Відпочивали з мамою з 14.08.2015 по 19.08.2015.Дуже сподобалося.Жили в номері напівлюкс з чарівним виглядом на гори.Гарний, чистий та затишний номер.Красиві меблі з натурального дерева.
… Ще ▾
Відпочивали з мамою з 14.08.2015 по 19.08.2015.Дуже сподобалося.Жили в номері напівлюкс з чарівним виглядом на гори.Гарний, чистий та затишний номер.Красиві меблі з натурального дерева.Привітний персонал.Смачна кухня.Охайна прибудинкова територія:мангал, альтанки, качелі.Готель"Повниця" знаходиться на березі річки Чорний черемош.Чути приємний шум води.Неподалік є магазини, аптеки, банкомат, кафе, ринок, офіс організацій екскурсій.Замовили 2 екскурсії:похід на Говерлу і рафтинг на Чорному черемоші.Все супер.Дякую Зоряні, Марійці та кухарям за приємний відпочинок.Рекомендую готель для відпочинку.
Подобається
Вам подобається
• 3
Показати інші коментарі …
Дуже сподобався готель. Взагалі Верховина не таке розкручене місце як Буковель чи Яремче, але це, напевно, лише плюс для любителів спокійного відпочинку. Та й особлива подяка господарям Роману та Зоряні, та адміністратору Маричці з якими розлучалися як із близькими родичами.
… Ще ▾
Дуже сподобався готель. Взагалі Верховина не таке розкручене місце як Буковель чи Яремче, але це, напевно, лише плюс для любителів спокійного відпочинку. Та й особлива подяка господарям Роману та Зоряні, та адміністратору Маричці з якими розлучалися як із близькими родичами. Так комфортно давно не відпочивали. Чудова кухня, неповторна природа Верховини, різноманітні екскурсії (походи в гори, катання на конях та велосипедах, а також на квадроциклах, поїздки до музеїв, знайомство з побутом та культурою Гуцульщини, рафтинг) зробили відпочинок незабутнім. Дякуємо господарям "Півниці" за проведений у них тиждень! Обов'язково до вас повернемось.
Подобається
Вам подобається
• 3
Відпочивала у Півниці із синами 6 років наприкінці липня 12 днів. Готель сподобався з першого погляду, а з другого просто був у захваті! : ) Дуже гарний, затишний, стилізований будинок, де все продумано до дрібниць.
… Ще ▾
Відпочивала у Півниці із синами 6 років наприкінці липня 12 днів. Готель сподобався з першого погляду, а з другого просто був у захваті! : ) Дуже гарний, затишний, стилізований будинок, де все продумано до дрібниць. Господарі дуже гостинні, приємні люди, видно, що люблять свою справу і до відпочиваючих ставляться як до добрих знайомих, а не як до джерела доходу))
Повниця вдало розташована: і неподалік центру з магазинами та ринком, і водночас не в самому людному місці. До того ж, на березі річки Чорний Черемош, в якій можна купатися або просто посидіти на бережку, пройтися по навісному містку.
Господиня, Зоряна, допомогла нам визначитися з екскурсіями, ми їздили на полонину на сироварню, до с. Кривопілля до музею І. Франка та "хату гражду", до будинку гуцульського музиканта та на оглядову екскурсію, із задоволенням покаталися на конях, купалися в чані з мінеральною водою. Охочі можуть піднятися на м. Говерлу та м. Піп Іван зі старою обсерваторією на вершині (ми залишили на майбутнє))). А після повернення нас завжди чекав смачний обід, приготовлений Лесею та Маричкою, та відпочинок на терасі чи гойдалці.
Велике спасибі господарям, Роману та Зоряни, а також дівчаткам, за наш приємний безтурботний відпочинок! Із задоволенням приїдемо до вас ще й знайомим рекомендуватимемо! Удачі, процвітання та гарних постояльців!
Повниця вдало розташована: і неподалік центру з магазинами та ринком, і водночас не в самому людному місці. До того ж, на березі річки Чорний Черемош, в якій можна купатися або просто посидіти на бережку, пройтися по навісному містку.
Господиня, Зоряна, допомогла нам визначитися з екскурсіями, ми їздили на полонину на сироварню, до с. Кривопілля до музею І. Франка та "хату гражду", до будинку гуцульського музиканта та на оглядову екскурсію, із задоволенням покаталися на конях, купалися в чані з мінеральною водою. Охочі можуть піднятися на м. Говерлу та м. Піп Іван зі старою обсерваторією на вершині (ми залишили на майбутнє))). А після повернення нас завжди чекав смачний обід, приготовлений Лесею та Маричкою, та відпочинок на терасі чи гойдалці.
Велике спасибі господарям, Роману та Зоряни, а також дівчаткам, за наш приємний безтурботний відпочинок! Із задоволенням приїдемо до вас ще й знайомим рекомендуватимемо! Удачі, процвітання та гарних постояльців!
Подобається
Вам подобається
• 1
Сподобалося буквально все – приємний, ввічливий персонал, смачна домашня кухня (гуцульська та українська), великий вибір екскурсій та розваг (походи в гори та музеї, катання на конях, квадроциклах, велосипедах).
… Ще ▾
Сподобалося буквально все – приємний, ввічливий персонал, смачна домашня кухня (гуцульська та українська), великий вибір екскурсій та розваг (походи в гори та музеї, катання на конях, квадроциклах, велосипедах). Чисте гірське повітря, гарні краєвиди, з нашого номера чути шум річки Черемош.
Неподалік автостанція, звідки без проблем можна дістатися інших визначних пам'яток Карпат.
Є ринок, супермаркет та безліч маленьких магазинчиків.
Неподалік автостанція, звідки без проблем можна дістатися інших визначних пам'яток Карпат.
Є ринок, супермаркет та безліч маленьких магазинчиків.
Подобається
Вам подобається
Відпочивали сім'єю у серпні 2012р. Дуже сподобався готель Повниця: все зроблено зі смаком та любов'ю. Замовляла через інтернет і не була впевнена, що все, що написано дійсно в наявності.
… Ще ▾
Відпочивали сім'єю у серпні 2012р. Дуже сподобався готель Повниця: все зроблено зі смаком та любов'ю.
Замовляла через інтернет і не була впевнена, що все, що написано дійсно в наявності. Спасибі Зоряни та Роману за гостинність.
Замовляла через інтернет і не була впевнена, що все, що написано дійсно в наявності. Спасибі Зоряни та Роману за гостинність.
Подобається
Вам подобається
Відпочивали в чудовому місці на березі річки Чорний Черемош в готелі "Повниця" великою компанією.Відпочивали не довго 2 дні.Маршрут наш був дуже насичений, тому особливо важливо було комфортні умови та смачна кухня.
… Ще ▾
Відпочивали в чудовому місці на березі річки Чорний Черемош в готелі "Повниця" великою компанією.Відпочивали не довго 2 дні.Маршрут наш був дуже насичений, тому особливо важливо було комфортні умови та смачна кухня.Все це забезпечили гостинні господарі та працівники закладу.Дуже, дуже і дуже велике дякуємо за Вашу клопітку працю і гарне відношення.З повагою працівники РТПП.(Рівне)
Подобається
Вам подобається
Краще гір можуть бути лише гори!! ! Перший раз поїхали відпочивати з чоловіком до Карпат, вибирали між морем і не пошкодували що потрапили в таке чудове місце! Повітря кришталево чисте, навколо гори, гірські річки - просто казка.
… Ще ▾
Краще гір можуть бути лише гори!! !
Перший раз поїхали відпочивати з чоловіком до Карпат, вибирали між морем і не пошкодували що потрапили в таке чудове місце!
Повітря кришталево чисте, навколо гори, гірські річки - просто казка. Жили в готелі "Півниця" номери відмінні, кухня теж добре, номер з видом на гори, засипали під шум гірської річки...просто блаженство! рекомендую всім! ! ! Їздили на екскурсії. Були у сусідньому селищі, там шикарний музей Франка. У Верховині є музей місцевого музиканта Кумлика, теж раджу сходити, зарядив нас позитивом на весь день)))
Ходили в гори, збирали ягоди та гриби.
Перший раз поїхали відпочивати з чоловіком до Карпат, вибирали між морем і не пошкодували що потрапили в таке чудове місце!
Повітря кришталево чисте, навколо гори, гірські річки - просто казка. Жили в готелі "Півниця" номери відмінні, кухня теж добре, номер з видом на гори, засипали під шум гірської річки...просто блаженство! рекомендую всім! ! ! Їздили на екскурсії. Були у сусідньому селищі, там шикарний музей Франка. У Верховині є музей місцевого музиканта Кумлика, теж раджу сходити, зарядив нас позитивом на весь день)))
Ходили в гори, збирали ягоди та гриби.
Подобається
Вам подобається
• 1
Якщо ви любите романтичні гори, свіже повітря і бажаєте недорого відпочити метушні та мегаполісів, їдьте в карпати! Ми з чоловіком навмисно не хотіли брати участь в організованих походах та екскурсіях.
… Ще ▾
Якщо ви любите романтичні гори, свіже повітря і бажаєте недорого відпочити метушні та мегаполісів, їдьте в карпати! Ми з чоловіком навмисно не хотіли брати участь в організованих походах та екскурсіях. Можливо наступного разу...А зараз хотілося не поспішаючи їсти ягоди з куща, збирати гриби, слухати птахів, пекти картоплю в лісі, милуватися панорамами і...дихати! Повітря, яке хочеться їсти! У лісі - хвойно-грибний, на галявинах - дурманна суміш трав!
Про готель залишилося позитивне враження. Інтер'єр продуманий - майже всюди використані натуральні матеріали, акуратно і зручно. Це як відпочинок на селі, тільки з усіма зручностями! Можна замовляти сніданки-обід-вечері на будь-який час. Готують смачно! Єдиний мінус (навіть не мінус, а застереження) – невиправдана вартість харчування. Може нам так "пощастило". У нас було з чим порівняти - у Прикарпатті можна їсти в 1.5 рази дешевше. Тому питайте вартість відразу, а не через два дні, щоб могли зорієнтуватися – їсти там чи десь в іншому місці.
Господарі - дуже приємні та цікаві люди, дбають, щоб відвідувачам не було нудно.
Про готель залишилося позитивне враження. Інтер'єр продуманий - майже всюди використані натуральні матеріали, акуратно і зручно. Це як відпочинок на селі, тільки з усіма зручностями! Можна замовляти сніданки-обід-вечері на будь-який час. Готують смачно! Єдиний мінус (навіть не мінус, а застереження) – невиправдана вартість харчування. Може нам так "пощастило". У нас було з чим порівняти - у Прикарпатті можна їсти в 1.5 рази дешевше. Тому питайте вартість відразу, а не через два дні, щоб могли зорієнтуватися – їсти там чи десь в іншому місці.
Господарі - дуже приємні та цікаві люди, дбають, щоб відвідувачам не було нудно.
Подобається
Вам подобається
Сонце давно зникло за обрієм. У салоні автомобіля, який відвозив із Верховини втомлену, але задоволену проведеним відпочинком пару, було темно. І лише фари автомобіля освітлювали гірський, сніговий серпантин.
… Ще ▾
Сонце давно зникло за обрієм. У салоні автомобіля, який відвозив із Верховини втомлену, але задоволену проведеним відпочинком пару, було темно. І лише фари автомобіля освітлювали гірський, сніговий серпантин. Двигун машини своїм бурчанням заколисував їх і нагадував про те, що відпустка котиться до свого логічного завершення і за кілька годин вони сидітимуть у вагоні поїзда Івано-Франківськ Москва. Іноді промені фар вихоплювали з темряви людей у національному гуцульському одязі, що йшли вздовж дороги. Щойно машина рівнялася з ними, люди у привітанні скидали вгору руки, одна з яких міцно стискала дерево топірця. Край гуцульщини відзначав одне з найголовніших своїх свят – Народження Христа.
А почалося ще влітку, коли ми з дружиною почали планувати новорічні канікули. Відразу було визначено головне - уникнути новорічних, застільних, довгих свят і перейти до активнішого відпочинку.
Засіб втечі від традиційної зустрічі Нового Року – подорож у гори. Які це будуть гори, наважилося швидко. Карпати – історична батьківщина вашого покірного слуги, не залишали шансів гірським ланцюгам хребтів Кавказу, Тянь-Шаню чи Алтаю.
Мета поїздки - перейнятися тією своєрідною культурою, що збереглася у Карпатах, та стати на гірські лижі.
Верховина – столиця гуцульщини, де й донині суворо дотримуються та шанують звичаї своїх предків.
Краєвиди зимових альпійських галявин, звуки трембіти, знаменита гуцульська кухня глава, якій, на мою думку - бануш, наявність неподалік першокласного гірськолижного курорту - Буковель, можливість набути перших навичок управління гірськими лижами безпосередньо у Верховині - все це манило і кликало.
Варіантів, де зупиниться у Верховині, безліч. Забігаючи наперед, скажу, що особливою популярністю у Верховині користуються міні-готелі.
Вони нагадує якусь суміш готелю та приватного будиночка. Головною особливістю є ваше проживання в сім'ї. У вас обов'язково поцікавляться, щоб ви хотіли на обід, вечерю, і т. д. ХазяйкаГосподар міні готелю - намагаються бути в курсі ваших активностей на відпочинку, дати слушну пораду, допомогти.
Ми зупинилися у напівлюксі готелю “Повниця”. Півниця – це чаша, куди кладуть, кидають, – гроші молодятам у день їхнього весілля. Це невеликий та дуже затишний будинок на березі річки Чорний Черемош. З вікон готелю відкриваються чудові краєвиди на гору Пушкарь. Номери облаштовані в стилі гуцульської хати: всі з натурального дерева, на підлозі килимки ручної роботи з натуральної вовни та вироблені звірячі шкури. У холі великий камін, який можна затопити в будь-який час і посидіти в затишній атмосфері під тріск палаючих дров.
З особливою теплотою ми згадуємо господиню – Зоряну, господаря – Романа, та двох людей, які намагалися зробити відпочинок гостей комфортним – кухаря Олесю та офіціанта Романа.
День 1.
Ми приїхали до Верховини -01.02. 2011. вже увечері. Перший INDUCTION, на наш відпочинок у Верховині, нам надав Кобілюк Василь Олексійович, який зустрічав нас на вокзалі Івано-Франківська.
Перший день, а точніше, вечір, ми витратили на відновлення після дороги. Сходили до сауни сусіднього готелю “Гердан”. ”Півниця” розвивається та планує незабаром обзавестися власною сауною, баром та більярдною. Того ж вечора домовилися з Романом про трансфер до гірськолижного схилу в Ільцях. Це зовсім поряд із Верховиною.
День2.
Вранці щільно поснідавши – дякую Олесі, ми в передчутті знайомства з гірськими лижами, дружно занурилися в мінівен Романа і вирушили до Ільців. Гірськолижне спорядження було заздалегідь заброньовано.
Діставшись схилу, нас чекало перше – випробування. Василь Юрійович – людина, яка відповідає за організацію роботи схилу і яка, на мою думку, мала відкрити шафку і витягти від туди лижі, черевики необхідних нам розмірів, бігала від роздягальні до роздягальні, у трохи напідпитку (мабуть знімав періодично стрес) і казав, що в нього нічого нема. Просив його вибачити, і вішав у повітрі риторичне запитання – Що ж робити? ”. Відповідь це питання він пропонував шукати туристам. На мою думку він зрозумів, що на пошуки відповідей на його шаради у мене немає часу і з гріхом навпіл знайшов-таки нам підходящі лижі. Прокат лиж коштував – 35 гривень. Прагнення компенсувати нам ранковий "кавардаш" призвело до знижки. У результаті комплект нам коштував 15 гривень. Я не заперечував, і ми вирушили на схил отримати наш перший досвід катання на гірських лижах.
Сам схил залишав, хотів залишати кращого, де-не-де виднілися лисиці, особливо на верхній ділянці схилу відчувався брак снігу, але для того щоб зрозуміти як стояти на лижах і керувати ними, його кількості було достатньо.
Процес виглядав так, секунд 20-30 спуск, потім зняття лиж, підйом на гору з лижами в руках і знову спуск. Заняття досить стомлююче. Функціонував бугельний витяг, але нам був не до нього. Через три години ноги, одягнені в лижні черевики, нулі і просилися додому, але труднощі цього процесу сприймалися з розумінням. Головне здобуття навичок, решта було в цей день - другорядне.
Сонце, чисте повітря, зменшення частоти падінь все сприяло відмінному настрою.
Третій день.
Наступного ранку, так само як і вдень, ми поїхали на той же схил в Ільцях, закріплювати навички. Василю Юрійовичу, нас дізнався, але це не позначилося на якості спорядження.
Тепер нас не дуже засмутило. Падінь стало ще менше, і було вирішено наступного дня їхати кататися до Буковеля. Щоб не затьмарювати відпочинок наступного дня, спорядження було вирішено орендувати у туристично-інформаційному центрі “Верховина”. Василь Олексійович, люб'язно все підібрав і підігнав.
Увечері завітали до лазні, яка знаходилась у приватному секторі Верховини. Ця “російська” лазня, яка нам сподобалася більше, сауни, розташованої в “Гердані”. Парилка невелика на 4 особи, але багато місця для відпочинку: можна пограти в більярд і навіть поринути в басейн, наповнений водою з гірської річки. У лазні, господаре Василю, люб'язно запропонував нам домашні пиріжки, трав'яний чай і настоянку, власного виробництва – рекомендую, і після прийняття нами водних процедур провів екскурсію по своєму будинку, в якому розташовувалися мисливські трофеї.
День четвертий.
Підйом був раннім.
О 05-45, щільний сніданок, і о 7-00 ми сиділи в машині, яка везла нас до Буковеля. Віталій, водій машини, виявився приємною молодою людиною, яка розповідала історії, відповідав на запитання. І все це найчистішою, місцевою мовою. Мова лилася як гірська річка і півтори години дороги пролетіли непомітно. Головне встигнути, до 9:00 купити скін-паси, щоб отримати знижку. Півдня катання схилами Буковеля, коштувало – 190 гривень. Заїхали на багаторівневе паркування, переодяглися і вперед на схил для початківців. Каталися однією трасою для початківців, не ризикуючи переходити на складніші схили. Цьому сприяв наочний сумний досвід людей, яких спускали рятувальники. Ризикувати не хотілося, тому підйомник №7 нас цілком влаштовував. Хоча співвідношення безпека – задоволення на цьому схилі бажає кращого. Багато людей, які недавно стали на лижі, збільшували ймовірність неприємного зіткнення.
І ми перейшли на складніші траси. Витяг № 13, доставив багато позитивних хвилин. Час катання пролетів швидко і зворотний шлях у Верховину, протікав під той самий струмок промови Віталія. Діставшись до номера, ми буквально впали на ліжко, ніби хтось вимкнув батарейки.
День п'ятий.
Присвятили огляду місцевих визначних пам'яток. Вдень жінки пішли знайомитись із місцевим ринком. А я здійснив невелику прогулянку на найвищу точку Верховини – м. Пушкарь. Увечері Зоряна організувала похід до гуцульського музею, де дідусь - літній гуцул, демонстрував свою майстерність гри на музичних інструментах. У паузах між грою на інструментах він труїв різні байки зі свого життя, анекдоти, тактовно замінюючи слово москвичі, пітерцями. По всьому – особистість видатна.
День шостий.
Повторне повернення на Буковель на півдня. . Змінили схили, море позитивних емоцій.
Плуг, що переходить у траверс, плавний поворот, зупинка – були освоєні і виконання цих елементів приносило задоволення.
Час, як завжди, пробіг швидко і непомітно.
А ввечері прийшло головне свято – Різдво.
У кожному будинку накривався стіл, за яким збиралися всі, хто живе під одним дахом. З настанням вечора починають колядувати.
Господар будинку цього вечора отримує титул Господаря і на Вечері вимовляє перші слова з побажаннями щастя, сам обминає всіх гостей і розносить першу страву Кутью.
На нашу Вечерю, Зоряна запросила людей, які знають і дотримуються всіх звичаїв цього свята. Вони співали пісні, знайомили з традиціями, тому всі відчували причетність до цього свята.
День сьомий
Підготовка до від'їзду та вечірній від'їзд.
Summary:
• Для тих, хто бажає торкнутися культури гуцул, Верховина - ідеальне місце.
• У самій Верховині місць, куди можна сходити пообідати чи повечеряти – ні. Найкраще покластися на кухню та плиту господині того будинку, де ви зупинилися.
• По можливості наперед планувати свої активності (поїздки, походи, екскурсії тощо). Запланувати похід у гори – списатись із Кобілюк Василем Олексійовичем. Запланувати сауну в “Гердані” чи лазню, назвемо її “У Василя” – краще списатися із Зоряною.
• Для тих, хто вперше планує стати на гірські лижі, у принципі прийнятне місце. Власний досвід показав, що освоєння схилу в Ільцях сприяє набуттю певних навичок. Крім Ільцов, є неподалік (30 км. ) курорт Ворохта. Ну а щойно відчули впевненість у своїх силах одразу на Буковель. У Верховині можна орендувати гірськолижне спорядження, це обійдеться дешевше, ніж у Буковелі.
Прийнятної якості спорядження знаходиться у двох місцях: У туристично-інформаційному центрі, у Кобілюка Василя Олексійовича та точці прокату в Центрі біля магазину “НАШ КРАЙ”. Господар “Півниці” Роман може допомогти тому, що на схилі в Ільцях за вами доглядатиме і навчатиме досвідчений інструктор. Якщо не зраджує пам'ять, інструктор – кандидат у майстри спорту.
• Найголовніше – взяти позитивний настрій та бути проактивним.
Ще раз дякую людям, з якими познайомила нас доля – Зоряни, Роману, Олесі, Ромі, Віталію та Василю Олексійовичу. Сімейного благополуччя та удачі у бізнесі. Верховина - Повниця- FOREVER!
А почалося ще влітку, коли ми з дружиною почали планувати новорічні канікули. Відразу було визначено головне - уникнути новорічних, застільних, довгих свят і перейти до активнішого відпочинку.
Засіб втечі від традиційної зустрічі Нового Року – подорож у гори. Які це будуть гори, наважилося швидко. Карпати – історична батьківщина вашого покірного слуги, не залишали шансів гірським ланцюгам хребтів Кавказу, Тянь-Шаню чи Алтаю.
Мета поїздки - перейнятися тією своєрідною культурою, що збереглася у Карпатах, та стати на гірські лижі.
Верховина – столиця гуцульщини, де й донині суворо дотримуються та шанують звичаї своїх предків.
Краєвиди зимових альпійських галявин, звуки трембіти, знаменита гуцульська кухня глава, якій, на мою думку - бануш, наявність неподалік першокласного гірськолижного курорту - Буковель, можливість набути перших навичок управління гірськими лижами безпосередньо у Верховині - все це манило і кликало.
Варіантів, де зупиниться у Верховині, безліч. Забігаючи наперед, скажу, що особливою популярністю у Верховині користуються міні-готелі.
Вони нагадує якусь суміш готелю та приватного будиночка. Головною особливістю є ваше проживання в сім'ї. У вас обов'язково поцікавляться, щоб ви хотіли на обід, вечерю, і т. д. ХазяйкаГосподар міні готелю - намагаються бути в курсі ваших активностей на відпочинку, дати слушну пораду, допомогти.
Ми зупинилися у напівлюксі готелю “Повниця”. Півниця – це чаша, куди кладуть, кидають, – гроші молодятам у день їхнього весілля. Це невеликий та дуже затишний будинок на березі річки Чорний Черемош. З вікон готелю відкриваються чудові краєвиди на гору Пушкарь. Номери облаштовані в стилі гуцульської хати: всі з натурального дерева, на підлозі килимки ручної роботи з натуральної вовни та вироблені звірячі шкури. У холі великий камін, який можна затопити в будь-який час і посидіти в затишній атмосфері під тріск палаючих дров.
З особливою теплотою ми згадуємо господиню – Зоряну, господаря – Романа, та двох людей, які намагалися зробити відпочинок гостей комфортним – кухаря Олесю та офіціанта Романа.
День 1.
Ми приїхали до Верховини -01.02. 2011. вже увечері. Перший INDUCTION, на наш відпочинок у Верховині, нам надав Кобілюк Василь Олексійович, який зустрічав нас на вокзалі Івано-Франківська.
Перший день, а точніше, вечір, ми витратили на відновлення після дороги. Сходили до сауни сусіднього готелю “Гердан”. ”Півниця” розвивається та планує незабаром обзавестися власною сауною, баром та більярдною. Того ж вечора домовилися з Романом про трансфер до гірськолижного схилу в Ільцях. Це зовсім поряд із Верховиною.
День2.
Вранці щільно поснідавши – дякую Олесі, ми в передчутті знайомства з гірськими лижами, дружно занурилися в мінівен Романа і вирушили до Ільців. Гірськолижне спорядження було заздалегідь заброньовано.
Діставшись схилу, нас чекало перше – випробування. Василь Юрійович – людина, яка відповідає за організацію роботи схилу і яка, на мою думку, мала відкрити шафку і витягти від туди лижі, черевики необхідних нам розмірів, бігала від роздягальні до роздягальні, у трохи напідпитку (мабуть знімав періодично стрес) і казав, що в нього нічого нема. Просив його вибачити, і вішав у повітрі риторичне запитання – Що ж робити? ”. Відповідь це питання він пропонував шукати туристам. На мою думку він зрозумів, що на пошуки відповідей на його шаради у мене немає часу і з гріхом навпіл знайшов-таки нам підходящі лижі. Прокат лиж коштував – 35 гривень. Прагнення компенсувати нам ранковий "кавардаш" призвело до знижки. У результаті комплект нам коштував 15 гривень. Я не заперечував, і ми вирушили на схил отримати наш перший досвід катання на гірських лижах.
Сам схил залишав, хотів залишати кращого, де-не-де виднілися лисиці, особливо на верхній ділянці схилу відчувався брак снігу, але для того щоб зрозуміти як стояти на лижах і керувати ними, його кількості було достатньо.
Процес виглядав так, секунд 20-30 спуск, потім зняття лиж, підйом на гору з лижами в руках і знову спуск. Заняття досить стомлююче. Функціонував бугельний витяг, але нам був не до нього. Через три години ноги, одягнені в лижні черевики, нулі і просилися додому, але труднощі цього процесу сприймалися з розумінням. Головне здобуття навичок, решта було в цей день - другорядне.
Сонце, чисте повітря, зменшення частоти падінь все сприяло відмінному настрою.
Третій день.
Наступного ранку, так само як і вдень, ми поїхали на той же схил в Ільцях, закріплювати навички. Василю Юрійовичу, нас дізнався, але це не позначилося на якості спорядження.
Тепер нас не дуже засмутило. Падінь стало ще менше, і було вирішено наступного дня їхати кататися до Буковеля. Щоб не затьмарювати відпочинок наступного дня, спорядження було вирішено орендувати у туристично-інформаційному центрі “Верховина”. Василь Олексійович, люб'язно все підібрав і підігнав.
Увечері завітали до лазні, яка знаходилась у приватному секторі Верховини. Ця “російська” лазня, яка нам сподобалася більше, сауни, розташованої в “Гердані”. Парилка невелика на 4 особи, але багато місця для відпочинку: можна пограти в більярд і навіть поринути в басейн, наповнений водою з гірської річки. У лазні, господаре Василю, люб'язно запропонував нам домашні пиріжки, трав'яний чай і настоянку, власного виробництва – рекомендую, і після прийняття нами водних процедур провів екскурсію по своєму будинку, в якому розташовувалися мисливські трофеї.
День четвертий.
Підйом був раннім.
О 05-45, щільний сніданок, і о 7-00 ми сиділи в машині, яка везла нас до Буковеля. Віталій, водій машини, виявився приємною молодою людиною, яка розповідала історії, відповідав на запитання. І все це найчистішою, місцевою мовою. Мова лилася як гірська річка і півтори години дороги пролетіли непомітно. Головне встигнути, до 9:00 купити скін-паси, щоб отримати знижку. Півдня катання схилами Буковеля, коштувало – 190 гривень. Заїхали на багаторівневе паркування, переодяглися і вперед на схил для початківців. Каталися однією трасою для початківців, не ризикуючи переходити на складніші схили. Цьому сприяв наочний сумний досвід людей, яких спускали рятувальники. Ризикувати не хотілося, тому підйомник №7 нас цілком влаштовував. Хоча співвідношення безпека – задоволення на цьому схилі бажає кращого. Багато людей, які недавно стали на лижі, збільшували ймовірність неприємного зіткнення.
І ми перейшли на складніші траси. Витяг № 13, доставив багато позитивних хвилин. Час катання пролетів швидко і зворотний шлях у Верховину, протікав під той самий струмок промови Віталія. Діставшись до номера, ми буквально впали на ліжко, ніби хтось вимкнув батарейки.
День п'ятий.
Присвятили огляду місцевих визначних пам'яток. Вдень жінки пішли знайомитись із місцевим ринком. А я здійснив невелику прогулянку на найвищу точку Верховини – м. Пушкарь. Увечері Зоряна організувала похід до гуцульського музею, де дідусь - літній гуцул, демонстрував свою майстерність гри на музичних інструментах. У паузах між грою на інструментах він труїв різні байки зі свого життя, анекдоти, тактовно замінюючи слово москвичі, пітерцями. По всьому – особистість видатна.
День шостий.
Повторне повернення на Буковель на півдня. . Змінили схили, море позитивних емоцій.
Плуг, що переходить у траверс, плавний поворот, зупинка – були освоєні і виконання цих елементів приносило задоволення.
Час, як завжди, пробіг швидко і непомітно.
А ввечері прийшло головне свято – Різдво.
У кожному будинку накривався стіл, за яким збиралися всі, хто живе під одним дахом. З настанням вечора починають колядувати.
Господар будинку цього вечора отримує титул Господаря і на Вечері вимовляє перші слова з побажаннями щастя, сам обминає всіх гостей і розносить першу страву Кутью.
На нашу Вечерю, Зоряна запросила людей, які знають і дотримуються всіх звичаїв цього свята. Вони співали пісні, знайомили з традиціями, тому всі відчували причетність до цього свята.
День сьомий
Підготовка до від'їзду та вечірній від'їзд.
Summary:
• Для тих, хто бажає торкнутися культури гуцул, Верховина - ідеальне місце.
• У самій Верховині місць, куди можна сходити пообідати чи повечеряти – ні. Найкраще покластися на кухню та плиту господині того будинку, де ви зупинилися.
• По можливості наперед планувати свої активності (поїздки, походи, екскурсії тощо). Запланувати похід у гори – списатись із Кобілюк Василем Олексійовичем. Запланувати сауну в “Гердані” чи лазню, назвемо її “У Василя” – краще списатися із Зоряною.
• Для тих, хто вперше планує стати на гірські лижі, у принципі прийнятне місце. Власний досвід показав, що освоєння схилу в Ільцях сприяє набуттю певних навичок. Крім Ільцов, є неподалік (30 км. ) курорт Ворохта. Ну а щойно відчули впевненість у своїх силах одразу на Буковель. У Верховині можна орендувати гірськолижне спорядження, це обійдеться дешевше, ніж у Буковелі.
Прийнятної якості спорядження знаходиться у двох місцях: У туристично-інформаційному центрі, у Кобілюка Василя Олексійовича та точці прокату в Центрі біля магазину “НАШ КРАЙ”. Господар “Півниці” Роман може допомогти тому, що на схилі в Ільцях за вами доглядатиме і навчатиме досвідчений інструктор. Якщо не зраджує пам'ять, інструктор – кандидат у майстри спорту.
• Найголовніше – взяти позитивний настрій та бути проактивним.
Ще раз дякую людям, з якими познайомила нас доля – Зоряни, Роману, Олесі, Ромі, Віталію та Василю Олексійовичу. Сімейного благополуччя та удачі у бізнесі. Верховина - Повниця- FOREVER!
Подобається
Вам подобається
• 3
Відпочивали у цьому готелі у новий рік 2011, компанією 8 осіб. У всіх залишилися тільки добрі враження і про саме село, і про готель, і про господарів зокрема (дуже чуйні та добрі люди, допомагають організовувати відпочинок та розваги).
… Ще ▾
Відпочивали у цьому готелі у новий рік 2011, компанією 8 осіб. У всіх залишилися тільки добрі враження і про саме село, і про готель, і про господарів зокрема (дуже чуйні та добрі люди, допомагають організовувати відпочинок та розваги). Тут добре відпочивати, як сім'єю так і великою компанією.
Гори, річка, свіже повітря...і все, що необхідно для душевного відпочинку!
Гори, річка, свіже повітря...і все, що необхідно для душевного відпочинку!
Подобається
Вам подобається
• 1
Показати ще »
