Розповідь про підкорення Говерли, Яремче та звуки

01 липня 2016 Час поїздки: з 18 червня 2016 до 19 червня 2016
Репутація: +3130
Додати до друзів
Написати листа

Здрастуйте, дорогі друзі, однодумці та мандрівники!

Відразу ж зазначу, що описана пригода стала своєрідним плагіатом на подорож землячки Поліни Карпатами. На конкурсі розповідей про подорожі за 2015р. я прочитала її розповідь про сходження на Говерлу, і одразу в голові перемкнув тумблер «ХОЧУ».

Запланували сходження до Троїцьких свят через 1 «зайвого» вихідного (хоча вихідних зайвих не буває). Оплатили тур, купили квитки на потяг та стали чекати. На жаль, із Сум прямого поїзда до Івано-Франківська немає, довелося їхати через Київ із пересадками.

Рано вранці о 5-45 прибули до Івано-Франківська. У призначений час на вокзалі нас зустрів досвідчений гід Василь, посадив у мікроватобус та повіз групу до Яремче. Дорогою відкривалися неймовірні Карпатські краєвиди. Відразу ж вразила природа, багаті будинки та величезна кількість церков та краплинок.


У Яремчі оселилися у готель «Софія Форест Клаб», номер взяли на 4-му поверсі з видом. Про готель залишилося непогане враження: сподобався вид, персонал та кухня, не сподобалася відсутність у номерах шафи та холодильника (або міні-бару). Для дводенного перебування було достатньо. Готель знаходиться трішки осторонь дороги біля підніжжя гори, недалеко від ринку сувенірів та водоспаду Пробій.

Після заселення нас ситно нагодували «греків із сосисей», порції величезні їсти доводилося через силу, неясно здогадуючись, що сил знадобиться ой як багато. Нас, групу з 14 людей, посадили в мікроавтобус та повезли до «збуту мрій». По дорозі гід Василь цікаво розповідав про Яремче, Микуличину, Татарову, Ворохту. Відкривалися неймовірні карпатські пейзажі: акуратненькі міні-готелі, садиби зі зрубу, поля, луки, мальовничий швидкий Прут, гори Хом'як, Синяк і т. д. Описати складно, треба побачити самому.

ГОВЕРЛА

І ось здалася ВОНА – найвища точка України гора Говерла. Вершина йшла прямо в небо, а на сусідніх схилах ще лежав сніг. У мальовничого підніжжя Говерли  щосили бізнес: торгівля сувенірами, речами, прокат лижних палиць (рада: палиці візьміть, з ними підніматися трохи легше), є немальовничий санвузол (рада: скористайтеся санвузлом, на вершині і по дорозі до неї зручностей немає). Я купила бандану із прапором України, т. к. головний убір за сонячної погоди просто необхідний.

Наша група з 14 осіб із гідом Василем почала підніматися за складним маршрутом. Підніжжя гори вкрите густим лісом, є гірська річечка. Висока вологість, коріння дерев утворюють високі щаблі, йти нелегко. Пташки співають, я їм заздрю, вони то на гору не піднімаються)))) Проходимо ліс, вже болять ноги від ходьби на півшпагаті, важко дихати, а це тільки початок шляху. Відкривається галявина, що поросла ялівцем та дикою малиною, і вже пейзаж приголомшує.

Далі йти було ще важче: частина стежки була густо усіяна вологим камінням різного розміру, частина дороги проходила майже вертикально. Вниз дивитись було страшно. Кожна ділянка шляху між короткими привалами доводилося вмовляти йти далі, але думки про те, щоб здатися не було. Видно водоспад, тут бере початок нар. Прут. Зупиняємось ненадовго помилуватися та послухати.


Весь підйом я думала: навіщо я це роблю? Мені здається, що кожна людина на цьому піднесенні має свою мотивацію. Для мене головне було - це подолання себе, невпевненості у власних силах, фізичної втоми, свого страху висоти, також це жага до нових вражень, патріотичний порив (побачити свою Батьківщину з її найвищої точки).

Ось вже зовсім близька вершина, підіймаюся з останніх сил…Я на вершині! Емоції від підкорення цієї висоти дуже складно описати...Перша - це захоплення, ніби це ти не вершину підкорюєш, а щось змінюєш у своїй душі. Вигляд відривається незрівнянний: безкраї величні Карпати, зовсім поряд хмари та дощ над територією Угорщини. Люди стомлені, але такі щасливі особи! І тільки на самій вершині розумієш – воно того варте.

За порадою коханого (Саша, спасибі) бували в горах взяли з собою пляшечку шампанського і бутерброди. Звичайне «Одеське Брют» на вершині Говерли здалося найсмачнішим шампанським із колись випитих. Сіли на нагрітий сонцем камінь, п'ємо, їмо і «вбираємо» красу Карпатських пейзажів. Скільки відпочивали, не знаю, але треба спускатись. Спуск теж досить не легкий фізично, болять вже зовсім інші м'язи, ніж при підйомі, проте набагато легше.

До речі про погоду: сказати, що нам пощастило, це нічого не сказати. Весь червень був дико дощовий, а в Карпатах ще й холодний. У день підйому на вершину встановилася тепла, але не спекотна погода, світило лагідне сонце. Вітру майже не було, тільки трохи перед самою вершиною. 3 рази намагався йти дощ, але 3 рази передумував, тільки трохи покапало, і знову сонце. Таке почуття, що природа пошкодувала мандрівників. Дякую!

Продовжимо… Біля підніжжя п'ємо воду прямо з гірської річки, дуже смачно (до речі, наслідків для організму не було). На риночку беремо глінтвейн (добре пішов), випиваємо та повертаємось у готель.


Наш маршрут проходить через найбільше, дуже старе та дуже гарне село України Микуличин, яке виникло за часів Галицького князівства. Одна з визначних пам'яток – мініпівзавод (виробляють живе пиво «Гуцульське» кількох видів, використовують карпатську джерельну воду і мед із власної пасіки). Робимо зупинку, у фірмовому магазині велика черга, з якою місцеві розторопні 2 пані швидко справляються. Беремо 4 літри та стаканчик 0.5 л для дегустації. У магазині на закуску пропонується кілька сортів сиру. Зупиняємось на козиному. Дегустуємо: незрівнянне пиво, незрівнянний сир та незрівнянне поєднання першого з другим. Хто буде в тих краях, спробуйте не пошкодуєте.

У готель повернулися дуже втомлені, але задоволені. Пішли в номер упорядковуватися до вечері. Номер на 4-му поверсі, ліфта немає. Як же важко підніматися після Говерли! На вечерю пробуємо по тарілці ситного чинхі (тушкована картопля, курка, гриби, квасоля). Смачно та швидко відновлює сили.

Сил напрочуд вистачає для невеликої прогулянки околицями. Милуємось видами, садибами, річечками, йдемо на водоспад Пробій. Повернувшись до готелю, спимо «без задніх ніг». Вранці на нас чекають звуки.

ГУКИ (ВОДОПАДИ)

Вранці, після ситного сніданку, більша частина групи вирушає на факультативну екскурсію (за додаткову плату) на Гук Женецький. Веселий водій Володя мчить нас до Микуличини, дорогою розповідаючи цікаві історії та гуцульські байки. Наприклад, про те, що раніше у цій місцевості всі водоспади називалися звуками (від слова «гучний» - шумний), потім до них додали інші назви.

Перший Гук – Женецький. Знаходиться на нар. Женець неподалік Микуличина на висоті 900 м. По мальовничій дорозі розглядаємо недобудовану дачу Ющенка В. А. На під'їзді до Гука нас зустрічає типовий сувенірний ринок, але нас насамперед цікавить сам водоспад. Гук дуже гарний, вода вільно падає з висоти близько 15 м. Рослинність довкола незрівнянна, всі відтінки зеленого, птахи співають ошалело. ))) Чоловік захотів спуститися канатною дорогою, відчуття гострі, я не ризикнула, т. к. була Трійця, а святе свято не можна нецензурно висловлюватися. )))) Прогулялися, купили сувенірів та поїхали в готель. Володя дорогою показав нам ще й каскадний Молочний звук, зробив зупинку біля підвісного містка через р. Прут. Рушили в дорогу, неподалік готелю нас висадили біля звуку Пробій.


Гук Пробій знаходиться по дорозі на Яремчанський ярмарок. Пробій – найповноводніший каскадний водоспад Українських Карпат, течія шалена, шум стоїть дуже сильний, краєвид чудовий. Кажуть, що раніше висота сягала 25 м, потім звук підірвали, т. к. він заважав сплавляти річкою ліс. Нині звук нагадує дуже крутий поріг річки. Водоспад можна розглянути з усіх боків, зокрема. зверху на пішохідному мості.

Прямо біля водоспаду знаходиться СУВЕНІРНИЙ РИНОК ЯРЕМЧЕ. Чого там тільки нема! Весь народний промисел Карпат, починаючи від вишиванок та сумок, закінчуючи сирами, медом та алкогольними настойками та наливками. Просто очі розбігаються. Жаль не взяли з собою «машинку для друкування грошей». Люди теж дуже колоритні, дружелюбні, відкриті та товариські. Прямо над водоспадом є кафешки та ресторан, де можна, милуючись звуком, випити холодного розливного пива та скуштувати гуцульську кухню.

Все дуже сподобалося, шикарна природа та дуже гостинні та колоритні люди. Виїжджати не хотілося. Спробуємо продовжити наші тури вихідного дня Україною.

Гарного всім відпочинку, будуть питання, пишіть, відповім!

Перекладено автоматично з російської. Переглянути оригінал
Щоб додати або видалити фотографії в розповіді, перейдіть до альбом цієї розповіді
Вершина
Вершина
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
так живут собачки в Яремче)))
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
капличка
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
пейзажи Карпат
у подножья Говерлы
Говерла
Говерла
Говерла
Говерла
Говерла
У подножья
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Эдельвейс на Говерле
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Подъем на Говерлу
Гук Женецкий
Гук Женецкий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
Пробий
На рынке сувениров возле Пробия
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
СЫР))))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Ах какие сувениры на рынке)))
Борщик в отеле
Отель
Отель
Отель
Отель
Отель
Схожі розповіді
Коментарі (10) залишити коментар
Показати інші коментарі …
аватар