Крим-2: розлучення було недовгим
У червні ми з чоловіком уперше їздили до Криму. Кому цікаво, ось посилання на розповідь.
І ось настав час відпустки, і ми знову вирішили поїхати до Криму! Я люблю гори, а чоловік – море, так що Крим чудово нам підходить)) Найближча гориста місцевість – Судак. Туди ми й попрямували. А також планували побувати на Царському пляжі у Новому Світі.
Вирішили спробувати з'їздити машиною. До цього ніколи так далеко не їздили майже 1500 км. Добиралися значно довше, ніж уявлялося, т. к. було багато пробок. Чи то ремонт дороги, чи то ДТП. . . навіть на платній трасі М4 «Дон», яка до Воронежа. Траса складається з кількох платних ділянок, у сумі обійшлося 250р в один бік (це вдень, а вночі дешевше). Обмеження швидкості здебільшого 90км/год, а ми думали, що скрізь буде 110.
Отже, доїхали до Ростова, переночували в готелі, вранці поїхали далі. На їзду із заправками та перекушуваннями пішло 29ч. + 7ч. ночівля = 36ч. ! Відправлення порома чекали годину (стільки ж витратили на покупку квитків через мобільний інтернет, бо сайт у них дико калічний - купуйте заздалегідь вдома). З приводу придорожніх готелів хочу помітити, що до 23-ї години кулею розбирають усі номери. Нам довелося об'їхати 5 готелів - все було зайнято, так що не варто затягувати з вибором. Ціна в середньому 2000 за двомісний номер. Водіям раджу взяти з собою біруші, тому що в готелях було галасливо і можна не виспатися.
Рухаючись по Криму, забронювали готель у Судаку через сайт кримрум. рф. Вони мають безкоштовний номер, ми зателефонували і нам підібрали житло — зручно. До Судака під'їжджали вже по темряві, було дуже стрімко їхати серпантином, коли дороги не освітлюються і світловідбивачів майже немає. А темніє наприкінці літа вже о 20-й годині, врахуйте.
Оселилися ми в районі м. Алчак. Містечко маленьке і центр по карті був недалеко, але ми не врахували, що в гористій місцевості багато тупикових вулиць і доводиться обходити круголями)) Наш райончик виявився дуже брудним і смердючим. Не розумію, чому власники гостьових будинків не прибирають сміття поряд зі своїм будинком. Щоб не бути голослівною, ось фото з вул. Ботанічної (запах канальця передати не можу):
Море також було брудне. З іншого боку Кипарисової алеї, ближче до фортеці, помітно чистіше. Половина вулиць з ґрунтовою дорогою, що нас дуже здивувало, після дуже цивільних Ялти та Алушти.
Отже:
22 серпня:
Вранці пішли на пляж біля Алчака. Чоловік купувався, а я не стала, бо там дрібно, брудно, вода прохолодна. . . Поруч смердюча калюжа якась. Потім полазили стежкою самого мису, там дуже красиво, можна купуватися біля каміння, якщо не страшно))
Ввечері гуляли Набережною та Кіпарисовою алеєю, яка є центром життя для туристів. Загалом склалося враження, що життя тут відстало на 15 років. Навколо несанкціонована торгівля, дитяча праця, у закладах громадського харчування антисанітарія (наприклад, беруть гроші і тими ж руками дають булочки). На вулиці продають торти, які стоять цілий день у 30-градусній спеці. У магазинах також все у теплі.
Їздять тоновані лади, з яких довбає нещадний реп)). Що там говорити, подивіться на назву однієї з пивнух:
У кожній кав'ярні дуже гучна музика, як на дискотеці, і всі ці заклади напхані поруч один з одним, кошмар. І при цьому багато відпочиваючих із дітьми. Жаль було дивитися на цих сонних малюків, яких батьки тягають на плечі до пізньої ночі. Загалом ми не знайшли жодного пристойного закладу, де грала б тиха музика і можна було б відпочити. Також складно знайти європейську кухню (столовки не в рахунок), скрізь одні шашлики, чебуреки та ін. Скрізь ці низькі столики по-східному, за якими всі сидять із брудними ногами після пляжу.
23 серпня:
Вирішили поїхати на острів Меганом, на пляжі Капсельської бухти. Повернули на вказівнику «Пляж Меганом». Там був кемпінг, скрізь таблички, що купатися заборонено, та й краєвиди не притягували, якась глина та каміння. Праворуч від кемпінгу був дитячий пляж, а зліва, ближче до мису Рибачого, обладнані пляжі та кілька кафешок. Здаються шезлонги, ходять із гарячою кукурудзою. . . все як завжди. Людей виявилося не менше, ніж на міському пляжі, а ми думали, що це напівдике безлюдне місце))). Берег скрізь галька з піском, також у місті. Вода така ж брудна, можливо тому що трохи штормило. У центрального входу по-чистіше, але й шезлонги дорожчі, а без них тут ніяк, бо це дуже спекотне і посушливе місце, трава вся випалена сонцем.
Накупавшись, попрямували гуляти горами. Острів Меганом складається з 4-х мисів. Мені дуже хотілося дійти до однойменного мису Меганом, який оповитий будь-якими таємницями, мовляв, у цьому місці особлива енергетика і туди приїжджають адепти різних шкіл, щоб медитувати та проводити свої культові обряди. Ішли стежкою біля підніжжя мису Рибачого, море прибивало прямо до ніг. Це так здорово, вперше я йшла вздовж моря і не пляжем) Природна природа!
По дорозі зустрілося кілька наметів, а також закохані парочки, що романтично відпочивають біля прибою. Стежка місцями небезпечна, а на небі клубилися хмари, тому, піднявшись на вершину Рибачого, ми вирішили, що треба повертатися назад, щоб не скотитися в ляпасах у урвище.
24 серпня:
Прокинувшись, вирушили до Нового Світу. Навігатор MapsMe вів нас туди, де й вулиць зовсім не було, або стоїть цегла, тож із міста виїхали насилу. Далі 7 км страшного серпантину і ми на місці. Приїхали в кінець вулиці Шаляпіна, стали на платну стоянку (50р/год) і пішли снідати. Перша кафешка, що попалася, виявилася пристойним закладом і ми, як з голодного краю, наїлися до відвалу)) Потім пішли на Царський пляж. Є 3 шляхи: через ялівцевий гай, стежкою Голіцина і на катері за 200р.
Ми пішли через гай. І гай, і стежка – це територія заказника, вхід 100р, квиток єдиний і діє весь день. Вхід через гай вище за стоянку, скрізь є вказівники. Але виявилося, що через гай це не просто йти стежкою, це потрібно спускатися по горі в ущелину і там пробиратися каменями через кущі. Шлях досить непростий для незвичних. До речі, через стежку Голіцина також доведеться спускатися в ущелину.
Отже, до пляжу ми дісталися. Варто табличка, мовляв, купатися заборонено, небезпека обвалу. Тим не менш, купається багато людей і катери підпливають один за одним)). Звісно! Ми ж у Росії! Ось почнеться обвал, тоді й не купатимемося). До речі, пляж був кілька років закритий через те, що став дуже брудним. Зараз там стільки людей, що дивишся і знову закриють. Ну а поки місце справді класне, пляж із вулканічного блакитного піску, тому й вода така прозора, багато хто плавав з масками. Риби прямі під ногами, навіть поруч із берегом.
Назад поверталися катером. Зайшли пообідати в якесь кафе, воно знову виявилося дуже пристойним і ми знову наїлися до відвалу, а то в Судаку нічого поїсти))) Пообідавши, пішли гуляти на стежку Голіцина. Подивилися грот Шаляпіна, дуже вражає.
Пройшли всю стежку до мису Капчик і назад через гай. Там навіть лавочки стоять, класне місце для прогулянок та відпочинку!
Затем посиділи в парку навпроти стоянки, зайшли в храм св. Луки, і гріх було не зайти у фірмовий магазин шампанського при заводі)). Сам завод стоїть там де стоянка, поруч з набережною. У ньому проводиться безліч екскурсій, суть яких зводиться до дегустації та купівлі вина. Ми не ходили, тому що ми байдужі до алкоголю, та й на машині ми, та й холодно в цих підвалах — 10 градусів. . .
Годин о 19-й вирушили додому, інакше стемніє, а їхати серпантином.
25 серпня:
Думки про мис Меганом не відпускали і ми знову попрямували туди. Де повертати ми не знали, просто проїхали далі, ніж минулого разу, і повернули на дорогу з посадженими вздовж дерев. Залишили машину біля підніжжя і пішли в гору стежкою вздовж дороги. Підйом був досить крутий, а на вулиці пекло, так що було важкувато. Коли піднялися високо, то побачили, що до гори ведуть безліч доріг та стежок. А також побачили оз. Бугас. На фото вид на Капсельську бухту.
Мис Меганом можна розпізнати по маяку, що стоїть на ньому, і всі стежки на горі ведуть до нього. Навіть організуються екскурсії на квадрациклах з метою пофоткатися на тлі пейзажів, що захоплюють.
Далі чоловік почав панікувати, запитувати мене, куди ми йдемо і навіщо, і чи є у мене інстинкт самозбереження)). Увімкнув навігатор і, не повірите, він знає стежки на горі і став показувати нам дорогу))) Так ми дійшли до місця.
Дорогою нам зустрілася компанія нудистів, що сидять на вершині гори). Більше нічого незвичайного не побачили. На горі є військові частини, обгороджені колючим дротом. І більше нікого, повна тиша, яку порушували лише мухи). І ми сиділи на горі і дивилися на море. Потім побачили, як привезли туристів на квадрациклах і вирішили, що ми йшли не найпростішим шляхом, треба було повертати ближче до озера. Неподалік маяка є джерело, ми туди не пішли, але бачили там 2 машини з людьми. Одна з них була десяткою і вона геть-чисто забуксувала і не змогла виїхати. А джип нормально виїхав. Ще ми читали, що поруч із маяком є магазинчик, але ми його не знайшли. Тим часом у чоловіка розболілося коліно і він хотів якнайшвидше повернутися додому, так що довго побути не вдалося. А хотілося ще й озеро подивитися, але мабуть не цього разу.
Ввечері чоловік мене спокусив відкрити пляшечку купленого вчора шампанського (Нове світло, рожеве напівсухе витримане, 540р). На смак фігня повна. Ми звичайно не розуміємо, але воно було гірке, а такого не повинно бути. Загалом половину вилили в раковину.
26 серпня:
Знову вирушили до Нового Світу. Машину поставили вже не на парковці, а поряд у дворах, де нікому не заважали. Вирішили купуватись у зеленій бухті. До речі, вода там дуже чиста і не дуже відрізняється від царського пляжу. Єдине, що захід у воду дуже дрібний. Натомість із дітьми добре. Ми там навіть із маскою плавали. Ближче до Сокола, кажуть, глибше.
Загалом Нове Світло — райське містечко, хочеться приїхати сюди ще. Тут і тихо, і красиво, і погуляти є десь (купа гір з пам'ятками), чисте море і запах ялівцю навколо! Боюся, що найкращого місця у Криму ми не знайдемо. Але ціни звичайно дорожчі, ніж у Судаку.
27 серпня:
Прокинувшись, зрозуміли, що вчора трохи простигли на морі (був холодний вітер). Т. к. сьогодні був останній день відпочинку, вирішили не ризикувати та не купатися, тим більше, що вітер був таким же холодним. До речі, ліки в Судаку дуже дорогі, ціни вдвічі вищі, ніж у нас в Орлі. Ватні палички в аптеці коштували 100р за 100шт. Я аж очі протерла, думала, на сонці перегрілася).
Вирушили ми в місцеву пам'ятку - Генуезьку фортецю. Під'їхали до входу, бачимо табличку, мовляв машини не ставити. Тут до нас підходить дід і каже, мовляв, та ставте ось тут, нічого страшного. Ну ми поставили, а потім він каже: «Я за нею посліджу, а з вас 100р. »)) Ну гаразд, дали йому сотку, все одно інакше довелося б ставити на платне паркування. Взяли квитки з екскурсоводом (200р), було цікаво. Потім гуляли там самотужки. Залізли на гору Кріпосну, побачили з неї ще якісь бухти та пляжі. Десь там має бути Черепаша бухта, в якій купаються місцеві. Хотіли туди з'їздити, але не вийшло.
28 серпня:
Ну все, погнали додому. Мало відпочили, але їхати треба. Виїхали о 6-й ранку, до Керчі проскочили без заторів. Пороми чекали 2 години, тому чомусь завантажували два пороми одночасно. Місцеві чайки знайшли собі розвагу проводжати пороми. Було так прикольно роздивлятися ці тушки, що летять над головою)).
Усього їхали 26 годин, з ночівлею 33. Загалом, я прийшла до висновку, що краще віддати зайві 10 тисяч, але летіти на літаку і ніяких нервів. А чоловікові сподобалося, він сказав, що наступними вихідними готовий був би знову рвонути на машині)). Ось так!