с учетом раннего прилета в аэропорт Стамбула было очень рано. Еще даже дворники не мели, и позднего возвращения с гулек по улице Истикляль: далеко за полночь, считаем, что Стамбул красивее ночью.
Центральная площадь Стамбула между Голубой мечетью или мечетью Султанхамет (Sultanahmet Camii) и Собором Святой Софии – премудрости Божией, Святой Софии Константинопольской, Айя-София изумительно подсвечена так же, как и парк Гюльхане, в приятной дымке спускающейся на город теплой августовской ночи.
Кроме эстетического наслаждения и лицезрения приготовления вкусностей в ресторанах через окна витрин, которые (вкусности) мы прикупили, нагуляв аппетит на Принцевых островах, Стамбул заманивает также удовольствиями для любителей шопинга – мы неприменно воспользовались предложением, а также прочими удовольствиями, а именно: предложением термо-терапии, такой как хаммам, и всех сопутствующих с ним услуг в виде массажей, скрабов и прочего ублажения поверхности тела.
Выбрали мы Хамам Sifа Hamami.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА хаммама Sifа Hamami: 4+ (ОЧЕНЬ ХОРОШО). На оценку повлияло расположение хаммама (находится в 5 минутах от Голубой мечети), цена услуг (что-то около 30 евро в турецких лирах) и его история – он основан аж в 1777 году!
Естественно, нахаммамившись, у нас проснулся аппетит, который с учетом постоянного потребления продуктов питания за последние несколько дней практически и не засыпал, поэтому решили мы посетить разрекламированную шаурмичную, а именно – типа ресторан Ortaclar terraсe.
Ну что можно сказать: порции большие и недорого, но как таковой террасы нет и в ней очень неуютно – мало места и все какое-то неухоженное.
Как развлечение сходить можно: на улице размещены телевизоры с трансляцией происходящего внутри во всех комнатах ресторана и вы можете лицезреть чревоугодие тех, из-за кого вы ждете перед входом голодные.
Потом вы подходите ближе и начинаете угадывать кто из участников телепередачи уже собирается уходить, зовете администратора ресторана и идете кушать.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА ресторана Ortaclar terraсe: 3 (УДОВЛЕТВОРИТЕЛЬНО).
Отдых в день возвращения домой был проведен в спокойной неге гулянья по центру Стамбула, благо несколько минут от нашего отеля и было не очень жарко, тем более перед входом в Голубую мечеть есть очень красиво украшенный источник питьевой воды, которой можно освежиться, спасаясь от накаляющегося августовского воздуха.
Мы решили и в этом путешествии обязательно побывать и в Голубой мечети, и в Соборе Айя-София.
Причем в этот раз не было той огромной очереди в Собор Айя-София и мы отказавшись от услуг гида прошли практически мгновенно.
СОВЕТ: если у вас с собой есть платежная банковская карта, то можно не стоять в очереди за билетами на вход, а просто их купить в аппаратах самообслуживания.
Красота убранства храмов Стамбула поражает.
Мы не могли насытиться ни видами красоты самих зданий, ни украшений внутри.
Несколько часов пролетели незаметно.
Также по кругу центральной площади есть очень уютные кафе, где можно просто попить чай из традиционных турецких стаканов.
Кстати, турецкие стаканы для чая по форме напоминают стеклянные стаканы Армуду Армуду или Боомалы – это вид национальных стаканов, из которых в Иране и Азербайджане пьют достаточно крепкий чёрный байховый чай.
Вокруг центральной площади можно пройтись просто гуляя, увидев что-то новенькое, незамеченное при неоднакратном следовании мимо в гонке от магазина к магазину, исполняя неписанные правила шопинга.
И вот тут, к нашему искреннему изумлению, если смотреть на Голубую мечеть, по левую сторону от нее в сторону пролива есть небольшая смотровая площадка и узенькая лестница вниз.
Проявляя не дюжий интерес, мы решили спуститься и на втором пролете лестницы нам открылся неизведанный уголок Стамбула, точнее мини-проспект с магазинами от сувениров до изделий из натурального меха и, конечно, ювелирных лавок.
Поговаривают, что эти магазинчики появились вследствие туристических маршрутов передвижения, точнее по ходу следования иностранных туристов из Европы. Поэтому тут несколько выше цены, чем, например, на Гранд-базаре, однако мы увидели, что качество, например, ювелирных украшений здесь достаточно высокое.
Ну и как, найдя неизведанное в Стамбуле, проходя мимо, наверное, не одну тысячу раз с учетом предыдущих поездок, мы могли удержаться не прикупив себе каких-нибудь безделиц на память в виде колец, браслетов и сережек. Так, чисто на память. Пары три.
ИТОГ: все просто отлично!
Возвращаясь в аэропорт, мы в очередной раз были поражены монументальностью сооружения, которая и так производит неизгладимое впечатление, когда находишься внутри аэропорта.
Перелет домой не занял больше времени, чем из дома, и вот, выходные кончились.
ОБЩАЯ ОЦЕНКА путешествия: 5+ (СУПЕР).
На этом всё!
Спасибо всем!
ВАЖНО: оценка Отдыха зависит от оценки Отзыва!
Ну що ж, про що б ще написати про Стамбул, місто, в якому, здавалося, ми вже облазили все, ну просто все, а ось ні, як з'ясувалося, навіть ходячи по протоптаним доріжкам , можна багато чого цікавого дізнатися і побачити.
Переліт розпочався із закритого Duty free в одеському аеропорту – ось це сюрприз.
Міжнародний Аеропорт "Одеса" (IATA: ODS, ICAO: UKOO) – один з найбільших аеропортів у країні, член Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA), Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), Міжнародної ради аеропортів (ACI) Europe) та Асоціації аеропортів України. Пасажирський термінал загальною пропускною спроможністю більше одного пасажира кожні 10 секунд. Аеропорт призначений для обслуговування міжнародних та внутрішніх рейсів. За минулий рік пасажиропотік аеропорту склав майже 1.5 мільйона пасажирів. Аеродром укомплектований необхідними засобами управління повітряним рухом та відповідає всім ключовим вимогам законодавства, що висуваються до цивільних аеродромів України.
І це все при закритому Duty free? !
Виявилося, що приводу для тривог немає – була просто зміна, причому про це вже багато було написано іншими мандрівниками, тому до покупки квитків та реєстрації на рейс краще ознайомитись із графіком роботи заправної станції, точніше магазину в аеропорту.
СПІЛЬНА ОЦІНКА Аеропорту, м. Одеса: а ми все одно його любимо, хоча немає межі для досконалості!
Тому потрапивши у міжнародний аеропорт Стамбула, і здавши частину нормативу бігунів марафону від гейту при висадці до митного контролю, бігши над відкритими цілодобово Duty free у капіталістичному світі, ми трохи заспокоїлися – знайшли туристичну рівновагу: адже під час відпочинку хочеться, щоб усе було так, як хочемо ми - адже ми всі для себе рідних і наших близьких відпочиваємо, тому вважаємо, що відпускні бажання просто зобов'язані все виконуватися (в повному обсязі і вчасно).
Міжнародний аеропорт Стамбула(Istanbul Havalimani) або Новий або Третій аеропорт – це аеропорт в районі Арнавуткою на території європейської частини Стамбула в Туреччини. Знаходиться на відстані 35 кілометрів від центру міста, відкрито 29 жовтня 2018 року.
Планувалося, що стане найбільшим у світі та буде здатним обслуговувати рівно стільки пасажирів, як 100 аеропортів в Одесі, тобто за цією логікою можна сказати, що одеський входить до першої сотні найбільших аеропортів світу!
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА Аеропорту, м. Самбул: 5+ (ПРЕВОСХІДНО). Якщо хтось ще шукає (у пошуку як і що), то ці точно вже щось знайшли і як і що і чому взагалі…
Нагадаємо, що подорож дикунами припускає, що добиратимемося, наприклад, автобусом.
Знаючи, як потрапити на автобусну зупинку, були трохи здивовані зміною номерів зупинок та ліній автобусів, що йдуть до центру Стамбула. Зараз потрібна автобусна платформа – це номер 17, а лінія автобуса – це номер iST-20. Ціна проїзду не змінилася - 18 лір.
ВАЖЛИВО: всі знають, що краще, ніж просити квиток на проїзд у водія, а він швидше за все відмовить, просто відразу до посадки купити Istanbulkart у Biletmatike, але тільки за ліри, які або вже залишилися з попередньої поїздки або помінявши трішечки грошей в обміннику.
Карта Istanbulkart коштує 6 лір і поповнюєте її відразу на потрібну кількість поїздок. Потім цю карту через ці самі автомати самообслуговування Biletmatic також можна поповнювати. Меню екрана можна вибрати від китайського до англійського – все дуже просто. У чому принадність карти: якщо купувати просто, наприклад, трамвайний квиток, він обійдеться в 4 ліри, а так – приблизно 2.5 ліри. І так з усіх видів муніципального транспорту. Залишок не згоряє і після повернення в наступній поїздці ви зможете спокійно користуватися нею і далі (у нас вже їх дві, так вийшло).
ВАЖЛИВО два: коли були ми, курс, який нам запропонували безпосередньо в аеропорту, – саме запропонували та торгувалися з нами, а не був встановлений на поточний час, – виявився нижчим відсотків на 15, ніж він є на поточний день. Тому можна багато не міняти лише на проїзд.
І пам'ятаємо правило: «Турист, якого не обдурили – не турист», тому не засмучуємось і відпочиваємо – адже це наша відпустка, наш аеропорт, наш Стамбул! Ура!
Приїжджати о 3 ночі до Стамбула має, як кажуть у нас вдома в Одесі, своє щось особливе: нічною вулицею від кінцевої зупинки автобуса до свого готелю ми йшли в гордій самоті, а не продиралися крізь зарості міцних зчеплених рук тих, хто боїться. загубитися в 15-мільйонному місті туристів, не шастали трамваї, від яких не треба було тікати, або які не потрібно було наздоганяти, і було не дуже спекотно - так що навіть на морозиві заощадили, проте, напевно, це все переваги прильоту вночі розпал глибокого сну будь-якої нормальної людини…
Готель Yeni hotel istanbul.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА Готелю Yeni hotel istanbul: 0.00 (ОБМАН).
Що таке Готель Yeni hotel istanbul – це оцінка користувачів близько 9 з 10. Але це обман як за описом готелю в Інтернеті, так і за вмістом. Туалет у коридорі. Живність бігає по всьому. Обшарпані меблі, підлога, стіни та стеля. Жах. Сніданки у сусідній будівлі. І ціна за проживання – це не безкоштовно!
ПОРАДА: ніколи ніхто не повинен тут селитися (якщо все залишиться так, як є).
ПОРАДА номер два: вранці, після виклянчування сніданку в сусідній будівлі та лайки з адміністратором, щоб повернув гроші, а не вимагав від нас оплати повного проживання, шукайте інший готель. Будь-який. Тільки не це.
(Ця частина розповіді присвячується всім, хто був у цьому готелі, і сподіваємось, що більше ніхто не збирається там бути).
P. S. Вже хотіли перестати писати про готель Yeni hotel istanbul, але вирішили дописати, а саме:
«Є людина-павук і це вигаданий персонаж. А є готелі-говно. І це справжній факт. І ми в одному з таких були…».
Тому хвала та окремий респект усім, хто придумав та підтримує Google map. Трохи пошукавши, ми рушили в дорогу навігатором вуличками Стамбула і знайшли!
Готель Minel Hotel.
У цього готелю чудове розташування. Він знаходиться буквально навпроти арки входу в парк Гульхане та однойменної зупинки трамваю Т1. Персонал готелю дуже доброзичливий. Наша зміна взагалі була родом із Казахстану, так що потренувати нашу англійську з ними не вийшло – спілкувалися однією мовою, російською.
Ми щиро рекомендуємо цей готель, і не тільки тому, що у нас залишилися дуже теплі спогади про наше проживання в ньому, тобто ми висловлюємо не лише свою суб'єктивну оцінку, а хочемо дати готелю об'єктивну оцінку. Хлопці молодці.
Сам готель оформлений у щось подібне до входу в бібліотеку або виглядає як книгарня. Добре підібрані кольори фарби оформлення будівлі та внутрішніх стін. У номерах є чиста свіжа білизна. Працює кондиціонер та є безперебійна подача гарячої води. Міні-бар у номерах (ми з друзями окупували 2 номери: один однокімнатний та один двокімнатний) завжди повний та поповнюється у міру витрачання наповнення в ньому.
ПРИМІТКА: ми просто умовляли адміністратора взяти з нас гроші за випиту воду з холодильника у номерах!
НОМЕР:
Все акуратно укомплектовано, немає нічого зайвого. Все чистенько. Гвинтові сходи не втомлюють. Загалом, все гаразд.
Прибирали, щоправда, через день, а не кожен, і чомусь завзято не брали залишений долар за прибирання, але ми залишили не забрані курушики адміністратору при виселенні з готелю.
ВИГЛЯД з НОМЕРУ:
Якщо вдасться, просіть вид на міні-парк, а не на сусідню будівлю. Невеликий парк укутаний зеленню, що стоять поблизу до готелю, напевно, ялиця, тому не буде необхідності включати в номері кондиціонер, а можна просто буде відкрити вікно на провітрювання.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА номера: 4 (ДОБРЕ). Єдиний мінус - це відеокамера, яка розташована безпосередньо на телевізорі і дивиться, до речі, на ліжко. Якщо комусь не подобається, що можуть підглядати - заклеїли пластиром і шабаш (камеру ми маємо на увазі, а не ліжко).
Перед входом у готель на вулиці є кілька столиків, оформлених у неповторному турецькому стилі. Відразу за рогом є кілька кафешок просто неба.
Алійка, вздовж якої знаходиться найближче до готелю кафе/ресторан, увечері освітлюється дуже оригінальними ліхтарями, що тільки покращує і так чудовий настрій відпочиваючих.
Сніданки:
Сніданок міцний. Все свіже. Вибір невеликий, але гарячі страви готують прямо перед вами на невеликій кухонці-студії у холі готелю. Все нормально. Ми навіть допомагали прибирати зі столу.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА готелю: 4+ (ДУЖЕ ДОБРЕ).
Початок подорожі – все стандартне. Єгипетський або Гранд-базар. Фрукти. Свіжовижаті соки. Чай та кава по ходу слідування. Приємно здивував трамвай – є кондиціонер: ми навіть одну зайву зупинку проїхали, не хотіли виходити, серпень все-таки, жарко було.
ЄГИПЕТСЬКИЙ БАЗАР (MISIR CARSISI) – історична довідка: «Єгипетський базар, він же Єгипетський ринок, він же Ринок прянощів, він же Мисир-чаршіси ринок, розташований у старій частині Стамбула, в районі Еміненю, до речі це другий за величиною ринок Стмбула після Гранд-базару. На території Єгипетського ринку знаходиться близько 100 магазинів і є все або майже все або майже. Ринок був споруджений ще 1660 року султанші Хатідже Турхан (у минулому була українкою Надією), яка була наложницею султана Ібрагіма I та матір'ю майбутнього султана Мехмеда IV, і спочатку базар був частиною комплексу Нової мечеті».
ГРАНД БАЗАР (CAPALI CARASI) – історична довідка: «Гранд базар, він же Критий базар, він же Критий ринок він же Капали-чарші – це один із найбільших критих ринків у світі, розташований у Старій частині Стамбула і займає площу, понад 30 тисяч квадратних метрів і на 66 вулицях базару розташовано понад 4 тисячі магазинів. Щодня його відвідує понад півмільйона людей».
Однак, щоб більше не відволікати читача загальновідомими фактами про зазначені місця розтрат і так не достатку фінансових коштів, звернемо увагу на можливість перекусити достатком місцевої флори та фауни вздовж Галатського мосту через протоку. Точніше сказати, ресторанчики знаходяться на мінус один поверх самого мосту. Серед вибору страв ми віддали перевагу морським видам риб та інших морських тварин.
Ресторанні зазивали більш-менш чемно, не дуже зухвальськи, але без лебезіння і не переходячи на панібратство запропонують на вибір із представленого або стандартний туристичний набір шаурми з рибою (балик екмек), тобто не дуже дорогий, або також у межах розумного легка вечеря з морепродуктів.
Щодо бутербродів з рибою, місцева назва – Balik Ekmek. Ми їли з білим хлібом та смаженою скумбрією. Місцеві кажуть, що різновидів Balik Ekmek стільки, скільки жителів Стамбула. З тих, що ми встигли спробувати у Стамбулі, саме тут здалися нам найсмачніші Balik Ekmek. Коштує 6-7 лір та дорожче.
Загалом, рекомендуємо – смачно та недорого.
На протилежній від Старого міста праворуч відразу після закінчення Галатського мосту знаходиться непогана кафешка Muhallebicisi.
Тут власна кондитерська і готують дуже смачну каву.
Рекомендуємо не проходити повз.
Ціна кави – 9 лір.
Оцінка кав'ярні MURAT Muhallebicisi: 5+ (ПРЕКРАСНО).
Якщо перейти на протилежний бік вулиці, то відбившись від мільйона чайок, що парять у повітрі, ви можете заощадити 20 хвилин свого часу, щоб не йти пішки на площу Таксім та вулицю Істікляль, і піднятися на фунікулері.
Назва фунікулера – TUNELL, вартість проїзду 2.5 турецької ліри (платіть тій же Istanbul card).
Під час посадки в кабіну можна ознайомитися з інсталяцією внутрішнього світу Стамбула, а саме: розташування лінії фунікулера і представити рівень підйому вгору на гору на ньому.
Вулиця Істікляль:
Вулиця Істікляль - це одна з найпопулярніших пішохідних вулиць у Стамбулі, розташована в районі Бейоглу. Вулиця бере свій початок на площі Таксім і йде до затоки Золотий Ріг приблизно честь більше кілометра. Вулиця Істікляль має форму бумеранга, у точці вигину якого розташована площа Галатасарай з Галатасарайським ліцеєм.
Ну це велика Векіпедія каже, а ось що може сказати турист? Та що можна сказати? Треба йти та дивитися.
Якщо інтерес до шопінгу – тут є така можливість: і брендові магазини, і не дуже. Знижки завжди, до свят – більше.
Якщо є інтерес до символів Стамбула, то саме тут ходить той самий червоний трамвайчик, який штурмують усі охочі проїхатися не лише в ньому (всередині), а й на ньому (тобто зовні).
Якщо є сумніви, що у вихідні дні вулицю відвідують майже 3 мільйона людей, тобто можливість перевірити: йдете туди, перераховуєте ноги людей, що проходять повз вас (інопланетяни та інша живність не в рахунок) і діліть на два (похибка буде 2-3 туристи…).
Назад додому через фунікулер, якщо встигнете до закриття. Ми не встигли. Натомість пройшлися до Галатської вежі.
Галатська вежа (Galata Kulesi) – розташована у європейській частині Стамбула на високому пагорбі району Галата. Її видно майже з усіх точок центральної частини міста. Висота вежі 67 метрів, діаметр – 9 метрів, висота над рівнем моря – 140 метрів. Вежа є одним із символів Стамбула.
Біля Галатської вежі є непогана кав'ярня. Вони женуть якийсь сурогат із зерен кави – дуже міцне пійло. За словами бармена двійника Боба Марлі, цей напій допомагає втомленим туристам дістатися своїх двох назад до готелів.
Наша думка: на вежу ходити дивитися краще вночі – підсвічування просто чарівне. І відразу можна взяти таксі – вартість у центр Стамбула, тобто назад через міст, обійдеться близько 50 лір (ми були готові платити цю суму навіть у євро – дуже втомилися і абсолютно незрозуміло чому тяжили покупки: розпродажі і просто нахопили, ну і знижки були, а як нести все назад, так типу навіщо ми стільки накупили і як це все дотягнути назад в готель).
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА таксі від Галатської вежі: 4 (ДОБРЕ). Туди й назад можна на таксі – не дуже дорого та один раз живемо!
Отже, 2 години ночі, готель, обговорення планів на завтра.
До трьох годин вирішили метнутися на Принцеві острови.
Принцеві острови (Prens Adalari), вони ж червоні острови (Kizil Adalar) або просто острови (Adalar). Група дев'яти островів поблизу берегів Стамбула, Туреччина, в Мармуровому морі. Адміністративно становлять район Адалар провінції Стамбул.
Ну це якщо сухо за писаним.
А якщо потрібно чи не потрібно там бути, то відповідь очевидна: бути однозначно.
По-перше, подорож на морському трамвайчику і нежарко, і можна налюбуватися панорамою всього Стамбула, що розтягнувся від краю горизонту до іншого краю з хмарочосами, що здіймаються в небеса в його центрі.
По-друге, подивіться місцевих туристів, тобто вітчизняних турецьких, яких буде 99 відсотків разом з вами.
І по-третє, а як бути в Стамбулі і не поніжитися на пляжах Принцевих островів, налюбувавшись при цьому видами моря та зелені всієї гряди островів при морській подорожі на морському трамвайчику, тим більше мінімум як сувенір, що ви відвезете з собою - Це що на час подорожі ми всі самі стаємо принцами і принцесами.
ПОРАДА: після покупки квитка пробивайтеся при посадці вперед перед місцевими. На пароплавці місць усім не вистачить! І навіть якщо ви стійко відбиватиметеся за свої сидячі місця, то все одно є висока ймовірність, що до вас практично на коліна підсядуть або стануть у проході до вас або передом або задом, не знаємо що гірше.
ПОРАДА номер два: при покупці квитків назад краще скористатися VIP-доставкою. Таких є два варіанти: один – це більш швидкохідний пароплав (вони жовті) або взагалі швидкохідний моторний човен, але там ціни набагато дорожчі, ніж стандартний квиток.
ПОРАДА номер взагалі: Хто як хоче провести час на Принцевих островах, тому можемо порадити самостійно почитати опис кожного острова, де по дорозі будуть зупинки морського трамвайчика.
Ми вибрали останній, тобто кінцеву зупинку, щоб по дорозі назад були місця і могли сісти. Але по дорозі будуть острови, які практично повністю покриті зеленню і фактично є більш зеленим парком, ніж островом у його розумінні з пляжами та вулицями магазинів уздовж узбережжя.
Особливо звертаємо увагу, що на островах заборонено будь-які технічні пристрої з двигунами внутрішнього згоряння, тобто мопеди та автомобілі на островах ви не побачите. Є електротехніка та запряжені конями вози. Тому якщо в планах гуляти островом або сходити на Пляж, беріть візок, тому що вже дуже далеко йти і дорога весь час йде через пагорби: вгору і вниз, вгору і вниз, але відчуття чомусь, що весь час вгору.
Також звертаємо увагу, що поїздку на кареті замовляйте відразу в обидва кінці: туди і назад. Ціни на послуги розміщені біля черги на посадку. Але там вказані ціни при поїздці в обидва кінці. А ось якщо замовити, як би заощаджуючи, і заплатити тільки на поїздку в один бік, то ви зіткнетеся одразу з двома проблемами. Перша – назад вартість поїздки буде дорожчою, ніж приїхати, тобто переплатіть за подорож назад. І друга – ніхто не захоче вас брати назад, вони всі кудись поспішають чи місць немає.
Але не тут було, ми зупинили 4 екіпажі і поки всіх не подивилися, обравши найдешевший і ще поторгувавшись з ним, поїхали назад. Однак все одно поїздка була дорожчою, ніж заплатили, щоб дістатися сюди, до пляжу.
Пляж на острові:
Так само звертаємо увагу, що розуміння сервісу та самого виду пляжу у відпочиваючих, а саме у гостей, тобто у нас з вами, може відрізнятися від розуміння рівня, тобто якості послуг, що надають приймаючою стороною, тобто пляжників та сервіс-менеджерів на пляжах Прінцевих островах. Правда, адже ми були не на всіх, може є щось краще, але як ми дізнавалися, можливість потрапити на пляж взагалі тільки одна - сюди і везуть, а на інші потрапити не можна.
На цьому пляжі нам не сподобалося.
Все якось не так: і пляж не пляж і роздягальня в туалеті щось не дуже і сервісу взагалі немає - ні рушників, ні парасольок. Ось байдарки та надувні кола були – це так. Решту взагалі коментувати не хочеться. Особливо роздягальню – запахи, незрозуміла рідина на підлозі, злив не працює, двері не зачиняються…
Величезний плюс від відвідування пляжу острова - це вид на Стамбул. Дуже красиво.
СПІЛЬНА ОЦІНКА пляжу: 7-8 (можна ходити, а можна і не витрачати сили).
До речі, чому ми взяли подорож з центру острова на Пляж в один бік на кареті? Тому що назад планували повернутися не на пароплаві, на якому прибули зі Стамбула, а на окремому міні-катері, теж практично за тією ж ціною, але острова, що відходить не з кінцевої станції, а безпосередньо від пляжу. Але нічого не вийшло. Піднявся вітер, і катер не прийшов. Нам повернули гроші за квитки, і ми пішли шукати карету назад до центру острова.
Що можна подивитися в місті до прибуття пароплава назад: можна просто погуляти центральною вулицею, спробувати морозиво – його величезний вибір, а також можна пройтися вздовж причалів і там може працювати міні-базар.
ВАЖЛИВО: підйом від центрального вокзалу вглиб острова досить крутий і асфальтове покриття дуже слизьке. Будьте уважні!
На базарі можна придбати і фрукти, гарячу випічку або м'ясо. Купити смажених каштанів або всякі солодощі, які рясніють стамбульські лавки. Ціни прийнятні.
Також рекомендуємо сісти на перекус легкий або більш ґрунтовний у будь-якому кафе на вулиці. Єдина відмінність від кафе, які розташовані безпосередньо на набережній, і тих, що просто перебувають по ходу руху вулицею, так це те, що відрізняються ціни. Приблизно вдвічі. Якість продуктів ідентична. Можливо фастфуд буде смачнішим саме в забігайлівках.
Ми присіли у кафе Sen Baliksi.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА кафе Sen Baliksi: 4+ (ДУЖЕ ДОБРЕ). Ціна якість.
Повертаючись назад, якщо у вас не закритий вид на горизонт, можна вдосталь насолодитися заходом сонця і на вечірній Стамбул при заході в його бухту.
Нічний Стамбул.
Навіть не знаємо, коли радіти видам Стамбула – вдень чи вночі.
У цій поїздці з урахуванням раннього прильоту в аеропорт Стамбула було дуже рано. Ще навіть двірники не мали, і пізнього повернення з гульок по вулиці Істікляль: далеко за північ, вважаємо, що Стамбул гарніший уночі.
Центральна площа Стамбула між Блакитною мечеттю або мечеттю Султанхамет (Sultanahmet Camii) і Собором Святої Софії – премудрості Божої, Святої Софії Константинопольської, Айя-Софія дивовижно підсвічена так само, як і парку. .
Крім естетичної насолоди та бачення приготування смаколиків у ресторанах через вікна вітрин, які (смачності) ми прикупили, нагулявши апетит на Принцевих островах, Стамбул заманює також задоволеннями для любителів шопінгу – ми обов'язково скористалися пропозицією, а також іншими задоволеннями пропозицією термо-терапії, такої як хаммам, та всіх супутніх з ним послуг у вигляді масажів, скрабів та іншого задоволення поверхні тіла.
Вибрали ми Хамам Sifа Hamami.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА хаммама Sifа Hamami: 4+ (ДУЖЕ ДОБРЕ). На оцінку вплинуло розташування хаммама (знаходиться за 5 хвилин від Блакитної мечеті), ціна послуг (щось близько 30 євро в турецьких лірах) та його історія – він заснований аж у 1777 році!
Звичайно, нахамамившись, у нас прокинувся апетит, який з урахуванням постійного споживання продуктів харчування за останні кілька днів практично і не засинав, тому вирішили ми відвідати розрекламовану шаурмічну, а саме – тип ресторану Ortaclar terraсe.
Ну що можна сказати: порції великі і недорого, але як такої тераси немає і в ній дуже незатишно - мало місця і все якесь недоглянуте.
Як розвагу сходити можна: на вулиці розміщені телевізори з трансляцією що відбувається всередині у всіх кімнатах ресторану і ви можете бачити обжерливість тих, за кого ви чекаєте перед входом голодні.
Потому ви підходите ближче і починаєте вгадувати, хто з учасників телепередачі вже збирається йти, кличете адміністратора ресторану і йдете їсти.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ресторану Ortaclar terraсe: 3 (ЗАДОВОЛЬНО).
Відпочинок у день повернення додому був проведений у спокійній дорозі гуляння по центру Стамбула, благо кілька хвилин від нашого готелю і було не дуже жарко, тим більше перед входом до Блакитної мечеті є дуже красиво прикрашене джерело питної води, якою можна освіжитися, рятуючись від серпневого повітря.
Ми вирішили і в цій подорожі обов'язково побувати і в Блакитній мечеті, і в Соборі Айя-Софія.
Причому цього разу не було тієї величезної черги до Собору Айя-Софія і ми відмовившись від послуг гіда пройшли практично миттєво.
ПОРАДА: якщо у вас є платіжна банківська карта, то можна не стояти в черзі за квитками на вхід, а просто їх купити в апаратах самообслуговування.
Краса оздоблення храмів Стамбула вражає.
Ми не могли насититися ні видами краси самих будівель, ні прикрас всередині.
Кілька годин пролетіли непомітно.
Також по колу центральної площі є дуже затишні кафе, де можна просто попити чай із традиційних турецьких склянок.
До речі, турецькі склянки для чаю формою нагадують скляні склянки Армуду Армуду або Боомали – це вид національних склянок, з яких в Ірані та Азербайджані п'ють досить міцний чорний байховий чай.
Навколо центральної площі можна пройтися просто гуляючи, побачивши щось новеньке, непомічене при неодноразовому прямуванні повз гонку від магазину до магазину, виконуючи неписані правила шопінгу.
І ось тут, на нашу щиру подив, якщо дивитися на Блакитну мечеть, по ліву сторону від неї в бік протоки є невеликий оглядовий майданчик і вузенькі сходи вниз.
Проявляючи не дуже інтерес, ми вирішили спуститися і на другому прольоті сходів нам відкрився незвіданий куточок Стамбула, точніше міні-проспект з магазинами від сувенірів до виробів з натурального хутра і, звичайно, ювелірних крамниць.
Поговарюють, що ці магазинчики з'явилися внаслідок туристичних маршрутів пересування, точніше під час руху іноземних туристів з Європи. Тому тут дещо вищі ціни, ніж, наприклад, на Гранд-базарі, проте ми побачили, що якість, наприклад, ювелірних прикрас тут є досить високою.
Ну і як, знайшовши незвідане в Стамбулі, проходячи повз, напевно, не одну тисячу разів з урахуванням попередніх поїздок, ми могли втриматися не прикупивши собі якихось дрібниць на згадку у вигляді каблучок, браслетів та сережок. Так чисто на згадку. Пари три.
ПІДСУМОК: все просто чудово!
Повертаючись до аеропорту, ми в черговий раз були вражені монументальністю споруди, яка і так справляє незабутнє враження, коли знаходишся всередині аеропорту.
Переліт додому не зайняв більше часу, ніж із будинку, і ось вихідні скінчилися.
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА подорожі: 5+ (СУПЕР).
На цьому все!
Дякую всім!
ВАЖЛИВО: оцінка Відпочинку залежить від оцінки Відгуку!
