В предверии наступающих выборов, приходит Путин к гадалке, и спрашивает у неё:
- А что со мной будет в следующем году? Буду ли я Президентом?
Она ему и отвечает:
- Осталось тебе быть на этой должности только ещё одно лето, больше не изберут.
Задумался тогда Владимир Владимирович, и сухо говорит:
- так, значит лета больше не будет.
: ) это анекдот
Я уже думал, что на самом деле, в северной части нашей страны, примерно около Москвы и выше неё, кроме дождей и омерзительной погоды больше ничего не случится; уже то что зимнюю авто-резину на летнюю, я сменил только в июле, говорило о том, что погода никак не вписывается в свой календарный график. Но что удивительно, водоканалы, хитрили, как и всегда, и горячую воду отключали на свои торжественные две недели повсеместно, не смотря на холодные июнь и июль.
И может быть даже эти причины и заставили меня летом 2017-го побывать на южных курортах не один раз, но расскажу я вам лучше о необычайном и увлекательном морском путешествии, которое со мной и приключилось...
Началась эта история где-то весной, когда я посетил свою родину, город Ростов-на-Дону, и повстречался с друзьями школьной поры. В конце прошлого тысячелетия, мы любили собираться шумной компанией, играли на гитарах, орали песни в подъезде, истязая жильцов дома № 15 по ул. Краеведческая, гремели на барабанах в гараже, ловили юношеский кураж, и совершали первые свои глупости...
И вот, спустя несколько десятков лет, я начал потихоньку встречать нашу ту самую сумасшедшую коалицию...
Первый, кто мне сказал о том, что Илья купил себе яхту, был Яша. Я ещё очень сильно удивился, ведь единственным мореманом, окончившим официально морское училище, был Сергей, но что-то Серёгу отвернуло от этой темы; и вот, сидя на пассажирском сидении внедорожника, я спросил так ненавязчиво у генерального директора крупного автомобильного салона:
- Илья, а что, помимо гаража автомобилей, у тебя ещё и яхта имеется?
- Ну да, купил вот себе недавно...
И прозвучало это так, как бы это сказать - настолько небрежно, как будто он на кухню новый стул приобрёл...
А для меня морская тема была абсолютно не изъезжена, и я давно уже мечтал оказаться на круизном судне, но что произошло потом, даже не вклинивалось ни в какие рамки моих желаний...
И когда мне через месяц поступило предложение составить компанию на яхте по южным морям, я разумеется, совершенно не раздумывая, сразу же согласился, и правильно сделал!
Что такое путешествие на яхте по морю? Поверьте мне, это совсем не то, что показывают в фильмах - валяющиеся тела на белоснежной палубе с бокалом шампанского. Конечно, наши трюмы были насыщены и едой и напитками, но постоянная (ПОСТОЯННАЯ) качка вам не даст расслабиться. Чуть-чуть зазеваетесь, и вы со своим бокалом улетите за борт, причём вполне вероятно, лететь вам придётся впереди своего хрустального/пластикого держателя жидкости.
Бывают яхты большие, бывают маленькие, все они предназначены для своих похождений, у нас была средняя, готовая к морским передвижениям, рассчитанная на команду из 3-х человек с громким именем " Каприз РО214рэ" . В-принципе, затолкать на неё можно и больше людей, но несколько дней бродить по морям будет, должно быть, не очень комфортно большим составом.
Итак, Илья Савенков (капитан и владелец), Игорь Потапов (главный помощник), и я, Максим Филимонов (отчаянный пассажир), отправились в путь из славного города - Ростова-на-Дону в Керчь. Нам суждено было плыть вначале по реке Дон, затем пересечь Таганрогский залив, преодолеть насквозь Азовское море, и попасть к берегам Чёрного. Затем, разумеется, таким же способом, вернуться обратно.
- Илья, а вот мне хочется искупаться прямо посередине моря, насколько это опасно? - задал я свой очередной вопрос где-то на 3-й день нашего пути (всего по времени наше путешествие заняло 10 суток). И можно ли оказаться в ситуации, которая случилась с героями психологической драмы " Дрейф" , в которой так же ребятки решили покататься на яхте и оказались в крайне плачевном положении? Если кто не смотрел эту киноленту, вкратце перескажу: друзья отправились на яхте в море, решили искупаться, попрыгали в море, но не опустили в воду лестницу, и потом просто не смогли забраться обратно на палубу.
- Конечно, в подобной трагедии можно оказаться вполне легко, и всегда на палубе должен оставаться минимум один человек на случай любой ситуации. Был недавно реальный случай, здесь же, на Азовском море, когда команда из дюжины моряков, под руководством профессионала, находясь довольно далеко от берега попала на мель, и капитан скомандовал всем спрыгнуть в море, и раскачивая яхту, столкнуть её с песка. Такое может случиться, когда киль попадает на песчаную косу (киль - это такое крыло, которое находится под водой, достигает нескольких метров в глубину и является естественной защитой от опрокидывания лодки). Но почему капитан скомандовал всем прыгать в воду - это уже загадка. В результате, весь состав яхты, оказавшись за бортом, вытолкнул её с мели, и яхта, подхватив ветер в паруса, умчалась сама. Никто догнать её не смог, как впрочем и остаться в живых...
Вообще, когда у меня после нашего путешествия спросила подружка, скажи, Максим, а вот насколько опасна была ваша поездка, были ли случаи, когда твоей жизни угрожала опасность? - я задумался, и ответил очень точно:
- Я не могу сосчитать, сколько раз я стоял на грани угрозы для жизни, так как... это было всегда.
Да-да, море не шутит даже когда штиль, а у нас были случаи, когда нам приходилось находиться в открытом водном пространстве и тёмной ночью, и в шквал, когда волны накрывают с ног до головы тебя, пусть и тёплой, но не шуточно разбушевавшейся водой, пытаясь унести за борт; были разные ситуации, но не смотря на весь экстрим, это - нереально круто плыть, управлять яхтой, бороться с ветром, натягивать паруса, когда ветер вырывает канаты из рук, срывая кожу с неподготовленных рук...
Знаете, когда только на 5-й день мы достигли города Керчь, где нас встречали местные дельфины, и впервые за эти дни я встал на землю без качки, я немножко побаивался - а сможет ли мой вестибулярный аппарат свыкнуться с ровной, неподвижной опорой. Как это не смешно, но организм привыкает к постоянному волнению, и я теперь понимаю, почему танец моряков " Яблочко" такой немного полупьяный.
Но всё было замечательно, и вобщем-то, я в прошлой жизни, скорее всего, был моряком, потому что акклиматизация у меня происходила мгновенно.
Самое привлекательное, что в тот день, когда мы причалили в город Керчь, у Игоря случился день рождения, и это был ещё один замечательный повод сделать праздник. Немного покуролесив в самом городе, и ознакомившись с местными достопримечательностями, нам пришлось на следующий день экстренно эвакуировать яхту в спокойную гавань, так как по прогнозам надвигался сильный ветер, при котором ни в море не спрячешься, ни возле берега не устоишь; и немало потрудившись, нам всё-таки удалось найти нужную гавань рядом с заводом " Zaliv" .
Вообще, конечно, я реально увидел, что имея яхту, имеешь так же немалое количество проблем, которые постоянно надо решать. Мало того, что необходимо обладать знаниями об устройстве кораблей, разбираться в морской навигации, обладать кучей разрешений, нужно ещё знать места парковки возле берега. А их, для владельцев яхт, в России практически нет.
Ещё нужно иметь хорошую реакцию, и быть абсолютно адекватным.
Мне приходилось в нашей поездке не раз управлять яхтой, и это я вам скажу - не просто так.
Вот представьте, в одну единицу времени вам необходимо:
1) управлять рулём
2) контролировать натяжение паруса
3) наблюдать направление ветра по специальным верёвочкам (колдунчики)
4) смотреть на эхолот и просчитывать глубину (чтобы не наткнуться на мель)
5) видеть каждую приближающуюся волну и исходя из данных о высоте её, направлять яхту на неё, и тут же, оказавшись наверху, стараться скользить по волне боком, а не бухаться вниз
6) держаться за поручни, чтобы не оказаться в бушующей воде
И так это может продолжаться несколько часов...
Я хорошо запомнил нашу первую ночь в открытом море (хотел написать - космосе). Как правило, на ночлежку мы останавливались возле какого-нибудь берега, но здесь, береговая охрана не успела нас захомутать (обычно, пограничники связывались с нами по рации и настойчиво предлагали причалить на ночлег к берегу), и мы оказались прямо в море.
Вообще, конечно, военные через чур оказывали нам не нужное внимание, и вопросы о наших координатах сыпались постоянно. Хотя любое судно (и наше то же) оборудовано специальными датчиками, которые показывают местонахождение, но почему-то военные выходили на связь с нами всегда. Хотя, проще им было бы подписаться на мой инстаграмм (https://www.instagram.com/djfilimonov. ru/), в котором и можно было наблюдать координаты и подробности нашей жизни ; )
Так вот, эта ночь принесла очень много загадок и непонятных ситуаций. Наш путь лежал на юг, и прямо перед нами, по курсу ярко светила огромная луна, прекрасно освещая море и волны, которые надо преодолевать. Вдруг, ближе к полуночи со спутником Земли стали происходить непонятки - она начала тускнеть, как будто кто-то большим диммером стал уменьшать её яркость. Это было нехорошо, так как её свет - единственный, который помогал нам ориентироваться в море, не считая, конечно же, компаса. Прошёл час и от луны не осталось даже тёмного пятна, её просто не стало, хотя на ночном небе не было ни одного облачка - звёзды и планеты были видны, и их созвездия можно было легко различить.
Зато в самой воде стало появляться какое-то электрическое свечение, которое, как бенгальские огоньки разлеталось от бортов лодки. Я пытался вглядеться в волны, и понять, что являлось источником этих странностей, но скорость движения не позволяла найти причину. Спуститься в воду и исследовать необычную субстанцию мне смелости не хватило...
Девочки, вот вам два важных факта на заметку: в море нет мобильной связи, и самая лучшая стиральная машина - это море! Если вы привяжете ваши вещи к верёвке и бросите их за борт, то через некоторое время движения яхты, они станут невероятно чистыми. Пенящееся, бурлящее море выстирает их покруче любой прачки. Правда, не забывайте их вовремя вернуть, так как одной ночи хватит, чтобы от ваших крепких джинс остались распотрошённые верёвочки; с такой силой происходит обычно морская стирка.
А вообще, конечно, путешествуя на яхте, получаешь не просто новые впечатления, а открываешь для себя новые пространства. Я, например, побывав такое продолжительное количество времени в отрытом море перестал ощущать какую-либо боязнь к водному пространству, и если раньше море для меня было непознанной загадкой, то сейчас это - родная стихия.
И конечно же, курсируя под парусом мимо населённых пунктов, всегда получается ловить восхищённые взгляды, фотообъективы и восторженные приветствия людей. Что ни говори, а самое лучшее путешествие - это водное. После космического, разумеется, но туда я полечу как-нибудь, в следующий раз. О чём вам, разумеется, сообщу
(R) Максим Филимонов, (www. DJFILIMONOV. ru) июль 2017
немножко видео с нашим приключением смотрите здесь:
https://youtu. be/utDLOqS9uMQ
Напередодні виборів, що настають, приходить Путін до ворожки, і запитує в неї:
- А що зі мною буде наступного року? Чи буду я Президентом?
Вона йому відповідає:
- Залишилося тобі бути на цій посаді лише одне літо, більше не оберуть.
Задумався тоді Володимир Володимирович, і сухо каже:
- так, значить, літа більше не буде.
: ) це анекдот
Я вже думав, що насправді, в північній частині нашої країни, приблизно біля Москви і вище за неї, крім дощів і огидної погоди більше нічого не станеться; вже те, що зимову авто-гуму на літню, я змінив тільки в липні, говорило про те, що погода ніяк не вписується в свій календарний графік. Але що дивно, водоканали, хитрували, як і завжди, і гарячу воду відключали на свої урочисті два тижні повсюдно, не зважаючи на холодні червень та липень.
І може бути навіть ці причини і змусили мене влітку 2017-го побувати на південних курортах не один раз, але розповім я вам краще про надзвичайну і захоплюючу морську подорож, яка зі мною і трапилася. . .
А для мене морська тема була абсолютно не виїжджена, і я давно вже мріяв опинитися на круїзному судні, але що сталося потім, навіть не вклинювалося ні в які межі моїх бажань. . .
І коли мені через місяць надійшла пропозиція скласти компанію на яхті по південних морях, я, зрозуміло, зовсім не роздумуючи, відразу ж погодився, і правильно зробив!
Що така подорож на яхті морем? Повірте мені, це зовсім не те, що показують у фільмах - тіла, що валяються на білосніжній палубі з келихом шампанського. Звичайно, наші трюми були насичені і їжею і напоями, але постійна (постійна) хитавиця вам не дасть розслабитися. Трохи позіхаєтесь, і ви зі своїм бокалом відлетите за борт, причому цілком ймовірно, летіти вам доведеться попереду свого кришталевого/пластикового тримача рідини.
Бувають яхти великі, бувають маленькі, всі вони призначені для своїх пригод, у нас була середня, готова до морських пересування, розрахована на команду з 3-х людей з гучним ім'ям "Каприз РО214ре". В-принципі, заштовхати на неї можна і більше людей, але кілька днів блукати морями буде, мабуть, не дуже комфортно великим складом.
Отже, Ілля Савенков (капітан і власник), Ігор Потапов (головний помічник), і я, Максим Філімонов (відчайдушний пасажир), вирушили в дорогу зі славного міста – Ростова-на-Дону до Керчі. Нам судилося плисти спочатку річкою Дон, потім перетнути Таганрозьку затоку, подолати наскрізь Азовське море, і потрапити до берегів Чорного. Потім, зрозуміло, у такий же спосіб, повернутися назад.
- Ілля, а ось мені хочеться викупатися прямо посередині моря, наскільки це небезпечно? - Задав я своє чергове питання десь на 3-й день нашого шляху (всього за часом наша подорож зайняла 10 діб). І чи можна опинитися в ситуації, що трапилася з героями психологічної драми "Дрейф", в якій так само хлопці вирішили покататися на яхті та опинилися у вкрай плачевному становищі? Якщо хтось не дивився цю кінострічку, коротко перекажу: друзі вирушили на яхті в море, вирішили викупатися, пострибали в море, але не опустили у воду сходи, і потім просто не змогли залізти назад на палубу.
- Звичайно, в подібній трагедії можна опинитися цілком легко, і завжди на палубі має залишатися мінімум одна людина на випадок будь-якої ситуації. Нещодавно був реальний випадок, тут же, на Азовському морі, коли команда з дюжини моряків, під керівництвом професіонала, перебуваючи досить далеко від берега, потрапила на мілину, і капітан скомандував усім зістрибнути в море, і розгойдуючи яхту, зіштовхнути її з піску. Таке може статися, коли кіль потрапляє на піщану косу (кіль - це таке крило, що знаходиться під водою, досягає кількох метрів у глибину і є природним захистом від перекидання човна). Але чомусь капітан скомандував усім стрибати у воду - це вже загадка. В результаті весь склад яхти, опинившись за бортом, виштовхнув її з мілини, і яхта, підхопивши вітер у вітрила, помчала сама. Ніхто наздогнати її не зміг, як і залишитися в живих. . .
Загалом, коли в мене після нашої подорожі запитала подружка, скажи, Максим, а от наскільки небезпечною була ваша поїздка, чи були випадки, коли твого життя загрожувала небезпека? - я замислився і відповів дуже точно:
- Я не можу порахувати, скільки разів я стояв на межі загрози для життя, тому що. . . це було завжди.
Так-так, море не жартує навіть коли штиль, а в нас були випадки, коли нам доводилося знаходитися у відкритому водному просторі і темною ніччю, і в шквал, коли хвилі накривають з ніг до голови тебе, нехай і теплою, але водою, що не жартома розбушувалася, намагаючись віднести за борт; були різні ситуації, але не дивлячись на весь екстрим, це - неможливо круто плисти, управляти яхтою, боротися з вітром, натягувати вітрила, коли вітер вириває канати з рук, зриваючи шкіру з непідготовлених рук. . .
Знаєте, коли тільки на 5-й день ми досягли міста Керч, де нас зустрічали місцеві дельфіни, і вперше за ці дні я встав на землю без хитавиці, я трошки побоювався - а чи зможе мій вестибулярний апарат звикнути до рівної, нерухомої опорою. Як це не смішно, але організм звикає до постійного хвилювання, і я тепер розумію, чому танець моряків "Яблучко" такий трохи напівп'яний.
Але все було чудово, і загалом, я в минулому житті, швидше за все, був моряком, тому що акліматизація у мене відбувалася миттєво.
Найпривабливіше, що в той день, коли ми пристали до міста Керч, у Ігоря стався день народження, і це був ще один чудовий привід зробити свято. Трохи покуролісивши в самому місті, і ознайомившись із місцевими пам'ятками, нам довелося наступного дня екстрено евакуювати яхту в спокійну гавань, бо за прогнозами насувався сильний вітер, при якому ні в морі не сховаєшся, ні біля берега не встоїш; і чимало попрацювавши, нам таки вдалося знайти потрібну гавань поруч із заводом "Zaliv".
Взагалі, звичайно, я реально побачив, що маючи яхту, маєш також чимало проблем, які постійно треба вирішувати. Мало того, що необхідно володіти знаннями про влаштування кораблів, розбиратися в морській навігації, мати купу дозволів, потрібно ще знати місця паркування біля берега. А їх, для власників яхт, у Росії практично немає.
Ще потрібно мати хорошу реакцію і бути абсолютно адекватним.
Мені доводилося в нашій поїздці не раз керувати яхтою, і це я вам скажу – не просто так.
Ось уявіть, в одну одиницю часу вам необхідно:
1) керувати кермом
2) контролювати натяг вітрила
3) спостерігати напрям вітру за спеціальними мотузками (чаклунки)
4) дивитися на ехолот і прораховувати глибину (щоб не натрапити на мілину)
5) бачити кожну хвилю, що наближається, і виходячи з даних про висоту її, спрямовувати яхту на неї, і відразу, опинившись нагорі, намагатися ковзати по хвилі боком, а не бухатися вниз
6) триматися за поручні, щоб не опинитися в бушуючій воді
І так це може тривати кілька годин. . .
Я добре запам'ятав нашу першу ніч у відкритому морі (хотів написати – космосі). Як правило, на нічліжку ми зупинялися біля якогось берега, але тут, берегова охорона не встигла нас захотіти (зазвичай, прикордонники зв'язувалися з нами по рації і наполегливо пропонували причалити на нічліг до берега), і ми опинилися прямо в морі. >
Взагалі, звичайно, військові надто нам не потрібні, і питання про наші координати сипалися постійно. Хоча будь-яке судно (і наше те саме) обладнане спеціальними датчиками, які показують місцезнаходження, але чомусь військові виходили на зв'язок із нами завжди. Хоча, простіше їм було б підписатися на мій інстаграм (https://www.instagram.com/djfilimonov. ru/), в якому можна було спостерігати координати і подробиці нашого життя ; )
Так ось, ця ніч принесла дуже багато загадок та незрозумілих ситуацій. Наш шлях лежав на південь, і прямо перед нами, по курсу яскраво світив величезний місяць, чудово освітлюючи море та хвилі, які треба долати. Раптом, ближче до півночі зі супутником Землі стали відбуватися незрозумілі - вона почала тьмяніти, ніби хтось великим димером став зменшувати її яскравість. Це було погано, оскільки її світло - єдиний, який допомагав нам орієнтуватися у морі, крім, звісно ж, компаса. Минула година і від місяця не залишилося навіть темної плями, її просто не стало, хоча на нічному небі не було жодної хмаринки - зірки та планети були видні, і їх сузір'я можна було легко розрізнити.
Зате в самій воді стало з'являтися якесь електричне свічення, яке, як бенгальські вогники, розліталося від бортів човна. Я намагався вдивитись у хвилі, і зрозуміти, що було джерелом цих дивовиж, але швидкість руху не дозволяла знайти причину. Спуститися у воду і досліджувати незвичайну субстанцію мені сміливості не вистачило. . .
Дівчатка, ось вам два важливі факти на замітку: у морі немає мобільного зв'язку, і найкраща пральна машина – це море! Якщо ви прив'яжете ваші речі до мотузки і кинете їх за борт, через деякий час руху яхти, вони стануть неймовірно чистими. Пінне, вируюче море випрає їх крутіше будь-якої прачки. Правда, не забувайте їх вчасно повернути, тому що однієї ночі вистачить, щоб від ваших міцних джинсів залишилися розтрощені мотузочки; з такою силою відбувається зазвичай морське прання.
А взагалі, звичайно, мандруючи яхтою, отримуєш не просто нові враження, а відкриваєш для себе нові простори. Я, наприклад, побувавши таку тривалу кількість часу у відритому морі, перестав відчувати якусь боязнь до водного простору, і якщо раніше море для мене було непізнаною загадкою, то зараз це - рідна стихія.
І звичайно ж, курсуючи під вітрилом повз населені пункти, завжди виходить ловити захоплені погляди, фотооб'єктиви та захоплені вітання людей. Що не кажи, а найкраща подорож – це водяна. Після космічного, звичайно, але туди я полечу якось, наступного разу. Про що вам, зрозуміло, повідомлю
(R) Максим Філімонов, (www. DJFILIMONOV. ru) липень 2017
трохи відео з нашою пригодою дивіться тут:
https://youtu. be/utDLOqS9uMQ