НЕ ХОЛОДНОКРОВНО ПРО РІВНЕ Минулі поїздки до Західної України якось змусили сумніватися у тому, що там має місце бути якісний готельний сервіс. Була й у Рівному, й у Луцьку – не вразили їхні готелі, ні.
… Ще ▾
НЕ ХОЛОДНОКРОВНО ПРО РІВНЕ
Минулі поїздки до Західної України якось змусили сумніватися у тому, що там має місце
бути якісний готельний сервіс. Була й у Рівному, й у Луцьку – не вразили їхні готелі, ні. Але останнє відвідування Рівного зовсім випадково знайшла «Підкову» - і вона опинилася на щастя.
Як завжди, розглядали кілька варіантів, де зупинитись. В принципі, для нічлігу на одну ніч можна було і не привереднювати особливо, але наступного після повернення додому чекала нова, вже далека поїздка, тому однією з вимог до потенційного готелю була можливість добре виспатися.
Вибирали між «Орланом» та «Підковою». Виявилося, що «Орлан» розташований на в'їзді в місто з боку Києва, але знаходиться на досить жвавому перехресті і неподалік автовокзалу, на підставі чого було зроблено суто візуальний висновок про те, що виспатися тут не вдасться.
Тому подалися далі, до «Підкови». На в'їзді до Рівного на заправці купили карту міста, і це був дуже прозорливий крок, т. к. без неї знайти наш готель було б дуже важко. Крім того, з'ясувалося: щоб у нього потрапити потрібно проїхати практично через все місто. Їхали вул. Соборній, але по ній частково обмежений рух, трохи поплутали, мало не потрапили в засідку «гайців», кілька разів проскочили потрібний поворот. Але нарешті ми на вул. Івана Підкова (або Підкова – не знаю, як правильно). І ось він, наш готель.
Готель позиціонує себе в Інтернеті як оздоровчо-розважальний комплекс. Ми бачили ресторан, паб, готель (він будується, поки що діє лише 17 номерів). Дізналися, що на території є сауна, басейн, більярд. Ще у планах власників боулінг. Слова «будується» в даному випадку не треба лякатися: жодного будівельного гуркоту та шуму, жодного бруду. Все дуже і дуже респектабельно.
Коли під'їхали, було прибл. 19 години, субота, на майданчику перед рестораном гуляли гості – у ресторані було якесь торжество. Відразу тут же прочитали плакат про сауну і басейн, трохи зажурилися, засмучені перспективою повертатися назад. Але вирішили все-таки піти подивитися, що являє собою готель.
На рецепшен нас зустріла покоївка - хлопчик-адміністратор в цей час відлучився на вечерю. Привітала, запропонувала сісти, миттю викликала хлопчика. Іван (так його звали) поцікавився нашими побажаннями, і хоча ми забронювали номер заздалегідь, уточнив, можливо, ми хотіли б зупинитись у більш комфортному номері. Коли ми пояснили, що головна вимога – тиша, він провів нас у наш номер на 2 поверсі. Усього за 280 грн. ми отримали невеликий за площею, але чудовий номер, в якому: велике двоспальне ліжко в ніші, кондиціонер, плазма, телефон, холодильник з міні-баром, сейф, письмовий стіл. У ванній кімнаті: душова кабінка, фен, з мильно-рильного – гель для душу, рідке мило, одноразові шапочки для волосся. Дуже чисто, рушники кипенно-білі. Постільна білизна підкрохмалена. На підлозі – килимове покриття. Одноразові капці пропонуються.
Паркування входить у вартість (автостоянка на задньому дворі). Сніданок: 25 грн. за чола, яєчня із зеленню, сирники (! ) із родзинками та сметаною, кава, хліб.
Увечері ходили до пабу. Дуже яскравий інтер'єр. Багато народу, але зала розбита на кілька невеликих приміщень, тож ніхто нікому не заважає. Дуже сподобалися місцевого виробництва «Джерки» - щось на кшталт бастурми, що подається до пива як альтернатива звичним горішкам. Шукала наступного дня у звичайних магазинах – не знайшла, на жаль.
Вранці заглянули одним оком у ресторан. Теж дуже цікаво. Стилізований під лицарську залу. При вході – фігури лицарів у металевих латах. У ресторані є камін. Напевно, взимку і справді почуваєшся гостем у середньовічному замку.
Чудовий персонал. Усі ввічливі, усміхаються, встають (! ), коли входиш. Звичайно, західноукраїнське виховання і культура, як то кажуть, «даються взнаки», але все одно, дуже приємне враження залишили абсолютно все, з ким довелося поспілкуватися – і адміністратори, і покоївки, і офіціанти, і бармени.
Виїжджаючи вранці, жалкували, що так швидко минув час. Пообіцяли собі, що обов'язково приїдемо якось на вихідні, і вже тоді й у басейні поплаваємо, і в сауну сходимо. І вип'ємо каву вранці на відкритій терасі (їх у відділі кілька, всі у квітах, оздоблені деревом). І поживемо у іншому номері, т. к. Іван розповів нам, що всі номери на кожному поверсі оздоблені у різних стилях: ми жили в європейському, а ще є українські, у східному стилі, а будуть бюргерські та ще якісь (забула, на жаль).
Взагалі, скрізь настільки все продумано і відчувається в усьому господарське око, що не втрималася і запитала Івана, це який за рахунком готель у власника? Відповідь приголомшила – до цього досвіду готельного бізнесу власник не мав, спочатку викупили ресторан, пізніше заробив готель, тепер розвивають інфраструктуру. Молодця, га?
Резюме: відмінний готель і для сімейного відпочинку на уїк-енд, і для короткої зупинки у тривалій поїздці.
ЗИ: Тут мені скривджена і розсерджена господиня луцького готелю «Маєток» надіслала гнівний пасквіль про те, яка я падлюка, і як спаплюжила її готель на весь Інтернет. Цікаво, чи слабко їй приїхати і подивитися, як воно буває там, де добре? Від Луцька до Рівного всього ---- км.
ЗИ. ЗИ: Рівне мені також дуже сподобався. До сорому свого, вважала, що з визначних пам'яток там лише музей бурштину та зоопарк. А насправді там багато всього: Але, на жаль, ніде поки що не була. Тож сама собі «вішу» ще як мінімум одну поїздку до Рівного.
І ще дуже шкода, що не здогадалася зробити фото готелю.
Минулі поїздки до Західної України якось змусили сумніватися у тому, що там має місце
бути якісний готельний сервіс. Була й у Рівному, й у Луцьку – не вразили їхні готелі, ні. Але останнє відвідування Рівного зовсім випадково знайшла «Підкову» - і вона опинилася на щастя.
Як завжди, розглядали кілька варіантів, де зупинитись. В принципі, для нічлігу на одну ніч можна було і не привереднювати особливо, але наступного після повернення додому чекала нова, вже далека поїздка, тому однією з вимог до потенційного готелю була можливість добре виспатися.
Вибирали між «Орланом» та «Підковою». Виявилося, що «Орлан» розташований на в'їзді в місто з боку Києва, але знаходиться на досить жвавому перехресті і неподалік автовокзалу, на підставі чого було зроблено суто візуальний висновок про те, що виспатися тут не вдасться.
Тому подалися далі, до «Підкови». На в'їзді до Рівного на заправці купили карту міста, і це був дуже прозорливий крок, т. к. без неї знайти наш готель було б дуже важко. Крім того, з'ясувалося: щоб у нього потрапити потрібно проїхати практично через все місто. Їхали вул. Соборній, але по ній частково обмежений рух, трохи поплутали, мало не потрапили в засідку «гайців», кілька разів проскочили потрібний поворот. Але нарешті ми на вул. Івана Підкова (або Підкова – не знаю, як правильно). І ось він, наш готель.
Готель позиціонує себе в Інтернеті як оздоровчо-розважальний комплекс. Ми бачили ресторан, паб, готель (він будується, поки що діє лише 17 номерів). Дізналися, що на території є сауна, басейн, більярд. Ще у планах власників боулінг. Слова «будується» в даному випадку не треба лякатися: жодного будівельного гуркоту та шуму, жодного бруду. Все дуже і дуже респектабельно.
Коли під'їхали, було прибл. 19 години, субота, на майданчику перед рестораном гуляли гості – у ресторані було якесь торжество. Відразу тут же прочитали плакат про сауну і басейн, трохи зажурилися, засмучені перспективою повертатися назад. Але вирішили все-таки піти подивитися, що являє собою готель.
На рецепшен нас зустріла покоївка - хлопчик-адміністратор в цей час відлучився на вечерю. Привітала, запропонувала сісти, миттю викликала хлопчика. Іван (так його звали) поцікавився нашими побажаннями, і хоча ми забронювали номер заздалегідь, уточнив, можливо, ми хотіли б зупинитись у більш комфортному номері. Коли ми пояснили, що головна вимога – тиша, він провів нас у наш номер на 2 поверсі. Усього за 280 грн. ми отримали невеликий за площею, але чудовий номер, в якому: велике двоспальне ліжко в ніші, кондиціонер, плазма, телефон, холодильник з міні-баром, сейф, письмовий стіл. У ванній кімнаті: душова кабінка, фен, з мильно-рильного – гель для душу, рідке мило, одноразові шапочки для волосся. Дуже чисто, рушники кипенно-білі. Постільна білизна підкрохмалена. На підлозі – килимове покриття. Одноразові капці пропонуються.
Паркування входить у вартість (автостоянка на задньому дворі). Сніданок: 25 грн. за чола, яєчня із зеленню, сирники (! ) із родзинками та сметаною, кава, хліб.
Увечері ходили до пабу. Дуже яскравий інтер'єр. Багато народу, але зала розбита на кілька невеликих приміщень, тож ніхто нікому не заважає. Дуже сподобалися місцевого виробництва «Джерки» - щось на кшталт бастурми, що подається до пива як альтернатива звичним горішкам. Шукала наступного дня у звичайних магазинах – не знайшла, на жаль.
Вранці заглянули одним оком у ресторан. Теж дуже цікаво. Стилізований під лицарську залу. При вході – фігури лицарів у металевих латах. У ресторані є камін. Напевно, взимку і справді почуваєшся гостем у середньовічному замку.
Чудовий персонал. Усі ввічливі, усміхаються, встають (! ), коли входиш. Звичайно, західноукраїнське виховання і культура, як то кажуть, «даються взнаки», але все одно, дуже приємне враження залишили абсолютно все, з ким довелося поспілкуватися – і адміністратори, і покоївки, і офіціанти, і бармени.
Виїжджаючи вранці, жалкували, що так швидко минув час. Пообіцяли собі, що обов'язково приїдемо якось на вихідні, і вже тоді й у басейні поплаваємо, і в сауну сходимо. І вип'ємо каву вранці на відкритій терасі (їх у відділі кілька, всі у квітах, оздоблені деревом). І поживемо у іншому номері, т. к. Іван розповів нам, що всі номери на кожному поверсі оздоблені у різних стилях: ми жили в європейському, а ще є українські, у східному стилі, а будуть бюргерські та ще якісь (забула, на жаль).
Взагалі, скрізь настільки все продумано і відчувається в усьому господарське око, що не втрималася і запитала Івана, це який за рахунком готель у власника? Відповідь приголомшила – до цього досвіду готельного бізнесу власник не мав, спочатку викупили ресторан, пізніше заробив готель, тепер розвивають інфраструктуру. Молодця, га?
Резюме: відмінний готель і для сімейного відпочинку на уїк-енд, і для короткої зупинки у тривалій поїздці.
ЗИ: Тут мені скривджена і розсерджена господиня луцького готелю «Маєток» надіслала гнівний пасквіль про те, яка я падлюка, і як спаплюжила її готель на весь Інтернет. Цікаво, чи слабко їй приїхати і подивитися, як воно буває там, де добре? Від Луцька до Рівного всього ---- км.
ЗИ. ЗИ: Рівне мені також дуже сподобався. До сорому свого, вважала, що з визначних пам'яток там лише музей бурштину та зоопарк. А насправді там багато всього: Але, на жаль, ніде поки що не була. Тож сама собі «вішу» ще як мінімум одну поїздку до Рівного.
І ще дуже шкода, що не здогадалася зробити фото готелю.
Подобається
Вам подобається
• 17
Показати інші коментарі …
