Если в двух словах:
- абсолютно бестолковый и некомпетентный персонал;
- нет ни одного действительно хорошего номера. Нет и 3-х звезд.
Если подробнее – читайте дальше.
Мы с женой приехали в отель не в первый, не во второй и даже не в третий раз. Сами из Симферополя. Были в отеле и в сезон, и в межсезонье. Надо сказать, что и раньше наблюдали огрехи персонала и отеля, но прощали их, стараясь не портить себе отдых.
Но в этот раз фееричные долбодятлы превзошли самих себя! Это ж умудриться надо, в день рождения клиента, довести его до белого каления!
Когда собираетесь на отдых, то хочется вырваться из городской суеты, квартиры с шумными соседями, выспаться, релакснуть в спа, надышаться свежим воздухом и при этом не думать ни о чем.
Началось все типично - мы заехали персонально, дабы лично пообщаться с ребятами на ресепшене. Ибо неоднократно сталкивались с тем, что служба бронирования абсолютно не синхронизирована с ресепшионистами, как по части свободных номеров, так и по части деталей отдыха. То кровать нам дадут для пигмеев (мой рост почти 2 м), то категория номера не соответствует заявленной, а то и вовсе даты отдыха перепутают. На ресепшене сумму нам озвучили на 30% больше, чем мы изначально прикинули. После длительного общения по телефону с представителями службы бронирования, нам таки сделали адекватную цену, с учетом праздника 23-е февраля и моего дня рождения (да, я удачно родился, я знаю: -).
По приезду мы даже не удивились, что цена и даты не соответствовали ранее оговоренным. Опять таки, после звонков в службу бронирования и ожидания на ресепшене, мы все же заселились в желанный номер. Надо сказать, что полулюкс нам попался весьма неплохой, если не считать нано-телевизора с неработающим пультом. Но главный «сюрприз» ждал нас впереди. Оказалось, что прямо за стеной номера находится старый совковый служебный лифт, что работает с сильнейшим грохотом и хохотом персонала. Вот такой полулюкс, а-ля однушка в девятиэтажке!
Пробуем сменить номер, но нам заявляют, что 100% загрузка нынче и не до Вас вообще, господа.
Уснув поздно и проснувшись разбитыми, около 7 часов утра, мы так и не смогли более досыпать под мелодичные звуки элеватора. Решено, меняем номер, но уже с другой интонацией! И, о чудо - свободный номер нашелся на этом же этаже. «Ура, можно поспать! » – подумал я, но зря.
- Будьте добры освободить предыдущий номер в 11:00, а в новый заедете в 15:00.
- «Хм, ладно, отдохнем в спа». – подумал я, но снова зря. Про спа, вообще, отдельный разговор, но сейчас не об этом. После спа и прогулки по набережной переезжаем в долгожданный номер. Номер хороший, кровать тоже, вот только холодно и окна открыты. Закрыли окна, легли отдохнуть, только завели глаза, как стук в дверь.
- Я вам воду чинить пришел! – с уверенностью в голосе и разводным ключом в руке заявил мне бравый сантехник, игнорируя табличку «Не беспокоить! ».
В итоге я объяснял ему, что у нас все нормально с водой, только нет графина и стаканов, как в предыдущем номере. Даром, что у нас не было вешалок и ранее заказанной ортопедической подушки. Курьезно, конечно, но дальше еще веселей.
Крик «УРААА!! ! » и громкая автоматная очередь донеслась из-за стены. Оказалось, что наш новый номер через стену от конференц-зала, где в течение всего дня показывают военные фильмы, в честь 23-го февраля. Вот только, в зале, нет никого, вот вообще никого!
Вернувшись в номер, я понял, почему ранее в нем были настежь открыты окна и балкон. Оказалось, что его тупо, четыре часа назад покрасили, и смрад от краски нужно было развеять.
После ужина, мы поняли, что находиться в номере стало просто невозможно. Горло першит, голова болит, дышать нечем. Гори оно все огнем – дайте любой номер, любой категории, где тупо можно спокойно поспать! И тут же - старая песня, местов нету, звыняйте! Но нас не обманешь, у нас тоже козыри есть.
- Ща все будет, любимый! - говорит жена и с шестимесячным пузом впереди, идет решать вопрос в Guest Relation.
И вот мы уже в другом копрусе, в другом номере, на микро-кровати пытаемся уснуть.
Детали самого отдыха рассказывать не стану. Отдых мы делаем себе сами.
Скажу лишь, что при выезде из отеля на ресепшене мы провели почти 1.5 часа, объясняя нерадивым сменщицам, что мы за все уже рассчитались и никому ничего не должны. Но с нас упорно пытались стянуть стоимость еще одних суток. В итоге, после дюжины звонков во все стороны, извинений с нареканиями на некорректную работу программы, справедливость восторжествовала и нас «отпустили».
Более мы сюда ни ногой!
Якщо двома словами:
- абсолютно безглуздий та некомпетентний персонал;
- немає жодного справді гарного номера. Немає і трьох зірок.
Якщо докладніше – читайте далі.
Ми з дружиною приїхали в готель не вперше, не вдруге і навіть не втретє. Самі із Сімферополя. Були в готелі і в сезон, і міжсезоння. Треба сказати, що й раніше спостерігали огріхи персоналу та готелю, але прощали їх, намагаючись не псувати собі відпочинок.
Але цього разу феєричні довбодятки перевершили самих себе! Це ж примудритися треба в день народження клієнта довести його до білого жару!
Коли збираєтеся на відпочинок, то хочеться вирватися з міської метушні, квартири з галасливими сусідами, виспатися, розслабитися в спа, надихатися свіжим повітрям і при цьому не думати ні про що.
Почалося все характерно - ми заїхали персонально, щоб особисто поспілкуватися з хлопцями на ресепшені.
Бо неодноразово стикалися з тим, що служба бронювання абсолютно не синхронізована з ресепшіоністами, як щодо вільних номерів, так і щодо деталей відпочинку. То ліжко нам дадуть для пігмеїв (мій зріст майже 2 м), то категорія номера не відповідає заявленій, а то й зовсім дати відпочинку переплутають. На ресепшені суму нам озвучили на 30% більше, ніж ми спочатку прикинули. Після тривалого спілкування по телефону з представниками служби бронювання, нам таки зробили адекватну ціну, з урахуванням свята 23 лютого і мого дня народження (так, я вдало народився, я знаю: -).
Після приїзду ми навіть не здивувалися, що ціна та дати не відповідали раніше обумовленим. Знову ж таки, після дзвінків у службу бронювання та очікування на ресепшені, ми все ж таки заселилися в бажаний номер. Треба сказати, що напівлюкс нам попався дуже непоганий, якщо не брати до уваги нано-телевізора з непрацюючим пультом.
Але головний «сюрприз» чекав на нас попереду. Виявилося, що прямо за стіною номера знаходиться старий совковий службовий ліфт, що працює із сильним гуркотом та реготом персоналу. Ось такий напівлюкс, а-ля однушка у дев'ятиповерхівці!
Пробуємо змінити номер, але нам заявляють, що 100% завантаження нині і не до Вас взагалі, панове.
Заснувши пізно і прокинувшись розбитими, близько 7 години ранку, ми так і не змогли більше досипати під мелодійні звуки елеватора. Вирішено, міняємо номер, але вже з іншою інтонацією! І, про диво – вільний номер знайшовся на цьому ж поверсі. «Ура, можна поспати! »- подумав я, але дарма.
- Будьте ласкаві звільнити попередній номер об 11:00, а в новий заїдете о 15:00.
- "Хм, гаразд, відпочинемо в спа". - подумав я, але знову дарма. Про спа взагалі окрема розмова, але зараз не про це. Після спа та прогулянки набережною переїжджаємо у довгоочікуваний номер. Номер хороший, ліжко теж, ось тільки холодно та вікна відчинені.
Зачинили вікна, лягли відпочити, тільки завели очі, як стукіт у двері.
- Я вам воду лагодити прийшов! – з упевненістю в голосі та розвідним ключем у руці заявив мені бравий сантехнік, ігноруючи табличку «Не турбувати! ».
В результаті я пояснював йому, що у нас все нормально з водою, тільки немає графину та склянок, як у попередньому номері. Даремно, що у нас не було вішалок і раніше замовленої ортопедичної подушки. Курйозно, звичайно, але далі ще веселіше.
Крик «УРААА! ! і гучна автоматна черга долинула з-за стіни. Виявилося, що наш новий номер через стіну від конференц-залу, де протягом дня показують військові фільми, на честь 23-го лютого. От тільки в залі немає нікого, ось взагалі нікого!
Повернувшись у номер, я зрозумів, чому раніше в ньому були навстіж відчинені вікна та балкон. Виявилося, що його тупо, чотири години тому пофарбували, і сморід від фарби треба було розвіяти.
Після вечері ми зрозуміли, що перебувати в номері стало просто неможливо. Горло первит, голова болить, дихати нема чим. Гори воно все вогнем – дайте будь-який номер, будь-яку категорію, де тупо можна спокійно поспати! І тут же - стара пісня, місць нема, звиняйте! Але нас не обдуриш, у нас також козирі є.
- Ща все буде, коханий! - каже дружина і з шестимісячним пузом попереду йде вирішувати питання в Guest Relation.
І ось ми вже в іншому копрусі, в іншому номері, на мікро-ліжку намагаємось заснути.
Деталі відпочинку розповідати не стану. Відпочинок ми робимо собі.
Скажу лише, що при виїзді з готелю на ресепшені ми провели майже 1.5 години, пояснюючи недбайливим змінницям, що ми за все вже розрахувалися і нікому нічого не винні. Але з нас наполегливо намагалися стягнути вартість ще однієї доби. У результаті, після дюжини дзвінків на всі боки, вибачень із наріканнями на некоректну роботу програми, справедливість перемогла і нас «відпустили».
Більше ми сюди ні ногою!