НЕ ХЛАДНОКРОВНО ПРО РОВНО
Прошлые поездки в Западную Украину как-то заставили сомневаться в том, что там имеет место
быть качественный гостиничный сервис. Была и в Ровно, и в Луцке – не впечатлили их отели, нет. Но вот в последнее посещение Ровно совершенно случайно нашла «Подкову» - и она оказалась на счастье.
Как всегда, рассматривали несколько вариантов, где остановиться. В принципе, для ночлега на одну ночь можно было и не привередничать особо, но на следующий после возвращения домой день предстояла новая, уже дальняя поездка, поэтому одним из требований к потенциальному отелю была возможность хорошо выспаться.
Выбирали между «Орланом» и «Подковой». Оказалось, что «Орлан» расположен на въезде в город со стороны Киева, но находится на достаточно оживленном перекрестке и недалеко от автовокзала, на основании чего был сделан чисто визуальный вывод о том, что выспаться здесь не удастся.
Поэтому подались дальше, в «Подкову». На въезде в Ровно на заправке купили карту города, и это был очень прозорливый шаг, т. к. без нее найти наш отельчик было бы весьма затруднительно. Кроме того, выяснилось: чтобы в него попасть, нужно проехать практически через весь город. Ехали по ул. Соборной, но по ней частично ограничено движение, немного поплутали, чуть не угодили в засаду «гайцев», пару раз проскочили нужный поворот. Но вот наконец мы на ул. Ивана Пидковы (или Подковы – не знаю, как правильно). И вот он, наш отель.
Гостиница позиционирует себя в Интернете как оздоровительно-развлекательный комплекс. Мы видели ресторан, паб, отель (он строится, пока в действии всего 17 номеров). Узнали, что на территории также есть сауна, бассейн, бильярд. Еще в планах владельцев боулинг. Слова «строится» в данном случае не надо пугаться: никакого строительного грохота и шума, никакой грязи. Все очень и очень респектабельно.
Когда подъехали, было ок. 19 часов, суббота, на площадке перед рестораном гуляли гости – в ресторане было какое-то торжество. Сразу тут же прочли плакат про сауну и бассейн, слегка приуныли, огорченные перспективой возвращаться обратно. Но решили все-таки пойти посмотреть, что собой предсталяет отель.
На рецепшене нас встретила горничная – мальчик-администратор в это время отлучился на ужин. Поприветствовала, предложила присесть, в мгновение ока вызвала мальчика. Иван (так его звали) поинтересовался нашими пожеланиями, и хотя мы забронировали номер заранее, уточнил, возможно, мы хотели бы остановиться в более комфортном номере. Когда мы объяснили, что главное требование – тишина, он проводил нас в наш номер на 2 этаже. Всего за 280 грн. мы получили небольшой по площади, но отличный номер, в котором: большая двуспальная кровать в нише, кондиционер, плазма, телефон, холодильник с мини-баром, сейф, письменный стол. В ванной комнате: душевая кабинка, фен, из мыльно-рыльного – гель для душа, жидкое мыло, одноразовые шапочки для волос. Очень чисто, полотенца кипенно-белые. Постельное белье подкрахмалено. На полу – ковровое покрытие. Одноразовые тапки предлагаются.
Парковка входит в стоимость (автостоянка на заднем дворе). Завтрак за дополнительную плату: 25 грн. за чела, яичница с зеленью, сырники (! ) с изюмом и сметаной, кофе, хлеб.
Вечером ходили в паб. Очень колоритный интерьер. Много народу, но зал разбит на несколько небольших помещений, поэтому никто никому не мешает. Очень понравились местного производства «Джерки» - что-то типа бастурмы, подается к пиву как альтернатива привычным орешкам. Искала на следующий день в обычных магазинах – не нашла, увы.
Утром заглянули одним глазком в ресторан. Тоже очень интересно. Стилизован под рыцарский зал. При входе – фигуры рыцарей в металлических латах. В ресторане есть камин. Наверное, зимой и правда чувствуешь себя гостем в средневековом зАмке.
Прекрасный персонал. Все вежливы, улыбаются, встают (! ), когда ты входишь. Конечно, западноукраинское воспитание и культура, как говорится, «даються взнаки», но все равно, очень приятное впечатление оставили абсолютно все, с кем пришлось пообщаться – и администраторы, и горничные, и официанты, и бармены.
Уезжая утром, сожалели о том, что так быстро прошло время. Пообещали себе, что обязательно приедем как-нибудь на выходные, и уж тогда и в бассейне поплаваем, и в сауну сходим. И выпьем кофе утром на открытой терассе (их в отделе несколько, все в цветах, отделаны деревом). И поживем в другом номере, т. к. Иван рассказал нам, что все номера на каждом этаже отделаны в разных стилях: мы жили в европейском, а еще есть украинские, в восточном стиле, а будут бюргерские и еще какие-то (забыла, увы).
Вообще, везде настолько все продумано и чувствуется во всем хозяйский глаз, что не удержалась и спросила у Ивана, это какой по счету отель у владельца? Ответ ошеломил – до этого опыта отельного бизнеса у собственника не было, сначала выкупили ресторан, позднее заработал отель, теперь развивают инфраструктуру. Молодца, а?
Резюме: отличный отель и для семейного отдыха на уик-енд, и для короткой остановки в длительной поездке.
ЗЫ: Тут мне обиженная и рассерженная хозяйка луцкого отеля «Маеток» прислала гневный пасквиль о том, яка я падлюка, и як спаплюжила ее отель на весь Интернет. Интересно, слабО ей приехать и посмотреть, как оно бывает там, где хорошо? От Луцка до Ровно всего ---- км.
ЗЫ. ЗЫ: Ровно мне тоже очень понравился. К стыду своему, считала, что из достопримечательностей там только музей янтаря и зоопарк. А на самом деле там много всего: Но, увы, нигде пока не была. Так что сама себе «вишу» еще как минимум одну поездку в Ровно.
И еще очень жаль, что не догадалась сделать фото отеля(.
НЕ ХОЛОДНОКРОВНО ПРО РІВНЕ
Минулі поїздки до Західної України якось змусили сумніватися у тому, що там має місце
бути якісний готельний сервіс. Була й у Рівному, й у Луцьку – не вразили їхні готелі, ні. Але останнє відвідування Рівного зовсім випадково знайшла «Підкову» - і вона опинилася на щастя.
Як завжди, розглядали кілька варіантів, де зупинитись. В принципі, для нічлігу на одну ніч можна було і не привереднювати особливо, але наступного після повернення додому чекала нова, вже далека поїздка, тому однією з вимог до потенційного готелю була можливість добре виспатися.
Вибирали між «Орланом» та «Підковою». Виявилося, що «Орлан» розташований на в'їзді в місто з боку Києва, але знаходиться на досить жвавому перехресті і неподалік автовокзалу, на підставі чого було зроблено суто візуальний висновок про те, що виспатися тут не вдасться.
Тому подалися далі, до «Підкови». На в'їзді до Рівного на заправці купили карту міста, і це був дуже прозорливий крок, т. к. без неї знайти наш готель було б дуже важко. Крім того, з'ясувалося: щоб у нього потрапити потрібно проїхати практично через все місто. Їхали вул. Соборній, але по ній частково обмежений рух, трохи поплутали, мало не потрапили в засідку «гайців», кілька разів проскочили потрібний поворот. Але нарешті ми на вул. Івана Підкова (або Підкова – не знаю, як правильно). І ось він, наш готель.
Готель позиціонує себе в Інтернеті як оздоровчо-розважальний комплекс. Ми бачили ресторан, паб, готель (він будується, поки що діє лише 17 номерів). Дізналися, що на території є сауна, басейн, більярд. Ще у планах власників боулінг. Слова «будується» в даному випадку не треба лякатися: жодного будівельного гуркоту та шуму, жодного бруду. Все дуже і дуже респектабельно.
Коли під'їхали, було прибл. 19 години, субота, на майданчику перед рестораном гуляли гості – у ресторані було якесь торжество. Відразу тут же прочитали плакат про сауну і басейн, трохи зажурилися, засмучені перспективою повертатися назад. Але вирішили все-таки піти подивитися, що являє собою готель.
На рецепшен нас зустріла покоївка - хлопчик-адміністратор в цей час відлучився на вечерю. Привітала, запропонувала сісти, миттю викликала хлопчика. Іван (так його звали) поцікавився нашими побажаннями, і хоча ми забронювали номер заздалегідь, уточнив, можливо, ми хотіли б зупинитись у більш комфортному номері. Коли ми пояснили, що головна вимога – тиша, він провів нас у наш номер на 2 поверсі. Усього за 280 грн. ми отримали невеликий за площею, але чудовий номер, в якому: велике двоспальне ліжко в ніші, кондиціонер, плазма, телефон, холодильник з міні-баром, сейф, письмовий стіл. У ванній кімнаті: душова кабінка, фен, з мильно-рильного – гель для душу, рідке мило, одноразові шапочки для волосся. Дуже чисто, рушники кипенно-білі. Постільна білизна підкрохмалена. На підлозі – килимове покриття. Одноразові капці пропонуються.
Паркування входить у вартість (автостоянка на задньому дворі). Сніданок: 25 грн. за чола, яєчня із зеленню, сирники (! ) із родзинками та сметаною, кава, хліб.
Увечері ходили до пабу. Дуже яскравий інтер'єр. Багато народу, але зала розбита на кілька невеликих приміщень, тож ніхто нікому не заважає. Дуже сподобалися місцевого виробництва «Джерки» - щось на кшталт бастурми, що подається до пива як альтернатива звичним горішкам. Шукала наступного дня у звичайних магазинах – не знайшла, на жаль.
Вранці заглянули одним оком у ресторан. Теж дуже цікаво. Стилізований під лицарську залу. При вході – фігури лицарів у металевих латах. У ресторані є камін. Напевно, взимку і справді почуваєшся гостем у середньовічному замку.
Чудовий персонал. Усі ввічливі, усміхаються, встають (! ), коли входиш. Звичайно, західноукраїнське виховання і культура, як то кажуть, «даються взнаки», але все одно, дуже приємне враження залишили абсолютно все, з ким довелося поспілкуватися – і адміністратори, і покоївки, і офіціанти, і бармени.
Виїжджаючи вранці, жалкували, що так швидко минув час. Пообіцяли собі, що обов'язково приїдемо якось на вихідні, і вже тоді й у басейні поплаваємо, і в сауну сходимо. І вип'ємо каву вранці на відкритій терасі (їх у відділі кілька, всі у квітах, оздоблені деревом). І поживемо у іншому номері, т. к. Іван розповів нам, що всі номери на кожному поверсі оздоблені у різних стилях: ми жили в європейському, а ще є українські, у східному стилі, а будуть бюргерські та ще якісь (забула, на жаль).
Взагалі, скрізь настільки все продумано і відчувається в усьому господарське око, що не втрималася і запитала Івана, це який за рахунком готель у власника? Відповідь приголомшила – до цього досвіду готельного бізнесу власник не мав, спочатку викупили ресторан, пізніше заробив готель, тепер розвивають інфраструктуру. Молодця, га?
Резюме: відмінний готель і для сімейного відпочинку на уїк-енд, і для короткої зупинки у тривалій поїздці.
ЗИ: Тут мені скривджена і розсерджена господиня луцького готелю «Маєток» надіслала гнівний пасквіль про те, яка я падлюка, і як спаплюжила її готель на весь Інтернет. Цікаво, чи слабко їй приїхати і подивитися, як воно буває там, де добре? Від Луцька до Рівного всього ---- км.
ЗИ. ЗИ: Рівне мені також дуже сподобався. До сорому свого, вважала, що з визначних пам'яток там лише музей бурштину та зоопарк. А насправді там багато всього: Але, на жаль, ніде поки що не була. Тож сама собі «вішу» ще як мінімум одну поїздку до Рівного.
І ще дуже шкода, що не здогадалася зробити фото готелю.