прогулянка морями 2017

04 вересня 2017 Час поїздки: з 01 липня 2017 до 10 липня 2017
Репутація: +29
Додати до друзів
Написати листа

Напередодні виборів, що настають, приходить Путін до ворожки, і запитує в неї:

- А що зі мною буде наступного року? Чи буду я Президентом?

Вона йому відповідає:

- Залишилося тобі бути на цій посаді лише одне літо, більше не оберуть.

Задумався тоді Володимир Володимирович, і сухо каже:

- так, значить, літа більше не буде.

: ) це анекдот

Я вже думав, що насправді, в північній частині нашої країни, приблизно біля Москви і вище за неї, крім дощів і огидної погоди більше нічого не станеться; вже те, що зимову авто-гуму на літню, я змінив тільки в липні, говорило про те, що погода ніяк не вписується в свій календарний графік. Але що дивно, водоканали, хитрували, як і завжди, і гарячу воду відключали на свої урочисті два тижні повсюдно, не зважаючи на холодні червень та липень.

І може бути навіть ці причини і змусили мене влітку 2017-го побувати на південних курортах не один раз, але розповім я вам краще про надзвичайну і захоплюючу морську подорож, яка зі мною і трапилася. . .


А для мене морська тема була абсолютно не виїжджена, і я давно вже мріяв опинитися на круїзному судні, але що сталося потім, навіть не вклинювалося ні в які межі моїх бажань. . .

І коли мені через місяць надійшла пропозиція скласти компанію на яхті по південних морях, я, зрозуміло, зовсім не роздумуючи, відразу ж погодився, і правильно зробив!

Що така подорож на яхті морем? Повірте мені, це зовсім не те, що показують у фільмах - тіла, що валяються на білосніжній палубі з келихом шампанського. Звичайно, наші трюми були насичені і їжею і напоями, але постійна (постійна) хитавиця вам не дасть розслабитися. Трохи позіхаєтесь, і ви зі своїм бокалом відлетите за борт, причому цілком ймовірно, летіти вам доведеться попереду свого кришталевого/пластикового тримача рідини.

Бувають яхти великі, бувають маленькі, всі вони призначені для своїх пригод, у нас була середня, готова до морських пересування, розрахована на команду з 3-х людей з гучним ім'ям "Каприз РО214ре". В-принципі, заштовхати на неї можна і більше людей, але кілька днів блукати морями буде, мабуть, не дуже комфортно великим складом.

Отже, Ілля Савенков (капітан і власник), Ігор Потапов (головний помічник), і я, Максим Філімонов (відчайдушний пасажир), вирушили в дорогу зі славного міста – Ростова-на-Дону до Керчі. Нам судилося плисти спочатку річкою Дон, потім перетнути Таганрозьку затоку, подолати наскрізь Азовське море, і потрапити до берегів Чорного. Потім, зрозуміло, у такий же спосіб, повернутися назад.

- Ілля, а ось мені хочеться викупатися прямо посередині моря, наскільки це небезпечно? - Задав я своє чергове питання десь на 3-й день нашого шляху (всього за часом наша подорож зайняла 10 діб). І чи можна опинитися в ситуації, що трапилася з героями психологічної драми "Дрейф", в якій так само хлопці вирішили покататися на яхті та опинилися у вкрай плачевному становищі? Якщо хтось не дивився цю кінострічку, коротко перекажу: друзі вирушили на яхті в море, вирішили викупатися, пострибали в море, але не опустили у воду сходи, і потім просто не змогли залізти назад на палубу.


- Звичайно, в подібній трагедії можна опинитися цілком легко, і завжди на палубі має залишатися мінімум одна людина на випадок будь-якої ситуації. Нещодавно був реальний випадок, тут же, на Азовському морі, коли команда з дюжини моряків, під керівництвом професіонала, перебуваючи досить далеко від берега, потрапила на мілину, і капітан скомандував усім зістрибнути в море, і розгойдуючи яхту, зіштовхнути її з піску. Таке може статися, коли кіль потрапляє на піщану косу (кіль - це таке крило, що знаходиться під водою, досягає кількох метрів у глибину і є природним захистом від перекидання човна). Але чомусь капітан скомандував усім стрибати у воду - це вже загадка. В результаті весь склад яхти, опинившись за бортом, виштовхнув її з мілини, і яхта, підхопивши вітер у вітрила, помчала сама. Ніхто наздогнати її не зміг, як і залишитися в живих. . .

Загалом, коли в мене після нашої подорожі запитала подружка, скажи, Максим, а от наскільки небезпечною була ваша поїздка, чи були випадки, коли твого життя загрожувала небезпека? - я замислився і відповів дуже точно:

- Я не можу порахувати, скільки разів я стояв на межі загрози для життя, тому що. . . це було завжди.

Так-так, море не жартує навіть коли штиль, а в нас були випадки, коли нам доводилося знаходитися у відкритому водному просторі і темною ніччю, і в шквал, коли хвилі накривають з ніг до голови тебе, нехай і теплою, але водою, що не жартома розбушувалася, намагаючись віднести за борт; були різні ситуації, але не дивлячись на весь екстрим, це - неможливо круто плисти, управляти яхтою, боротися з вітром, натягувати вітрила, коли вітер вириває канати з рук, зриваючи шкіру з непідготовлених рук. . .

Знаєте, коли тільки на 5-й день ми досягли міста Керч, де нас зустрічали місцеві дельфіни, і вперше за ці дні я встав на землю без хитавиці, я трошки побоювався - а чи зможе мій вестибулярний апарат звикнути до рівної, нерухомої опорою. Як це не смішно, але організм звикає до постійного хвилювання, і я тепер розумію, чому танець моряків "Яблучко" такий трохи напівп'яний.

Але все було чудово, і загалом, я в минулому житті, швидше за все, був моряком, тому що акліматизація у мене відбувалася миттєво.

Найпривабливіше, що в той день, коли ми пристали до міста Керч, у Ігоря стався день народження, і це був ще один чудовий привід зробити свято. Трохи покуролісивши в самому місті, і ознайомившись із місцевими пам'ятками, нам довелося наступного дня екстрено евакуювати яхту в спокійну гавань, бо за прогнозами насувався сильний вітер, при якому ні в морі не сховаєшся, ні біля берега не встоїш; і чимало попрацювавши, нам таки вдалося знайти потрібну гавань поруч із заводом "Zaliv".


Взагалі, звичайно, я реально побачив, що маючи яхту, маєш також чимало проблем, які постійно треба вирішувати. Мало того, що необхідно володіти знаннями про влаштування кораблів, розбиратися в морській навігації, мати купу дозволів, потрібно ще знати місця паркування біля берега. А їх, для власників яхт, у Росії практично немає.

Ще потрібно мати хорошу реакцію і бути абсолютно адекватним.

Мені доводилося в нашій поїздці не раз керувати яхтою, і це я вам скажу – не просто так.

Ось уявіть, в одну одиницю часу вам необхідно:

1) керувати кермом

2) контролювати натяг вітрила

3) спостерігати напрям вітру за спеціальними мотузками (чаклунки)

4) дивитися на ехолот і прораховувати глибину (щоб не натрапити на мілину)

5) бачити кожну хвилю, що наближається, і виходячи з даних про висоту її, спрямовувати яхту на неї, і відразу, опинившись нагорі, намагатися ковзати по хвилі боком, а не бухатися вниз

6) триматися за поручні, щоб не опинитися в бушуючій воді

І так це може тривати кілька годин. . .

Я добре запам'ятав нашу першу ніч у відкритому морі (хотів написати – космосі). Як правило, на нічліжку ми зупинялися біля якогось берега, але тут, берегова охорона не встигла нас захотіти (зазвичай, прикордонники зв'язувалися з нами по рації і наполегливо пропонували причалити на нічліг до берега), і ми опинилися прямо в морі. >

Взагалі, звичайно, військові надто нам не потрібні, і питання про наші координати сипалися постійно. Хоча будь-яке судно (і наше те саме) обладнане спеціальними датчиками, які показують місцезнаходження, але чомусь військові виходили на зв'язок із нами завжди. Хоча, простіше їм було б підписатися на мій інстаграм (https://www.instagram.com/djfilimonov. ru/), в якому можна було спостерігати координати і подробиці нашого життя ; )


Так ось, ця ніч принесла дуже багато загадок та незрозумілих ситуацій. Наш шлях лежав на південь, і прямо перед нами, по курсу яскраво світив величезний місяць, чудово освітлюючи море та хвилі, які треба долати. Раптом, ближче до півночі зі супутником Землі стали відбуватися незрозумілі - вона почала тьмяніти, ніби хтось великим димером став зменшувати її яскравість. Це було погано, оскільки її світло - єдиний, який допомагав нам орієнтуватися у морі, крім, звісно ж, компаса. Минула година і від місяця не залишилося навіть темної плями, її просто не стало, хоча на нічному небі не було жодної хмаринки - зірки та планети були видні, і їх сузір'я можна було легко розрізнити.

Зате в самій воді стало з'являтися якесь електричне свічення, яке, як бенгальські вогники, розліталося від бортів човна. Я намагався вдивитись у хвилі, і зрозуміти, що було джерелом цих дивовиж, але швидкість руху не дозволяла знайти причину. Спуститися у воду і досліджувати незвичайну субстанцію мені сміливості не вистачило. . .

Дівчатка, ось вам два важливі факти на замітку: у морі немає мобільного зв'язку, і найкраща пральна машина – це море! Якщо ви прив'яжете ваші речі до мотузки і кинете їх за борт, через деякий час руху яхти, вони стануть неймовірно чистими. Пінне, вируюче море випрає їх крутіше будь-якої прачки. Правда, не забувайте їх вчасно повернути, тому що однієї ночі вистачить, щоб від ваших міцних джинсів залишилися розтрощені мотузочки; з такою силою відбувається зазвичай морське прання.

А взагалі, звичайно, мандруючи яхтою, отримуєш не просто нові враження, а відкриваєш для себе нові простори. Я, наприклад, побувавши таку тривалу кількість часу у відритому морі, перестав відчувати якусь боязнь до водного простору, і якщо раніше море для мене було непізнаною загадкою, то зараз це - рідна стихія.

І звичайно ж, курсуючи під вітрилом повз населені пункти, завжди виходить ловити захоплені погляди, фотооб'єктиви та захоплені вітання людей. Що не кажи, а найкраща подорож – це водяна. Після космічного, звичайно, але туди я полечу якось, наступного разу. Про що вам, зрозуміло, повідомлю

(R) Максим Філімонов, (www. DJFILIMONOV. ru) липень 2017

трохи відео з нашою пригодою дивіться тут:

 https://youtu. be/utDLOqS9uMQ

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Схожі розповіді
Коментарі (2) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар