Одна маленькая китайская мышка уложила в летаргию целую планету. Не вдаемся в конспирологию и будем реалистами: как отдыхать в 2020-м мы пока не знаем. Учитывая опыт испанки-1918, когда многие страны просидели на карантине год, стоит повнимательнее присмотреться к отечественным курортам и природным красотам. Уверена: любой из Турправдинцев смачно опишет ближайшие места отдыха и расскажет неаборигенам, где хорошо, а куда лучше не соваться. Поделимся опытом?
Начну с непритязательного украинского курорта Коблево. Местные презрительно именуют зону отдыха « гадюшником» , хотя за последние годы владельцы баз отдыха (и прокуроры, понастроившие дач под местными соснами) облагородили местность. Что ждать от отдыха в Коблево, как выбрать отель и чем заняться?
Оговорюсь сразу: реалии коронавирусного периода проявятся ближе к июню. Пока хозяева отелей тихонько подкрашивают стены и лелеют надежду, что туристы приедут. Описываю Коблево таким, каким оно было в прошлом году. Природа точно хуже не стала – дельфины уже резвятся.
Море. В отличие от Одессы и Очакова, в Коблево дойти до кромки моря легко: побережье ровное, без волноломов, отвесных скал и камней. Длина прибрежной открытой песчаной полосы 7 км. По вечерам кромка прибоя превращается в променад. Заход в море пологий, первые 10 метров идеальны для мелюзги. Затем идет небольшое понижение, после которого вдоль берега в море тянется неширокая песчаная коса под водой. Переплыл глубину, добрался до мягкого песочка под ногами и плескайся « до схочу» на солнышке.
Морем Коблевское побережье назвать сложновато: водичка почти пресная из-за широченного Днепро-Бугского лимана, хотя в последние годы стала намного чище и солонее. По утрам море чистое, к вечеру появляются волны, и ты купаешься в песчаном растворе. В разгар жары иногда возникает такое подлое явление, как « низовка» : на улице +40, а вода идеально чистая и абсолютно ледяная. Предсказать температуру моря невозможно, чаще всего низовка проявляется в конце июня - в июле.
В пешей доступности Тилигульский лиман, известный своим эффектом « двойного солнца» и стабильными ветрами, из-за которых летом здесь пасутся кайтсерферы.
Пляж. Выход к морю общедоступный и бесплатный. Через каждые 50-70 метров установлены палатки « спасателей» , которые катают на бананах, « плюшках» , парашютах и сдают напрокат катамараны. Здесь же можно договориться о морской прогулке вдоль берега, на легендарный остров Буян, он же остров лейтенанта Шмидта, нынче именуемый Березанью.
На пляже песок, который многие базы отдыха чистят и просеивают. Основная борьба идет за тень – в жару на песке долго находиться невозможно. Большая часть пляжа заставлены теневыми навесами, зонтиками и шезлонгами, но есть обширные участки, где только песок и одинокие тушки на полотенчиках.
Еда. Голодными точно не останетесь. Летом работают супермаркеты и частные магазинчики, есть несколько рынков и уйма овощных палаток. Обязательно запасайтесь на ночь питьевой водой, в отелях кулеры встречаются нечасто. Работают сотни непритязательных кафешек и наливаек-генделыков. Для « приличной публики» есть несколько заведений ресторанного уровня.
Местные специалитеты – креветки, мидии, рапаны и медузы. Первые три позиции вылавливаются местными браконьерами в промышленных масштабах, их варят, жарят, маринуют и сбывают туристам. Медуз готовить пробовали, но деликатес не оценили. Славятся копченая « масляная» рыбка, жирные морские окуни и глоссы, мумии бычков и тараньки. Летом прилавки завалены вишней, черешней, абрикосами и арбузами.
Запивается морское великолепие местным вином (и как народ не травится – не понимаю). Кстати, Коблевский винзавод способен производить не только виноматериалы, но и весьма недурное столовое вино. Здешние виноградники прогреты солоноватым солнцем, рекомендую попробовать коллекцию « Select» . Для утонченных энофилов – крафтовые вина « Бейкуш» , но это лимитированные серии.
Для гурманов поблизости в чистейшей воде Тилигульского лимана работает устричная ферма. Если налоговики не додушат предпринимателей, советую съездить и полакомиться свежим уловом под прохладное шампанское, которое входило в стоимость дегустации.
Развлечения. Три представления в день дает местный дельфинарий.
Работают два аквапарка – большой на въезде в Коблевскую зону отдыха и компактный на базе « Орбита» . Для детворы открыты луна-парк и развлекательные площадки с аниматорами.
Особенность курорта Коблево – разделение на « молдавскую» и « украинскую» зоны. При Союзе здесь Молдавии была выделена территория, чтобы республика, не имеющая собственного выхода к морю, могла « оздоравливать» трудящихся. Старые « молдавские» базы с удобствами в конце коридора – это ужас без конца, хотя забиты летом до отказа.
Западная « молдавская» часть – это местная Ибица: несколько очень громких ночных клубов, рынок, фуд-зоны, заложенный досками и широкими матрацами « Мама-пляж» , кальяны с утра.
Восточная « украинская» часть длиннее и тише. Неофициальный водораздел – башня отеля « Атлантик» рядом с Т-образным перекрестком и рынком.
Транспорт. Увы, но заезд на территорию любому транспорту открыт, в сезон здесь хронические пробки, которые создают неповоротливые автобусы с белорусами. Вдоль зоны отдыха каждые полчаса до села курсирует автобус. После 19.00 на охоту выходят залепленные светодиодами велорикши, заглушающие конкурентов динамиками.
Если едете в Коблево без машины, учтите нюанс: село Коблево и его автостанция расположены в 3 км от зоны отдыха на трассе М14. Топать с чемоданами по раскаленному асфальту вдоль подпахвающего гнилым камышом лимана не очень приятно. Еще в Николаеве или Одессу уточняйте у водителя, идет ли маршрутка до баз отдыха. Если нет – доехали до села, а дальше ждите местный автобус, ловите попутку или добирайтесь от Коблево до Коблево на такси.
Жилье. С палатками здесь делать нечего, лучше поезжайте в сторону Морского или в Луговое. На старых базах сохранились жуткие деревянные домики без удобств, но большая часть курорта старается подтянуться к турецким 2-3 звездам и улучшает бытовые условия и сервис.
Если никогда не были в Коблево, учтите:
западная часть ближе к лиману и озерам, там комаров побольше; центральная часть оживленная, обустроенная, шумноватая, с широким пляжем; восточная тише, но большую часть пляжа съело море и построенные на песке отели. Перед бронированием посмотрите карту Гугл и отзывы. Гостиницы и базы отдыха тянутся вдоль прибрежной полосы и расползаются вглубь до полутора километров. « Район аквапарка» – это минимум 800 метров до пляжа по пыльной дороге. Многие базы могут похвастаться роскошной зеленью.
В лесу часть коттеджей сдаются в аренду. Сосны, чистый воздух, мангал у беседки, но дорого, и до моря придется топать с полчаса. На многих базах отдыха беда с водой – в душе из крана течет нечто сероводородное. Часть владельцев пробили скважины с чистой водой или поставили доочистку и очень этим гордятся.
В моде отели с бассейнами, даже на старых базах отдыха после реконструкции появляются аквазоны.
Если нужен бассейн и условия, то на выбор: « Березка» , « Дельфин» , « Алые Паруса» , « For Rest» (бывший « Автомобилист» ), « Одесса» , « Николаев» . Чуть поплоше условия в гостиницах « Виктория» , « Атлантик» , « Винница» , « Днестр» , « Чайка 3» , « Charisma» . Отдельные домики с условиями и бассейном на базах « Санрайз» и « Валетта» . Несколько комфортных отелей бассейнами не обзавелись: « Парадиз» , « Энергостроитель» , « Черное Море» , « Калифорния» , « Адмирал» .
Коблевский VIP – это « Элизиум» и « Вита Парк» в сосновом лесу, громады « Кристалла» , « Мелиоратора» и « De La Vita» на берегу, тихие « Орбита» и « White House» . Часть гостиниц стараются перевести питание на « шведский стол» , предлагают завтраки, привлекают для работы с детьми аниматоров.
В Коблево можно отдохнуть, наплаваться, нагуляться вдоль моря, накататься на скутерах или катерах. Надеюсь, что жадность коблевских отельеров не оттолкнет от курорта публику в год всеобщего карантина.
Одна маленька китайська мишка поклала в летаргію цілу планету. Не вдаємося до конспірології та будемо реалістами: як відпочивати у 2020-му ми поки що не знаємо. Враховуючи досвід іспанки-1918, коли багато країн просиділи на карантині рік, варто уважніше придивитися до вітчизняних курортів та природних краси. Упевнена: будь-який з Турправдинців смачно опише найближчі місця відпочинку і розкаже неабригенам, де добре, а куди краще не потикатися. Поділимося досвідом?
Почну з невибагливого українського курорту Коблево. Місцеві презирливо називають зону відпочинку «гадюшником», хоча за останні роки власники баз відпочинку (і прокурори, що налаштували дач під місцевими соснами) ушляхетнили територію. Що чекати на відпочинок в Коблево, як вибрати готель і чим зайнятися?
Обмовлюся відразу: реалії коронавірусного періоду виявляться ближче до червня. Поки господарі готелів тихенько підфарбовують стіни та плекають надію, що туристи приїдуть. Описую Коблево таким, яким воно було минулого року. Природа точно гірша не стала – дельфіни вже граються.
Море. На відміну від Одеси та Очакова, в Коблеві дійти до краю моря легко: узбережжя рівне, без хвилеламів, стрімких скель та каміння. Довжина прибережної відкритої піщаної смуги 7 км. Вечорами крайка прибою перетворюється на променад. Захід у море пологий, перші 10 метрів ідеальні для дрібниці. Потім йде невелике пониження, після якого вздовж берега в морі тягнеться неширока піщана коса під водою. Переплив глибину, дістався м'якого пісочка під ногами і хлюпайся «до схочу» на сонечку.
Морем Коблевське узбережжя назвати складно: водичка майже прісна через широчений Дніпро-Бузький лиман, хоча останніми роками стала набагато чистішою і солонішою. Вранці море чисте, надвечір з'являються хвилі, і ти купаєшся в піщаному розчині. У розпал спеки іноді виникає таке підле явище, як «низовка»: на вулиці +40, а вода ідеально чиста та абсолютно крижана. Передбачити температуру моря неможливо, найчастіше низовина виявляється наприкінці червня - у липні.
У пішій доступності Тилігульський лиман, відомий своїм ефектом «подвійного сонця» та стабільними вітрами, через які влітку тут пасуться кайтсерфери.
Пляж. Вихід до моря є загальнодоступним та безкоштовним. Через кожні 50-70 метрів встановлено намети «рятувальників», які катають на бананах, «плюшках», парашутах і здають напрокат катамарани. Тут же можна домовитися про морську прогулянку вздовж берега, на легендарний острів Буян, він же острів лейтенанта Шмідта, що нині називається Березанню.
На пляжі пісок, який багато баз відпочинку чистять і просіюють. Основна боротьба йде за тінь – у спеку на піску довго бути неможливо. Більшість пляжу заставлені тіньовими навісами, парасольками та шезлонгами, але є великі ділянки, де тільки пісок та самотні тушки на рушниках.
Їжа. Голодними точно не залишитеся. Влітку працюють супермаркети і приватні магазинчики, є кілька ринків і безліч овочевих наметів. Обов'язково запасайтеся на ніч питною водою, в готелях кулери нечасто зустрічаються. Працюють сотні невибагливих кафешок і наливок-генделиків. Для пристойної публіки є кілька закладів ресторанного рівня.
Місцеві спеціалісти – креветки, мідії, рапани та медузи. Перші три позиції виловлюються місцевими браконьєрами у промислових масштабах, їх варять, смажать, маринують та збувають туристам. Медуз готувати куштували, але делікатес не оцінили. Славляться копчена «масляна» рибка, жирні морські окуні та глоси, мумії бичків і тараньки. Влітку прилавки завалені вишнею, черешнею, абрикосами та кавунами.
Запивається морська пишність місцевим вином (і як народ не труїться – не розумію). До речі, Коблевський винзавод здатний виробляти не тільки виноматеріали, а й дуже хороше столове вино. Місцеві виноградники прогріті солонуватим сонцем, раджу спробувати колекцію «Select». Для витончених енофілів – крафтові вина «Бейкуш», але це лімітовані серії.
Для гурманів поблизу в чистій воді Тилігульського лиману працює устрична ферма. Якщо податківці не додушать підприємців, раджу з'їздити та поласувати свіжим уловом під прохолодне шампанське, яке належало до вартості дегустації.
Розваги. Три вистави на день дає місцевий дельфінарій.
Працюють два аквапарки – великий на в'їзді до Коблевської зони відпочинку та компактний на базі «Орбіта». Для дітлахів відкриті луна-парк та розважальні майданчики з аніматорами.
Особливість курорту Коблево – поділ на «молдавську» та «українську» зони. За Союзу тут Молдавії було виділено територія, щоб республіка, яка має власного виходу на море, могла «оздоровлювати» трудящих. Старі «молдовські» бази із зручностями наприкінці коридору – це жах нескінченно, хоча забиті влітку вщент.
Західна «молдавська» частина – це місцева Ібіца: кілька дуже гучних нічних клубів, ринок, фуд-зони, закладений дошками та широкими матрацами «Мама-пляж», кальяни з ранку.
Східна «українська» частина довша і тихіша. Неофіційний вододіл – вежа готелю «Атлантик» поряд з Т-подібним перехрестям та ринком.
Транспорт. На жаль, заїзд на територію будь-якого транспорту відкритий, у сезон тут хронічні пробки, які створюють неповороткі автобуси з білорусами. Вздовж зони відпочинку кожні півгодини до села курсує автобус. Після 19.00 на полювання виходять заліплені світлодіодами велорикші, що заглушають конкурентів динаміками.
Якщо їдете до Коблева без машини, врахуйте нюанс: село Коблеве та його автостанція розташовані за 3 км від зони відпочинку на трасі М14. Топати з валізами по розжареному асфальту вздовж лиману, що пахне гнилим очеретом, не дуже приємно. Ще у Миколаєві чи Одесі уточнюйте у водія, чи йде маршрутка до баз відпочинку. Якщо ні – доїхали до села, а далі чекайте на місцевий автобус, ловіть попутку або добирайтеся від Коблево до Коблево на таксі.
Житло. З наметами тут робити нічого, краще їдьте у бік Морського або в Лугове. На старих базах збереглися моторошні дерев'яні будиночки без зручностей, але більша частина курорту намагається підтягнутися до турецьких 2-3 зірок та покращує побутові умови та сервіс.
Якщо ніколи не були в Коблеві, врахуйте:
західна частина ближче до лиману та озер, там комарів більше; центральна частина жвава, облаштована, галаслива, з широким пляжем; східна тихіше, але більшість пляжу з'їло море і побудовані на піску готелі. Перед бронюванням перегляньте карту Гугл та відгуки. Готелі та бази відпочинку тягнуться вздовж прибережної смуги та розповзаються вглиб до півтора кілометра. «Район аквапарку» – це мінімум 800 метрів до пляжу по курній дорозі. Багато баз можуть похвалитися розкішною зеленню.
У лісі частина котеджів здаються у найм. Сосни, чисте повітря, мангал біля альтанки, але дорого, і до моря доведеться тупотіти з півгодини. На багатьох базах відпочинку лихо з водою – у душі з крана тече щось сірководневе. Частина власників пробили свердловини з чистою водою або поставили доочищення і дуже пишаються цим.
У моді готелі з басейнами, навіть на старих відпочинкових базах після реконструкції з'являються аквазони.
Якщо потрібен басейн та умови, то на вибір: «Берізка», «Дельфін», «Червоні вітрила», «For Rest» (колишній «Автомобіліст»), «Одеса», «Миколаїв». Трохи гірші умови в готелях «Вікторія», «Атлантик», «Вінниця», «Дністер», «Чайка 3», «Charisma». Окремі будиночки з умовами та басейном на базах «Санрайз» та «Валетта». Декілька комфортних готелів басейнами не обзавелися: «Парадіз», «Енергобудівник», «Чорне Море», «Каліфорнія», «Адмірал».
Коблевський VIP – це «Елізіум» та «Віта Парк» у сосновому лісі, громади «Кристала», «Меліоратора» та «De La Vita» на березі, тихі «Орбіта» та «White House». Частину готелів намагаються перевести харчування на «шведський стіл», пропонують сніданки, залучають до роботи з дітьми аніматорів.
У Коблеві можна відпочити, наплаватися, нагулятися вздовж моря, накататися на скутерах чи катерах. Сподіваюся, що жадібність коблевських готельєрів не відштовхне від курорту публіку на рік загального карантину.
